Ухвала суду № 140316196, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/24276/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром, передбаченого законодавством;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування обмеження її максимальним розміром, починаючи з 13 лютого 2023 року, з урахуванням усіх проведених перерахунків, індексацій та підвищень, передбачених законодавством;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягала виплаті без застосування обмеження максимальним розміром, за весь період з 13 лютого 2023 року до дня фактичного виконання рішення суду;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії (доплати до пенсії), визначеної на виконання р1шення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4611/23;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити позивачу всю нараховану, але не виплачену пенсію (доплату до пенсії), визначену на виконання р1шення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4611/23, у тому числі, суму заборгованості, яка станом на 23 червня 2026 року становила 157 371,95 грн, а також усі суми, що підлягають виплаті станом на день фактичного виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 12 вересня 2023 року № 046150011125 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Особливістю призначення пенсії є те, що вона призначена на виконання рішення суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі №160/4611/23, яке набрало законної сили, було захищено право позивача на належне пенсійне забезпечення та покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов`язок здійснити призначення та виплату пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 13 лютого 2023 року.

Позивач має понад 25 років підземного стажу за Списком № 1, у зв`язку з чим на нього поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Разом з тим фактично до виплати було призначено лише 20 930,00 грн, оскільки відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

У подальшому при проведенні перерахунків ситуація не змінилася.

Так, станом на 01.03.2024 розмір пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» становив 32 378,29 грн, однак до виплати визначено лише 23 610,00 грн.

Після чергового перерахунку з 01.03.2026 розмір пенсії позивача становив 34 994,70 грн, тоді як фактично Пенсійним фондом виплачується лише 25 950,00 грн.

Таким чином, протягом усього періоду після призначення пенсії відповідач безпідставно застосовує обмеження максимального розміру пенсії, що призводить до щомісячного недоотримання позивачем значної частини належних йому пенсійних виплат.

Разом з тим, після виконання рішення суду відповідач здійснив обчислення суми пенсії, яка підлягала виплаті за минулий період, та визначив розмір заборгованості за період з 13 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 року.

Відповідно до офіційної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 червня 2026 року №75511- 52593/М-01/8-0400/26, позивачу було нараховано доплату у розмірі 158 470,00 грн.

Як зазначено у відповіді Пенсійного фонду, протягом жовтня 2025 року - червня 2026 року було виплачено лише окремі суми, а саме: у жовтні 2025 року - 187,35 грн; у листопаді 2025 року - 187,35 грн; У грудні 2025 року - 187,35 грн; у лютому 2026 року - 103,00 грн; у березні 2026 року - 101,00 грн; у квітні 2026 року - 100,00 грн; у травні 2026 року - 100,00 грн; у червні 2026 року - 132,00 грн.

Загальна сума здійснених виплат є незначною порівняно із сумою нарахованої заборгованості та жодним чином не свідчить про належне виконання рішення суду. У тій же відповіді відповідач прямо зазначив, що залишок нарахованої, але не виплаченої доплати становить 157 371,05 грн та обліковується за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач у своїй відповіді сам зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, постанову Кабінету Міністрів України №821, на яку він посилався як на підставу здійснення поетапної виплати, визнано протиправною та нечинною.

Незважаючи на це, відповідач продовжує утримувати належні позивачу грошові кошти та фактично ставить виконання рішення суду у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування, що є неприпустимим. Таким чином, станом на день звернення до суду відповідач безпідставно утримує належні позивачу грошові кошти у сумі 157 371,95 грн, які були ним самостійно нараховані та офіційно визнані, однак, безпідставно не виплачені.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, вони суперечать Конституції України, Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та усталеним правовим позиціям Верховного Суду щодо гарантій пенсійного забезпечення шахтарів.

З огляду на наведене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду у паперовій формі засобами поштового зв`язку або у електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром, передбаченого законодавством; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування обмеження її максимальним розміром, починаючи з 13 лютого 2023 року, з урахуванням усіх проведених перерахунків, індексацій та підвищень, передбачених законодавством; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягала виплаті без застосування обмеження максимальним розміром, за весь період з 13 лютого 2023 року, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), також в ухвалі зазначено, що суд вважає за необхідне вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в ході судового розгляду справи після отримання від відповідача додаткових доказів.

08.09.2026 відповідачем надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Оскільки справа згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Так, 19.08.2026 позивачем на виконання ухвали від 17.08.2026 надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що позивач не мав достовірної та повної інформації щодо механізму формування розміру його пенсії. Позивач є пенсіонером та отримує пенсію у встановленому Пенсійним фондом розмірі. Сам факт отримання щомісячної пенсійної виплати не означав для позивача, що він мав достовірну інформацію про всі складові пенсії, правові підстави їх застосування, порядок проведення перерахунків, індексацій та підвищень, а також про застосування саме обмеження максимальним розміром. Позивач не володіє спеціальними знаннями у сфері пенсійного законодавства та не мав об`єктивної можливості самостійно визначити, чи правильно орган Пенсійного фонду застосував норми законодавства при проведенні перерахунку його пенсії та чи правомірно обмежив її максимальним розміром. При цьому розмір пенсії, який фактично виплачувався позивачу, сам по собі не давав можливості встановити конкретну правову підставу застосування відповідного обмеження.

Про фактичне порушення свого права позивач дізнався після отримання інформації від Пенсійного фонду України. Саме після отримання відповідної інформації та документів від Пенсійного фонду позивач отримав можливість достовірно встановити характер порушення свого права, а саме застосування до його пенсії обмеження максимальним розміром та невиплату йому пенсії у розмірі, який, на його переконання, передбачений законодавством. Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у даному випадку не може автоматично пов`язуватися виключно з датою отримання пенсії за лютий 2023 року, оскільки отримання пенсійної виплати саме по собі не давало позивачу повної та достовірної інформації про правові підстави визначення її розміру. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а звернула увагу, що у спорах з органами Пенсійного фонду особа може дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, після отримання відповіді Пенсійного фонду на запит щодо розміру пенсії та нормативно-правових підстав, на яких здійснювався відповідний розрахунок. Отже, визначальним є не лише момент фактичного отримання пенсійної виплати, а момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про конкретне порушення свого права.

Позивач не залишався пасивним щодо своїх пенсійних прав. Навпаки, ним здійснювалися дії для отримання від Пенсійного фонду інформації щодо правильності нарахування та виплати пенсії, проведених перерахунків та наявної заборгованості. Після отримання відповідної інформації позивач вжив заходів щодо судового захисту свого права. Отже, пропуск шестимісячного строку не був наслідком свідомого ігнорування позивачем своїх прав або його недобросовісної поведінки.

Предметом спору є правомірність застосування Пенсійним фондом до пенсії позивача обмеження максимальним розміром та наслідки такого обмеження. При цьому, як зазначено самим судом в ухвалі від 17 серпня 2026 року, спірні суми щодо перерахунку пенсії без застосування максимального обмеження не є вже нарахованими Пенсійним фондом сумами, а є спірними. Тому позивач не мав можливості лише за фактом отримання щомісячної виплати встановити остаточний розмір сум, які, на його думку, повинні були бути йому нараховані.

Порушення права позивача на отримання пенсії у повному розмірі не припинилося після її первісного призначення, а продовжує мати місце кожного місяця при здійсненні виплати пенсії. Позивач не заявляє вимог щодо одноразового порушення, яке мало місце виключно у 2023 році. Предметом спору є протиправне застосування відповідачем максимального обмеження розміру пенсії, яке має систематичний та триваючий характер і призводить до недоотримання позивачем частини належної йому пенсії при кожній щомісячній виплаті.

Верховний Суд у своїй практиці зазначав, що у випадках, коли суб`єкт владних повноважень протягом певного часу ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків або допускає протиправну поведінку щодо пенсіонера, така поведінка може мати характер триваючого правопорушення. Зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд звертав увагу на можливість віднесення протиправної невиплати пенсії або її невідновлення до триваючих правопорушень.

У даному випадку порушення права позивача не завершилося у момент первісного призначення пенсії, а продовжується до теперішнього часу, оскільки, відповідач при кожній черговій виплаті продовжує виплачувати пенсію в розмірі, меншому за визначений та належний позивачу. Таким чином, обчислення строку звернення до суду виключно від дати призначення пенсії 12.09.2023 року - не відповідає фактичному характеру спірних правовідносин, оскільки, на момент звернення до суду порушення права позивача продовжувалося.

Позивач звернувся до суду з метою захисту свого конституційного права на належне пенсійне забезпечення. Пропуск процесуального строку за наведених обставин не був наслідком умисної бездіяльності або небажання позивача захищати свої права, а був зумовлений необхідністю отримання від органу Пенсійного фонду інформації та документів, які дали б можливість встановити фактичні обставини нарахування пенсії та наявність порушення.

Крім того, Верховний Суд наголошував, що при визначенні початку перебігу строку необхідно встановити саме той момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

На підставі викладеного позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити такий строк.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

В постанові від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Звернувшись до суду з цим позовом 08 лютого 2024 року позивачка заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом 08 лютого 2024 року, її права можуть бути захищені судом з 08 серпня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01 березня 2023 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

На підставі викладеного Верховний Суд постановою від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01 березня 2023 року по 07 серпня 2023 року (включно) відповідно до статті 123 КАС України.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Щодо спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що позивач, отримавши першу пенсійну виплату, призначену на виконання судового рішення у вересні 2023 року, і в подальшому, отримавши після щорічних перерахунків пенсії у зв`язку з індексацією пенсію у новому розмірі, не звертався до травня 2026 року до відповідача з метою дізнатися розрахунок пенсійних виплат та у разі незгоди оскаржити рішення, дії, бездіяльність відповідача до суду.

Таким чином, строк звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються перерахунків пенсії розпочався у вересні - жовтні 2023 року (призначення відповідачем пенсії на виконання судового рішення), у квітні 2024 року (щодо перерахунку пенсії з 01.03.2024), у квітні 2025 року (щодо перерахунку пенсії з 01.03.2025) та у квітні 2026 року (щодо перерахунку пенсії з 01.03.2026).

До суду позивач звернувся 07.08.2026 (відомості з сайту Укрпошти щодо відправлення з трек-номером 5000800136553), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог з 13.02.2023 по 06.02.2026.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Надаючи оцінку доводам, викладеним у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Так, предметом позову є зокрема дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без застосування обмеження максимальним розміром з урахуванням всіх проведених перерахунків, індексацій, підвищень, передбачених законодавством, з 13.02.2023.

Тобто, позивач у своїй заяві просить здійснити перерахунок пенсії з 13.02.2023.

Матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначена йому за рішенням суду з 13.02.2023 в розмірі 32278.29 грн, який було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 20930, 00 грн.

З 01.03.2024 здійснено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 , її розмір склав 32378.29 грн, який було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 20930, 00 грн.

З 01.03.2025 здійснено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 , її розмір з надбавками склав 33491.90 грн, який було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 23610.00 грн.

З 01.03.2026 здійснено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 , її розмір з надбавками склав 34994.70 грн, який було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 25950.00 грн.

25.05.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо нарахованої пенсії та суми заборгованості на виконання судового рішення у справі № 160/4611/23.

Листом від 23.06.2026 № 75511-52593/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 по справі №160/4611/23 призначено з 13.02.2023 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та нараховано доплату за період з 13.02.2023 по 30.09.2023 у розмірі 158470,00 грн.

Виплата доплати, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

У межах бюджетних асигнувань згідно з Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року Ле 821 (далі - Постанова №821), проведено виплату доплати по перерахунку на виконання рішення суду у жовтні 2025 року в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року - 187,35 грн, у грудні 2025 року -187,35 грн, у лютому 2026 грн - 103,00 грн, у березні 2026 - 101,00 грн, у квітень 2026 -100,00 грн, у травні 2026 року 100,00 грн, у червні 2026 року - у розмірі 132,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі Ле 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною.

Залишок доплати по перерахунку на виконання рішення суду в сумі 157371,95 грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та подальша його виплата буде проводитись при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду…».

Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли не у зв`язку з триваючою бездіяльністю щодо невиплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, а у зв`язку з призначенням пенсії за рішенням суду з 13.02.2023 (рішення Криворізького ОУПФУ № 046150011125 від 14.09.2023), та подальшими перерахунками у зв`язку з індексацією з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 на підставі відповідних рішень відповідача.

Посилання позивача на те, що він не мав достовірної та повної інформації щодо механізму формування пенсії, про фактичне порушення свого права дізнався лише після отримання інформації від відповідача, не залишався пасивним щодо своїх пенсійних прав, а навпаки, ним здійснювалися дії для отримання від Пенсійного фонду інформації щодо правильності нарахування та виплати пенсії, проведених перерахунків та наявної заборгованості, суд оцінює критично, оскільки вживати такі заходи позивач почав не з дати виконання судового рішення у вересні 2023 року, і не після кожного щорічного перерахунку пенсії та отримання її в новому розмірі, а лише 05.05.2026 (інших звернень до відповідача позивачем суду не надано), тобто майже через три роки після призначення пенсії.

Щодо посилань позивача на принцип доступу до суду, суд повторно зауважує, що таке право не є необмеженим.

ЄСПЛ у багатьох справах зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права. Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає зокрема передбачені законом строки давності.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, в частині позовних вимог за період з 13.02.2023 по 06.02.2026, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, клопотання позивача не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог в частині періоду з 13.02.2023 по 06.02.2026 підлягає залишенню без розгляду внаслідок визнання судом вказаних в заяві на усунення недоліків підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 13.02.2023 по 06.02.2026.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду в частині позовних вимог за період з 13.02.2023 по 06.02.2026.

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська