Рішення № 140310908, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17626/26

Провадження 2/127/4988/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засі дань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/17626/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов (сформований в системі «Електронний суд» 23.05.2026 року) зареєстрований судом 25.05.2026 року і мотивований тим, що 08.06.2025 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 817735569 та додаткова угода до нього, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 25 900 грн. на умовах повернення, сплати процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту в порядку та строки, визначені договором.

Сторонами договору, зокрема, погоджено, базову процентну ставку 0, 98 % в день від суми залишку кредиту (п.8.3), що проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу до дня закінчення дії договору, сплату комісії за надання кредиту, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу (п.8.5), дисконтний період (п.3.1, 7.4.2), що у разі затримання відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на 1 місяць, новий кредитор має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав (п.9.1.1.7).

Сторони погодили, що договір діє 5 років, до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.11.1), кінцева дата повернення кредиту 08.07.2030 р.

Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору на поточний рахунок за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 та платіжної картки НОМЕР_2 .

З 04.01.2026 року припинилось право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач ОСОБА_1 умов договору не виконував, коштів не повертав.

12.08.2025 року між первісним кредитором та позивачем був укладений договір факторингу № МВ-ТП/48, згідно з яким та витягом із Реєстру прав вимоги, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 08.06.2025 року № 817735569, про що відповідач був повідомлений належним чином та що передбачено п. 9.1.1.5, п.6.2 кредитного договору.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 92 038, 78 грн, згідно розрахунку первісного кредитора, по дату відступлення права вимоги, та розрахунку позивача з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору (проценти за договором після розірвання договору з 04.01.2026 року не нараховуються).

Загальний розмір заборгованості за договором, заявлений позивачем, становить 79 088,78 грн. та складається з: заборгованості по кредиту 25 900 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 51 634, 78 грн., заборгованості по комісії за надання кредиту 1 554 грн.

Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підставі ст.ст. 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Таліон Плюс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 817735569 від 08.06.2025 року в загальному розмірі 79 088, 78 грн. та судові витрати: 2 662,40 грн. судового збору та 5 000 грн. витрат за правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року у даній справі було відкрите спрощене позовне провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, надав відповідь на відзив, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Супрун М.І. підтримав відзив на позов (а.с. 100-107). Позовні вимоги визнав частково, в розмірі тіла кредиту та відсотків 15 000 грн. Вважає, що нарахування відсотків після договору факторингу є неправомірним і суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 08.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, надав загальну інформацію, свої персональні дані, реквізити банківської картки НОМЕР_1 , дійсної до 03.2029 року.

Згідно підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №817735569 від 08.06.2025 року, відповідач уклав договір на наступних умовах: тип кредиту кредитна лінія, сума кредиту 16 500 грн., ліміт 25 900 грн, строк кредитування до 1 826 днів, дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення, мета на споживчі потреби, спосіб: цілодобово, шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайтах Манівео або в мобільному додатку (особистому кабінеті позичальника) в строк від 1 хв. До 3 днів. Базова процентна ставка 357, 70% (При виконанні умов, передбачених договором, можуть надаватись знижки до рівня дисконтної ставки 3, 65 % - 367, 7% або індивідуальної ставки). Комісія за надання кредиту 900 грн. Загальні витрати за базовою процентною ставкою 296 254, 20. За умови надання знижки зменшені. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 312 754, 20 грн. реальна річна процентна ставка 2200, 74% річних

08.06.2025 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 817735569 та додаткова угода до нього, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в загальній сумі 25 900 грн. (16 500 грн. + 9 500 грн.) на умовах повернення, сплати процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту в порядку та строки, визначені договором.

Сторонами договору погоджено базову процентну ставку 0, 98 % в день від суми залишку кредиту (п.8.3), що проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу до дня закінчення дії договору, сплату комісії за надання кредиту, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу (п.8.5), дисконтний період (п.3.1, 7.4.2), що у разі затримання відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на 1 місяць, новий кредитор має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав (п.9.1.1.7).

Сторони погодили, що договір діє 5 років, до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.11.1), кінцева дата повернення кредиту 08.07.2030 р. (п.7.3)

Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору на поточний рахунок за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 (16 500 грн.) та платіжної картки НОМЕР_2 (9 500 грн.).

Додатковою угодою передбачено сплату комісії, реальну річну процентну ставку за користування всією сумою кредиту, що розрахована з дати укладення додаткової угоди до закінчення строку кредитування 2 200, 74 % річних (п.1.10), загальну вартість наданого кредиту 490 929, 32 грн. (п.1.11).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало в повному обсязі.

Перерахування кредитних коштів на картку НОМЕР_1 (16 500 грн.) та платіжну картку НОМЕР_2 (9 500 грн.) підтверджено інформацією та виписками про рух коштів, що були надані відповідно АТ «Універсал Банк» та АТ «Ощадбанк» на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 199-203).

12.08.2025 року між первісним кредитором та позивачем був укладений договір факторингу № МВ-ТП/48, згідно з яким та витягом із Реєстру прав вимоги, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 08.06.2025 року № 817735569, про що відповідач був повідомлений належним чином та що передбачено п. 9.1.1.5, п.6.2 кредитного договору.

04.01.2026 року позивач повідомив відповідача про перехід права вимоги, прострочену заборгованість та дострокове розірвання договору.

З 04.01.2026 року припинилось право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом.

Загальний розмір заборгованості за договором становить 79 088, 78 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 08.06.2025 року та додаткової угоди кредит в сумі 25 900 грн. був наданий відповідачу ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на його банківські карткові рахунки, про що АТ «Ощадбанк» і АТ «Універсал Банк» надали інформацію та виписки по рахунках.

Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та кредитний договір з відповідачем не були б укладені.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 08.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 817735569 та додаткової угоди та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 25 900 грн., а також переходу права вимоги за вказаним договором до позивача.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 817735569 від 08.06.2025 року становить 79 088, 78 грн.

Вказана сума складається з: заборгованості по кредиту 25 900 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 51 634, 78 грн., заборгованості по комісії за надання кредиту 1 554 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 817735569 від 08.06.2025 року в загальному розмірі 79 088, 78 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту 1554 грн., суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, комісія кредитодавця, пов`язана з наданням кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія в сумі 1 554 грн. пов`язана із наданням кредиту і була погоджена з відповідачем при укладенні договору від 08.06.2025 року та додаткової угоди, нарахована кредитором та облікована в день видачі кредиту, вказана у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту тощо, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив (із застосуванням коефіцієнта 0,8) судовий збір в загальній сумі 2 662,40 грн., про що надав платіжну інструкцію від 14.05.2026 року.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду даним позовом судовий збір сумі 2 662,40 грн.

Правнича допомога позивачу у даній справі була надана адвокатом Колінько А.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, додаткової угоди від 19.05.2026 року, акту приймання-передачі наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 на суму 5 000 грн., платіжною інструкцією від 19.05.2026 року.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також тривалість і складність справи та виконані адвокатом роботи, фактичний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет позовних вимог, а також враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, ціною позову, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторін, суд вважає необхідним компенсувати позивачу понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642, 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4 літ. А, оф. 10) заборгованість за кредитним договором від 08.06.2025 року в загальному розмірі 79 088 (сімдесят дев`ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 78 коп., а також судові витрати: судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» ЄДРПОУ 39700642, 14017 м. Чернігів, вул. Жабинського, 13

-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2026 року.

Суддя: