Ухвала суду № 140311835, 14.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/22078/19

провадження № 1-кп/753/724/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

представник потерпілої ОСОБА_10 ,

потерпіла ОСОБА_11 ,

захисник ОСОБА_12 ,

законний представник особи, стосовно

якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_13 ,

особа, стосовно якої передбачається

застосування примусових

заходів медичного характеру ОСОБА_14 ,

у судовому засіданні, розглянувши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, стосовно

ОСОБА_14 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, розлученого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив:

І. Історія кримінального провадження

23 червня 2019 року розпочато кримінальне провадження № 12019100020004696 за фактом вчинення вбивства ОСОБА_15 22 червня 2019 року на озері Вирлиця за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, тобто 23 червня 2019 року, ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. 05 листопада 2019 року йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Після отримання висновку комплексної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи 07 листопада 2019 року слідчою ГУНП у м. Києві в межах кримінального провадження № 12019100020004696 від 23.06.2019 винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування у зв`язку із встановленням наявності підстав для застосування до ОСОБА_14 примусових заходів медичного характеру.

15 листопада 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23.06.2019 стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Зазначене клопотання було передано для розгляду судді ОСОБА_16 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 липня 2021 року клопотання прокурора задоволено та до ОСОБА_14 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Після трирічного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою захисника на зазначену ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу задовольнив, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 липня 2021 року про застосування до ОСОБА_14 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

23 квітня 2024 року, після завершення апеляційного розгляду, до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23.06.2019 стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року для розгляду зазначеного кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Після цього судовий розгляд кримінального провадження було почато спочатку. Під час судового розгляду судом досліджено письмові матеріали кримінального провадження, допитано свідків та потерпілу.

Надалі ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 червня 2025 року за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_10 призначено повторну амбулаторну судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_14

28 травня 2026 року, тобто більш ніж через 11 місяців, до суду надійшов висновок судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_14 .

Після надходження зазначеного висновку судом ОСОБА_14 надано можливість надати пояснення щодо обставин кримінального провадження, після чого проведено судові дебати.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року суд завершив розгляд зазначеного кримінального провадження.

ІІ. Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру

2.1 Виклад обставин суспільно небезпечного діяння

22 червня 2019 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_14 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , маючи при собі в сумці ніж, молоток, мішок коричневого кольору, поліетиленову мотузку синього кольору, помітив малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запросив його на озеро Вирлиця у м. Києві для спільного купання, на що останній погодився.

Після цього, 22 червня 2019 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_14 , прийшов разом з ОСОБА_15 на берег озера Вирлиця, що знаходиться приблизно на відстані 150 метрів від будинку АДРЕСА_2 , і в цей час ОСОБА_14 перебуваючи у стані, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, взяв у праву руку кухонний ніж, що був при ньому, наніс цілеспрямовані численні удари ножем у різні частини тіла ОСОБА_15 , завдаючи потерпілому особливий фізичний біль та страждання, спричинив тридцять одне колото-різане поранення на тілі малолітнього ОСОБА_15 : сім колото-різаних ран на шиї № 1-7, з раневими каналами від них, що відходять переважно у напрямку ззаду наперед, зверху донизу, зліва направо, за ходом яких ушкоджені зв?язки між 4-5 шийними хребцями, дужка та тіло 4-го шийного хребця, ушкоджена загальна сонна артерія та яремна вена, стінки глотки, ліва пластина щитовидного хряща, глибина раневих каналів біля 6 см, п`ятнадцять колото-різаних ран на спині № 1-15, на рівні лопаток, які розташовані на обмеженій ділянці, з раневими каналами від них, що відходять переважно у напрямку ззаду-наперед, переважно горизонтально - раневі канали від ран №№ 1, 2, 3, 4, 7, 10, 13, 14 проникають у грудну порожнину, за ходом рани № 8 наявне наскрізне ушкодження лопатки, яке у подальшому закінчується у м?язах спини, ушкоджена ліва легеня; п?ять колото різаних ран на лівій бічній поверхні грудей, які проникають у грудну порожнин, з раневими каналами від них, що відходять переважно у напрямку ззаду-наперед, зверху-вниз зліва-направо, за ходом яких ушкодженні ліва легеня, діафрагма, шлунок; чотири колото-різані рани по зовнішній поверхні лівого плечового суглоба з раневими каналами що проходять в м?яких тканинах, довжина їх біля 6 см - 10 см.

Після чого, ОСОБА_14 , перебуваючи у стані, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, взяв до рук молоток, що був при ньому та наніс не менше п?яти цілеспрямованих ударів молотком у область голови малолітнього ОСОБА_15 , коли потерпілий лежав на землі та продовжуючи завдавати потерпілому особливий фізичний біль та страждання, спричинив ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - групи ушкоджень в лобній ділянці по центру яка складається з чотирьох забійних ран на фоні синців; крововиливами в м?які тканини в лобній ділянці по центру в ділянці ран; багатоуламковим вдавленим перелом лобної кістки; плямистими крововиливами під м?яку мозкову оболонку в ділянці полюса правої лобної долі та в лівої тім`яній долі з крововиливами у тканину мозку; крововилив у шлуночки головного мозку, набряк-набухання тканини головного мозку.

Смерть малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала від множинних колото-різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та судин з розвитком крововтрати.

Зазначеними діями ОСОБА_14 , перебуваючи у стані, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_15 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер цього ж дня у проміжок часу в межах 20-30 хвилин і до 1 години від моменту спричинення ушкоджень.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 з місця події пішов за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , а тіло малолітнього ОСОБА_15 прикривши мішком, який мав при собі, залишив на березі озера Вирлиця у м. Києві.

У подальшому, ОСОБА_14 повернувся на берег озера Вирлиця, що знаходиться приблизно на відстані 150 метрів від будинку АДРЕСА_2 , прив`язав мотузкою до ніг ОСОБА_15 камінь і затягнув тіло у воду озера Вирлиця приблизно на відстань двох метрів від берегової лінії.

Таким чином, дії ОСОБА_14 є суспільно небезпечним діянням та підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині, вчинене з особливою жорстокістю.

2.2 Вимоги заявленого клопотання

Прокурор у поданому клопотанні зазначає, що ОСОБА_14 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, перебуваючи у стані неосудності, тому просила застосувати до нього примусовий захід медичного характеру.

Обґрунтовуючи необхідність застосування такого заходу, прокурор посилається на висновки судово-психіатричних експертиз, відповідно до яких ОСОБА_14 страждає на хронічний психічний розлад у формі шизофренії параноїдної, змішаного типу дефекту. Згідно з останнім висновком судово-психіатричної експертизи № 153-К від 18 травня 2026 року, у період, що відноситься до вчинення інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а на цей час також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Прокурор зазначає, що з огляду на психічний стан ОСОБА_14 та характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння він потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи наведене, прокурор просила суд застосувати до ОСОБА_14 примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

ІІІ. Позиції учасників у судових дебатах

3.1 Позиція сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_7 під час судових дебатів клопотання підтримала та просила застосувати до ОСОБА_14 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Зазначила, що відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_14 під час вчинення інкримінованого йому діяння та на теперішній час через психічний стан не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому потребує застосування відповідного примусового заходу медичного характеру. Вважала, що досліджені судом докази підтверджують обставини вчинення ОСОБА_14 суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

3.2 Позиція потерпілої та її представника

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 у судових дебатах підтримав клопотання прокурора та просив застосувати до ОСОБА_14 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Зазначив, що долучені прокурором докази підтверджують причетність ОСОБА_14 до заподіяння смерті малолітньому ОСОБА_15 , серед яких висновки судових експертиз, результати огляду місця події та слідчого експерименту. Крім того, просив задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_11 у судових дебатах підтримала позицію прокурора та свого представника, додатково повідомивши, що ОСОБА_13 приховувала від родини стан здоров?я ОСОБА_14 . Вважала, що враховуючи обізнаність про проблеми із здоров?ям вона повинна нести цивільну відповідальність за вчинене суспільно небезпечне діяння.

3.3 Позиція сторони особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру

Захисник ОСОБА_12 наголошувала у судових дебатах на тому, що у матеріалах кримніального провадження відсутні будь-які докази причетності її підзахисного ОСОБА_14 до смерті малолітнього ОСОБА_18 . Зазначала також те, що слідчий експеримент не може бути доказом у цій справі, оскільки був за висновками експертів ОСОБА_14 на час вчинення діяння не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Показання, які були надані суду учасниками, захисник просила не брати до уваги, оскільки вони також не доводять причетності ОСОБА_14 . На підставі всього викладеного, просила залишити без задоволення заялене прокурором клопотання разом із цивільним позов представника потерпілого.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_13 підтримала позицію захисника та додатково повідомила суду, що приділяла увагу стану здоров?я ОСОБА_14 та давала йому ліки навіть без погодження із останнім.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_14 , погодився із аргументами, які були оголошені його захисником.

IV. Показання допитаних осіб

4.1 Показання потерпілої ОСОБА_11 .

Потерпіла ОСОБА_11 , мати малолітнього ОСОБА_15 , у судовому засіданні у своїй вільній розповіді пояснила, що 22 червня 2019 року ввечері, приблизно о 20:00, їй зателефонувала її мати ОСОБА_19 та повідомила, що ОСОБА_18 пішов гуляти та досі не повернувся. Приблизно о 22:00 вони разом із матір`ю почали шукати його на території двору. Перед виходом із будинку вони зустріли ОСОБА_14 , який виходив із ліфта. На запитання, чи не бачив він ОСОБА_18 , ОСОБА_14 відповів, що не бачив. Після цього він пішов до квартири, а вони з матір`ю продовжили пошуки ОСОБА_18 . Вони обійшли всі можливі місця поблизу будинку, після чого зателефонували до поліції, і подальші пошуки здійснювали спільно з працівниками поліції. Ці пошуки результатів не дали, а тому приблизно о 05-ій ранку вони повернулися до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживали вона, її чоловік, його брат ОСОБА_14 та їхня мати ОСОБА_13 .

Потерпіла зазначила, що її здивувало те, що вранці ОСОБА_13 почала прати одяг ОСОБА_14 , який у цей час перебував у своїй кімнаті. Приблизно о 08:00 до їхнього помешкання прийшли працівники поліції та ставили їй додаткові запитання. Після цього вони побачили ОСОБА_14 , який виходив із квартири та, як їй з поліцією здалося, помітно нервував. На прохання працівників поліції продемонструвати вміст кишень ОСОБА_14 почав діставати речі, серед яких була мокра пачка цигарок. Працівники поліції запитали його, чому його речі мокрі, на що ОСОБА_14 відповів, що купався. На запитання поліцейських, чи купався він в одязі, ОСОБА_14 відповів ствердно. Після цього працівники поліції разом із ОСОБА_14 пройшли до квартири, де також виявили промоклі та забруднені кросівки, які знаходилися на балконі. Працівники поліції затримали ОСОБА_14 та доставили його до відділення поліції. Пізніше того ж вечора їй зателефонували та повідомили, що тіло ОСОБА_18 було знайдено.

На запитання прокурора потерпіла пояснила, що того ранку мати ОСОБА_14 - ОСОБА_13 прала його верхній одяг. Потерпіла зазначила, що її здивувало, чому вона почала робити це рано вранці. Захар проживав разом із її матір`ю ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_4 , тобто зі своєю бабусею. Зі слів потерпілої, син загалом проживав у двох сім`ях, робив уроки та ночував у бабусі, однак значну частину часу проводив і в їхньому помешканні. Відносини між її сином ОСОБА_18 та його бабусею по батьківській лінії ОСОБА_13 вона охарактеризувала як холодні.

Вона заперечила, що працівники поліції застосовували до ОСОБА_14 насильство, та зазначила, що він добровільно попрямував разом із ними. Її сина було знайдено одягненим у джинси та сорочку, тобто в той самий одяг, у якому він пішов гуляти.

На запитання захисника потерпіла пояснила, що впевнена у причетності ОСОБА_14 до вбивства її сина. Щодо обставин, які вона спостерігала, коли ОСОБА_14 виходив із ліфта, зазначила, що не може сказати, чи була на ньому кров, оскільки в під`їзді було темно, а вона перебувала у шоковому стані через зникнення сина.

На запитання представника потерпілого потерпіла пояснила, що її син ніколи не мав конфліктів з однокласниками чи іншими однолітками. Також розповіла, що ОСОБА_18 часто просив ноутбук у ОСОБА_14 , що останньому не подобалося.

Цивільний позов потерпіла підтримала у повному обсязі та додатково зазначила, що через смерть ОСОБА_18 вона втратила єдину дитину, а червень 2019 року був найтяжчим періодом у її житті.

4.2 Показання свідка ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_19 суду розповіла, що 22 червня 2019 року, приблизно о 20:15, її онук ОСОБА_18 пішов гуляти та, як він сам сказав, із блокнотом брати інтерв`ю у перехожих щодо їхнього дня. На її запитання, до кого він повернеться до неї чи до матері, відповів, що подивиться по ситуації, однак більше вони його не бачили.

На запитання прокурора вказала, що ОСОБА_18 був одягнутий у брюки та сорочку в смужку. Захар переважно ходив у гості до свого друга ОСОБА_20 , який проживав неподалік від їхнього місця проживання. Також вказала, що ОСОБА_18 ніколи не ходив на озеро сам, а лише міг піти туди із другом. Проте 22 червня 2019 року він не міг з власної ініціативи піти купатися, оскільки його одяг не був для цього відповідним. Переконана, що саме ОСОБА_14 змусив його туди попрямувати.

Захар жив у неї вдома, але часто також ходив у гості до матері. Їй було відомо, що між членами родини ОСОБА_21 були не найкращі стосунки, однак деталі їй не відомі. Також онук часто скаржився їй, що ОСОБА_14 міг його вдарити. Вона ніколи не чула, щоб між ОСОБА_18 та його однолітками виникали конфлікти.

На запитання захисника показала, що коли ввечері ОСОБА_18 довго не повертався додому, вони разом із донькою ОСОБА_11 розпочали його пошуки, спочатку самостійно, а далі разом із працівниками поліції, однак безуспішно. Наступного ранку вона пішла до церкви, а пізніше їй повідомили, що тіло ОСОБА_18 знайшли на озері Вирлиця.

4.3 Показання свідка ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що знає родину ОСОБА_21 , зокрема ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , а також їхнього сина ОСОБА_18 . Свідку відомо, що стосунки між братами ОСОБА_25 та ОСОБА_26 були поганими. ОСОБА_26 також погано ставився до Захара. Свідок дізнався від ОСОБА_23 , що ОСОБА_27 . Він охарактеризував ОСОБА_26 як дивну людину, зазначивши, що той іноді розмовляв сам із собою.

На запитання захисника вказав, що близько знайомим із ОСОБА_26 не був, тому не може оцінити, чи здатен він вчинити вбивство. Свідок лише зазначив, що ОСОБА_26 недолюблював ОСОБА_18 .

4.4 Показання свідка ОСОБА_28 .

Примітка. Враховуючи тяжкий стан здоров`я свідка ОСОБА_28 станом на травень 2025 року, який унеможливував йому надавати показання суду, та за відсутності заперечень учасників судового провадження, прокурор оголосила в судовому засіданні його показання, надані під час досудового розслідування, а також долучила відповідний протокол допиту до матеріалів судової справи.

Свідок ОСОБА_28 дав слідчому показання, що його брат ОСОБА_29 протягом тривалого часу вживав наркотичні засоби, а саме: амфетамін, таблетки метадона, чистий метадон, солі. Також протягом останнього року випивав алкогольні напої, настойку глоду. Свідок розповідав, що ОСОБА_14 неодноразово перебував у реабілітаційних центрах, де проходив лікування від вживання наркотичних засобів. Із одного з реабілітаційних центрів ОСОБА_14 було госпіталізовано до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де протягом деякого часу останній перебував на стаціонарі. Після виписки із ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 знаходився на обліку в лікаря психіатра, де саме свідку було не відомо. У протоколі зазначається, що ОСОБА_14 спілкувався сам із собою, кричав гучно у вікно, міг наклонитись з кулаками не спілкуючись.

Крім цього, свідок у 2019 році вказував, що із ОСОБА_14 протягом останнього року у нього та його дружини були натягнуті відносини, постійні конфлікти, у деяких випадках, які переростали в бійку. Останній раз, після конфліктів з ОСОБА_14 , свідок викликав працівників поліції. Також траплялися випадки, коли з кімнати ОСОБА_14 знаходив речі своєї дружини, серед яких труси, ліфчики та колготи. Коли знаходили ці речі в кімнаті ОСОБА_14 , вони були розтягнуті (на декілька розмірів більші, деякі порвані).

Свідок також зазначав, що ОСОБА_14 протягом тривалого часу не працював, вів асоціативний спосіб життя, збирав речі на смітниках, в сміттєвих баках, приносив додому різні речі. Ведучи такий спосіб життя у квартирі були блохи, у ОСОБА_14 часто були воші, на що останній повідомляв, що це нормальне явище. ОСОБА_14 спілкувався з дітьми нормально, міг в деяких випадках Захару дати під затилок, проте на інші дії зі сторони ОСОБА_26 діти не скаржилися.

Щодо події свідок вказав, що ввечері 22 червня 2019 року його дружині ОСОБА_24 на мобільний телефон подзвонила її мати ОСОБА_19 , яка повідомила, що ОСОБА_18 пішов на вулицю та не повернувся. Після чого, він та ОСОБА_24 проснулись та почали одягатись, щоб піти на вулицю шукати ОСОБА_18 . Коли знаходилися із ОСОБА_24 на вулиці, розділилися, він пішов на озеро «Вирлиця», де на пляжі шукав ОСОБА_18 , а ОСОБА_24 пішла в парк Партизанської слави. Вирішили шукати ОСОБА_18 біля озер, так як він раніше неодноразово ходив на озеро « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та в парк Партизанської слави, де купався. Про те, що ОСОБА_18 ходить на озеро купатися всім було відомо, йому забороняли ходити купатися, проте він нікому нічого не розповідав та ходив. Свідок вказав, що оскільки ОСОБА_18 не могли знайти, вони приблизно о 23-ій годині подзвонили в поліцію та повідомили про зникнення дитини. Після написання заяви працівники поліції продовжили шукати ОСОБА_18 , приїжджали кінологи.

На завершення свідок показав, що коли під ранок повернувся додому, ОСОБА_26 не бачив. Коли з ОСОБА_24 вийшли на вулицю, щоб знову продовжити пошуки ОСОБА_18 , за ними вийшов ОСОБА_26 , який був одягнутий у мокрий одяг. У той час біля під`їзду знаходилися працівники поліції, які в подальшому запросили ОСОБА_26 до ІНФОРМАЦІЯ_8 для дачі показань з приводу зникнення ОСОБА_18 . Надалі хлопчика знайшли в озері мертвого.

4.5 Показання свідка ОСОБА_30

Примітка. Враховуючи смерть свідка ОСОБА_30 у 2024 році та за відсутності заперечень учасників судового провадження, прокурор оголосила в судовому засіданні його показання, надані під час досудового розслідування, а також долучила відповідний протокол допиту до матеріалів судової справи.

Свідок ОСОБА_31 під час допиту 12 вересня 2019 року слідчому дав показання, що у червні 2019 року на озері Вирлиця, зі сторони станції метро «Харківська», він познайомився з чоловіком, який представився ОСОБА_32 . Свідку було відомо, що ОСОБА_26 має конфлікт із братом ОСОБА_33 та його сином ОСОБА_18 .

Свідок зазначив, що ОСОБА_26 часто розповідав про свої проблеми та стосунки з близькими. Також свідок розповів про випадок, коли перебував у помешканні ОСОБА_21 та спостерігав бійку між ОСОБА_26 та ОСОБА_34 . Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_26 вживав наркотичні засоби, зокрема фен та сіль. Також ОСОБА_26 повідомляв, що вживає алкоголь та інші речовини.

Свідок також показав, що, коли ОСОБА_26 перебував під дією наркотичних речовин та вживав алкоголь, він розповідав, що ненавидить осіб жіночої статі та буде їх убивати. Свідок охарактеризував ОСОБА_26 як агресивного, зазначивши, що на зауваження той реагував погрозами різати людей.

Також свідок вказав, що ОСОБА_18 бачив двічі, коли той перебував у кімнаті ОСОБА_26 . Сам ОСОБА_26 був незадоволений тим, що ОСОБА_18 часто проводив час у його кімнаті, та проявляв агресію до хлопчика.

4.6 Пояснення ОСОБА_14 щодо подій 22 червня 2019 року

ОСОБА_14 у своїй вільній розповіді показав, що дійсно 22 червня 2019 року він зустрів ОСОБА_18 , але не для купання в озері Вирлиця, а для спалювання міді. Вони разом спалили мідь та зачекали, поки вона охолоне, щоб взяти її в руки. Далі він пішов помити руки, а коли повернувся, ОСОБА_18 вже не було поруч.

На запитання прокурора щодо слідчого експерименту вказав, що близько восьми чоловіків били його безжально та диктували, що саме потрібно говорити під час слідчої дії. Його привели у конкретне місце та показали місце, де все відбулося. Під час слідчого експерименту була присутня його захисник ОСОБА_35 , а також слідчий, який диктував йому показання.

На запитання представника потерпілого вказав, що ОСОБА_18 він зустрів біля під`їзду, поруч зі смітниками. Вони палили багаття близько 10 хвилин, однак під час слідчого експерименту він про це не повідомляв. Він також заперечив, що того дня купався в озері, оскільки, коли мив руки, лише промочив кросівки. Щодо свого лікування вказав, що до 2019 року лікувався у чотирьох реабілітаційних центрах. В останньому з них були жахливі умови, і в якийсь момент він, як сам вказав, зійшов з розуму. Туди його доставили за рішенням матері, з яким він не погоджувався. ОСОБА_14 вважав, що мати допускала вживання ним наркотичних засобів. До затримання у 2019 році він постійно проживав разом із матір`ю.

На запитання захисника вказав, що до ОСОБА_18 він добре ставився та був для нього другим батьком. Поруч із ними на озері були троє дорослих чоловіків, і один із них здався йому знайомим. Заперечив, що мав при собі ніж та молоток, оскільки на озеро брав лише газети та проводи. Він також не наносив жодних ударів Захару. Після зустрічі із Захаром він повернувся додому та особисто свої речі не прав.

V. Документи, речові докази, висновки експертиз

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23 червня 2019 року.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Доручення начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23 червня 2019 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадження № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Повідомлення слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадження № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Постанова начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23 червня 2019 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Постанова керівника Київської місцевої прокуратури № 2 від 23 червня 2019 року про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Постанова заступника прокурора міста Києва від 02 липня 2019 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Постанова заступника прокурора міста Києва від 02 липня 2019 року про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Доручення заступника начальника відділення СУ ГУНП у м. Києві від 02 липня 2019 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадження № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Постанова заступника начальника відділення СУ ГУНП у м. Києві від 02 липня 2019 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Клопотання слідчої СУ ГУНП у м. Києві від 12 серпня 2019 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року.

Ухвала ІНФОРМАЦІЯ_10 від 14 серпня 2019 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року до п?яти місяців, тобто до 23 листопада 2019 року.

Постанова слідчої СУ ГУНП у м. Києві від 07 листопада 2019 року про зміну порядку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23 червня 2019 року у зв`язку із встановленням наявності підстав для застосування примусових заходів медичного характеру.

Протокол огляду місця події від 23 червня 2019 року. Відповідно до змісту протоколу за письмової згоди ОСОБА_19 проведено огляд квартири за адресою: АДРЕСА_4 , під час якого вилучено зубну щітку на наволочку.

Постанова слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року про визнання та приєднання зубної щітки та наволочки як речових доказів.

Протокол огляду документів від 15 липня 2019 року. Під час огляду виявлено аркуш паперу А4.

Протоколом огляду місця події (трупа) від 23 червня 2019 року. Під час огляду виявлено труп ОСОБА_15 у водоймі, а також зафіксовано його положення та загальний вигляд, після чого проведено огляд тіла та зафіксовано наявні на ньому тілесні ушкодження в ділянці голови, а також пошкодження одягу. До протоколу долучено фототаблиці із зображеннями місця події, трупа, а також план-схему розташування тілесних ушкоджень.

Висновок експертного дослідження № 011-2509-2019, відповідно до якого смерть ОСОБА_15 настала від множинних колото-різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та судин, що супроводжувалися значною крововтратою.

Висновок експертного дослідження № 082-585-2019, згідно з яким кров трупа ОСОБА_15 відноситься до групи В за ізогемаглютинуючою системою анти-А.

Висновок експертного дослідження № 082-586-2019, відповідно до якого на тампоні з вмістом ануса трупа ОСОБА_15 сперматозоїдів морфологічним методом не виявлено.

Висновок експертного дослідження № 051-1286-2019, згідно з яким у крові трупа ОСОБА_15 метилового та етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Висновок експертного дослідження № 061-1201-2019, відповідно до якого у висновках експерта зазначено, що крововиливи в м`яких тканинах з ділянки ран на обличчі та спині мають ознаки лейкоцитарної реакції, а крововиливи в півкулі головного мозку початкові ознаки лейкоцитарної реакції.

Висновок експертного дослідження № 072-67-2019, згідно з яким за результатами дослідження встановлено, що на клапті шкіри з лобної ділянки наявні чотири рани, де слідів заліза, міді, нікелю та свинцю, а також сторонніх нашарувань не виявлено. На фрагментах лобної кістки виявлено численні переломи, утворені дією тупого предмета з прямолінійним ребром. На клапті шкіри зі спини виявлено 15 колото-різаних ран, при цьому слідів заліза, міді, нікелю, свинцю та сторонніх нашарувань не виявлено. Зазначені рани спричинені колюче-ріжучим предметом типу клинка ножа, що має з одного боку П-подібний обушок, а з протилежного помірно гостре лезо двосторонньої заточки.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року, якою клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві задоволено та призначено проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 .

Висновок експерта № 012-177-2509-2019, складеного 27 вересня 2019 року судово-медичним експертом ОСОБА_36 за результатами судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_15 смерть останнього настала від множинних колото-різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та судин, а також відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломом лобної кістки, крововиливами та забоєм головного мозку; виявлені ушкодження за критерієм небезпеки для життя належать до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Експертом встановлено, що на шиї, тулубі, лівому плечі та лівій бічній поверхні грудей наявні численні колото-різані рани, частина з яких проникає в грудну та черевну порожнини з ушкодженням легень, діафрагми, шлунка, а також судин, при цьому утворені вони могли бути колюче-ріжучим предметом із лезом ножа. За висновком експерта, смерть настала орієнтовно через 20-30 хвилин до 1 години після спричинення ушкоджень, а на момент огляду трупа 23.06.2019 трупні явища відповідали давності настання смерті близько 20-24 годин. Експерт також зазначила, що характер та множинність виявлених тілесних ушкоджень позбавляли хлопчика можливості здійснювати будь-які активні самостійні дії.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року, якою клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві задоволено та призначено проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 .

Всновок експерта № 091-176-2019 від 20.08.2019, за результатами судово-медичної, що під час дослідження піднігтьового вмісту рук ОСОБА_15 кров, слина та клітини тканин людини не виявлені.

Постанова слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 23 червня 2019 року про визнання та приєднання речових доказів рушник білого кольору в чорну клітинку, задня частина якого просочена речовиною бурого кольору, схожою на кров, мотузку синього кольору та каміння, зрізи з лівої та правої рук нігтьових пластин трупа.

Протокол огляду місця події від 23 червня 2019 року. Під час огляду зафіксовано результати огляду ділянки місцевості поблизу озера Вирлиця у м. Києві, де було виявлено предмети та сліди, що мали значення для кримінального провадження. До протоколу долучено фототаблицю.

Висновок експерта № 81-210/101-44/2019 від 13 вересня 2019 року, відповідно до якого кров ОСОБА_15 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, а кров ОСОБА_14 до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На наданому для дослідження змиві з мишки виявлено антиген В, через що не виключається можливість походження цієї крові від ОСОБА_15 , тоді як можливість її походження від ОСОБА_14 виключається. За результатами молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що генетичні ознаки крові, виявленої на мишці, ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_15 .

Протокол огляду документів від 15 липня 2019 року, відповідно до якого під час огляду паперового конверта, вилученого 23 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено блокнот формату А5. Під час огляду встановлено, що блокнот має обкладинку з пошкодженнями, слідами бруду та речовини бурого кольору, окремі аркуші пошкоджені та частково відсутні.

Протокол огляду місця події від 23 червня 2019 року, відповідно до якого зафіксовано обстановку місця події, виявлено та вилучено предмети, серед яких ніж та молоток, а також за допомогою технічних засобів здійснено фотографування виявлених об`єктів. До протоколу долучено фототаблицю.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року, якою клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві задоволено та призначено проведення судово-медичної експертизи.

Висновок експерта № 071-35-2019, за результатами судово-медичної експертизи сорочки потерпілого, ножа та молотка. Експертом проведено експериментально-порівняльні дослідження зазначених предметів та пошкоджень сорочки, за результатами яких встановлено, що на сорочці наявні 27 колото-різаних пошкоджень, з яких 6 розташовані на передній поверхні та 21 на спинці, переважно у верхній третині. Зазначені пошкодження за своїми морфологічними ознаками могли утворитися від дії клинка наданого ножа. Також експертом зазначено, що утворення ран на тілі могло бути спричинене клинком наданого ножа, а утворення ран голови та переломів кісток черепа від наданого молотка не виключається.

Постанова слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 23 червня 2019 року про призначення судово-криміналістичної експертизи.

Висновок судово-криміналістичної експертизи від 28 жовтня 2019 року № 8-2/887, за результатами проведеного дослідження наданого на експертизу ножа встановлено, що досліджуваний предмет холодною зброєю не є, а є ножем господарсько-побутового призначення, виготовленим промисловим способом. До висновку долучено фототаблицю із зображеннями досліджуваного ножа.

Протокол обшуку від 23 червня 2019 року, відповідно до якого проведено обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку виявлено та вилучено 6 предметів схожі на ніж, сумка з документами, мішок з мотузкою та нашивка.

Протокол огляду від 26 серпня 2019 року, відповідно до якого проведено огляд документів на ім`я ОСОБА_14 , у тому числі документи про освіту, свідоцтво про народження, посвідчення, медичну довідку, екзаменаційну карту водія, паспорт громадянина України.

Протоколом огляду від 03 вересня 2019 року, яким зафіксовано огляд нашивки (шеврона) із написами «АЙДАР».

Висновок експерта від 28 жовтня 2019 року № 8-2/891, яким встановлено, що надані на дослідження шість ножів не є холодною зброєю та виготовлені промисловим способом як кухонні ножі господарсько-побутового призначення.

Клопотання слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 24.06.2019 про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2019, якою надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Протокол огляду місця події від 28 червня 2019 року, під час якого виявлено та описано планшет марки «Huawei MediaPad T3 10» і два жорсткі диски «Hitachi Deskstar» та «Maxtor DiamondMax21».

Протокол огляду місця події від 02 вересня 2019 року, яким зафіксовано огляд планшета марки «Huawei MediaPad T3 10» та два жорсткі диски марок «Hitachi Deskstar» і «Maxtor DiamondMax21».

Постанова старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 31 жовтня 2019 року, якою планшет марки «Huawei MediaPad T3 10» та два жорсткі диски марок «Hitachi Deskstar» і «Maxtor DiamondMax21» визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Протокол огляду від 21 жовтня 2019 року, відповідно до якого проведено огляд планшета «Huawei MediaPad T3 10» IMEI НОМЕР_1 та двох жорстких дисків «Hitachi Deskstar» S/N: RCOX5ASE і «Maxtor Diamond Max21» S/N: 9QF9RBJ9, якими користувався ОСОБА_38 . Під час огляду жорстких дисків «Hitachi Deskstar» та «Maxtor Diamond Max21» інформації, яка могла б бути використана як доказ у кримінальному провадженні, не виявлено. До протоколу долучено фототаблиці із зображеннями оглянутого та виявлених на пристрої файлів.

Протокол огляду відеозапису від 24 серпня 2019 року, відповідно до якого проведено огляд відеозапису з камери відеоспостереження, зафіксовано рух ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на вул. Декабристів у напрямку станції метро «Вирлиця», а також здійснено фототаблицю із зображенням останніх.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 23 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_14 затримано о 16 год. 30 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, та під час особистого обшуку вилучено одяг і взуття, які він мав на собі.

Висновок судово-медичної експертизи № 801-244/101-49/2019. Експертизою встановлено, що на джинсових штанах та кросівці, які належать ОСОБА_14 , виявлено сліди крові, однак у зв`язку з отриманням негативних результатів реакції з преципітуючими сироватками їх видову належність встановити не вдалося.

Постанова прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 від 23 червня 2019 року, відповідно до якої постановлено відібрати у ОСОБА_14 біологічні зразки, а саме змиви з долонь рук, зразки волосся та зрізи нігтьових пластин для проведення експертизи.

Протокол отримання зразків для експертизи від 23 червня 2019 року, згідно з яким у ОСОБА_14 відібрано змиви з правої та лівої рук, ножицями виконано зрізи нігтьових пластин правої та лівої рук, а також зрізи волосся з трьох ділянок голови.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року про визнання речовими доказами змиви з правої та лівої рук, зрізи нігтьових пластин і волосся ОСОБА_14 .

Протокол слідчого експерименту від 23 червня 2019 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві за участю ОСОБА_14 та його захисника ОСОБА_39 , зафіксовано відтворення обстановки та обставин події, що мала місце 22 червня 2019 року біля озера «Вирлиця» у м. Києві. Під час слідчого експерименту ОСОБА_14 розповів про обставини події та погодився відтворити їх на місці, при цьому хід слідчої дії зафіксовано за допомогою відеокамери.

Протокол огляду місця події від 23 червня 2019 року. Під час огляду виявлено та вилучено сумку синього кольору з червоними вставками.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року, якою сумку синього кольору з червоними вставками визнано речовим доказом.

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, якою до ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року, якою до ОСОБА_14 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 12 жовтня 2019 року.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_14 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 23 листопада 2019 року.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року, якою змінено ОСОБА_14 запобіжний захід із тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Висновок судово-психіатричного експерта № 436 від 06.08.2019, проведеного стосовно ОСОБА_14 амбулаторне судове комплексне психолого-психіатричне дослідження. Під час експертизи вказано на необхідність вирішення експертно-діагностичних питань щодо психічного стану ОСОБА_14 та можливого його впливу на поведінку, експертна комісія дійшла висновку про необхідність проведення йому стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 29.07.2019 про тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_14 , яка перебувала у володінні ТМО « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2019, якою надано тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_14 , що перебувала у володінні ТМО « ІНФОРМАЦІЯ_11 » з можливістю її вилучення.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.08.2019, згідно з яким на підставі зазначеної ухвали слідчий ознайомилася та отримала доступ до медичної документації ОСОБА_14 .

Опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 06.08.2019.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 29.07.2019 про тимчасовий доступ до речей і документів, у якому порушено питання про отримання доступу до амбулаторної карти ОСОБА_14 , яка перебувала у володінні ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2019, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_14 , що перебувала у володінні ІНФОРМАЦІЯ_12 , з можливістю вилучення її оригіналів або завірених копій.

Матеріали медичної документації ОСОБА_14 , отримані на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28 серпня 2019 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді здійснено тимчасовий доступ до медичних документів, а саме амбулаторної медичної карти ОСОБА_14 .

Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до якого вилучено медичну карту амбулаторного хворого від 03.05.2017 на ім`я ОСОБА_14 .

Висновок судово-психіатричної експертизи від 22 жовтня 2019 року № 139 стосовно ОСОБА_14 . Експертами встановлено наявність у нього хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу, апато-дисоціативного дефекту, галюцинаторного синдрому, ускладненого психічними та поведінковими розладами внаслідок поєднаного вживання наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, із синдромом залежності. Зазначені психічні розлади, відповідно до висновків експертів, позбавляли ОСОБА_14 під час вчинення суспільно небезпечного діяння та позбавляють його на теперішній час можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. При цьому у період інкримінованого діяння він не перебував у стані патологічного афекту. Експерти також дійшли висновку про необхідність застосування до ОСОБА_14 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Постанова прокурора ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_40 від 18 липня 2019 року, якою постановлено відібрати у підозрюваного ОСОБА_14 біологічні зразки для проведення судових експертиз.

Протокол отримання зразків для експертизи від 24 червня 2019 року, яким зафіксовано добровільне відібрання у ОСОБА_14 біологічних зразків для проведення судової експертизи.

Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_14 .

Вимога ІНФОРМАЦІЯ_14 від 13 серпня 2019 року, якою запитано інформацію щодо ОСОБА_14 .

Лист ІНФОРМАЦІЯ_12 № 2 від 04 липня 2019 року, якою повідомлено, що ОСОБА_14 перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2017 року з діагнозом «шизофренія, параноїдна форма».

Листом адміністрації ТМО « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у м. Києві від 21 липня 2019 року, яким повідомлено, що ОСОБА_14 у 2017 році перебував на стаціонарному лікуванні, при цьому йому встановлено діагноз «шизофренія, параноїдна форма, безперервний галюцинаторно-параноїдний синдром, виражений апатичний синдром».

Довідка ІНФОРМАЦІЯ_15 від 02 серпня 2019 року, якою підтверджено, що ОСОБА_14 не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом.

Характеристика ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » від 20 вересня 2019 року, у якій зазначено, що ОСОБА_14 , який утримувався в установі з 24 липня 2019 року, за час перебування зарекомендував себе посередньо, заохочень і стягнень не мав, соціально-корисні зв`язки підтримував шляхом побачень та отримання передач.

Рапорт про надходження 17.06.2019 повідомлення на спецлінію « НОМЕР_2 » щодо конфлікту за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення за вказаною адресою наряду поліції.

Рапорт від 17.06.2019 про виїзд за вказівкою чергового до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де зі слів заявниці ОСОБА_11 під час конфлікту ОСОБА_14 завдав їй ударів.

Заява ОСОБА_11 від 17.06.2019 про те, що приблизно о 22:55, за місцем проживання вона вступила у конфлікт з ОСОБА_14 , під час якого останній ударив її кулаком в обличчя, спричинивши тілесні ушкодження.

Постанова слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 15 липня 2019 року, якою лист паперу формату А4 з написом визнано речовим доказом.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року, якою предмет, схожий на сукню чорного кольору з коричневими вставками, блокнот із рукописними записами та мішок із тканини з плямами бурого кольору, схожими на кров, визнано речовими доказами.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року, якою ніж із рукояткою чорного кольору та молоток із дерев`яною рукояткою визнано речовими доказами.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року, шість предметів, схожих на ножі, грошові кошти, сумку з документами на ім`я ОСОБА_14 , мішок світло-коричневого кольору та нашивку (шеврон) «Айдар», визнано речовими доказами.

Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 23 червня 2019 року, якою вилучені під час огляду місця події предмети, ніж та молоток, визнано речовими доказами.

Висновок судово-психіатричного експерта № 245 від 18 травня 2021 року. Згідно з висновком комісійної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_14 страждає на шизофренію, параноїдну форму, безперервний перебіг, апатико-дисоціативний дефект, галюцинаторно-параноїдний синдром, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин, синдром залежності. Комісією зазначено, що на час проведення експертизи психічний стан ОСОБА_14 характеризувався вираженими порушеннями психічної діяльності, непродуктивністю мислення, паралогічністю, непослідовністю, пасивністю, бездіяльністю, гіпомімічністю, підозрілістю, тривожністю та відсутністю критики до свого стану. За своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим потребував застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Примітка: зазначений висновок експерта був отриманий та досліджений попереднім складом суду під час судового розгляду кримінального провадження у травні 2021 року.

Висновок експерта № 153-К за результатами судово-психіатричної експертизи, проведеної 18 травня 2026 року, встановлено наявність у ОСОБА_14 хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу, апато-дисоціативного дефекту, ускладненого психічними та поведінковими розладами внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, синдрому залежності. Експертами зазначено, що в період вчинення суспільно небезпечного діяння, за своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а на теперішній час також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Експертом вказано, що у зв`язку із психічним станом ОСОБА_14 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Примітка: зазначений висновок експерта був отриманий та досліджений судом вже під час судового розгляду кримінального провадження у травні цього року.

VI. Мотиви суду

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, дійшов до таких висновків.

Частиною 3 ст. 26 КПК України передбачено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Розгляд цього кримінального провадження здійснював судом відповідно до глави 39 КПК України у порядку щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

У ч.ч. 3-4 ст. 503 КПК України визначено, що кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Відповідно до заявленого клопотання і положень ч. 1 ст. 513 КПК України суду належить з`ясувати такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння ОСОБА_14 ;

3) чи вчинив ОСОБА_14 суспільно небезпечне діяння у стані неосудності;

4) чи слід застосовувати до ОСОБА_14 примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об?єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (§ 39 рішення ЄСПЛ у справі «Вінтерверп проти Нідерландів»; § 99 рішення ЄСПЛ у справі «Анатолій Руденко проти України»).

Для з`ясування того, чи мало місце діяння з огляду на обов`язкові ознаки кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та виклад фактичних обставин діяння у клопотанні, у цій справі встановленню наперше підлягає таке:

6.1 Чи мало місце умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині, вчинене з особливою жорстокістю?

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у рішенні № 234/18511/18 від 06 лютого 2020 року вказав, що стан неосудності пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння в такому випадку слід надавати виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

Отже, з огляду на наведені висновки Верховного Суду, у цьому кримінальному провадженні судом підлягають встановленню лише фактичні обставини суспільно небезпечного діяння та наслідки, що настали внаслідок його вчинення, без встановлення вини та мотиву.

Так, родовим і безпосереднім об?єктом суспільно небезпечного діяння є життя особи - особлива форма існування людини, що характеризується цілісністю та здатністю до самоорганізації; це найважливіше благо, яке, у разі смерті людини, не може бути відновлено. Кінцевим моментом життя визнається настання біологічної смерті, коли починаються незворотні процеси розпаду клітин головного мозку та центральної нервової системи.

Об`єктивна сторона складу злочину характеризується такими діяннями:

- діянням, тобто посяганням на життя іншої особи, спрямованим на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини;

- наслідками у вигляді біологічної смерті потерпілого;

- причиновим зв`язком між вказаним діянням та наслідками.

Вбивство є закінченим з моменту настання біологічної смерті людини (матеріальний склад).

Судом у цьому кримінальному провадженні було встановлено, що 22 червня 2019 року настала смерть малолітнього ОСОБА_15 .

При цьому локалізація та кількість виявлених тілесних ушкоджень, підтверджених висновками судово-медичних досліджень, вказують про насильницький характер смерті ОСОБА_15 .

Так, відповідно до висновку експертного дослідження № 011-2509-2019, смерть ОСОБА_15 настала від множинних колото-різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та судин, що супроводжувалися розвитком масивної крововтрати. При цьому експертом встановлено наявність колото-різаних поранень шиї, тулуба, лівого плеча, з ушкодженням судин та внутрішніх органів, а також крововиливів у внутрішні органи та порожнини.

Отже, встановлені обставини не дають підстав розглядати смерть ОСОБА_15 як таку, що настала внаслідок природних причин, нещасного випадку чи інших обставин, не пов`язаних із заподіянням йому тілесних ушкоджень.

Таким чином, факт заподіяння ОСОБА_15 множинних колото-різаних поранень, які спричинили ушкодження внутрішніх органів і судин та перебувають у причинному зв`язку з його смертю, а тому суд вважає встановленим, що у цьому кримінальному провадженні мало місце суспільно небезпечне діяння, наслідком якого стала смерть ОСОБА_15 .

Також відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_15 на момент вчинення стосовно нього суспільно небезпечного діяння виповнилося 9 років.

Таким чином, ОСОБА_15 за своїм віком був малолітньою особою, що з огляду на встановлені судом обставини є ознакою, передбаченою п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Поміж цього, характер та спосіб заподіяння ОСОБА_15 тілесних ушкоджень дають суду підстави дійти висновку про наявність ознаки особливої жорстокості.

Як встановлено судом з висновку експертного дослідження № 011-2509-2019, експертом, окрім іншого, встановлено множинні колото-різані поранення шиї, тулуба та лівого плеча з ушкодженням судин і внутрішніх органів ОСОБА_15 .

При цьому кількість, характер та локалізація заподіяних тілесних ушкоджень дають підстави вважати, що ОСОБА_15 заподіювалися фізичні страждання.

Так, під час проведення слідчого експерименту було встановлено, що ОСОБА_15 кричав під час нанесення йому ударів.

Отже, беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає, що спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, їх множинність та характер, а також спричинення ОСОБА_15 значних фізичних страждань свідчать про вчинення суспільно небезпечного діяння з особливою жорстокістю.

Таким чином, судом встановлено, що суспільно небезпечне діяння полягало у заподіянні малолітньому дев`ятирічному ОСОБА_15 множинних колото-різаних поранень, від яких настала його смерть, при цьому такі дії за встановленими судом обставинами були вчинені з особливою жорстокістю.

З огляду на наведене, за своїми об`єктивними ознаками зазначене суспільно небезпечне діяння відповідає складу кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Встановивши таким чином факт наявності суспільно небезпечного діяння та його об`єктивні ознаки, суд переходить до вирішення питання про те, чи вчинене це діяння саме ОСОБА_14

6.2 Чи вчинено це суспільно небезпечне діяння ОСОБА_14 .?

Сторона захисту, не заперечуючи факту насильницької смерті малолітнього ОСОБА_15 , категорично заперечувала те, що зазначене суспільно небезпечне діяння було вчинене саме ОСОБА_14 .

Водночас досліджені судом докази, у тому числі показання потерпілої, свідків, відеозаписи з камер спостереження та результати проведених слідчих дій, дають підстави дійти протилежного висновку.

Так, сам ОСОБА_14 не заперечував факту того, що 22 червня 2019 року зустрічався із ОСОБА_15 , однак стверджував, що зустріч відбулася не з метою купання в озері Вирлиця, а для спалювання міді. За його версією, вони разом спалили мідь та чекали, поки вона охолоне, щоб мати можливість взяти її в руки. Після цього, як повідомляв ОСОБА_14 , він відійшов помити руки, а коли повернувся, ОСОБА_15 вже не було поруч.

У свою чергу потерпіла ОСОБА_11 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_15 , суду показала, що ОСОБА_14 прибув до будинку ввечері того дня, коли розпочалися пошуки хлопчика. При цьому наступного дня, 23 червня 2019 року, зранку мати ОСОБА_14 - ОСОБА_13 вже прала його речі. Після цього, у той же ранок, коли первинні пошуки ОСОБА_15 не дали результатів, ОСОБА_14 був помічений біля під`їзду та, за спостередженням потерпілої, помітно нервував.

Важливим у цьому контексті є те, що спочатку ОСОБА_14 заперечував факт зустрічі із ОСОБА_15 як увечері 22 червня на питання ОСОБА_11 , так і вранці 23 червня 2019 року на питання працівників поліції. Надалі ці твердження він сам же спростував власними показаннями, визнавши, що 22 червня 2019 року зустрічався із ОСОБА_15 .

Зазначені обставини також підтверджуються відеозаписами з камер спостереження від 22 червня 2019 року, на яких зафіксовано, як ОСОБА_14 та ОСОБА_15 разом прямують у напрямку озера Вирлиця, де згодом було виявлено тіло останнього.

Отже, суд встановлює, що показання ОСОБА_14 щодо обставин його зустрічі з ОСОБА_15 були непослідовними та навіть суперечливими, оскільки його первинні твердження про відсутність такої зустрічі спростовуються як його ж подальшими показаннями, так і даними відеозаписів.

Далі судом встановлено, що після виявлення зазначених обставин, з урахуванням помітного нервування ОСОБА_14 , а також того, що його одяг був мокрим, частину якого, за показаннями потерпілої, його мати вже прала, тоді як інша частина одягу залишалася на ньому мокрою, ОСОБА_14 було затримано для з`ясування обставин зникнення ОСОБА_15 .

Після затримання ОСОБА_14 за його участю було проведено слідчий експеримент, під час якого він розповів про обставини події та вказав місце, куди скинув тіло померлого ОСОБА_15 .

Сторона захисту просила критично оцінити результати зазначеного слідчого експерименту, посилаючись на те, що ОСОБА_14 перебував під фізичним примусом та повідомляв відомості, які йому надиктовувалися слідчим.

Однак, суд вважає такі доводи неспроможними.

Так, як вже встановлено судом, 22 червня 2019 року ОСОБА_15 та ОСОБА_14 перебували біля озера Вирлиця удвох. Будь-яких інших осіб, які перебували б разом із ними, встановлено не було, що підтверджував і сам ОСОБА_14 , а також це вбачається із відеозаписів.

Вельми показовим є те, що первинні пошуки ОСОБА_15 , які проводилися працівниками поліції з вечора 22 червня до ранку 23 червня 2019 року, результатів не дали. Себто, до затримання ОСОБА_14 органи поліції не мали будь-яких відомостей про місцезнаходження ОСОБА_15 та, а тим більше, не мали достовірних даних про те, що його тіло знаходиться саме в озері Вирлиця.

Натомість через декілька годин після затримання ОСОБА_14 у процесі пошукових заходів було виявлено тіло ОСОБА_15 в озері Вирлиця.

Суд звертає увагу на те, що місце знаходження тіла було конкретно вказано ОСОБА_14 під час слідчого експерименту. При цьому площа озера Вирлиця є досить значною, його довжина становить приблизно 1,32 км, а ширина приблизно близько 0,9 км, а тому швидке виявлення тіла без наявності відомостей про конкретне місце його знаходження видається малоймовірним.

Особливого значення суд надає тому, що під час слідчого експерименту ОСОБА_14 повідомив не лише загальні відомості про подію, а й детально відтворив спосіб заподіяння ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, адже він показав, яким чином спочатку наносив йому удари кухонним ножем, як утримував ОСОБА_15 під час їх нанесення, зазначив, що останній кричав, а надалі продемонстрував, як наносив йому удари молотком по голові та після цього скинув тіло в озеро.

Не були й достатньо обґрунтовано доводи сторони захисту про те, що наведені ОСОБА_14 дані були йому надиктовані слідчим, адже такі спростовуються хронологією проведення відповідних процесуальних дій.

Необхідно врахувати, що слідчий експеримент було проведено невдовзі після виявлення тіла ОСОБА_15 та до проведення відповідних судово-медичних та інших експертних досліджень, за результатами яких було встановлено характер, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_15 .

Таким чином, на момент проведення слідчого експерименту слідчий ще не мав результатів експертних досліджень, які б могли конкретизувати механізм утворення тілесних ушкоджень. Натомість ОСОБА_14 самостійно повідомив та продемонстрував обставини, які в подальшому переважно узгодилися з даними, встановленими під час експертних досліджень.

Окремо суд вважає зупинитись на доводах сторони захисту щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту через твердження про застосування до ОСОБА_14 фізичного впливу.

Сторона захисту суголосно наполягала на тому, що перед проведенням слідчого експерименту до ОСОБА_14 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_9 застосовувалося фізичне насильство, внаслідок чого він був змушений повідомити відомості про обставини та місце знаходження тіла ОСОБА_15 . На підтвердження зазначених доводів сторона захисту, звертала увагу на наявність у ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, які також були відображені в ухвалі слідчого судді при висловленні зауважень попереднього захисника під час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу.

Суд не залишає поза увагою зазначені обставини та одночасно враховує, що за фактом можливого перевищення працівниками правоохоронного органу службових повноважень проводилося окреме кримінальне провадження, яке, як слідує з наданої прокурором постанови, було закрито.

При перевірці наведених доводів суд також бере до уваги правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 26 вересня 2022 року у справі № 737/641/17, відповідно до якої доказ підлягає визнанню недопустимим за правилами ч. 1 ст. 87 КПК України у разі, якщо він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення, він може бути визнаний допустимим. Верховний Суд визначив такий підхід як застосування доктрини «неминучого виявлення», що є одним із винятків із доктрини «плодів отруйного дерева».

Суд вважає наведену правову позицію релевантною до обставин цього кримінального провадження за своїм правовим підходом.

Отже, інформація, яка стала відома органу досудового розслідування внаслідок проведення слідчого експерименту, не може розглядатися як така, що була б недосяжними для слідства за відсутності цієї слідчої дії, оскільки її отримання випливало з подальшого закономірного перебігу розслідування та здійснення пошукових і слідчих заходів.

Відтак, підстав для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом за правилами статті 87 КПК України суд не вбачає.

З цих підстав, суд, дослідивши та оцінивши докази у їх взаємозв`язку, дійшов висновку, що це діяння вчинене саме ОСОБА_14 . Такі висновки суд робить зважаючи на його первісні пояснення, у яких містилися суперечності щодо обставин події, виявлення у нього мокрого одягу, відомості, зафіксовані на відеозаписах, а також результати слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_14 послідовно відтворив обставини події, які на момент проведення тієї слідчої дії могли бути відомі лише ОСОБА_14 із саме тією деталізацією.

Наведені докази є взаємоузгодженими між собою, доповнюють один одного та дають суду підстави для висновку про те, що саме ОСОБА_14 вчинив суспільно небезпечне діяння, внаслідок якого настали встановлені судом наслідки.

6.3 Чи вчинив ОСОБА_14 суспільно небезпечне діяння у стані неосудності?

Встановивши факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_14 , суд переходить до вирішення питання про його психічний стан на момент його вчинення та на час судового розгляду.

З цього приводу судом встановлено, що у межах цього кримінального провадження стосовно ОСОБА_14 у різні періоди було проведено три судово-психіатричні експертизи, висновки яких складені різними експертами та в різний час.

Так, під час досудового розслідування у жовтні 2019 року, під час попереднього судового розгляду іншим складом суду у травні 2021 року та під час розгляду цього кримінального провадження цим складом суду у травні 2026 року.

Суд наголошує, що всі три експертні дослідження, проведені з інтервалом у часі та за різних етапів кримінального провадження, узгоджено встановили як наявність у ОСОБА_14 хронічного психічного захворювання, так і його нездатність внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними саме в період вчинення інкримінованого суспільно небезпечного діяння. Крім того, експерти у кожному з відповідних досліджень констатували збереження такого психічного стану і на час проведення експертизи.

Таким чином, три судово-психіатричні експертизи, проведені у 2019, 2021 та 2026 роках, попри значний проміжок часу між ними, є узгодженими між собою.

У свою чергу останнім експертним дослідженням № 153-К від 28 травня 2026 року, проведеним вже під час цього судового розгляду, підтверджено, що такий психічний стан не припинився і на теперішній час.

Оцінивши зазначені висновки відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів у частині визначення психічного стану ОСОБА_14 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Отже, надані суду висновки судово-психіатричних експертиз, у тому числі останні результати, дає суду підстави для висновку, що на момент вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_14 перебував у стані неосудності, оскільки внаслідок наявного у нього хронічного психічного захворювання не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Поруч із цим, встановлений експертами психічний стан зберігається і на теперішній час, а отже ОСОБА_14 також не здатний усвідомлювати свої дії.

6.4 Чи слід застосовувати до ОСОБА_14 примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які?

Переходячи до питання щодо виду примусових заходів медичного характеру, які підлягають застосуванню до ОСОБА_14 , суд насамперед враховує висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної під час цього судового розгляду, відповідно до якого за своїм психічним станом ОСОБА_14 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги.

Аналогічні висновки щодо необхідності застосування до ОСОБА_14 примусових заходів медичного характеру містилися також у попередніх судово-психіатричних експертизах, проведених у межах цього кримінального провадження у 2019 та 2021 роках.

Тим не менш, як неодноразово звертав увагу Верховий Суд, вирішення питання щодо конкретного виду примусового заходу медичного характеру належить до компетенції суду, який при його обранні має врахувати характер і тяжкість вчиненого суспільно небезпечного діяння, психічний стан особи та ступінь її небезпечності для себе або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у рішенні від 30 травня 2019 року у справі № 51-5807км18 дійшов висновку, що статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Верховний Суд звертав увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, зокрема, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із та лікування в умовах суворого нагляду.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства та потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду (ч. 5 ст. 94 КК України).

У рішенні ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року в справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку.

Як уже встановлено судом вище, вчинене ОСОБА_14 суспільно небезпечне діяння полягало у позбавленні життя малолітнього ОСОБА_15 , якому на момент події було лише 9 років. Натомість обставини вчиненого діяння, кількість та характер заподіяних тілесних ушкоджень, спосіб їх спричинення, а також встановлені під час судового розгляду обставини їх нанесення вказують про особливу жорстокість його вчинення.

Додатково суд враховує, що ОСОБА_15 був малолітньою дитиною та родичем ОСОБА_14 .

Наведені обставини вказують про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння та дає підстави вважати, що за своїм психічним станом і характером вчиненого ОСОБА_14 становить особливу небезпеку для суспільства.

При цьому суд враховує, що вчинене суспільно небезпечне діяння було пов`язане з посяганням на життя іншої особи, а встановлений експертами психічний розлад має хронічний характер та на теперішній час не дозволяє ОСОБА_14 усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Зважаючи на характер вчиненого діяння, його наслідки, а також актуальний психічний стан ОСОБА_14 , суд дійшов висновку, що застосування менш суворого виду примусових заходів медичного характеру не забезпечуватиме того нагляду та лікування, необхідного з огляду на встановлений ступінь його суспільної небезпечності.

З цих міркувань, суд погоджується з позицією прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_14 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, оскільки саме такий захід відповідає характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, його наслідкам, встановленому психічному стану та ступеню небезпечності для суспільства.

6.5 Висновок

Таким чином, за результатами судового розгляду встановлено, що мало місце суспільно небезпечне діяння, передбачене п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, яке вчинено ОСОБА_14 у стані неосудності, оскільки на момент його вчинення внаслідок наявного у нього хронічного психічного захворювання він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Враховуючи також те, що на теперішній час ОСОБА_14 продовжує перебувати у такому психічному стані та за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства, суд вважає необхідним застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Отже, клопотання прокурора ОСОБА_7 про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_14 підлягає задоволенню.

VII. Цивільний позов

7.1 Вимоги цивільного позову

Передусім суд наголосити, що первісно цивільний позов у цьому кримінальному провадженні було пред`явлено потерпілою ОСОБА_11 до самого ОСОБА_14 , як особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Надалі, представником потерпілої, після пояснень ОСОБА_14 , заявлено клопотання про заміну цивільного відповідача. За результатами розгляду зазначеного клопотання судом постановлено ухвалу, якою первісного цивільного відповідача ОСОБА_14 замінено на його матір ОСОБА_13 . Одночасно із цим, представником потерпілого ОСОБА_10 було подано змінений цивільний позов.

Згідно з уточненою позовною заявою потерпіла просить стягнути з ОСОБА_13 на її користь 1 000 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок смерті її малолітнього сина ОСОБА_15 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправного заподіяння смерті її сину вона зазнала значних душевних страждань, пов`язаних із втратою дитини, зміною звичного способу життя, тривалими негативними емоційними переживаннями та необхідністю жити з наслідками цієї трагедії.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про доведеність вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_14 , суд переходить до вирішення питання з приводу цивільного позову.

7.2 Мотиви суду щодо цивільного позову

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог та належність ОСОБА_13 як цивільного відповідача, суд виходить із вимог ч. 2 ст. 1186 Цивільного кодексу України, згідно з якими, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року (справа № 717/304/16-ц, провадження № 61-24272 св18) зазначено, що згідно з частиною другою статті 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді. Правила цієї норми передбачають вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.

Отже, під час вирішення питання про стягнення шкоди з батьків особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, обов`язковому установленню судом підлягають обставини, які достовірно указують на те, чи знали батьки такої особи про її психічний розлад та чи вжили заходів щодо запобігання шкоди.

Як встановлено судом та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі висновками експертів, психічний розлад у ОСОБА_14 існував задовго до події, яка сталася у 2019 році.

Так, протягом декількох років до вчинення суспільно небезпечного діяння він мав психічне захворювання, неодноразово проходив лікування, у тому числі у зв`язку із залежністю від психоактивних речовин.

Сам ОСОБА_14 пояснював, що лише протягом 2019 року проходив лікування у чотирьох реабілітаційних центрах. При цьому встановлено, що такі заходи здійснювалися за рішенням його матері, без його добровільної згоди, тобто ОСОБА_13 була обізнана щодо наявності у її рідного сина серйозних проблем із психічним здоров`ям та необхідності його лікування.

Крім того, судом встановлено, що до затримання у 2019 році ОСОБА_14 постійно проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_13 .

Таким чином, остання не лише була обізнана про психічний стан сина, але й проживала з ним та мала можливість спостерігати за його поведінкою і станом.

Ці обставини узгоджуються і з показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка також проживала разом із ОСОБА_14 та його матір`ю та зазначила, що в родині було відомо про проблеми ОСОБА_14 із психічним здоров`ям. Водночас, згідно з її показаннями, ОСОБА_13 не надавала належної оцінки небезпечним проявам поведінки сина та не вживала достатніх заходів для забезпечення постійного лікування та нагляду за ним. При цьому ОСОБА_11 також зазначала, що ОСОБА_13 приховувала від родини тяжкість захворювання ОСОБА_14 .

Належить зауважити, що сама ОСОБА_13 від надання показань у судовому засіданні відмовилася, скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, а також не скористалася правом на подання відзиву на цивільний позов та не надала суду будь-яких доказів на спростування наведених обставин.

Відтак, ОСОБА_13 жодним чином навіть не намагалась спростовути обставин щодо її обізнаності про психічний стан сина.

Продовжуючи з`ясовувати питання щодо вжиття ОСОБА_13 заходів, суд бере до уваги не лише обставини лікування ОСОБА_14 , а й характер його поведінки у побуті та ті обставини, які передували вчиненню ним суспільно небезпечного діяння.

З досліджених доказів вбачається, що проблеми із психічним станом та поведінкою ОСОБА_14 мали тривалий характер, були відомі його матері, а тому від неї, як матері, яка проживала з ним спільно та знала про його психічний розлад, вимагалося вжиття заходів щодо забезпечення його лікування, нагляду за його поведінкою.

Окремо суд враховує показання потерпілої та свідка щодо поведінки ОСОБА_13 одразу після вчинення суспільно небезпечного діяння, у тому числі її намагання прання речей ОСОБА_14 , що за обставинами справи, говорить про її обізнаність із подією та усвідомлення необхідності приховати її окремі сліди.

Ця обставина оцінюється судом разом з іншими доказами та додатково характеризує поведінку ОСОБА_13 після вчинення суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент заподіяння шкоди ОСОБА_13 проживала разом із ОСОБА_14 , знала про наявність у нього психічного розладу, тривалий характер відповідного захворювання та проблеми з поведінкою, однак не вжила всіх необхідних і доступних їй заходів, спрямованих на запобігання заподіянню ним шкоди іншим особам.

Отже, наявні передбачені ч. 2 ст. 1186 ЦК України умови для покладення на неї обов`язку з відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням її сина - ОСОБА_14 .

Переходячи до питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_11 , яка внаслідок події втратила свого малолітнього сина. Така втрата є непоправною.

З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлений потерпілою розмір моральної шкоди у 1 000 000 грн є завищеним, однак характер та тяжкість заподіяних їй страждань обумовлюють необхідність стягнення значної грошової компенсації.

Суд вважає, що 750 000 грн є співмірним, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди, який відповідає характеру та обсягу душевних страждань потерпілої, тяжкості наслідків суспільно небезпечного діяння та конкретним обставинам цієї справи.

Відтак, цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_11 належить стягнути 750 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

VIII. Інші питання, які вирішуються судом при постановленні ухвали

Суд вважає за необхідне до набрання ухвали законної сили обраний стосовно ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в Дніпровській філії " ІНФОРМАЦІЯ_17 ", залишити без змін.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено, тому процесуальні витрати, пов`язані з проведенням у кримінальному провадженні судових експертиз слід віднести на рахунок держави.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі додані до них носії інформації, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Керуючись статтями 92-94 КК України, статтями 503, 508-509, 512-513 КПК України, суд

постановив:

1. Клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусових заходів медичного характеру, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Роз`яснити, що продовження, зміна або припинення застосування примусового заходу медичного характеру здійснюється судом у порядку, передбаченому законом.

До набрання ухвали законної сили обраний стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в Дніпровській філії " ІНФОРМАЦІЯ_17 ", залишити без змін.

2. Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь цивільного позивача ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_19 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 750 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Процесуальні витрати за проведення експертиз:

- судового-медичної експертизи № 012-177-2509-2019 від 27.09.2019 у сумі 13 136 грн 60 к.;

- судово-медичної експертизи № 071-35-2019 від 18.10.2019 у сумі 2 754 грн 20 к.;

- судово-медичної експертизи № 8-2/887 від 28.10.2019 у сумі 942 грн 06 к.;

- судово-медичної експертизи № 8-2/891 від 28.10.2019 у сумі 942 грн 06 к.;

віднести на рахунок держави.

4. Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- зубна щітка синьо-зеленого кольору, різнокольорову наволочку із візерунком, лист аркуша А4 з написом, які були вилученні під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , знищити;

- сорочку, мотузку з каменем, зрізи нігтьових пластин трупа, предмет схожий на сукню чорного кольору з коричневими вставками, блокнот з рукописними записами, мішок тканини коричневого кольору з плямами бурого кольору схожими на кров, ніж з руків`ям чорного кольору із двома металевими заклепками, молоток з дерев`яним руків`ям, які були вилученні під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знищити;

- змиви з правої та лівої руки ОСОБА_14 , зрізи з правої та лівої руки ОСОБА_14 , зрізи волосся ОСОБА_14 у трьох місцях голови (лобної, макушки та тім`яної частини), знищити;

- сумку синього кольору з червоними вставками, сумку коричневого кольору, які були вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , знищити;

- футболку кольору хакі, джинси темно-синього кольору, кросівки синього кольору із червоними вставками, які були вилучені під час затримання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5 , знищити;

- документи на ім`я ОСОБА_14 , які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_13 , залишити в останньої;

- нашивку «Айдар», 6 предметів схожих на ножі, повернути ОСОБА_13 , в разі відмови, знищити;

- планшет «Huawei MediaPad T310», ІМЕІ: НОМЕР_1 та два жорстких диски марки «Hitachi Deskstar» із кодом ОА35411ВА27270С84; S/N RCOXSASE та «Maxtor DiamondMax21» S/N 9QF9RBJ9, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , залишити в останньої.

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі додані до них носії інформації, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Для ОСОБА_14 , який утримується в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в Дніпровській філії " ІНФОРМАЦІЯ_17 ", строк апеляційного оскарження обчислюється з дня вручення йому копії ухвали.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити ОСОБА_14 , його захиснику, законному представнику та прокурору.

Суддя ОСОБА_41