Рішення № 140316208, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/17033/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.06.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 рр. в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115) для забезпечення індексації пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 рр. в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 відповідач застосував знижені (диференційовані) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні замість коефіцієнта у повному розмірі, встановленого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, чим порушено право позивача на належну індексацію пенсії. Позивач також зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 160/10401/25, йому було проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115, у зв`язку з чим перерахунок пенсії з 01.03.2026, на його думку, повинен здійснюватися з урахуванням саме цих коефіцієнтів. Крім того, позивач просив зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у загальному порядку фінансування пенсійних виплат у солідарній системі, а не з видатків бюджету Пенсійного фонду України, окремо виокремлених на виконання судових рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали від 24.06.2026 отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 24.06.2026, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.06.2022отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення пенсії позивача при її призначенні відповідачем враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, у розмірі 10846, 37 грн.

27.05.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про перерахунок (індексацію) пенсії позивача.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.06.2026 № 0400-010303-8/105754 повідомлено, що з 01.03.2026 року розмір пенсії обчислено на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі 160/10401/25 iз застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки, на 1,197, 1,0796 та 1,115 у розмірі 15628,46 грн. Оскільки постановою суду не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводити ОСОБА_1 з 01.03.2026 перерахунок пенсії, обчисленої відповідно до рішення до суду, з урахуванням змін у подальшому, тому для проведення iii перерахунку пенсії до постанови кабінету Міністрів України 25.02.2026 №236 немає підстав.

Не погоджуючись із цим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 цієї частини.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII), відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз. 2 і 3 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.

Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.

На виконання вимог ст. 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України 20.02.2019 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення зазначеного показника визначається за формулою К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ показник зростання споживчих цін за попередній рік, ЗСЗ показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Розмір коефіцієнта збільшення визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України; перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

З метою забезпечення у 2025-2026 роках проведення індексації пенсій Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», п. 1 яких установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у повному розмірі 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026) відповідно.

Разом з тим пп. 6 п. 2 зазначених постанов передбачено, що пенсії, призначені до 31.12.2024 включно (постанова № 209) та до 31.12.2025 включно (постанова № 236) і не підвищені згідно з п. 1 цих постанов, перераховуються із застосуванням знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії; зокрема, для пенсій, призначених у 2021-2022 роках, установлено знижені коефіцієнти у розмірі 1,046 (постанова № 209) та 1,061 (постанова № 236) замість коефіцієнтів повного розміру 1,115 та 1,121 відповідно.

Закон № 1058-IV не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії, ч. 2 ст. 42 цього Закону передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій.

За таких обставин положення пп. 6 п. 2 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсія призначена після 2020 року, суперечать ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, а також не узгоджуються зі ст. 22 Конституції України в частині недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки зменшують коефіцієнт, на який збільшується пенсія при перерахунку згідно з Порядком № 124.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 320/14123/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, визнано протиправним та нечинним пп. 6 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 209, яким установлені знижені коефіцієнти збільшення для окремих категорій пенсіонерів залежно від року виходу на пенсію. Оскільки пп. 6 п. 2 постанови № 236 є аналогічним за змістом та правовою природою до пп. 6 п. 2 постанови № 209, наведена судова практика підтверджує протиправність застосування пп. 6 п. 2 постанови № 236 і до спірних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшли суди апеляційної інстанції в подібних спорах, зокрема Другий апеляційний адміністративний суд (постанови від 30.07.2025 у справі № 440/3520/25, від 18.07.2025 у справі № 440/3068/25, від 05.09.2025 у справі № 520/9314/25), П`ятий апеляційний адміністративний суд (постанова від 01.07.2025 у справі № 420/9702/25), Третій апеляційний адміністративний суд (постанова від 19.08.2025 у справі № 280/2689/25), Перший апеляційний адміністративний суд (постанова від 08.09.2025 у справі № 200/2802/25).

Слід зазначити, що норми підпункту 6 пункту 2 Постанови КМУ № 236 у судовому порядку нечинними не визнавалася, однак судом враховується, що запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, Держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.

Отже, встановлення занижених показників коефіцієнту збільшення у підпункті 6 пункту 2 Постанови №236 нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону 1058-IV.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, в 2025-2026 роках пенсія позивача має бути проіндексована за коефіцієнтом збільшення за п. 1 Постанови 236 (у розмірі 1,121), тоді як дії відповідача щодо застосування підпунктів 6 пунктів 2 Постанови КМУ № 236 при проведенні індексації пенсії позивача, є протиправними.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у загальному порядку фінансування пенсій у солідарній системі, а не з видатків, окремо виокремлених на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що обумовлює необхідність встановлення факту порушення права для надання судового захисту.

Матеріали справи не містять доказів того, що на момент звернення до суду відповідачем уже здійснюється виплата пенсії позивача з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що у цій частині право позивача вже порушене.

Крім того, суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», якою запроваджено окремий механізм виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки вона є передчасною та не ґрунтується на встановленому судом порушенні права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо незастосування при перерахунку пенсії позивача коефіцієнта збільшення у повному розмірі.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 139 КАС України. Оскільки спір вирішено на користь позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 рр. в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115) для забезпечення індексації пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 рр. в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко