Рішення № 140314550, 02.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/16367/25

Провадження № 2/638/2628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

прокурора Грошевої-Шарапової І.І.,

представника відповідача Бєзяєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області в особі Дергачівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, -

встановив:

У серпні 2026 року Солоницівська селищна рада в особі Дергачівської окружної пркоуратури через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що згідно з відомостями з реєстру дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва «e-construction.gov.ua» встановлено, що відповідно до сертифіката № ІУ122210305591 від 24.03.2021 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: «Будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс». Характер будівництва «Нове будівництво». Місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: АДРЕСА_1 . Основні показники об`єкта: «Будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс»: кількість поверхів- 10. Загальна площа квартир - 8379.5 м2. Кількість однокімнатних квартир - 110. Загальна площа однокімнатних квартир - 4928. Кількість двокімнатних квартир - 58. Загальна площа двокімнатних квартир - 3270.9 м2. Кількість трикімнатних квартир АДРЕСА_2 . Загальна площа трикімнатних квартир - 180.6 м2. Житлова площа трикімнатних квартир 105 м2. Загальна кількість квартир - 170. Житлова площа однокімнатних квартир - 1888.39 м?. Житлова площа двокімнатних квартир - 1815.1 м2. Площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 375 м2. Загальний будівельний об`єм - 45525.2 м2. Замовник будівництва: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 (станом на 01.01.2021), АДРЕСА_4 . Генеральний проектувальник та генеральний підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група» (33118582). Клас енергетичної ефективності об`єкта: С. Клас наслідків: СС2. Датою початку будівництва є 07.10.2009, датою завершення будівництва є 31.08.2020, строк введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 19.03.2021. У розділі «Пайова участь» зазначено, що підставою для звільнення від сплати пайової участі є «Будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла». Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 05 березня 2021 року. Крім того, будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 6322057602:00:000:0147, площею 2,5365 га, з цільовим призначенням 02.03 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, належить на праві власності Солоницівській селищній раді Харківської області та на підставі договору оренди землі від 22.01.2008 перебуває у користуванні ТОВ «ФБГ». Згідно з листом Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 22.04.2025 № 02-22/2238 будівництво будинку здійснювалося на замовлення Міноборони і мало статус будинку житлового фонду соціального призначення та доступного житла, відтак укладення договору пайової участі не вимагалося. Позаяк Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України листом від 24.06.2025 повідомило, що на підставі рішення конкурсної комісії Міноборони з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України від 11.12.2020 № 5/5/5-НЕР між Міноборони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово будівельна група» (далі ТОВ «ФБГ») укладено договір від 24.12.2020 № 503/33/216-20 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1 (далі Договір). Предметом договору є придбання Міноборони у ТОВ «ФБГ» житла на умовах пайової участі, а саме квартир кількістю 50 шт. загальною площею 2 439,80 м2 у житловому будинку розташованому за вищевказаною адресою, які ТОВ «ФБГ» зобов`язується передати, а Міноборони оплатити у порядку і строки, визначені Договором. Ціна Договору, тобто ціна квартир, які ТОВ «ФБГ» за Договором зобов`язується передати Міноборони, становить 42 647 704,00 грн, в т.ч. ПДВ 7 107 950,67 грн, та складається із розрахунку загальної площі квартир 2 439,80 м2, що передаються, і ціни 17 480,00 грн за один квадратний метр площі. Договором передбачено, що ТОВ «ФБГ» має передати Міноборони квартири до 15.03.2021 та оформити право власності за Міноборони до 31.03.2021, термін дії Договору до 31.12.2021. Разом з тим, у зв`язку із невиконанням ТОВ «ФБГ» договірних зобов`язань, а саме, невідповідності квартир вимогам держаних будівельних норм (СНіП, ДБН, ДСТУ), санітарним нормам щодо житлових приміщень, невиконання в повному обсязі опоряджувальних робіт та під`єднання будинку до постійних схем, у Міноборони подано позовну заяву з вимогами щодо розірвання Договору, стягнення попередньої оплати у розмірі 12 794 311,00 грн та штрафних санкцій у сумі 7 465 237,78 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 922/2663/21 Договір розірвано, зобов`язано стягнути з ТОВ «ФБГ» на користь Міноборони грошові кошти на загальну суму 21 024 956,86 грн. З огляду на викладене, Міноборони не є замовником будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс, а відтак у цього комплексу немає статусу соціального житла і, як наслідок, пільг зі сплати пайової участі. Отже, до Солоницівської селищної ради Харківського (Дергачівського) району Харківської області про укладення договору про пайову участь ОСОБА_1 не звертався, будь-які документи для розрахунку розміру пайової участі, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, до селищної ради не надавались, договір про пайову участь не укладався та кошти пайової участі не сплачувались. Таким чином, ОСОБА_1 в порушення норм законодавства України (Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX), яким передбачено обов`язок забудовника перерахувати до відповідного місцевого бюджету населеного пункту кошти пайової участі, не сплатив до бюджету Солоницівської територіальної громади кошти пайової участі для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Солоницівської територіальної громади до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що призвело до ненадходження коштів до відповідного місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 27.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовчу судове засідання.

23.09.2025 року від представника відповідача надійшов відзив в якому він заперечував проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивач у тексті позовної заяви посилається на те, що ОСОБА_1 , нібито, в порушення норм законодавства України (Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX), яким передбачено обов`язок забудовника перерахувати до відповідного місцевого бюджету населеного пункту кошти пайової участі, не сплатив до бюджету Солоницівської територіальної громади кошти пайової участі для створення і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури Солоницівської територіальної громади до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що призвело до ненадходження коштів до відповідного місцевого бюджету. Із вказаним неможливо погодитись з огляду на наступне. Так, дійсно з набуттям чинності норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон № 132-IX) з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений вищевказаним Законом. Так, відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Згідно з п. 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Але вищезазначені положення не відносяться до відповідача, оскільки вказаний об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 був віднесений до категорії «Доступне житло». Після початку будівництва 07.11.2012 року ТОВ «Фінансово-будівельна група» (забудовник або ТОВ «ФБГ») звернулась до Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації із листом № 199, у якому просили підтвердити включення зазначеного будинку в категорію «Доступне житло» оскільки раніше вказаний об`єкт будівництва було включено до зазначеної категорії постановою Кабінету Міністрів України. У відповідь на вказаний лист 07.11.2012 року Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації надало відповідь № 01 03/3178-2/2649, відповідно до якої Управління надало копію Витягу № 2 до протоколу засідання Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об`єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 30.05.2012 року. Зазначений Витяг № 2 містить Перелік об`єктів незавершеного житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програм будівництва (придбання) доступного житла, у тому числі здешевлення вартості іпотечних кредитів, та стосовно яких обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями надано подання відповідно до постанови КМУ від 25.04.2012 № 343, за умови відповідності їх квартир вимогам зазначеної постанови. У цьому Переліку вказано наступне: по Харківській області єдиний об`єкт це комплекс багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . Забудовник: ТОВ «Фінансово-будівельна група». Зазначений комплекс житлових будинків включає і будинок за адресою АДРЕСА_5 . Вказане підтверджується рішенням Солоницівської селищної ради № 363 від 08.07.2008 року «Про присвоєння юридичних адрес запроектованих будівництвом трьом багатоповерховим житловим будинкам в селі Подвірки по вул. Дзержинського». Вулиця Дзержинського це стара назва вулиці Курязької. Інших об`єктів у вказаних локаціях ТОВ «ФБГ» не будувало. Тобто, всі посилання позивача на те, що зазначене будівництво здійснювалось НЕ за програмою «Доступне житло» не відповідає дійсності. За вказаних обставин ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансово-будівельна група» мали на руках відповідні документи, видані належними органами, а тому діяли виключно в межах закону та встановленого порядку. Крім того, жодні контролюючі органи, включаючи і контрагента за договором про будівництво Міністерство Оброни України, - не заперечували та не виказували жодних зауважень щодо статусу вказаних об`єктів. Зазначене відноситься і до органів прокуратури, які щонайменше з 2012 року не виказували жодних зауважень, та взагалі не звертали ніякої уваги на це будівництво. З переписки між Управлінням містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та ТОВ «ФБГ» ми також не бачимо жодних протиріч або зауважень. А відтак відповідач не був зобов`язаний вносити відповідний платіж, та діяв, виходячи із достатніх правових підстав. Сума штрафних санкцій складає майже 80 % від загальної суми внеску. Як зазначено у ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При наявній економічній ситуації як відповідача так і всієї економіки країни, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, вказаний розмір штрафних санкцій є надмірним і підлягав щонайменше зменшенню Судом. Як вже і зазначалось вище, відповідач діяв у межах закону, маючи на руках відповідні документи. У свою чергу і Солоницівська селищна рада мала у своєму розпорядженні відповідні документи, зокрема, Витяг з додатку № 2, і не мала ніяких зауважень щонайменше з 2012 року, а по факту із початку будівництва. У додатках до позову наявна переписка між прокуратурою та Солоницівською селищною радою, відповідно до якої претензії до відповідача або забудовника у Ради відсутні, намірів звертатися із позовами немає. Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області є самостійним суб`єктом повноважень у сфері місцевого самоврядування, яка обізнана із наявною ситуацією щонайменше з 2012 року, а по факту будівництва ще з 2009 року, мала та має всі можливості та засоби звертатись до суду із відповідною позовною заявою або принаймні звернутися до відповідача із належною вимогою про сплату внеску. Але цього зроблено не було, оскільки для цього не було і немає підстав. А відтак Дергачівська окружна прокуратура, яка діє від імені Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області є неналежним суб`єктом звернення із вказаним позовом. А тому вважає, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому має бути залишена без задоволення.

06.10.2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій вказав наступне. Щодо віднесення об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 до категорії «Доступне житло». Окружною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX, зазначив у сертифікаті ІУ122210305591 у розділі «Пайова участь» як підставу звільнення від сплати пайової участі: «Будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла». Водночас об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 не віднесений до категорії «Доступне житло» з огляду на наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (в редакції від 19.01.2012) (далі Закон) доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири . Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту. Відповідно до п. 4 Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343, Перелік об`єктів, в яких може придбаватися житло відповідно до цього Порядку, визначається за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій міжвідомчою комісією, утвореною відповідно до Порядку забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. № 140. При цьому остаточне рішення про надання позичальнику кредиту для придбання житла в об`єкті приймає банк відповідно до своїх внутрішніх правил. У свою чергу діяльність міжвідомчої комісії врегульовано Положенням про Міжвідомчу комісію з розгляду пропозицій щодо формування переліку об`єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти, що затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.06.2011 N 75 (далі Положення про комісію). об`єктів Пунктом 3 Положення про комісію передбачено, що одним із її завдань є формування переліку житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти. Таким чином, Закон визначає, що обов`язковою ознакою доступного житла є державна підтримка, що полягає саме у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту. Однак законодавство не передбачає наявності повноважень у Міжвідомчої комісії щодо формування переліку об`єктів доступного житла або ж, як зазначає представник відповідача, «реєстру». Згідно з Положенням про комісію - міжвідомча комісія лише формує перелік об`єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти. Тобто законодавство передбачає, що кошти можуть і не спрямуватися на добудову об`єкту, що перебуває у сформованому комісією переліку. Водночас представником відповідача до відзиву на позовну заяву не додано докази: а) сплати державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс; б) надання пільгового іпотечного житлового кредиту на придбання житла у вказаному об`єкті будівництва. Щодо протоколу засідання Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об`єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 30.05.2012. Згідно з відомостями, які містяться на порталі «Законодавство України» за посиланням (режим доступу URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0004858 12#n55) Протокол засідання Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об`єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти від 30.05.2012 введено в дію Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства № 285 від 31.05.2012 До Переліку об`єктів незавершеного житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програми будівництва (придбання) доступного житла у Харківській області (Додаток № 2 до протоколу 30.05.2012) включено «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 », забудовником якого є ТОВ «Фінансово-будівельна група». Загальна площа (кв.м) 7819,91, кількість квартир АДРЕСА_6 , кількість сімей, що перебувають на квартобліку 144, запропонована вартість 1 кв.м 5500. Згідно з відомостями, які містяться на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ122201201902) - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансово-Будівельна Група" відмовлено у видачі дозвільного документу на будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , І пусковий комплекс. У розділі «Договір з генеральним підрядником» зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Будівельна Група» (33118582) є генеральним підрядником, номер договору - 40-30/1311-5, дата підписання договору 13.11.2020. Водночас у розділі «Договір з генеральним підрядником», відповідно до сертифіката № ІУ122210305591 щодо будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс, також зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Будівельна Група» (33118582) є генеральним підрядником, однак номером договору є 40-30/0503-25, дата підписання договору 05.03.2021. Інформація, зазначена на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, формується на підставі документів, поданих замовником. Відтак не підлягає ототожненню будівництво за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 , адже замовником при отриманні відповідних дозвільних документів зазначались різні договори з генеральним підрядником з різними датами їх укладення. Твердження представника відповідача щодо відсутності у відповідача обов`язку сплатити 3% річних та індексу інфляції за весь період прострочення платежу не заслуговують на увагу, оскільки вони базуються виключно на доводах про відсутність у відповідача обов`язку виконати основне зобов`язання зі сплати коштів пайової участі, а тому є необґрунтованими. Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набуло майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна, з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Згідно із ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином час прострочення відповідачем, проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто з 25.03.2021 (день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ122210305591, який виданий та зареєстрований в ЄДЕССБ 24.03.2021). Представник відповідача у відзиві зазначає, що сума штрафних санкцій складає майже 80% від загальної суми внеску. Відтак, враховуючи вказані правові позиції Верховного Суду щодо того, що інфляційні нарахування на суму боргу не є санкцією , а також той факт, що позов у даній справі не містить позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу та пені, позовна вимога щодо стягнення 3 % річних складає 13 % від загальної суми внеску (2 330 674,13 грн).

Ухвалою суду від 01.12.2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.

30.01.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення згідно яких вказано, 22.01.2026 року представником відповідача та адвокатом, був поданий відповідний адвокатський запит до позивача (Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області), у якому було запропоновано надати наступну інформацію: «Чи наявні якісь зобов`язання або заборгованість, зокрема, щодо сплати коштів (внесків) пайової участі, у ОСОБА_1 перед Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області?» Тобто, зазначена інформація безпосередньо пов`язана із предметом розгляду у даній справі. 29.01.2026 року від позивача була отримана відповідь за № 02-28/07 від 29.01.2026 року. Згідно вказаної відповіді позивач зазначає наступне: «По суті запиту інформуємо, що станом на день надання відповіді на цей адвокатський запит, згідно даних бухгалтерського обліку, підстави для відображення заборгованості, в тому числі, щодо сплати (внесків) пайової участі відносно ОСОБА_1 перед Солоницівською селищною радою відсутні.» Копія відповіді додається. Тобто, з огляду на отриману відповідь, позивач не має жодних претензій до відповідача, у тому числі щодо сплати внесків пайової участі. Вказане повністю узгоджується із позицією відповідача, яка була викладена у відзиві на позовну заяву. А відтак, врахування цієї позиції саме позивача, представника територіальної громади, є доречним та необхідним при ухваленні рішення по справі.

05.02.2026 року від позивача надійшли заперечення проти долучення представником відповідача відповідь на адвокатський запит.

Прокурор у судовому засіданні підтримав поданий позов та просив про його задоволення у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та правовідносини.

Згідно з відомостями з реєстру дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва «e-construction.gov.ua» встановлено, що відповідно до сертифіката № ІУ122210305591 від 24.03.2021 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: «Будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс». Характер будівництва «Нове будівництво».

Місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: АДРЕСА_1 .

Основні показники об`єкта: «Будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс»: кількість поверхів- 10.

Загальна площа квартир - 8379.5 м2. Кількість однокімнатних квартир - 110.

Загальна площа однокімнатних квартир - 4928. Кількість двокімнатних квартир - 58.

Загальна площа двокімнатних квартир - 3270.9 м2. Кількість трикімнатних квартир АДРЕСА_2 .

Загальна площа трикімнатних квартир - 180.6 м2. Житлова площа трикімнатних квартир 105 м2. Загальна кількість квартир - 170.

Житлова площа однокімнатних квартир - 1888.39 м2.

Житлова площа двокімнатних квартир - 1815.1 м2. Площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 375 м2.

Загальний будівельний об`єм - 45525.2 м2.

Замовник будівництва: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 (станом на 01.01.2021), АДРЕСА_4 .

Генеральний проектувальник та генеральний підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група» (33118582).

Клас енергетичної ефективності об`єкта: С. Клас наслідків: СС2. Датою початку будівництва є 07.10.2009, датою завершення будівництва є 31.08.2020, строк введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 19.03.2021.

У розділі «Пайова участь» зазначено, що підставою для звільнення від сплати пайової участі є «Будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла».

Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 05 березня 2021 року. Крім того, будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 6322057602:00:000:0147, площею 2,5365 га, з цільовим призначенням 02.03 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, належить на праві власності Солоницівській селищній раді Харківської області та на підставі договору оренди землі від 22.01.2008 перебуває у користуванні ТОВ «ФБГ».

Згідно з листом Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 22.04.2025 № 02-22/2238 будівництво будинку здійснювалося на замовлення Міноборони і мало статус будинку житлового фонду соціального призначення та доступного житла, відтак укладення договору пайової участі не вимагалося.

Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України листом від 24.06.2025 повідомило, що на підставі рішення конкурсної комісії Міноборони з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України від 11.12.2020 № 5/5/5-НЕР між Міноборони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово будівельна група» (далі ТОВ «ФБГ») укладено договір від 24.12.2020 № 503/33/216-20 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1 (далі Договір).

Предметом договору є придбання Міноборони у ТОВ «ФБГ» житла на умовах пайової участі, а саме квартир кількістю 50 шт. загальною площею 2 439,80 м2 у житловому будинку розташованому за вищевказаною адресою, які ТОВ «ФБГ» зобов`язується передати, а Міноборони оплатити у порядку і строки, визначені Договором.

Ціна Договору, тобто ціна квартир, які ТОВ «ФБГ» за Договором зобов`язується передати Міноборони, становить 42 647 704,00 грн, в т.ч. ПДВ 7 107 950,67 грн, та складається із розрахунку загальної площі квартир 2 439,80 м2, що передаються, і ціни 17 480,00 грн за один квадратний метр площі.

Договором передбачено, що ТОВ «ФБГ» має передати Міноборони квартири до 15.03.2021 та оформити право власності за Міноборони до 31.03.2021, термін дії Договору до 31.12.2021.

Разом з тим, у зв`язку із невиконанням ТОВ «ФБГ» договірних зобов`язань, а саме, невідповідності квартир вимогам держаних будівельних норм (СНіП, ДБН, ДСТУ), санітарним нормам щодо житлових приміщень, невиконання в повному обсязі опоряджувальних робіт та під`єднання будинку до постійних схем, у Міноборони подано позовну заяву з вимогами щодо розірвання Договору, стягнення попередньої оплати у розмірі 12 794 311,00 грн та штрафних санкцій у сумі 7 465 237,78 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 922/2663/21 Договір розірвано, зобов`язано стягнути з ТОВ «ФБГ» на користь Міноборони грошові кошти на загальну суму 21 024 956,86 грн. З огляду на викладене, Міноборони не є замовником будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс, а відтак у цього комплексу немає статусу соціального житла і, як наслідок, пільг зі сплати пайової участі.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частинах 1, 2 статті 76 ЦПК України закріплено положення стосовно того, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями частин 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI). Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно транспортної інфраструктури.

Частинами 1-3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 22.05.2019) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

З набуттям чинності норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон № 132-IX) з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений вищевказаним Законом.

Так, відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Згідно з п. 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону. А замовник будівництва, не уклавши своєчасно відповідний договір пайової участі до 01.01.2020, не звільняється від обов`язку щодо сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте розміри такої пайової участі та порядок сплати змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019, якщо будівництво такого об`єкту розпочато до 2021 року.

Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 надав правові позиції та роз`яснив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Таким чином, норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 щодо застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ вказав зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132 ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

У зв`язку з несплатою забудовником коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, відтак у Солоницівської селищної ради виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких встановлений законом.

У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, у відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна саме за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування вправі звертатися з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури.

Ураховуючи, що виконання робіт «Будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс» на земельній ділянці з кадастровим номером 6322057602:00:000:0147 в м. Харкові розпочалося ще 07.10.2009, тривало від 2009 до 2021 року та об`єкт введено в експлуатацію лише у березні 2021 року, у відповідача виник обов`язок не пізніше 24.03.2021 (дата видачі сертифіката та прийняття об`єкта в експлуатацію) на перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта в експлуатацію.

З урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX замовник, ОСОБА_1 , розпочавши у 2009 році будівництво, не звернувся до Солоницівської селищної ради Харківського (Дергачівського) району Харківської області із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єктів, та не сплатив пайову участь грошовими коштами до прийняття цих об`єктів в експлуатацію.

Положення ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» визначають, що до житла житлового фонду соціального призначення належать: 1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла; 2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування шляхом: 1) будівництва нового житла; 2) реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків у жилі; 3) отримання житла, переданого в дар органам місцевого самоврядування українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, міжнародними громадськими організаціями; 4) передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим; 5) передачі забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках на підставах, передбачених законодавством; 6) передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого за рахунок коштів державного бюджету; 7) використання на договірних засадах приватного житлового фонду; 8) набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» органи місцевого самоврядування відповідно до закону створюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування житловий фонд соціального призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України: а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел фінансування. До складу житлового фонду соціального призначення можуть входити квартири в багатоквартирних жилих будинках. При цьому правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України, коло яких визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».

З системного аналізу вищевказаних нормативно-правових приписів можна дійти висновку, що вони спрямовані на соціальний захист саме найуразливіших верств населення , гарантують їм право на житло та підтримують реалізацію державної політики у сфері соціального забезпечення. Міноборони, в свою чергу, уклали договір №503/33/216-20 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: АДРЕСА_1 від 24.12.2020 з ТОВ «ФБГ» саме на підставі рішення конкурсної комісії з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України від 11.12.2020.

Конкурсна комісія виконує покладені на неї функції відповідно до Порядку роботи конкурсної комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 347 від 02 червня 2014 року (зі змінами) (далі - Порядок роботи конкурсної комісії).

Порядок роботи конкурсної комісії прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 147 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (із змінами).

Відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 147 від 16 лютого 2011 року, цей Порядок визначає процедуру використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу таким головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним виконавцям за бюджетними програмами: Міноборони - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України"; МВС - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Національної гвардії України"; ДСНС - "Будівництво (придбання) житла для осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій"; Адміністрації Держприкордонслужби - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державної прикордонної служби України"; Мін`юст - "Будівництво (придбання) житла для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України"; СБУ - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України"; Управлінню державної охорони - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Управління державної охорони"; Службі зовнішньої розвідки - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України"; Державному космічному агентству - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державного космічного агентства України"; Адміністрації Держспецзв`язку - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України"; Головному управлінню розвідки Міноборони - "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України", "Реалізація державного інвестиційного проекту "Створення фонду службового житла у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України"; Служба судової охорони - Будівництво (придбання) житла для співробітників Служби судової охорони. Міноборони укладає договори на придбання житла на умовах пайової участі на підставі Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Норми Порядку визначають процедуру використання коштів державного бюджету, передбачених для будівництва або придбання житла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в межах конкретних державних органів, такими як: Міноборони, МВС, СБУ, ДСНС, Держприкордонслужба, Служба судової охорони.

Таким чином, Порядок використання коштів покликаний забезпечити фінансування житла для осіб, які несуть службу в особливих умовах та часто не мають можливості вирішити житлове питання самостійно, та є елементом соціального захисту персоналу у сфері безпеки. Отже, придбання Міноборони - центральним органом виконавчої влади житла на умовах пайової участі - не надає право замовнику будівництва бути увільненим від пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту у зв`язку із будівництвом будинків житлового фонду соціального призначення з огляду на те, що житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування для соціально незахищених верств населення, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» доступне житло збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

Правовий механізм забезпечення громадян доступним житлом відповідно до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» визначено у Порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 819 від 10.10.2018 (далі Порядок надання державної підтримки).

Відповідно до абзаців 2, 5 п. 2 Порядку надання державної підтримки - договір про придбання житла - договір, що укладається між одержувачем державної підтримки і відчужувачем (продавцем, управителем, замовником, забудовником тощо) відповідно до вимог законодавства з метою забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла. Одержувачі державної підтримки - громадяни України, що відповідають вимогам, визначеним цим Порядком, та отримують державну підтримку відповідно до цього Порядку.

Згідно з положеннями п. 4 Порядку надання державної підтримки - державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла з урахуванням абзаців другого - четвертого пункту 3 цього Порядку.

При цьому одержувачі державної підтримки вносять на свій поточний рахунок, відкритий в банку, кошти в обсязі 70 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла. Відповідно до п. 12-1 Порядку надання державної підтримки - Держмолодьжитло та його регіональні управління забезпечують цільове та ефективне використання бюджетних коштів, здійснюють заходи шляхом укладення відповідного договору щодо виконання забудовниками перед одержувачами державної підтримки своїх зобов`язань з будівництва, прийняття в експлуатацію об`єктів, в яких придбавається житло, та отримання одержувачем державної підтримки документів щодо права власності на житло.

Додатком 13 до Технологічної карти до Порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла визначено типовий «Договір про будівництво доступного житла».

Таким чином, визначальними критеріями за якими житло відноситься до категорії доступного є джерело фінансування державний або місцевий бюджет; поворотність наданих з відповідного бюджету коштів - фінансування вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту; розмір такого фінансування / надання пільгового іпотечного житлового кредиту - 30 або 50 відсотків вартості нормативної площі доступного житла з урахуванням абзаців другого - четвертого пункту 3 цього Порядку; одержувачі державної підтримки громадяни України.

Окрім того, важливо, що Порядок надання державної підтримки передбачає укладення договору про придбання житла між одержувачем державної підтримки та відчужувачем (продавцем, управителем, замовником, забудовником тощо), а також договору про будівництво доступного житла, що укладається між регіональним управлінням/іпотечним центром Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Держмолодьжитло) та Відчужувачем (продавцем, управителем, замовником, забудовником тощо) за договором про придбання житла. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Відділення Держмолодьжитла «Харківське Регіональне Управління» в розділі «Об`єкти» (https://khv.molod kredit.gov.ua/nashi-obyekty), - до акредитованих, станом на тепер, об`єктів належать 4 об`єкти за адресами:- АДРЕСА_7 ;- АДРЕСА_8 ;- м. Харків, Полтавський шлях, 186, вул. Полтавський шлях, 188-А, вул. Полтавський Шлях, ріг вул. Холодногірської, буд 23;- АДРЕСА_9 . Замовником усіх об`єктів є ПАТ «Трест Житлобуд-1». У свою чергу Замовником будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс відповідні договори про придбання житла за програмою доступного житла, а також договір про будівництво доступного житла не укладались.

Таким чином, придбання Міноборони житла на умовах пайової участі не надає право Замовнику будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс бути увільненим від пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту на підставі будівництва доступного житла з огляду на те, що будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 . 1 пусковий комплекс здійснювалось не за державної підтримки по програмі доступного житла.

Замовник не врахував, що з 01.01.2020 він зобов`язаний був виконати вимоги підпунктів 3, 4 абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX та звернутися до Солоницівської селищної ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва, до якої додати документи, які підтверджують вартість будівництва об`єктів, та сплатити кошти пайової участі до місцевого бюджету за результатами проведеного органом місцевого самоврядування розрахунку.

Отже, відповідач, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури Солоницівської селищної територіальної громади, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у cправі № 918/618/24 зазначив, що пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачає, що розмір пайової участі становить для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Зазначений підпункт не містить умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків (неврахування у вартість будівництва об`єкта вартість частини квартир, як доступного житла) (п. 71 Постанови ВС від 20.02.2025 у cправі № 918/618/24).

Ні частина 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинною на дату початку будівництва, ні пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не містять положень щодо часткового незалучення замовників будівництва до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту або часткового звільнення від сплати пайової участі у разі будівництва частини будинку житлового фонду соціального призначення та доступного житла (п. 72 Постанови ВС від 20.02.2025 у cправі № 918/618/24).

Як уже зазначалось раніше, укладення договору на придбання житла на умовах пайової участі не звільняє замовника від сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту з огляду на те, що таке житло набуте на підставі Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Встановлені законодавством критерії, за якими житло відноситься до категорії доступного, не розповсюджуються на придбання житла на умовах пайової участі. З огляду на викладене, навіть за умови включення житла, придбаного відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до категорії «будівництво доступного житла» у розумінні Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», розмір державної підтримки на будівництво даного об`єкта становить 0 % від загальної кошторисної вартості будівництва, адже договір №503/33/216-20 від 24.12.2020б розірвано на підставі Постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 922/2663/21.

Щодо розрахунку пайової участі.

Так, постановою Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 903/283/24 та рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2024 про задоволення позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з суб`єкта господарювання коштів пайової участі.

Верховним Судом підтверджено правильність проведеного розрахунку станом на час прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, зокрема підтверджено правильність проведення розрахунку пайової участі станом на час прийняття об`єкту в експлуатацію з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області саме на той час.

Зокрема, Верховним Судом у постанові зазначено, що з тексту позовної заяви вбачається, що розрахунок пайової участі у зв`язку з будівництвом другої черги об`єкта здійснений прокурором на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, з врахуванням величини загальної площі квартир об`єкта будівництва другої черги згідно з актом від 20.04.2021 та показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01.10.2020 згідно з наказом Мінінфраструктури від 16.12.2020 № 311 ((3 777,46 м2 * 13 160,00 грн) * 2 % = 994 227,00 грн).

Такий розрахунок визнаний судом першої інстанції обґрунтованим та арифметично правильним, з чим погоджується суд касаційної інстанції, оскільки він відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічну позицію Верховним Судом викладено в постанові від 20.02.2025 у справі №918/618/24, зокрема підтверджено правильність проведеного розрахунку пайового внеску з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України, що діяли на дату прийняття об`єкта в експлуатацію (п. 55 постанови).

Щодо правової позиції Верховного Суду з вищевказаних питань - наявна судова практика викладена у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.02.2024 № 910/20216/21, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.02.2025 у справі № 918/618/24. Зокрема, Верховним Судом у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 викладено правову позицію щодо необхідності плати пайових внесків, а саме вказано: зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (у вказаній редакції) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком , а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено. Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін , а саме:- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX);- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва .

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020. Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Таким чином, касаційний суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі прийняття таких об`єктів в експлуатацію ) саме до дати, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Зокрема, в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначено позицію Великої Палати Верховного Суду з вищевказаних питань, у т. ч. у пунктах: 61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Таким чином, замовник будівництва , підстави який без достатньої правової за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти , які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Також, в пункті 81 постанови ВС від 07.09.2023 у справі 916/2709/22 передбачено: «для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію».

У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 щодо застосування абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ врегульовано новий порядок пайової участі замовників будівництва для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, та для об`єктів , будівництво яких розпочате у 2020 році, за якими замовник будівництва зобов`язаний у встановлений строк звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та сплатити кошти пайової участі у розмірі, визначеному цим Законом, до введення об`єкта будівництва в експлуатацію та ін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в розвитку інфраструктури населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність.

Отже, враховуючи наведене, слід зазначити, що в інших випадках, крім вищевикладених, після набрання чинності Закону №132-ІХ, ст. 40 Закону № 3038-VI застосуванню не підлягає.

Тобто, нарахування пайового внеску здійснюється у розмірах, передбачених Законом №132-ІХ. У постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 зазначено, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Окрім того, визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок , що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, у постанові від 02.02.2021 у справі № 908/125/18). Як зазначено вище, пунктом 1 частини 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX встановлено норматив розрахунку пайової участі для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до ст.ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У постанові від 20.02.2025 у справі за №918/618/24 Верховний Суд вкотре звернув увагу на те, що Закон №132-IX визначає розмір пайової участі для житлових будинків 2% вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Приписи Закону №132-IX не містять умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків. Відповідно до сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 24.03.2021 (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ122210305591), загальна площа квартир становить 8 379,5 м2.

На дату прийняття об`єкта в експлуатацію діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16.12.2020 № 311 (розраховані станом на 01 жовтня 2020 року). Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Харківської області становила 13 907,00 гривень. Розрахунок розміру пайової участі: Загальна площа квартир - 8 379,5 м2. Опосередкована вартість спорудження 1 м2 житла по Харківському регіону (наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16.12.2020 № 311) - 13 907,00 грн.

Загальна вартість будівництва об`єкта (житлового призначення) для обрахунку пайової участі: 8 379,5*13 907,00 = 116 533 706,00 грн. Відсоток Пайової участі житлової забудови: 2 % Розмір Пайової участі: П=2%*116 533 706,00 = 2 330 674,13 грн. Пайова участь до сплати - 2 330 674,13 грн.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України підлягає стягненню із Відповідача до бюджету громади на користь Позивача, складає 2 330 674,13 гривень.

Правове обґрунтування стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/6053/19. У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак у даному випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Враховуючи викладене, Відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 25.03.2021 день наступний за днем реєстрації сертифіката №ІУ122210305591, який виданий та зареєстрований в ЄДЕССБ 24.03.2021, до 04.08.2025 дати, яка передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних. Для розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за період від 01.04.2021 до 04.08.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 2 330 674,13 грн.

З наданим позивачем розрахунком суд погоджується.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача, враховуючи інфляційні втрати та 3 % річних, становить 2 330 674,13 (розмір пайового внеску) + 1 577 837,46 (інфляційне збільшення) + 305 158,67 (3 % річних)= 4 213 670,26 грн.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача стосовно безпідставності звернення до суду із цим позовом саме прокуратури.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Так, згідно з пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

У даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв`язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Солоницівської селищної територіальної громади, а також через нездійснення Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області повноважень щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 282 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області в особі Дергачівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області грошові кошти у сумі 4 213 670 (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 26 копійок, з яких: 2 330 674,13 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 1 577 837,46 грн інфляційні нарахування, 305 158,67 грн 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 50564 (п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 04 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: