Ухвала суду № 140313929, 19.05.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2816/25

Номер провадження 2/504/1370/26

УХВАЛА

19.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження у справі вх. № 17711 від 08.08.2025 року, заяви ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача вх. № 23832 від 03.11.2025 року, про зміну позовних вимог вх. № 23833 від 03.11.2025 року у справі № 504/2816/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 5122785500:01:001:0184, -

встановив:

15.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій просить: скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера 5122785500:01:001:0184, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський (наразі Одеський) район, Сербківська сільська рада, площею 9,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру щодо скасування помилково присвоєного кадастрового номера 5122785500:01:001:0184 для земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський (наразі Одеський) район, Сербківська сільська рада, площею 9,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 17.07.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче судове засідання.

08.08.2025 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, зареєстрована за вх. № 17711.

В обґрунтування відповідної заяви представник відповідача зазначив, що позивачкою заявлено позовну вимогу зобов`язального характеру з посиланням на неправомірність дій відповідача щодо присвоєння двох кадастрових номерів земельній ділянці, відтак, спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Також, представник відповідача послався на те, що оскільки державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184 скасована, відомості щодо неї перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру, то у цій справі відсутній предмет спору.

З огляду на що, провадження у цій справі підлягає закриттю з підстав, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме у зв`язку з відсутністю предмета спору та у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

03.11.2025 року позивачкою було подано до суду заяву про заміну первісного відповідача, зареєстровану за вх. № 23832.

Мотивуючи звернення до суду з відповідною заявою позивачка вказала, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184, згідно з відомостями Державного земельного кадастру, скасована, а відомості щодо неї перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить суд залучити в якості належного відповідача у справі приватного нотаріуса нотаріального округу Голованівського району, Кіровоградської області, м. Благовіщенське, вул. Промислова 14, ОСОБА_2 , яка провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184 та державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184.

Крім того, 03.11.2025 року позивачка подала до суду заяву про зміну позовних вимог, зареєстровану за вх. № 23833.

У вказаній заяві позивачка просить суд здійснити розгляд позовних вимог в новій редакції, а саме: скасувати рішення державного реєстратора Веліховської Т.С., реєстраційний номер об`єкта № 1059403851227, дата 15.10.2016 р.; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122785500:01:001:0184, номер відомостей про речове право 16982396; скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5122785500:01:001:0184, номер запису про інше речове право 16982458; скасувати відкриття розділу Державного реєстру речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 5122785500:01:001:0184, номер розділу 1059403851227.

У підготовче судове засідання у справі, призначене на 19.05.2026 року о 15:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача причини своєї неявки у підготовче судове засідання не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе за наведених обставин вирішити по суті питання процесуального характеру.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження у справі вх. № 17711 від 08.08.2025 року, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту заяви вх. № 17711 від 08.08.2025 року, відповідач обґрунтовував необхідність закриття провадження у справі наявністю підстав, визначених, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідач посилався на те, що позивачкою заявлено позовну вимогу зобов`язального характеру з посиланням на неправомірність дій відповідача щодо присвоєння двох кадастрових номерів земельній ділянці, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У зв`язку з чим суд зауважує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

В свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 року у справі № 802/1840/18-а сформував схожий правовий висновок про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 року у справі № 823/1984/16.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.».

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також приватноправовий характер правовідносин між сторонами спору, ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тому, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Обґрунтовуючи необхідність закриття провадження у справі, представник відповідача також посилався на наявність підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Так, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У заяві вх. № 17711 від 08.08.2025 року представник відповідача вказав на відсутність предмета спору, оскільки позовні вимоги вже реалізовані, а саме державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184 скасована, відомості щодо неї перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

У цій справі предметом заявленого позову є скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 5122785500:01:001:0184.

Водночас, підставою заявленого позову є наявність перешкод у реалізації власником нерухомого майна своїх прав через помилкове присвоєння земельній ділянці загальною площею 9,8 га за адресою Одеська обл., Лиманський р-н, с/рада Сербківська з кадастровим номером 5122785500:01:001:1380 іншого кадастрового номера 5122785500:01:001:0184.

На підтвердження належності позивачці на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 9,8 га за адресою Одеська обл., Лиманський р-н, с/рада Сербківська з кадастровим номером 5122785500:01:001:1380 суду було надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170858236 від 19.06.2019 року.

В свою чергу, станом на момент звернення позивачкою до суду з цим позовом, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відображено належність земельній ділянці загальною площею 9,8 га за адресою Одеська обл., Лиманський р-н, с/рада Сербківська кадастрового номера 5122785500:01:001:0184, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424736153 від 30.04.2025 року.

У своїй заяві вх. № 17711 від 08.08.2025 року представник відповідача, обґрунтовуючи відсутність у цій справі предмета спору, посилався на скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122785500:01:001:0184.

Втім, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 450214441 від 31.10.2025 року, станом на момент розгляду цієї справи в Державному реєстрі речових прав все ще відображаються відомості про належність земельній ділянці загальною площею 9,8 га за адресою Одеська обл., Лиманський р-н, с/рада Сербківська кадастрового номера 5122785500:01:001:0184.

Відтак, суд доходить висновку про наявність у цій справі предмета спору, й відповідно, відсутність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для закриття провадження у справі за п. 1, 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження вх. № 17711 від 08.08.2025 року слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача вх. № 23832 від 03.11.2025 року, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Частиною 4 ст. 51 ЦПК України, про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача вх. № 23832 від 03.11.2025 року, суд зазначає, що з її змісту не вбачається наявності жодного обґрунтування належності обраного відповідача, приватного нотаріуса нотаріального округу Голованівського району, Кіровоградської області, м. Благовіщенське, вул. Промислова 14, ОСОБА_2 .

Позивачкою у заяві вх. № 23832 від 03.11.2025 року не наведено зміст порушення, невизнання або оспорення приватним нотаріусом Веліховською Тетяною Станіславівною прав позивачки та обставин, за яких обрана позивачкою особа повинна відповідати по пред`явленому позову.

Відтак, позивачка не виконала свого обов`язку з доведення невиконання приватним нотаріусом Веліховською Тетяною Станіславівною покладеного на неї законом або договором зобов`язання, що порушило права позивачки.

Тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача вх. № 23832 від 03.11.2025 року слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог вх. № 23833 від 03.11.2025 року, суд виходить з наступного.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 189 ЦПК України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретної позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож, відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог вх. № 23833 від 03.11.2025 року та додані до неї документи, суд зауважує, що до відповідної заяви не було долучено доказів направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Відтак, у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог вх. № 23833 від 03.11.2025 року слід відмовити та повернути її заявнику.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 43, 48, 49, 51, 81, 128, 189, 197, 255, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

постановив:

У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про закриття провадження у справі вх. № 17711 від 08.08.2025 року - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача вх. № 23832 від 03.11.2025 року - відмовити.

У прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог вх. № 23833 від 03.11.2025 року - відмовити та повернути її заявнику.

Ухвала суду, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду в частині відмови у прийнятті заяви про зміну позовних вимог до розгляду та її повернення заявнику може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, про заміну первісного відповідача оскарженню не підлягає.

СуддяЛитвинюк А. В.