Ухвала суду № 140310899, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22983/26

Провадження № 2/127/6306/26

УХВАЛА

28 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву відповідача про виклик свідків та долучення доказів та заяву позивача про оцінку процесуальної поведінки відповідача в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про стягнення моральної шкоди.

15 вересня 2026 року представником відповідача Вінницького НДЕКЦ МВС України Солоним О. В. було подане клопотання про долучення доказів, а саме витягу з наказу експертної служби МВС від 19 травня 2025 року №39-ЕС-о/с, копії рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року у справі №127/1834/26, а також апеляційної скарги ОСОБА_1 на це рішення суду. Дане клопотання обґрунтоване тим, що необхідність у поданні цих доказів виникла у зв`язку із наданням позивачем відповіді на відзив, тому є поважні причини їх неподання у строк, встановлений ст. 83 ЦПК України. Такі докази спростовують наведені у відповіді на відзив доводів, зокрема стосовно обставин накладення резолюції 29 травня 2025 року та повноважень осіб, які брали участь у русі службових документів, тоді як рішення суду першої інстанції від 28 серпня 2026 року та апеляційна скарга позивача на нього підтверджують, що обставина проведення наради 14 квітня 2025 року та її звукозапис були предметом дослідження у іншій судовій справі.

Також представником відповідача Вінницького НДЕКЦ МВС України Солоним О. В. 15 вересня 2026 року було подане клопотання про виклик свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки обставини, що можуть бути ними підтверджені носять фактичний, а не документальний характер щодо порядку функціонування системи відеоспостереження, технічних строків зберігання записів, обставин перегляду записів відповідальною особою, обставин адресування та руху доповідних записок.

ОСОБА_1 15 вересня 2026 року подав письмові заперечення щодо даних клопотань. Вказує, що докази, які просить долучити відповідач, зокрема наказ від 19 травня 2025 року, не спростовує доводи позивача щодо резолюції від 29 травня 2025 року, а підтверджує факт її існування та накладення, тоді як спірним залишається її зміст. Рішення суду першої інстанції не набрало законної сили та не має преюдиційного значення, а сам факт використання одного і того ж доказу у різних судових справах не означає тотожності предметів доказування та не створює недопустимості такого доказу. Щодо клопотання про допит свідків, то позивач не заперечував їх допиту, проте вказує, що показання свідків не можуть підмінювати електронні докази та об`єктивні технічні дані стосовно них.

16 вересня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання дій Вінницького НДЕКЦ МВС України зловживанням процесуальними правами, що полягає у суперечності його процесуальних дій і позиції, а також несвоєчасності подання доказів.

У судовому засіданні представник відповідача Вінницького НДЕКЦ МВС України Солоний О. В. клопотання підтримав та просив їх задовольнити за викладених у них підстав.

Позивач ОСОБА_1 підтримав свої письмові заперечення на клопотання представника відповідача та свою заяву.

Суд, розглянувши клопотання відповідача та заяву відповідачу, вивчивши матеріали цивільної справи з урахуванням поданих сторонами доказів, дійшов до наступного.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом даного спору є саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани наказом Вінницького НДЕКЦ МВС України від 23 травня 2025 року №173-о/с).

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є власне завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Тобто предметом доказування є факти, які складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, а саме: факту порушення законних прав працівника; наявність моральної шкоди, яка полягає у заподіянні позивачу моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв`язків та виникненні потреби у докладанні додаткових зусиль для організації свого життя; причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями роботодавця та настанням негативних наслідків у вигляді моральної шкоди; обґрунтованість розміру грошової компенсації моральної шкоди, заявленої позивачем до стягнення, з урахуванням характеру, глибини та тривалості його страждань; наявність вини відповідача у заподіянні шкоди.

Докази, які просить долучити відповідач, а саме: наказ експертної служби МВС України від 19 травня 2025 року №39-ЕС-о/с, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року, а також апеляційну скаргу ОСОБА_1 на це рішення суду, не стосуються предмета доказування у вказаній цивільній справі, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити. Крім того, рішення суду, яке просить долучити відповідач станом на як час подання клопотання, так і його вирішення, не набрало законної сили, а подання апеляційної скарги стороною у справі є реалізацією її процесуальних прав, визначених процесуальним законодавством, і оцінка її доводів здійснюється відповідним судом у встановленому порядку.

Щодо заяви відповідача про виклик свідків, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка, як один із видів доказів, це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 ст. 91 ЦПК України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заява представника відповідача про виклик свідків для визначення зазначених обставини не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, показання щодо обставин, для підтвердження яких відповідач просить викликати заявлених ним свідків, не стосуються предмету доказування у даній справі.

Таким чином, в задоволенні заяви відповідача про виклик свідків слід відмовити.

Вирішуючи заяву позивача про визнання дій Вінницького НДЕКЦ МВС України зловживанням процесуальними правами, суд виходить з наступного.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачена в ст. 44 ЦПК України, відповідно до якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 30 травня 2025 року в справі № 380/22793/23 виснував, що суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.

Відповідно до норм цивільного процесуального закону для визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами необхідно встановити наявність умислу на перешкоджання судочинству.

У межах обставин цієї справи суд не встановив таких порушень закону, які б зумовлювали визнання зловживанням відповідача процесуальними правами, його недобросовісну процесуальну поведінку та як наслідок застосування заходів процесуального примусу, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 44, 76, 77, 78, 79, 80, 81 83, 84, 90, 91, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про виклик свідків.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів.

Відмовити в задоволенні заяви позивача про визнання дій Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України зловживанням процесуальними правами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 05.10.2026.

Суддя: