Ухвала суду № 140315508, 05.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

05 жовтня 2026 р. Справа № 120/14860/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії про визнання протиправними та скасування наказу та постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії про визнання протиправними та скасування наказу та постанови.

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, прийняту 19.08.2026 близько 22:00 за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , якою його визнано придатним до військової служби, незалежно від форми її оформлення та номера, що мають бути встановлені за витребуваними судом документами;

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 19 або 20.08.2026, у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, незалежно від номера наказу, що має бути встановлений за витребуваними судом документами;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 після скасування постанови ВЛК та наказу про призов направити ОСОБА_1 на новий повний медичний огляд уповноваженою військово-лікарською комісією з дотриманням Положення №402, Порядку №560, проведенням необхідних лабораторних та інструментальних досліджень і врахуванням поданих ним медичних документів;

- після одержання витребуваних доказів надати позивачу строк для уточнення реквізитів оскаржуваних актів, процесуального статусу військової частини НОМЕР_1 та, за необхідності, позовних вимог щодо наказу її командира про зарахування позивача до списків особового складу.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.

1. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, з поміж іншого, в обов`язковому порядку зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, всупереч вказаним вимогам в позовній заяві не зазначено всіх необхідних відомостей щодо позивача.

Таким чином в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно зазначити дані відомості, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

2. Окрім того, у позовній заяві в якості відповідача 2 вказано: "Військово-лікарська комісія, яка 19.08.2026 близько 22:00 провела медичний огляд ОСОБА_1 та прийняла постанову про його придатність до військової служби".

При цьому представник позивача зазначив, що точне найменування, реквізити постанови та орган/заклад, при якому утворено цю ВЛК, йому не відомі, та просить встановити вказані дані шляхом витребування доказів, вказавши для первинного направлення адресу: АДРЕСА_1 (через ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Суд зазначає, що такий виклад позовних вимог та визначення суб`єктного складу сторін суперечить імперативним вимогам процесуального закону.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно зі ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В розумінні статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, відповідачем може бути й суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Військово-лікарські комісії можуть створюватися як при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (позаштатні ВЛК), так і при закладах охорони здоров`я (штатні або позаштатні ВЛК). Кожна така комісія має чітку нормативно визначену назву та підпорядкованість згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Зазначення в позовній заяві замість найменування відповідача лише опису події ("комісія, яка провела огляд о 22:00") є неприпустимим, оскільки суд позбавлений можливості встановити належність та правоздатність такого відповідача, направити йому копію позову та відкрити щодо нього провадження у справі.

Адреса, вказана позивачем ( АДРЕСА_2 ), є адресою відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що свідчить про повну невизначеність позивача щодо особи відповідача 2.

Процесуальний інститут витребування доказів (ст. 80 КАС України) покликаний допомогти стороні отримати документи, які вона не може дістати самостійно, але він не може бути використаний для покладення на суд обов`язку з розшуку та ідентифікації осіб, яких позивач бажає залучити до участі у справі як відповідачів. Обов`язок щодо чіткого визначення відповідача покладається виключно на позивача.

Таким чином в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, в якій зазначити повне найменування відповідача 2 (конкретної військово-лікарської комісії) та органу/закладу охорони здоров`я, при якому вона створена, а також інші відомості передбачені п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

3. Згідно пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Крім того, позивачу слід врахувати, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. Обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Відтак, зміст позовних вимог впливає на з`ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі. А предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви. Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.10.2018 року по справі №826/16958/17.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, яка кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Наведені обов`язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов`язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом положень ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, представником позивача подано клопотання про витребування доказів у ІНФОРМАЦІЯ_2 , Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, ВЛК, закладу охорони здоров`я та органу при якому створено, на що зауважую на наступному.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

В силу положень частин першої, другої, третьої статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що докази надають суду учасники справи. Учасник справи має право заявити клопотання про витребування доказів у разі неможливості надати такі докази самостійно. З цією метою у клопотанні про витребування доказів учасник справи зазначає який саме (конкретно визначений) документ витребовується і на підтвердження чи спростування яких саме (конкретно визначених) обставин, а також про вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно та про докази, які підтверджують вжиття цих заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

Суд зауважує, що заявником не дотримано вимог частини 2 статті 80 КАС України щодо оформлення клопотання про витребування доказів, в тому числі, не обґрунтовано неможливості самостійно отримати та надати суду письмові докази, не зазначено про заходи, які вживалися для отримання цих доказів самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Ба більше, представник позивача, самостійно не звертався до відповідних органів для отримання документів.

При цьому суд враховує, що інтереси позивача представляє адвокат, який має можливість у гарантований законом спосіб (через подання адвокатського запиту) отримувати від органів державної влади та інших суб`єктів матеріали та інформацію з метою надання юридичної допомоги клієнту.

Відтак клопотання про витребування доказів заявлене передчасно та без дотримання вищезазначених вимог КАС України, зокрема, в частині вжиття належних заходів, спрямованих на самостійне отримання доказів, та підтвердження факту неможливості їх самостійного отримання.

Враховуючи, що змагальність сторін є одним із ключових принципів судочинства, а суд не може перебирати на себе функції збору доказів за відсутності підтверджених перешкод для їх самостійного отримання стороною, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

4. Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу).

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду в електронній формі процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що адміністративний позов подано через підсистему "Електронний суд", ставка судового збору становить 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8).

Позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною вимогою становить 2129,92 грн.

До позовної заяви не додано документа на підтвердження сплати судового збору. Натомість у тексті позовної заяви позивач посилається на те, що він звільняється від сплати судового збору на підставі положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Однак з таким твердженням позивача суд не погоджується.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Натомість спір у цій справі стосується правомірності наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в особливий період та правомірності постанови військово-лікарської комісії за результатами медичного огляду, що саме по собі не свідчить про наявність спірних правовідносин щодо виконання військового або службового обов`язку у розумінні зазначеної норми закону.

Відтак суд доходить висновку, що позивач не належить до кола осіб, які звільняються від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Будь-яких інших доказів про те, що позивач має право на пільги щодо сплати судового збору згідно із ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до позовної заяви не надано.

З огляду на викладене заявнику слід надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

5. Щодо участі у справі третьої особи, то суд зазначає, що відповідно до положень статті 42 КАС України учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з частинами другою та четвертою ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже, зі змісту вказаної норми слідує, що заява про залучення до участі в справі третіх осіб повинна бути обґрунтованою, в ній повинно бути зазначено яким чином спір стосується інтересів третіх осіб та як рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки.

Так, представником позивача в позовній заяві визначено в якості третьої особи (безвідносно до сторін) військову частину НОМЕР_1 .

Однак, сам факт зазначення в позовній заяві вказаної особи в статусі третьої особи не надає їй такого процесуального статусу, оскільки згідно вимог статті 49 КАС України питання про залучення третьої особи вирішується ухвалою суду за обґрунтованою заявою сторони.

Відповідно до частини 5 статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються відповідні клопотання та заяви позивача.

Разом з тим, до матеріалів позову представником позивача не додано обґрунтованої заяви про залучення до участі в справі третьої особи та не зазначено про те, яким чином прийняте у справі рішення може вплинути на права та інтереси такої особи.

Отже, в цьому випадку виявлений недолік необхідно усунути шляхом надання відповідної заяви про залучення до участі в справі третьої особи із обґрунтуванням того, яким чином прийняте у справі рішення може вплинути на права та інтереси такої особи та на стороні позивача чи відповідача просить залучити третю особу у справу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії про визнання протиправними та скасування наказу та постанови залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 7- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна