Постанова № 140310, 26.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.06 р. Справа № 2/392а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Наше наслєдіє”, м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року.

Позивач, Приватне підприємство “Наше наследие” м.Донецьк, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.08.04р. №0000312207/1.

Заявою від 05.11.04р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати частково недійсним податкове повідомлення–рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року – в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213582грн., у тому числі основного платежу в сумі 142388грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71194грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.04р. по сраві №2/392а відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Наше наследіє”, м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.04р. №0000312207/1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.04р. вказане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.05р. скасовано рішення господарського суду Донецької області від 08.08.04р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.04р., справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду 03.08.06р. було відкрито провадження у адміністративній справі №2/392а та призначене попереднє судове засідання. У зв”язку з чим, провадження відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР єдиною підставою для виключення сум податку з податкового кредиту покупця є його непідтвердження або податковими накладними, або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом приймання робіт (послуг), або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Наявність податкових накладних у спірних відносинах позбавляє податковий орган права на виключення податку на додану вартість зі складу податкового кредиту.

Позивач стверджує, що згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної Податкової Адміністрації України №165 від 30 травня 1997 року, податкових накладних, за якими відповідачем виключений податок на додану вартість зі складу податкового кредиту відповідає наведеним вище нормам.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте по факту порушень у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач стверджує, що позивач безпідставно включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал – Дон”, які не відповідають вимогам підпункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, внаслідок того, що у податкових накладних не зазначена особа, уповноважена платником податків здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Зазначене, на думку відповідача, свідчить про порушення порядку заповнення податкової накладної відповідно до норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач вважає, що вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо значень, які повинна утримувати у собі податкова накладна, не є вичерпними. На його думку, вони є значно ширшими з урахуванням приведеного вище Порядку.

Також позивач наполягає на тому, що позивачем порушені вимоги п. 18 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні” через те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, які підписані особами не уповноваженими платником податків здійснювати продаж товарів.

Свої твердження відповідач також обґрунтовує висновками рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 27.07.04р., яким визнані недійсними документація, статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Скай” та висновками рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.05.04р., яким визнані недійсними засновницькі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Термінал-Дон”.

У зв’язку з тим, що зазначені рішення місцевих судів були скасовані Ухвалами Апеляційного суду від 04.08.04р. та від 29.07.04р. та відповідні справи направлено на новий розгляд до місцевих судів, провадження у справі було зупинено ухвалою від 26.04.05р. до розгляду Ворошиловським районним судом м. Донецька та Пролетарським районним судом м. Донецька цивільних справ про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Скай” і ТОВ „Термінал” до надання рішень судів або інших процесуальних документів по справам із відмітками відповідних судів про набрання ними законної сили.

Ухвалою від 21.07.06р. провадження у справі було поновлено, оскільки до суду надійшли засвідчені належним чином копії рішення Ворошиловського райсуду м. Донецька та рішення Пролетарського районного суду м. Донецька, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Скай” та ТОВ „Термінал-Дон”.

У судовому засіданні судом досліджені документи: про правовий статус позивача та статус позивача як платника податків, акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, ухвали Апеляційного суду Донецької області, рішення місцевого суду, акти про анулювання свідоцтва платника ПДВ, витяг із Держреєстру, податкові накладні, картки особових рахунків платників податків, реєстраційна картка, листи, правоустановчі документи.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, зареєстрований виконкомом Кіровської райради м. Донецька (свідоцтво про держреєстрацію від 17.03.99р.), код ЄДРПОУ 30335750.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 травня 2001 року по 31 травня 2004 року ПП „Наше наслєдіє”, за результатами якої складено акт №9/08-26-2-1/30335750 від 20.07.04р. (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також пункту 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної Податкової Адміністрації України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (надалі - Порядок), занижено податок на додану вартість у сумі 166815грн.

Позивач вказує, що відповідачем занижено ПДВ на 86200грн. з них у періодах: у листопаді 2001р. – 1469грн., березень 2003р. – на 29031грн., квітень 2003р. – на 5232грн., червень 2003р. – 1962грн., липень 2003р. – 4444грн., січень 2004р. – на 8508грн., лютий 2004р. – на 17450грн. Завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого в податкових деклараціях про податок на додану вартість на 80615грн., у податкових періодах: листопад 2001р. – на 13291грн., березень 2003р. – на 22580грн., квітень 2003р. – на 14206грн., червень 2003р. – 20301грн., липень 2003р. – 8500грн., серпень 2003р. – на 1737грн.

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем вищевказані порушення встановлені за результатами взаємовідносин позивача з чотирма контрагентами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай”, Товариством з обмеженою відповідальність “Термінал Дон”, Приватним підприємством “Акцепт СВ” та Приватним підприємством “Агропромснаб”.

Сторонами у судовому засіданні пояснено, що спірними є взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай”, Товариством з обмеженою відповідальність “Термінал Дон”, а саме правомірність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого позивачем за податковими накладними, виданими такими підприємствами.

Позивач пояснив, що правомірність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого позивачем за податковою накладною №17 від 13 червня 2003 року у сумі 9666грн.67 коп., що була надана Приватним підприємством “Акцепт СВ”, та податку на додану вартість у сумі 14760грн. за податковою накладною № 9 від 4 липня 2001 року, наданою Приватним підприємством “Агропромснаб”, він не оскаржує.

Огляд матеріалів справи свідчить, що до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за періоди лютий – листопад 2003р. позивачем віднесений податок на додану вартість у розмірі 134033грн.34коп. від вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай” товарів за податковими накладними №02035 від 03.02.03р. на суму 174184,79грн., №03031 від 03.03.03р. на суму 244101,60грн., №04023 від 02.04.03р. на суму 116626,40грн., №050512 від 05.05.03р. на суму 121803,87грн., №060217 від 02.06.03р. на суму 11770грн., №070113 від 01.07.03р. на суму 19663,08грн., №080110 від 01.08.03р. на суму 71603,04грн., №103118 від 31.10.03р. на суму 11647,25грн., №11146 від 14.11.03р. на суму 38800грн. Вартість придбаних товарів у сумі 670966грн.67коп. включена позивачем до валових витрат у відповідних податкових періодах, що зазначено у акті перевірки.

Із акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість, що віднесена позивачем до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за січень, лютий 2004р. від вартості придбаних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал Дон” за податковими накладними №010810 від 08.01.04р. на суму 189453,05грн. та №02028 від 02.02.04р. на суму 116863,56грн. - складає 51052грн.77коп. Вартість придбаних товарів у сумі 255263грн.84коп. включена до валових витрат І кварталу 2004 року.

Відповідач вважає, що всі вищевказані податкові накладні оформлені продавцями з порушенням порядку виписування податкової накладної, а саме у цих податкових накладних, у порушення п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Мін”юсті України 23.06.97р. за №233/2037, не вказано особу, уповноважену платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а міститься підпис невідомої особи.

На підставі таких висновків акту перевірки згідно з підпунктом 4.2.2 “б” пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ керівником Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року, яким нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 250222грн.50 коп., у тому числі 166815грн. основного платежу, 83407грн.50коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою донарахування податку спірним податковим повідомленням-рішенням визначені норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Також, у акті перевірки (розділ ІІ) відповідач посилається на прийняття рішень від 27.04.04р. Пролетарським районним судом м. Донецька та від 20.05.04р. Ворошиловського районного суду м. Донецька, якими було визнано недійсними документація, статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Скай” і засновницькі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Термінал-Дон”. З огляду на такі рішення відповідач вказує, що згідно із п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, і, таким чином, суми податкового кредиту з цих господарських операцій є документально не підтвердженими. Відповідач вказує, що такі вимоги наведено також у п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України 30.05.97р. №165.

Позивач вважає, що вищезазначені податкові накладні, видані ТОВ „Скай” та ТОВ „Термінал-Дон”, утримують у собі всі необхідні значення, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що порушень щодо формування податкового кредиту за зазначеними накладними він не припустився, у зв”язку з чим позивачем вважає наведене спірне податкове повідомлення–рішення в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 142388грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71194грн. неправомірним та просить визнати його недійсним.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом. Об’єктивні та суб’єктивні вимоги як до звітного податкового документу визначені виключно Законом України “Про податок на додану вартість”. Норми наведеного Закону право на формування податкового кредиту не ставлять в залежність від вимог, які передбачені Порядком заповнення податкової накладної.

При аналізі спірних правовідносин суд виходить виключно з вимог Закону України “Про податок над додану вартість”, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, встановлених для заповнення податкової накладної.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні №02035 від 03.02.03р., №03031 від 03.03.03р., №04023 від 02.04.03р., №050512 від 05.05.03р., №060217 від 02.06.03р., №070113 від 01.07.03р., №080110 від 01.08.03р., №103118 від 31.10.03р., №11146 від 14.11.03р., №010810 від 08.01.04р., №02028 від 02.02.04р., складені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме утримують в собі всі необхідні значення, що спростовує висновки податкового органу стосовно невідповідності наведених накладних вимогам Закону.

Відповідно до положень статей 4 та 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ відповідальність за формування податкових зобов’язань, податкового кредиту, сплату податків носить персоніфікований характер.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов’язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь – якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не містить відсильної норми на положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 наведеного Закону, у зв’язку з чим відповідач помилково вважає, що порушення порядку виписування податкової накладної – це відсутність тих чи інших реквізитів в податковій накладній.

Позивачем податковий кредит сформований за вищенаведеними податковими накладними, виданими ТОВ „Скай” та ТОВ „Термінал Дон”, у періоди лютий – листопад 2003р., січень, лютий 2004р. відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок над додану вартість”, тобто витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними, а також з дотриманням норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону, згідно якого вартість придбаних товарів (робіт, послуг) віднесена до складу валових витрат виробництва.

Суд вважає, що досліджені під час судового засідання податкові накладні №02035 від 03.02.03р., №03031 від 03.03.03р., №04023 від 02.04.03р., №050512 від 05.05.03р., №060217 від 02.06.03р., №070113 від 01.07.03р., №080110 від 01.08.03р., №103118 від 31.10.03р., №11146 від 14.11.03р., №010810 від 08.01.04р., №02028 від 02.02.04р., а також інші матеріали справи посвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними податковими накладними.

Враховуючи наведене, податок на додану вартість у сумі 142388грн. спірним податковим повідомленням-рішенням донарахований безпідставно.

Безпідставність донарахування податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71194грн. спірним податковим повідомленням-рішенням відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до вимог підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач довів помилковість донарахування відповідачем податку на додану вартість.

Щодо посилань позивача на рішення від 27.04.04р. Пролетарського районного суду м. Донецька, яким було визнано недійсними документація, статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Скай”, та на рішення від 20.05.04р. Ворошиловського районного суду м. Донецька, яким було визнано недійсними засновницькі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Термінал-Дон”, слід зазначити наступне.

Відповідач, посилаючись на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважає, що згідно із висновками таких рішень, суми податкового кредиту з господарських операцій, проведених із ТОВ „Скай” та ТОВ „Термінал-Дон”, є документально не підтвердженими.

Як вбачається із Ухвал Апеляційного суду від 04.08.04р. та від 29.07.04р., які наявні у матеріалах справи, вищевказані рішення місцевих судів були скасовані та справи було направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду Пролетарським районним судом м. Донецька було прийнято рішення від 17.06.05р., яким було відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Скай”. Таким рішенням встановлено, що ТОВ „Скай” було зареєстровано на підставі правдивих даних про засновників, директора, мету та види діяльності підприємства, на підставі доброго волевиявлення власників з метою отримання прибутку в інтересах держави та суспільства, без порушень діючого законодавства. За результатами нового розгляду справи Ворошиловським районним судом м. Донецька також було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними статутних та фінансово-господарських документів ТОВ „Термінал-Дон”, оскільки позивачем у справі – ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, - не доведено фіктивність створення ТОВ „Термінал-Дон”. У матеріалах справи наявні засвідчені копії вказаних рішень, на яких присутні помітки про набуття такими рішеннями законної сили.

Таким чином, посилання відповідача на висновки рішень місцевих судів від 27.04.04р. та від 20.05.04р. не беруться судом до уваги.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано доказів тієї обставини, що спірні податкові накладні ТОВ „Скай” та ТОВ „термінал-Дон” підписані особою, яка не була уповноважена здійснювати продаж товарів від імені ТО „Скай” та ТОВ „Термінал-Дон”. Наведене свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем п. 18 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні”, а тому такі твердження судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Приватного підприємства “Наше наслєдіє” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення–рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року – в частині визначення ним податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213582грн., у тому числі основного платежу в сумі 142388грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71194грн. – підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст.4,9 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 4, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Наше наслєдіє” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення–рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року – в частині визначення ним податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213582грн., у тому числі основного платежу в сумі 142388грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71194грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000312207/1 від 13 серпня 2004 року, прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, – в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 213582грн., у тому числі основного платежу в сумі 142388грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71194грн.

Присудити Приватному підприємству “Наше наслєдіє” (83120, м. Донецьк, вул. Терешкової, 9/38, ЄДРПОУ 30335750, п/р 26004186167001 у Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.