Ухвала суду № 140310873, 05.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31431/26

Провадження № 2/127/8880/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокум. ВінницяСуддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви - не більше ніж 5 днів з дня отримання ухвали.

Позовна заява була подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.1.3.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що дана позовна заява була подана в електронній формі, до останньої застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто до сплати підлягає судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

З огляду на вище викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).

Щодо долученої позивачем платіжної квитанції від 16.07.2024 року, то вона судом не приймається до уваги, оскільки була вже зарахована при розгляді судом іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_1 та не може зараховуватись повторно.

Копію ухвали суду від 25.09.2026 року про залишення матеріалів позовної заяви без руху позивач отримала 26.09.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, 02.10.2026 року позивачем було надано суду заяву про усунення недоліків шляхом зазначення, що сплачена сума судового збору не була використана нею за іншим позовом, не була зарахована в рахзунок розгляду іншої справи та не використовувалася повторно. Тому твердження про зарахування платежу при розгляді іншої справи не відповідає фактичним обставинам. На думку позивача, повторна сплата судового збору за відсутності факту використання раніше сплаченого платежу за іншим судовим провадженням призведе до фактичної подвійної сплати судового збору за звернення з одним і тим самим позовом. Просила визнати належним доказом сплати судового збору платіж від 16.07.2024 року на суму 1211,20 грн.

Суд звертає уагу на те, що згідно з відомостями з комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3» ОСОБА_1 вже двічі зверталася до Вінницького міського суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, а саме:

- 15.08.2024 року, де ухвалою суду від 26.08.2024 року позовну заяву було повернуто порзивачу за її заявою, а квитанція №9348-4630-7889-7116 від 16.07.2024 року поєднана з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;

- 12.02.2026 року, де ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 17.03.2026 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача. При цьому, до позову було долучено також квитанцію №9348-4630-7889-7116 від 16.07.2024 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишені без розгляду за його заявою (клопотанням). Тобто право позивача на повернення сплаченого судового збору або повторно його використання - втрачене.

Таким чином, позивач втретє звернулася до суду з аналогічним позовом з долученням квитанції, яка вже була зарахована при розгляді іншої справи.

При цьому, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належного її оформлення відповідно до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2026 року про усунення недоліків позовної заяви, не було усунуто вказані в ухвалі суду недоліки.

Приймаючи до уваги наведене вище вважаю, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: