Рішення № 140316215, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/19836/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі - 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2018 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. На переконання позивача, наведена норма передбачає збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був застосований при первинному обчисленні його пенсії. При цьому позивач посилається на те, що при проведенні індексації пенсії у 2019-2026 роках мали послідовно застосовуватися встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, а саме: з 01.03.2019 року - 1,17; з 01.03.2020 року - 1,11; з 01.03.2021 року - 1,11; з 01.03.2022 року - 1,14; з 01.03.2023 року - 1,197; з 01.03.2024 року - 1,0796; з 01.03.2025 року - 1,115; з 01.03.2026 року - 1,121. Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач під час проведення відповідних перерахунків його пенсії у 2019-2026 роках застосовував не показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який був врахований при призначенні пенсії, а показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшуючи саме останній на відповідні коефіцієнти індексації. Позивач вважає такий порядок проведення індексації неправомірним, оскільки показник 3764,40 грн є середнім показником заробітної плати за 2014-2016 роки, тоді як при призначенні йому пенсії у 2018 році фактично застосовувався показник за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн. На думку позивача, положення статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, не містять застережень про те, що пенсії, призначені пізніше, мають індексуватися із застосуванням показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року. Позивач наголошує, що положення Порядку №124 передбачають проведення перерахунку пенсій щороку з 01 березня, а збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати застосовується також під час проведення наступних перерахунків пенсії. Тому, на його переконання, об`єктом індексації має залишатися показник середньої заробітної плати, який фактично був застосований при обчисленні його пенсії, із подальшим послідовним збільшенням такого показника на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти. З метою поновлення свого права 22.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався при обчисленні його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121. Проте листом від 27.05.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його право на належний розмір пенсійного забезпечення, оскільки, на його переконання, відповідачем неправильно визначено базовий показник середньої заробітної плати, до якого застосовуються щорічні коефіцієнти збільшення під час індексації пенсії. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушеного права.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

14.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2018 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні позивачу пенсії за віком у 2018 році для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Як зазначено у матеріалах справи, показник 5377,90 грн визначено виходячи із показника середньої заробітної плати за 2016 рік у розмірі 4482,35 грн та за 2017 рік у розмірі 6273,45 грн, а саме: (4482,35 грн + 6273,45 грн) : 2 = 5377,90 грн.

Таким чином, саме показник середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн був застосований пенсійним органом при первинному обчисленні пенсії позивача.

У подальшому Кабінетом Міністрів України щорічно приймалися рішення щодо проведення індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124.

Так, для проведення індексації пенсій у 2019 році було встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,17.

З 01.03.2020 року відповідний перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

З 01.03.2021 року для проведення індексації пенсій було встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11.

З 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

З 01.03.2023 року відповідний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати становив 1,197.

З 01.03.2024 року коефіцієнт збільшення становив 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115, а з 01.03.2026 року - 1,121.

Отже, у спірному періоді для проведення щорічної індексації пенсій були визначені такі коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати: у 2019 році - 1,17; у 2020 році - 1,11; у 2021 році - 1,11; у 2022 році - 1,14; у 2023 році - 1,197; у 2024 році - 1,0796; у 2025 році - 1,115; у 2026 році - 1,121.

Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що при проведенні перерахунків пенсії позивача у зв`язку з її індексацією у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роках Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн, який у подальшому збільшувався на відповідні коефіцієнти індексації.

Зокрема, відповідно до наведених у позовній заяві відомостей, під час перерахунків застосовано показник 3764,40 грн із відповідними коефіцієнтами збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, унаслідок чого відповідний проіндексований показник було доведено до 9992,40 грн.

Водночас показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн відповідає середньому показнику заробітної плати в Україні за 20142016 роки. Так, за наведеними у матеріалах справи відомостями, середня заробітна плата за 2014 рік становила 3149,45 грн, за 2015 рік - 3661,41 грн, за 2016 рік - 4482,35 грн, а середнє арифметичне зазначених показників становить 3764,40 грн: (3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3 = 3764,40 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що при призначенні пенсії позивачу у 2018 році для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, тоді як під час проведення подальших індексацій пенсії відповідач виходив із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

Вказані обставини і стали підставою для виникнення спору між сторонами.

22.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив провести індексацію його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який був врахований для обчислення його пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 27.05.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення запитуваного ним перерахунку пенсії.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність застосування відповідачем при проведенні щорічної індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн замість показника 5377,90 грн, який був безпосередньо врахований при призначенні та первинному обчисленні пенсії позивача у 2018 році, а також наявність у позивача права на проведення перерахунку пенсії із послідовним застосуванням до відповідного показника коефіцієнтів збільшення, встановлених для індексації пенсій у 20192026 роках.

Не погоджуючись із застосованим відповідачем порядком індексації пенсії та відмовою у проведенні запитуваного перерахунку, вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи, засади і механізми функціонування відповідної системи, а також порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій урегульовано Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп Ч Кс, де П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за відповідною формулою, одним із елементів якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

При цьому для пенсій, призначених у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, законодавцем було встановлено застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, пенсію за віком позивачу призначено у 2018 році, а при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Таким чином, саме показник 5377,90 грн є тим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні.

Ключове значення для вирішення цього спору мають положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до зазначеної норми для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, який визначається у встановленому законом порядку.

Отже, буквальне та системне тлумачення частини другої статті 42 Закону №1058-IV свідчить, що об`єктом щорічного збільшення є не будь-який умовно визначений показник середньої заробітної плати, а саме той показник, який враховується для обчислення конкретної пенсії.

Механізм реалізації положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначений Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 01 березня.

Пунктом 7 Порядку №124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Отже, нормативне регулювання передбачає не одноразове застосування відповідного коефіцієнта, а послідовне збільшення показника середньої заробітної плати, внаслідок чого результат попередньої індексації є базою для наступного перерахунку.

Суд враховує, що пунктом 5 Порядку №124 передбачено застосування показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року, який становить 3764,40 грн.

Водночас застосування цього положення Порядку №124 не може здійснюватися відокремлено від положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV, яка прямо визначає об`єкт індексації - показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, у разі колізії між положеннями Закону №1058-IV та підзаконного нормативно-правового акта пріоритетному застосуванню підлягають саме приписи Закону №1058-IV.

Аналогічний підхід сформульовано Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 року у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19, відповідно до якого суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Особливого значення для вирішення цієї справи набуває правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.06.2026 року у справі №440/7571/25.

У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи співвідношення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124, дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії з метою її індексації положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV, а тому при проведенні такого перерахунку має використовуватися показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії при її призначенні.

Верховний Суд у цій же постанові наголосив, що механізм індексації, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, має послідовний (накопичувальний) характер, оскільки кожний наступний перерахунок здійснюється з урахуванням показника, збільшеного за результатами попередніх індексацій. Тому застосування лише коефіцієнта відповідного поточного року без урахування коефіцієнтів попередніх років порушує встановлений законом механізм індексації.

Крім того, суд враховує постанову Верховного Суду від 18.03.2026 року у справі №620/15985/24, обставини якої є суттєво подібними до обставин цієї справи.

У справі №620/15985/24 предметом судового розгляду також було питання правомірності проведення індексації пенсії, призначеної у 2018 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн, тоді як пенсійний орган при подальших індексаціях використовував показник 3764,40 грн за 20142016 роки. Позовні вимоги у тій справі стосувалися застосування до показника 5377,90 грн коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796.

Таким чином, правова проблема, яка виникла у цій справі, вже була предметом касаційного перегляду Верховного Суду.

Також Верховний Суд у постанові від 19.05.2026 року у справі №520/22229/24 зазначив, що для забезпечення індексації пенсій у 2019-2021 роках Кабінетом Міністрів України були визначені коефіцієнти збільшення: у 2019 році - 1,17, у 2020 році - 1,11, у 2021 році - 1,11 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №124, №251 та №127.

У подальшому відповідні коефіцієнти становили: з 01.03.2022 року - 1,14; з 01.03.2023 року - 1,197; з 01.03.2024 року - 1,0796; з 01.03.2025 року - 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 встановлено, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. Постанова №236 набрала чинності 01.03.2026 року.

Отже, у період, який охоплюється предметом спору, були встановлені такі коефіцієнти збільшення: 2019 рік - 1,17; 2020 рік - 1,11; 2021 рік - 1,11; 2022 рік - 1,14; 2023 рік - 1,197; 2024 рік - 1,0796; 2025 рік - 1,115; 2026 рік - 1,121.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, відповідно до якої у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Застосовуючи наведені правові положення та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджено, що при призначенні позивачу пенсії у 2018 році для її обчислення застосовувався показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Натомість при проведенні індексації пенсії у 2019-2026 роках відповідач використовував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який послідовно збільшувався на відповідні коефіцієнти та був доведений до 9992,40 грн.

При цьому показник 3764,40 грн є середнім показником заробітної плати за 2014-2016 роки: за 2014 рік - 3149,45 грн, за 2015 рік - 3661,41 грн, за 2016 рік - 4482,35 грн.

Таким чином, відповідач фактично замінив показник середньої заробітної плати, який був використаний при призначенні пенсії позивачу, з 5377,90 грн на 3764,40 грн, після чого здійснював індексацію вже останнього показника.

Суд вважає такий підхід таким, що не відповідає змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Законодавець не передбачив можливості при проведенні індексації замінювати показник середньої заробітної плати, який був врахований при обчисленні пенсії конкретної особи, на інший, менший показник, а після цього здійснювати його збільшення на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.

Навпаки, конструкція частини другої статті 42 Закону №1058-IV прямо пов`язує проведення індексації зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

У цій справі таким показником є 5377,90 грн.

Суд зауважує, що застосування показника 3764,40 грн замість 5377,90 грн призводить до того, що формальне застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів не забезпечує належної індексації саме тієї величини, з якої була обчислена пенсія позивача.

Такий підхід нівелює економічне та соціальне призначення індексації як механізму підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 року у справі №440/7571/25 наголосив, що, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності пенсіонерів шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення їх пенсій, причому такий показник не є сталою величиною.

Суд також враховує, що коефіцієнти індексації повинні застосовуватися послідовно, а не ізольовано один від одного.

Кожний наступний коефіцієнт має застосовуватися з урахуванням результатів попередньої індексації, оскільки в іншому випадку фактично втрачається накопичувальний ефект механізму, встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Саме такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.06.2026 року у справі №440/7571/25: кожний наступний перерахунок повинен здійснюватися з урахуванням показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередні роки.

Отже, для належного визначення розміру пенсії позивача станом на 01.03.2026 року показник 5377,90 грн підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

При цьому суд наголошує, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії саме з 01.03.2026 року, а не стягнути недоотримані суми пенсії окремо за кожний із 20192025 років. У прохальній частині позову заявлено вимогу зобов`язати відповідача з 01.03.2026 року здійснити індексацію та перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника 5377,90 грн на зазначені коефіцієнти.

Така конструкція способу захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо накопичувального характеру індексації: правильний розмір пенсії на відповідну дату визначається з урахуванням усіх попередніх коефіцієнтів, які мали бути послідовно застосовані до належного базового показника.

Обставина того, що позивач звернувся із заявою про перерахунок лише 22.05.2026 року, сама по собі не змінює механізму визначення правильного розміру пенсії станом на 01.03.2026 року, оскільки йдеться не про встановлення нової складової пенсії за зверненням особи, а про правильне застосування законодавчо визначеного механізму індексації.

Більше того, пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 безпосередньо покладено на Пенсійний фонд України обов`язок забезпечити відповідний перерахунок пенсій за матеріалами пенсійних справ.

22.05.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при її обчисленні, на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, однак листом від 27.05.2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку.

Водночас відповідачем не наведено правових підстав, які б у контексті частини другої статті 42 Закону №1058-IV виправдовували заміну показника 5377,90 грн, безпосередньо застосованого при призначенні пенсії позивачу, на показник 3764,40 грн.

Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових висновків Верховного Суду суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності не проведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідач застосував при індексації інший, менший показник - 3764,40 грн, що суперечить приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV та не узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо механізму щорічної індексації пенсій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що саме зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок забезпечить реальне поновлення порушеного права та виключить необхідність повторного звернення позивача до суду з приводу тих самих правовідносин.

З огляду на те, що порядок здійснення такого перерахунку прямо визначений Законом №1058-IV та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок не становить втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки у спірних правовідносинах у відповідача відсутня свобода вибору між декількома правомірними варіантами поведінки.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник