Рішення № 140310487, 02.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/2424/26

2/133/2223/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дурач О.А.

з участю секретаря Блащук Н.І.,

розглянувши в м. Козятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10), представник позивача Кукса Карина Олександрівна (адреса: 01133, Україна м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 14.07.2026 р., витребувано докази за клопотанням позивача в Банка-емітента. Ухвала виконана.

Короткий зміст вимог позовної заяви

20.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем було укладено кредитний договір № 196683045 на суму 6300грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WQBZ-4827.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6300 грн 20.06.2025 р. шляхом перерахування через банк-провайдер.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідач належним чином свої обов`язки не виконував, утворилась заборгованість. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 19241,46 грн, яка складається з: 6300 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12563,46 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, заборгованість за комісією - 378 грн.

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 27.02.2026-01.05.2026.

26.08.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/50, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Вказане підтверджується реєстром прав вимоги № б/н від 26.08.2025 р., актом звірки взаємних розрахунків.

27.02.2026 р. між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого позивачу уступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Вказане підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 27.02.2026 р., актом прийому-передачі.

У зв`язку із невиконанням договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором: тіло кредита та відсотки, на вказану суму, а також судові витрати у справі, в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзив не надав.

Процедура судового розгляду

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу отримав, клопотань про розгляд провадження з викликом осіб не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено що 20.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем було укладено кредитний договір № 196683045 на суму 6300грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WQBZ-4827.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Крім того, Договором визначено наступне:

2.1-2.2 За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 6300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування

Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця (далі Правила).

11.1. Кредит надається строком на 5 років, кінцева дата повернення кредиту 20.07.2030 р. (п. 7.3) Умовами даного договору передбачена виплата комісії за надання кредиту. Так, згідно умов договору, комісія нараховується одноразово та не є платою за додаткові послуги її розмір становить 378 грн. (п. 8.5).

П. 8.3 базова процентна ставка складає 0,98% в день.

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6300 грн. 20.06.2025 р. Вказане підтверджується і платіжною інструкцією відповіддю банка-емітента на ухвалу суду про витребування доказів.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідач належним чином свої обов`язки не виконував, утворилась заборгованість. Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, в межах вимог позивача, становить 19241,46 грн, яка складається з: 6300 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12563,46 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, заборгованість за комісією 378 грн., станом на 27.02.2026 р.

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 27.02.2026-01.05.2026.

Позивач, згідно вимог позовної заяви, просить стягнути заборгованість по тілу кредиту, по невиплаченим відсоткам за користування кредитом, за комісією.

Суд звертає увагу на неправомірність нарахування комісії відповідачу з мотивів, викладених нижче. В іншому з розрахунком позивача погоджується, контр розрахунку відповідач не надав.

26.08.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/50, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що «Кредитний договір» кредитний договір, укладений між Клієнтом і Боржником, Право вимоги за яким відступається, та який відповідає наступним критеріям: боржником за Кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 «Право вимоги» означає весь обсяг прав грошових вимог Клієнта за Кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до Боржника по сплаті сум Боргу за Кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що «Реєстр прав вимоги» - перелік Прав вимог до Боржників, що відступаються за цим Договором. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № БН від 26.08.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Вказане також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 27/0226-01.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу 2 «Право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 1.5. Договору факторингу 2 ,«Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу 2 встановлено, що Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних: Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 2, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимоги, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) .

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.02.2026 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу, платіжною інструкцією.

Сума боргу відповідачем не погашена.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем вказане не спростовано.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

По даному договору, як встановлено судом, проценти нараховані в межах строку кредитування та підлягають стягненню в заявленому позивачем обсязі.

Щодо комісії

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання споживчого кредиту № 00-9827292 від 22.06.2024 р. свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 750 грн, встановлена в п. 1.6 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Таким чином, нарахування комісії в сумі 378 грн. є безпідставним.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідач уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Відповідач підписав цей договір одноразовим ідентифікатором. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту (тіло кредиту, проценти), згідно умов укладеного договору, підлягає стягненню за рішенням суду. До позивача на законних правових підставах (договори факторингу) перейшло право вимоги до відповідача по вищевказаному кредитному договору № 196683045 від 20.06.2025 р. Суд приймає до уваги доводи позивача щодо алгоритму переходу права вимоги до нього, оскільки вони узгоджуються з дослідженими судом матеріалами провадження, підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та є правильним в часині нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентами.. Відповідачем не надано доказів на його спростування. Водночас, нарахування комісії суд вважає неправомірним, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальній сумі 18863,46 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту становить 6300 грн., заборгованість по процентам 12563,46 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовних частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2610 грн. (2662,40*18863,46/19241,46).

Відповідно до частин першої шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг та додаткової угоди до нього адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги складено позовну заяву вартістю 5000 грн за дві години роботи, вивчення матеріалів справи вартістю 1000 грн за дві години роботи, підготовка адвокатського запиту вартістю 500 грн та клопотання про витребування доказів вартістю 500 грн на загальну вартість 7000 грн.

Разом з тим, підготовка адвокатського запиту до відділення банківської установи судом визнається необґрунтованими витратами по даному провадженню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 вищезазначеного Закону банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансово-економічний стан клієнтів.

З наведених приписів слідує, що інформація з приводу здійснення випуску банківської картки на ім`я певної особи та інформація щодо руху коштів за даною банківською карткою є банківською таємницею.

Аналіз ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дає можливість зробити висновок, що інформація, яка становить банківську таємницю, розкривається відповідними банками лише на вимогу чітко визначених суб`єктів, серед яких, зокрема, є суд (п. 2 ч. 1 ст. 62 вказаного Закону).

Отже, інформація, про витребування просив у запиті представник позивача, належить до інформації, яка становить банківську таємницю та може бути надана лише за ухвалою (рішенням) суду.

Таким чином, витребуючи вказану інформацію з банку, представник позивача був обізнаний, що в силу закону не має права її отримати в позасудовому порядку, а тому витрати, пов`язані з підготовкою відповідного запиту в розмірі 500 грн. стягненню не підлягають. Сума витрат на правничу допомогу, яка підлягала би до стягнення в разі задоволення позовних вимог, становить 6500 грн. Натомість, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу пропорційно частини задоволених позовних вимог в сумі 6372,31 грн. (6500*18863,46/19241,46)

Керуючись ст.ст.12,76-83,89,141,158,247,263-265,280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10), представник позивача Кукса Карина Олександрівна (адреса: 01133, Україна м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором № 196683045 від 20.06.2025 р. станом на 27.02.2026 р. в загальній сумі 18863 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 46 коп., яка складається з: 6300 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12563,46 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10 витрати на правову допомогу в розмірі 6372 (шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.А. Дурач