Рішення № 140316138, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/16202/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

11.06.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ганжа Михайло Геннадійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550031957 від 11 грудня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди перебування ОСОБА_1 у складі збірної команди України зі скелелазіння, відповідно до архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 09.10.2015 року № 638/1, та призначити ОСОБА_1 з 05.12.2025 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Однак, рішенням № 045550031957 від 11 грудня 2025 року відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу роботу, підтвердженого у установленому законом порядку. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є протиправним та порушує її права на належне пенсійне забезпечення, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 30.06.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 05.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має звання майстра спорту міжнародного класу зі скелелазіння, що підтверджується посвідченням Державного комітеті України з фізичної культури і спорту № 1697 від 21.12.1999 року.

05.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550031957 від 11 грудня 2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 09 місяців 20 днів, спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років становить 04 роки 02 місяці. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу зараховані всі періоди роботи, до спеціального стажу не зараховано періоди роботи згідно архівної довідки від 09.10.2025 року № 638/1, оскільки у довідці не зазначено періоди перебування у складі національної збірної команди України зі скелелазіння та з відсутністю інформації про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як убачається з форми PC-право, номер пенсійної справи 045550031957, в графі особливості трудової діяльності вказано про зарахування тільки періодів з 01.02.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року з відміткою «Спортсмени - майстри спорту».

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550031957 від 11 грудня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Пунктом «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.

Однак, Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, який набув чинності з 01.04.2015 року, п. «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. а ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII, та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911-VIII ( далі - Закон № 911-VIII).

Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у п. «є», «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.1, 3, ч.3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.

Таким чином, з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. є ст. 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, тобто, позивач з 04.06.2019 року наділена правом на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років.

Водночас, Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою КМ України від 12.10.1992 року №583 (далі - Порядок № 583), передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

Суд зазначає, що з урахуванням того, що на момент виникнення спірних відносин при призначенні пенсії позивача повинні застосовуватись норми п. «є» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою №583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років, оскільки приписи закону мають вищу юридичну силу над підзаконними нормативно - правовими актами.

Відповідно до пункту 1 Порядку №583 до стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені № 1788-ХІІ.

Згідно пункту 4 Порядку №583 стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

Аналізуючи наведені норми, слід прийти до висновку, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени (заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд) за наявності загального стажу роботи не менше 20 років незалежно від віку та перебування в складі збірних команд України не менше 6 років за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, відповідно до архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 09.10.2015 року № 638/1 ОСОБА_1 була:

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 1999 році. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 1999 р." до наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 1999 рік" від 04 березня 1999 р. № 392 (підстава: ф. 5090, оп. 4, спр. 512, арк. 150, 151, 164, 165);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2000 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2000 р." до наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2000 рік" від 28 грудня 1999 р. № 2605 (підстава: ф. 5090, оп. 4, спр. 543, арк. 61, 62, 87, 88);

- членом збірної коми України зі скелелазіння у 2001 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2001 р." до наказу Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2001 рік" від 29 грудня 2000 р. № 2797 (підстава: ф. 5090, оп. 5, спр. 46, арк. 44, 48, 74, 75);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2003 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з видів спорту, що не входить до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних і прикладних видів спорту на 2003 р." наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту "Про списки збірних команд України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних і прикладних видів спорту на 2003 рік" від 03 березня 2003 р. № 355 (підстава: ф. 5090, оп. 5, спр. 422, арк. 148, 149, 204, 206);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2004 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних і прикладних видів спорту на 2004 р." до наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту "Про списки збірних команд України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних прикладних видів спорту на 2004 рік" від 24 березня 2004 р. № 886 (підстава: ф. 5090, оп. 5, спр. 586, арк. 223, 225, 266, 266зв);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2005 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з видів спорту, що не входить до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних і прикладних видів спорту на 2005 р." до наказу Державного комітету України з питань-фізичної культури і спорту "Про списки збірних команд України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, спортивно-технічних прикладних видів спорту на 2005 рік" від 10 березня 2005 р. № 678 (підстава: ф. 5090, оп. 5, спр. 759, арк. 68, 69, 141, 142);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2006 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2006 р." до наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2006 рік" від 19 квітня 2006 р. № 1238 (підстава: ф. 5090, оп. 8, спр. 281, арк. 154,155, 171, 172);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2007 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2007 р." до наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2007 рік" від 06 липня 2007 р. № 2420 (підстава: ф. 5090, оп. 8, спр. 546, арк. 167,175, 218, 218зв);

- членом збірної команди України зі скелелазіння у 2008 р. Згідно додатку "Списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2008 р." до наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту "Про списки збірних команд України з неолімпійських видів спорту на 2008 рік" від 14 березня 2008 р. № 1000 (підстава: ф. 5090, оп. 8, спр. 776, арк. 159,160, 255, 256, 257).

Проте, відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не врахував архівну довідку від 09.10.2015 року № 638/1, обґрунтовуючи це тим, що у довідці не зазначено періоди перебування у складі національної збірної команди України зі скелелазіння.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 р. № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Відповідно до ч.4 - ч.6 ст. 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» встановлено, що склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій.

До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, на конкурсній основі формує штатну команду національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, що включає спортсменів та фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих спортивних заходів та спортивних змагань України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до умов трудового договору (контракту) (ч.9 ст.37 Закону № 3808-ХІІ).

Вказаною архівною довідкою від 09.10.2015 року № 638/1 підтверджується наявність у позивача спеціального трудового стажу, оскільки вона перебувала в складі збірних команд України зі скелелазіння у 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках - у кількості понад 09 років (при необхідних 6 років).

Крім того, відповідачем не заперечуються, що загальний страховий стаж позивача становить 25 років 09 місяців 20 днів (при необхідних 20 років).

В свою чергу в силу частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необгрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Отже, не зарахування періодів перебування ОСОБА_1 у складі збірної команди України зі скелелазіння з підстав не зазначення періодів перебування у складі національної збірної команди України відповідно до архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 09.10.2015 року №638/1 - є протиправним.

Щодо посилання у спірному рішенні про відсутність інформації про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно- правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 року у справі № 340/1454/21.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550031957 від 11 грудня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення винесене без здійснення повного та всебічного розгляду поданих документів, з огляду на що, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди перебування ОСОБА_1 у складі збірної команди України зі скелелазіння, відповідно до архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 09.10.2015 року № 638/1.

Як вже було зазначено, позивач має звання майстра спорту міжнародного класу зі скелелазіння, що підтверджується посвідченням Державного комітеті України з фізичної культури і спорту № 1697 від 21.12.1999 року.

Архівною довідкою від 09.10.2015 року № 638/1 підтверджується перебування позивача у 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках в складі збірних команд України (спеціальний стаж), загальна тривалість якого є більше 6 років.

З огляду на викладене, позивач має право на призначення пенсії відповідно до пункту "є" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, оскільки страховий стаж з необхідних 20 років (згідно з рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019) є достатнім (25 років 09 місяців 20 днів), а спеціальний стаж є очевидно більшим ніж 6 років.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 05.12.2025 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 року по справі № 812/1312/18.

Чинним законодавством України повноваження щодо призначення пенсій покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законами № 1788, №1058, необхідних для призначення пенсії покладається саме на останніх.

Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.12.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. є статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1331,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 998,40 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550031957 від 11 грудня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди перебування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у складі збірної команди України зі скелелазіння, відповідно до архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 09.10.2015 року № 638/1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.12.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. є статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 998,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна