Ухвала суду № 140315538, 05.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про зупинення провадження в справі

м. Вінниця

05 жовтня 2026 р. Справа № 120/13386/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали за позовом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю вимоги "Про усунення порушень" №260204-14/1368/-2026 від 19.05.2026 року.

Представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що Верховний Суд ухвалою від 30.03.2026 року передав на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справу №580/2287/24.

Клопотання мотивоване тим, що правові висновки, зроблені за результатами розгляду справи №580/2287/24, матимуть значення для правильного вирішення справи №120/13386/26, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, та у справі №580/2287/24 є подібними, а передача справи на розгляд судової палати здійснена з метою формування єдиної правозастосовної практики.

Розглянути клопотання про зупинення провадження у справі представник відповідача просив в порядку письмового провадження.

Заперечень представника позивача проти зупинення провадження у справі не надходило.

Відтак, вирішуючи клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі, суд зазначає наступне.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2026 року у справі №580/2287/24 суд зазначив, що: "вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а отже, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов Державної аудиторської служби України про стягнення збитків, а не під час вирішення справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, з огляду на те, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Водночас, у постановах від 22.10.2020 у справі №820/3089/17, від 31.05.2021 у справі №826/18686/16, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, від 02.11.2021 у справі №420/6808/19, від 12.05.2022 у справі №620/4169/20, від 22.12.2022 у справі №826/13003/17, від 21.03.2023 у справі №560/4370/22, Верховний Суд зазначив, що та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Такі висновки кореспондують правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.03.2023 у справі №160/7775/21, від 06.07.2023 у справі №1740/2398/18, від 09.03.2023 у справі №500/2489/21, в яких Суд указав, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Надалі розвиваючи підхід щодо правової природи вимог Держаудитслужби, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що вимога про відшкодування збитків не є виконавчим документом і якщо підконтрольна установа не згодна з сумою та не відшкодувала її добровільно, орган державного фінансового контролю зобов`язаний звернутися до суду з позовом у загальному порядку. Водночас письмова вимога є правовим актом індивідуальної дії, оскільки вона породжує обов`язки для адресата (усунути порушення) і це дає право установі оскаржувати таку вимогу в адміністративному суді ще до того, як орган контролю звернеться з позовом про стягнення збитків.

Натомість у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №820/339/17, від 08.08.2019 у справі №804/9577/13-а, від 11.12.2019 у справі №160/641/19, від 20.03.2020 у справі №814/380/17, від 31.03.2020 у справі №817/650/18, від 07.04.2020 у справі № 813/1984/18, від 08.04.2020 у справі №809/504/17, від 12.03.2021 у справі №640/3186/19, від 27.05.2021 у справі №160/8621/19, від 17.06.2021 у справі №440/6907/18, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20 та від 03.06.2022 у справі №160/13920/20, Верховний Суд з-поміж іншого висновував, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У цих справах Верховний Суд указав, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їхнє стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Отже, під час касаційного перегляду цієї справи встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання".

В силу положень п. 5 ч. 2. ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, об`єднаної палати Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що правовий висновок, який буде сформульовано Судовою палатою Касаційного адміністративного суду у справі №580/2287/24 безпосередньо впливатиме на вирішення справи №120/13386/26, провадження у цій справі належить зупинити до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №580/2287/24.

Керуючись ч. 2 ст. 236, ст.ст. 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ

Зупинити провадження в адміністративній справі №120/13386/26 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №580/2287/24.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович