Рішення № 140312294, 01.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/8360/26-ц

пр. 2-7273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - позивач, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 90546.81 грн., судового збору в розмірі 2662.40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 25000.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30 червня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2850206390-90666.

18 листопада 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 18-11/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зазначені у Реєстрі боржників.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», зазначені у Реєстрі боржників.

18 лютого 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрі боржників.

25 травня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2385416.

13 жовтня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу 13/10-2021, за умовами якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зазначені у Реєстрі боржників.

10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», зазначені у Реєстрі боржників.

18 лютого 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрі боржників.

08 травня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0694-2329.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 02/10/2021, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрах прав вимоги.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами:

№2850206390-90666 у розмірі 20096.00 грн, що складається з 2000.00 грн - суми основного боргу; 18096.00 грн - суми заборгованості за відсотками;

№2385416 у розмірі 17801.60 грн, що складається з 4000.00 грн - суми основного боргу 13801.60 грн - суми заборгованості за відсотками;

№0694-2329 у розмірі 52649.21 грн, що складається з 20000.00 грн - суми основного боргу, 31600.00 грн - суми заборгованості за відсотками, 873.32 грн. - інфляційних збитків, 175.89 грн. - нарахованих 3% річних;

16 лютого 2026 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 червня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2850206390-90666.

18 листопада 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 18-11/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18.11.2021 до договору № 18-11/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18 листопада 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 2546,00 грн, що складається з 2000,00 грн - суми основного боргу 546,00 грн - суми заборгованості за відсотками.

10 січня 2023 року між ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20096,00 грн, що складається з 2000,00 грн - суми основного боргу 18096,00 грн - суми заборгованості за відсотками.

18 лютого 2023 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18.02.2023 до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18 лютого 2023 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20096,00 грн, що складається з 2000,00 грн - суми основного боргу 18096,00 грн - суми заборгованості за відсотками.

25 травня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2385416.

13 жовтня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №13/10-2021, за умовами якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 13.10.2021 до договору факторингу №13/10-2021 від 13 жовтня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 12388,00 грн, що складається з 4000,00 грн - суми основного боргу , 6368,00 грн - суми заборгованості за відсотками за користування позикою, 2020,00 грн. - суми заборгованості за відсотками на прострочену позику.

10 березня 2023 року між ТОВ ««ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.03.2023 до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17801,60 грн, що складається з 4000,00 грн - суми основного боргу 13801,60 грн - суми заборгованості за відсотками.

18 лютого 2023 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18.02.2023 до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18 лютого 2023 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17801,60 грн, що складається з 4000,00 грн - суми основного боргу 13801,60 грн - суми заборгованості за відсотками.

08 травня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0694-2329.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 02/10/2021, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зазначені у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 02/10/2021 від 28.10.2021 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 51600,00 грн, з яких: 20000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 31600,00 - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання; або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності-за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів: не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного, повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в. порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має. бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами, електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається, за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини другої статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання, послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією, із сторін, у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом; розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів; їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки відповідач не виконує умови договорів у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, відсотки за користування ним, підлягають стягненню за судовим рішенням.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у встановленому законом порядку не спростований.

Таким чином, позичальником було грубо порушено умови кредитного договору, а також норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підстави для позову, підтверджені належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами, стороною відповідача не спростовані, тому вимоги позову про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 2850206390-90666 від 30 червня 2021 року; № 2385416 від 25 травня 2021 року; № 0694-2329 від 08 травня 2021 року), що у сумі становить 90546.81 грн, підлягають задоволенню.

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 2662.40 грн підлягають стягненню з відповідача.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» , копію прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» затвердженого рішенням загальних зборів №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, копію заявки на надання юридичної допомоги №2082 від 01 грудня 2025 року та копію витягу з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті про отримання правової допомоги від 31 грудня 2025 року, вбачається, що адвокатським об`єднанням надано послуги, загальна вартість яких складає 25 000, 00 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (Постанови ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-22, 509,525-527, 530, 610, 626, 628, 629,1048, 1049 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) суму заборгованості за кредитним договором від 30 червня 2021 року № 2850206390-90666 у розмірі 20096.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) суму заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2021 року № 2385416 у розмірі 17801.60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) суму заборгованості за кредитним договором від 08 травня 2021 року № 0694-2329 у розмірі 52649.21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 2662.40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В. Вовк