Ухвала суду № 140315793, 05.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення

05 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1791/25Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження звіт Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у даній справі, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.02.2017 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.02.2017 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.04.2019; зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.04.2019 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 08.06.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення у даній справі. Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» зобов`язано подати до суду звіт про виконання рішення суду від 08.05.2025 у справі №140/1791/25 у строк 30 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою від 27.07.2026 відповідачу продовжено строк для подання остаточного звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №140/1791/25 на 2 (два) місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили.

25.09.2026 Державною установою «Луцький слідчий ізолятор» подано до суду звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач зазначив, що він неодноразово (зокрема, листами від 10.06.2026 та 18.09.2026) звертався до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про потребу в додатковому фінансуванні для виконання даного рішення суду (а також інших аналогічних рішень). Управління поінформувало Міністерство юстиції України про необхідність виділення додаткових коштів.

Вказує, що рішення суду залишається не виконаним у повній мірі через відсутність додаткового бюджетного фінансування (потреба за цим рішенням з урахуванням витрат виконавчого провадження та виконавчого збору складає 132 199,00 грн). На даний час установа очікує позитивної відповіді на свій лист щодо виділення коштів.

Як наслідок відповідач просить суд врахувати, що ДУ «Луцький слідчий ізолятор» вживала та вживає всіх можливих дій з метою виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №140/1791/25 та встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.

Розглянувши в порядку письмового провадження поданий звіт та додані до нього на підтвердження відповідних обставин матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).

Як унормовано частиною 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у даній справі зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор»:

нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.02.2017 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум;

нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.04.2019 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено, що Державна установа «Луцький слідчий ізолятор» неодноразово зверталась з листами до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо потреби додаткового фінансування на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/1791/25 .

Таким чином відповідач вживає залежних від нього організаційних та процесуальних заходів задля акумулювання бюджетних коштів і реального виконання рішення суду.

Суд враховує, що виконання рішення суду відповідачем залежить не тільки від дій відповідача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів), присуджених за судовим рішенням. Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Невиплата в повному обсязі коштів на виконання рішення суду зумовлена не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі керівника відповідача і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.

У постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер.

Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Виходячи зі змісту звіту та доданих до нього матеріалів, судом встановлено, що відповідач вживає заходи для забезпечення виконання рішення суду у цій справі, продовжує вчиняти дії з метою отримання необхідного бюджетного фінансування для його фактичного виконання.

З огляду на це, поданий Державною установою «Луцький слідчий ізолятор» звіт можна прийняти.

Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає достатнім строк для подання звіту про виконання судового рішення три місяці з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

Керуючись статтями 248, 254, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Звіт Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про виконання судового рішення в адміністративній справі №140/1791/25 прийняти.

Встановити Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» новий строк для подачі звіту про повне виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №140/1791/25 3 (три) місяці з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н. В. Стецик