Ухвала суду № 140309643, 01.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3376/21

Провадження № 4?с/201/67/2026

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

за участю заявника ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 (заінтересовані особи державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нечай Лідія Степанівна, стягувач Моторне (транспортне) страхове бюро України) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Зміст клопотання

28.09.2026 до суду надійшло повторне клопотання представника боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 28.09.2026 про зупинення стягнення за виконавчим документом. Як зазначено в самому клопотанні, його подано в порядку статей 432, 447 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що в провадженні суду перебуває скарга боржника, призначена ухвалою суду від 23.07.2026 до судового розгляду, на дії державного виконавця Нечай Л.С. щодо відкриття виконавчого провадження № 79547258 та винесення постанови від 04.06.2026 про звернення стягнення на доходи боржника, проте ухвали про зупинення стягнення немає. На переконання заявника, виконавчий лист, виданий Соборним районним судом міста Дніпра 03.09.2025 у справі № 201/3376/21, був виданий судом і пред`явлений стягувачем до виконання після спливу трирічного строку його пред`явлення (26.04.2025). Заява стягувача та ухвала суду про поновлення цього строку, за твердженням заявника, відсутні, а тому державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження.

Заявник вказує, що на підставі постанови державного виконавця від 04.06.2026 за місцем роботи боржника можуть бути розпочаті відрахування з його заробітної плати та соціальних виплат. Невжиття заходів щодо зупинення стягнення, на думку заявника, позбавить боржника засобів до існування ще до того, як суд надасть правову оцінку діям виконавця, і змусить його в подальшому ініціювати поворот виконання.

Заявник посилається на частину третю статті 432 ЦПК України, яка, як він стверджує, надає суду право до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим документом або забезпечити позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Він також посилається на статті 1, 3, 8, 9, 19 Конституції України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Заявник просить зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Нечай Л.С. від 04.06.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 79547258 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, а також розглянути клопотання невідкладно.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 і представник ОСОБА_2 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Рух справи

22.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нечай Л.С. у виконавчому провадженні № 79547258, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Соборним районним судом міста Дніпра 03.09.2025 у справі № 201/3376/21. Скаргу зареєстровано як самостійну судову справу з присвоєнням номера провадження 4?с/201/67/2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026 (повний текст складено 28.07.2026) боржнику поновлено строк на подання скарги, скаргу призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою відмовлено у прийнятті заяви про додаткове обґрунтування скарги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та роз`яснено право на подання такої заяви в порядку статті 432 ЦПК України.

18.09.2026 боржник звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та повернення виконавцем виконавчого листа (вх. № 45035/26?ВК).

Ухвалою суду від 01.10.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника боржника від 27.09.2026 про спільний розгляд та об`єднання в одне провадження скарги від 22.06.2026 і заяви від 18.09.2026 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Цією ж ухвалою роз`яснено, що скарга розглядається в межах провадження № 4?с/201/67/2026 у порядку, визначеному статтями 447451 ЦПК України, а заява від 18.09.2026 в межах окремого провадження у порядку, визначеному статтею 432 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, які відповідно до частини другої статті 258 ЦПК України вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (частина перша статті 13 ЦПК України). Водночас суд, як і інші органи державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Тому задоволенню підлягає лише таке клопотання, для якого процесуальний закон передбачає відповідне повноваження суду саме в тій процедурі, в межах якої клопотання подано.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За частиною третьою цієї статті суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Із наведеного випливає, що повноваження суду зупинити виконання за виконавчим документом, передбачене частиною третьою статті 432 ЦПК України, має чітко визначені межі. По?перше, воно є похідним від заяви про виправлення помилки у виконавчому документі чи про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і поза процедурою розгляду такої заяви не існує. По?друге, його реалізує суд, який розглядає відповідну заяву, в межах провадження за нею. По?третє, закон обмежує дію такого заходу в часі «до розгляду заяви», тобто до вирішення судом питання, порушеного в заяві за статтею 432 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23 зазначив, що в частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи: зупинення виконання за виконавчим документом або заборону приймати виконавчий документ до виконання. Ці заходи можуть застосовуватися судом, що розглядає заяву про виправлення помилки у виконавчому документі чи про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише в разі розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Натомість скарга боржника від 22.06.2026 розглядається в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному розділом VII ЦПК України. Згідно зі статтею 447 ЦПК України такий контроль здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому цим розділом. Норми, якими врегульовано право на звернення зі скаргою, її подання, прийняття до розгляду, розгляд та судове рішення за нею (статті 447?1, 448451 ЦПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.11.2024 № 4094?IX), не наділяють суд повноваженням зупиняти стягнення (виконання) за виконавчим документом до вирішення скарги по суті.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 01.03.2021 у справі № 752/26606/18 (провадження № 61?21640сво19) у подібних правовідносинах, яка відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховується судом. У тій справі боржник, оскаржуючи дії виконавця, просив забезпечити скаргу шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом до вирішення скарги по суті. Верховний Суд виснував, що положення статей 149153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця (статті 447451 ЦПК України). Суд зазначив, що в ЦПК України відсутня норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення такої скарги, а такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення.

Як убачається з клопотання, воно подане в межах провадження № 4?с/201/67/2026 за скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця. Заявник просить зупинити стягнення до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду саме скарги. Отже, за своєю суттю заявник просить забезпечити скаргу на дії державного виконавця шляхом зупинення стягнення, що процесуальним законом не передбачено. Заявлений захід не є і заходом, визначеним частиною третьою статті 432 ЦПК України, оскільки останній пов`язаний не з розглядом скарги, а з розглядом заяви, поданої в порядку статті 432 ЦПК України, і може діяти лише до її розгляду.

Суд також зауважує, що наведене в клопотанні формулювання частини третьої статті 432 ЦПК України, згідно з яким суд нібито має право зупинити стягнення за виконавчим документом «або забезпечити позов у порядку, встановленому цим Кодексом», не відповідає чинній редакції цієї норми. Частина третя статті 432 ЦПК України не відсилає до інституту забезпечення позову. Вона передбачає два спеціальні заходи зупинення виконання за виконавчим документом і заборону приймати виконавчий документ до виконання, застосування яких пов`язане виключно з розглядом заяви, поданої в порядку цієї статті.

Посилання заявника на статтю 447 ЦПК України також не може бути підставою для задоволення клопотання. Ця норма визначає суд, який здійснює судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, і відсилає до порядку, встановленого розділом VII ЦПК України, проте не наділяє суд повноваженням зупиняти стягнення за виконавчим документом.

Питання про визнання виконавчого листа, виданого 03.09.2025 у справі № 201/3376/21, таким, що не підлягає виконанню, є предметом заяви боржника від 18.09.2026 (вх. № 45035/26?ВК), поданої в порядку статті 432 ЦПК України. Ухвалою суду від 01.10.2026 відмовлено в об`єднанні цієї заяви та скарги від 22.06.2026 в одне провадження і в їх спільному розгляді. Суд виходив з того, що скарга і заява відрізняються за предметом судового розгляду, колом учасників, строками розгляду, повноваженнями суду та правовими наслідками, а тому розглядаються в окремих провадженнях за правилами, встановленими для кожної з цих процедур.

Отже, питання про застосування передбачених частиною третьою статті 432 ЦПК України заходів зупинення виконання за виконавчим листом або заборони приймати його до виконання може бути порушене та вирішене лише під час розгляду заяви від 18.09.2026 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в межах провадження за цією заявою. У межах провадження за скаргою це питання вирішуватися не може. Інший підхід означав би фактичне поєднання в одному провадженні різних процесуальних процедур, неприпустимість чого суд уже констатував в ухвалах від 23.07.2026 та від 01.10.2026. Такий підхід суперечив би також принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень (стаття 18 ЦПК України).

Крім того, заява за статтею 432 ЦПК України розглядається з повідомленням стягувача та боржника саме про її розгляд, тоді як учасників цього провадження повідомлено про розгляд скарги. Вирішення в межах провадження за скаргою питання, яке належить до іншої процедури, позбавило б стягувача можливості належним чином висловити свою позицію щодо нього. Це не узгоджується із засадами змагальності та рівності учасників судового процесу (частина третя статті 2, стаття 12 ЦПК України).

Доводи заявника про видачу виконавчого листа поза межами строку його пред`явлення до виконання, про відсутність заяви стягувача та ухвали суду про поновлення цього строку, про значення змін до Цивільного кодексу України щодо перебігу позовної давності, а також про незаконність відкриття виконавчого провадження № 79547258 стосуються суті скарги та заяви від 18.09.2026. Вони підлягають дослідженню й оцінці під час розгляду скарги та заяви по суті у порядку та в межах, визначених відповідними нормами ЦПК України. Надання їм оцінки під час вирішення цього клопотання означало б передчасне вирішення питань, які є предметом розгляду в зазначених провадженнях, тому в цій ухвалі суд таких доводів не оцінює.

Заявник посилається на те, що до розгляду скарги по суті можуть здійснюватися відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, а повернення стягнутих коштів у разі задоволення його вимог потребуватиме додаткових зусиль. Ця обставина сама по собі не створює в суду повноважень, яких процесуальний закон не передбачає. Водночас процесуальний закон містить механізм відновлення майнового становища боржника на випадок, якщо стягнення відбудеться за виконавчим документом, який згодом буде визнано таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до частини четвертої статті 432 ЦПК України, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Суд також враховує, що виконання остаточного судового рішення є невід`ємною частиною права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, на яке посилається і заявник). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Тому зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, допускається лише на підставах і в порядку, прямо передбачених законом. Таких підстав і порядку для провадження за скаргою на дії державного виконавця закон не встановлює.

Відмова в задоволенні цього клопотання не обмежує права боржника на доступ до суду та на ефективний судовий захист. Скарга від 22.06.2026 буде розглянута по суті в межах провадження № 4?с/201/67/2026. Боржник не позбавлений можливості порушити питання про застосування заходів, передбачених частиною третьою статті 432 ЦПК України, під час розгляду своєї заяви від 18.09.2026 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, де таке питання вирішується судом за правилами зазначеної статті.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що правових підстав для зупинення стягнення за виконавчим документом у межах провадження за скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця немає, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Вирішуючи клопотання, суд надав відповідь на всі його істотні доводи, враховуючи, що обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не може тлумачитися як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 43, 258261, 263, 353, 432, 447451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 28.09.2026 про зупинення стягнення на підставі постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Нечай Лідії Степанівни від 04.06.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 79547258 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця (провадження № 4?с/201/67/2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (стаття 261 ЦПК України).

Ухвала окремо оскарженню не підлягає; заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги (частина друга статті 353 ЦПК України).

Повний текст ухвали складений та проголошений 01 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова