Ухвала суду № 140313546, 05.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 509/2555/19

Провадження № 1-кп/496/167/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відеоконференція,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду обвинуваченим було надано письмове клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Також до суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Представник потерпілих у судове засідання не з`явився. Раніше до суду надійшла телефонограма, відповідно до якої він повідомив про неможливість з`явитися до суду у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі, підтримує позицію прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність належного обґрунтування необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою. У поданих письмових запереченнях захисник звернув увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_8 під вартою, який, на його думку, є надмірним, зазначив про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних зв`язків, позитивних характеристик та відсутність даних про порушення ним покладених процесуальних обов`язків. Захисник також посилався на рішення Європейського суду з прав людини та практику національних судів щодо необхідності наведення конкретних і належно обґрунтованих підстав для продовження тримання особи під вартою, а також на необхідність розгляду можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. Окремо захисник звернув увагу на визначений апеляційним судом розмір застави, вказуючи на його непомірність для обвинуваченого. Зокрема, зазначив, що ухвалами Одеського апеляційного суду обвинуваченому неодноразово зменшувався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, однак і така сума біля двох мільйонів гривень, на переконання захисника, є надмірною та фактично не забезпечує реальної можливості звільнення обвинуваченого з-під варти. У зв`язку з цим захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що прокурором не наведено нових обставин, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а доводи клопотання фактично зводяться до повторення підстав, наведених у попередніх клопотаннях. Звернув увагу на надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою, який станом на час розгляду клопотання фактично перебуває під вартою понад 8 років, а також на те, що за цей час обвинувачений не допускав порушень покладених на нього процесуальних обов`язків та не вчиняв спроб ухилення від суду. Посилався на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, родини та позитивної характеристики, а також на те, що він раніше не судимий. Крім того, зазначив, що переважна більшість доказів у кримінальному провадженні вже досліджена судом, у зв`язку з чим ризик незаконного впливу на свідків істотно зменшився, а прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про протилежне. Захисник також послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Любомирченко та Рішко проти України» від 04.07.2024 та необхідність врахування встановлених у ньому порушень, пов`язаних із тривалістю тримання обвинуваченого під вартою та неналежним розглядом можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. Вважав, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, можуть бути належним чином усунуті шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту в нічний час, із покладенням відповідних процесуальних обов`язків та застосуванням електронного засобу контролю. Також захисник звернув увагу суду на фактично проведений обвинуваченим під вартою строк та зазначив, що подальше тримання під вартою за таких обставин набуває характеру фактичного відбування покарання до набрання вироком законної сили. Окремо просив у разі продовження строку тримання під вартою визначити заставу у розмірі, який не буде завідомо непомірним для обвинуваченого, з урахуванням його майнового стану та тривалості перебування під вартою.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав своїх захисників у повному обсязі, при цьому зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, клопотання є шаблонним, у клопотанні прокурора безліч помилок, вважає, що він безпідставно тримається під вартою вже тривалий час, про що також свідчить рішення ЕСПЛ на його користь. При цьому обвинувачений просив задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні.

Заслухавши пояснення прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечував проти клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу, обвинуваченого та його захисників, дослідивши клопотання та заперечення останніх, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, судом враховане наступне.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На теперішній час остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не прийнято, свідки та потерпілі підлягають безпосередньому допиту судом, тому продовжує існувати ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_8 інших злочинів, знищення, схову або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема вчинення іншого злочину.

Колегія суддів вважає реальним ризик імовірного незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схиляння їх до зміни пояснень, враховує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 направлено для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області, відтак судовий розгляд зазначеного кримінального провадження був розпочато спочатку.

Суд звертає увагу, що норми КПК України не вимагають беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відомостей про те, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє йому утримуватися під вартою матеріали справи не містять.

Ті обставини, що ОСОБА_8 має місце проживання, перед затримання мав постійну роботу, де позитивно характеризувався, має на утриманні вітчима похилого віку не спростовують існування зазначених вище ризиків.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 23.10.2026 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, немає на утриманні малолітніх дітей, а також звертає увагу на те, що він раніше не судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу на теперішній час неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, свою вину не визнав та заперечує щодо обставин справи, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання, при цьому він зазначив щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно останнього, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим наведене спростовується тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При цьому, розмір застави визначається суддею, судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В свою чергу, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Разом із тим, суд враховує, що за результатами апеляційного перегляду судового рішення, яким обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційним судом розмір застави було зменшено до 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас, при вирішенні питання про подальше продовження строку тримання обвинуваченого під вартою колегія суддів, повторно оцінюючи всі обставини, які мають значення для визначення розміру застави, бере до уваги його майновий та сімейний стан, дані про особу обвинуваченого, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому колегія суддів виходить із того, що визначений судом апеляційної інстанції розмір застави у 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням наявних на даний час обставин та майнового стану обвинуваченого, є для нього завідомо непомірним та не відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України.

Водночас колегія суддів вважає, що визначений розмір застави має залишатися достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам.

З огляду на викладене, враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 грн.

На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, виконання ним покладених процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 05 жовтня 2026 року до 03 грудня 2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави у розмірі 500 (п`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 664 000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 05.10.2026 р. у справі №509/2555/19 (провадження №1-кп/496/167/26) відносно ОСОБА_8 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатись з смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт/паспорти (за наявності) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 та заставодавцю наслідки невиконання покладених на них обов`язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 05.10.2026 року.