Ухвала суду № 140312632, 11.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________

Провадження 2-а/760/1516/26

В справі 760/16911/26

У Х В А Л А

І.Вступна частина

11 червня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Коробенко С.В. розглянув матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії 6АВ № 14479982 від 11 квітня 2026 року.

ІІ. Описова частина

20 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії 6АВ № 14479982 від 11 квітня 2026 року.

08 червня 2026 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

ІІІ. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, відповідно до яких до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що Позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання Позивач посилається на положення частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що суд повноважний звільнити від сплати судового збору позивачів, які є військовослужбовцями, за наявності відповідного клопотання. Крім того, Позивач посилається на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вказує, що грошове забезпечення військовослужбовця, гарантоване державою, відповідає лише умовам військової служби і не розраховане на оплату штрафів за правопорушення, яких, на його думку, він не вчиняв.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, якщо особами, які подають позовну заяву, є військовослужбовці (підпункт «а» пункту 2 частини першої статті 8 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначила, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що це право, а не обов`язок суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 листопада 2025 року в справі № 706/1003/24 (провадження № 61-8487св25) висловив позицію, згідно з якою звільнення від сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Таким чином, належність особи до категорії військовослужбовців, визначеної підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», сама по собі не створює для неї права на автоматичне звільнення від сплати судового збору, а лише визначає коло осіб, щодо яких суд, оцінивши їх майновий стан на підставі наданих доказів, може вирішити питання про застосування відповідної пільги.

Разом з тим Позивач не надав жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, зокрема відомостей про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на його утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність чи відсутність у його власності нерухомого, рухомого або іншого цінного майна, а також інших доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним судового збору на момент подання позову.

Посилання Позивача на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд оцінює критично, оскільки доводи Позивача в цій частині стосуються сплати адміністративного штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, а не сплати судового збору за подання адміністративного позову. Посилання на гарантоване державою грошове забезпечення військовослужбовців саме по собі не свідчить про скрутний майновий стан Позивача, а навпаки вказує на наявність у нього постійного джерела доходу.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про судовий збір» передбачає звільнення військовослужбовців від сплати судового збору без урахування майнового стану лише у випадку, визначеному пунктом 12 частини першої статті 5 цього Закону, відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Проте дана адміністративна справа не пов`язана з виконанням Позивачем військового обов`язку чи службових обов`язків, а стосується оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності як водія транспортного засобу за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення Позивача від сплати судового збору та про необхідність відмови в задоволенні його клопотання.

Визначаючи розмір судового збору, який необхідно сплатити Позивачу, суд керується наступним.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) висловився, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він має складати за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З положень п. 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, убачається, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

Відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про судовий збір» не містить спеціальних положень про розмір судового збору за подання адміністративного позову в порядку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ставка судового збору на рівні 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на випадок ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не у справах адміністративного судочинства.

За таких обставин, у випадку подання адміністративного позову, суд має керуватися положеннями саме Закону, який визначає таку ставку на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що Позивач звернувся до суду саме через систему «Електронний суд», до розміру ставки судового збору підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8.

Отже виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача на те, що йому слід сплатити судовий збір в розмірі 1.064,96 грн за наступними реквізитами: Рахунок отримувача UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Солом`ян.р-н/22030101, та надати суду оригінал відповідної квитанції.

З урахуванням зазначених вимог КАС України та Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне надати Позивачу строк для усунення виявленого недоліку адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається Позивачу, якщо Позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 286 КАС України, Законом України «Про судовий збір», суд ухвалив:

1.Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору.

2.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії 6АВ № 14479982 від 11 квітня 2026 року, залишити без руху та надати Позивачу строк на усунення недоліку терміном п`ять днів з дня вручення копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

3.Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута Позивачеві.

4.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: