Рішення № 140308823, 21.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

21 вересня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/569/26Господарський суд Чернігівської області в складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу за правилами загального позовного провадження

за позовом: Чернігівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 38347014,

в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674,

до відповідача: Городнянської міської ради, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 04061731,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

предмет спору: про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

прокурор: Андрущенко Ю.В.,

позивача: Ковальова О.В.,

третьої особи: Темніков Д.Р.

Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону подано позов в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної державної адміністрації до Городнянської міської ради, у якому прокурор просить суд: витребувати з чужого незаконного володіння Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731) на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, площею 4,8111 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 справу передано на розгляд судді Фесюри М.В.

Суд ухвалою від 26.06.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання в справі на 15.07.2026, 11:45; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); встановив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

Ухвалу від 26.06.2026 доставлено до електронних кабінетів учасників судового процесу 26.06.2026, про шо Господарським судом Чернігівської області складено довідки.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2026 на 09:30.

У судовому засіданні 07.09.2026 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.09.2026, 10:15.

Відповідач в судове засідання 21.09.2026 не з`явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом 21.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника позивача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» прийнято рішення щодо проведення у 2019 році інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Андріївської сільської ради, Ваганицької сільської ради, Великодирчинської сільської ради, Деревинської сільської ради, Ільмівської сільської ради, Лемешівської сільської ради, Макишинської сільської ради, Переписької сільської ради, Хоробицької сільської ради, Городнянського району Чернігівської області, розроблена спеціалістами Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок є: Наказ Держгеокадастру від 21.02.2019 року №59, наказ Держгеокадастру від 13.05.2019 №129 про внесення змін до наказу Держгеокаластру від 21.02.2019 року №59, технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1956,5891 га. Земельні ділянки розташовані на території Андріївські сільської ради, Ваганицької сільської ради, Великодирчинської сільської ради Деревинської сільської ради, Ільмівської сільської ради, Лемешівської сільської ради, Городнянського району, Чернігівської області.

Відповідно до висновку «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Андріївської сільської ради, Ваганицької сільської ради, Великодирчинської сільської ради Деревинської сільської ради, Ільмівської сільської ради, Лемешівської сільської ради, Макишинської сільської ради, Переписької сільської рали, Хоробицької сільської ради Городнянського району, Чернігівської області» від 22.07.2019 № 32-25-0.25-914/105-19 документація із землеустрою погоджена відділом у Городнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

24.07.2019 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 4,8111 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 44-ОТГ від 10.12.2020, Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області у комунальну власність Городнянської міської територіальної громади з державної власності передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4143,9193 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської територіальної громади Городнянського району Чернігівської області, згідно з актом приймання передачі.

Відповідно до п. 172 таблиці до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, з державної до комунальної власності Городнянської територіальної громади передано земельну ділянку з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, що розташовується на території Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, загальною площею 4,8111 га з цільовим призначенням 16.00 «землі запасу».

У подальшому, рішенням другої сесії 8 скликання Городнянської міської ради «Про прийняття земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Городнянської міської ради у комунальну власність» від 23.12.2020 прийнято згідно з актом приймання-передачі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Городнянської міської ради у комунальну власність, зокрема й земельну ділянку з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520.

З Інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно 15.02.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Городнянської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 площею 4,8111 га.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в листі № 10-25-02-2835/2-26 від 01.05.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 була сформована за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності при проведенні державної інвентаризації земель в 2019 році, координати поворотних точок меж земельної ділянки відповідають документації із землеустрою.

Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі №06.2.02.3./7868-26-Вих від 23.05.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 межує з лінією Державного кордону України, відстань 0 метрів.

Роботи щодо закріплення земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 за органами Державної прикордонної служби України з метою формування фонду постійного користування органів Державної прикордонної служби України не проводяться. Перебування земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 в комунальній власності перешкоджає діяльності органів Державної прикордонної служби України на відрізку її розташування.

Згідно з відомостями державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №01-15/52 від 14.04.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, що розташована на території колишньої Лемешівської сільської ради (Городнянської міської ради) Чернігівської району Чернігівської області перебуває в межах 30-50 метрів від лінії державного кордону України.

Відповідно до схеми-плану земельних ділянок на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у листі № 01-15/63 від 05.05.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 межує з лінією державного кордону України, й перебуває в межах 30-ти метрової, 50-ти метрової та 2-х кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України.

Прокурор звернувся до суду з позовом у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, площею 4,8111 га належить до земель оборони, оскільки розташована в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності, однак, продовжує перебувати у комунальній власності Городнянської міської ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Згідно ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З урахуванням наведеного, на даний час Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі Чернігівська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель оборони, в тому числі наділена повноваженнями щодо надання та вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан, термін якого було неодноразово продовжено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 3 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 указу Президента України від 24.02.2022№ 68/2022 серед інших утворено Чернігівську обласну державну адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Позовну заяву у цій справі подано в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації.

Поряд з цим, при наявності порушень інтересів держави даний орган державної влади тривалий час вживає дієвих заходів до їх усунення.

Листом № 1954вих-26 від 16.04.2026 Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону повідомлено Чернігівську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства, у відповідь на який Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що у неї відсутні законодавчі повноваження вживати заходи претензійно-позовного характеру у вказаній ситуації.

Листом № 2661вих-25 від 27.05.2026 Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону на адресу Чернігівської обласної військової адміністрації повторно направлено лист щодо вжитих і запланованих заходів для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 з чужого незаконного володіння, у відповідь на який Чернігівська обласна військова адміністрація повторно повідомила, що у неї відсутні законодавчі повноваження вживати заходи претензійно-позовного характеру у вказаній ситуації.

11.06.2026 за № 2994вих-26 Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону до Чернігівської обласної військової адміністрації направлено повідомлення про намір заявити позов.

З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфери оборони Центрального регіону інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі в тексті ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами першою та другою статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.ч. 1 та 2 ст. 18 ЗК України).

Відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Частиною 2 статті 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами 1 та 2 якої землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідне регулювання містить також і статті 1 та 2 Закону України «Про використання земель оборони», якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Згідно з ч. 3 ст. 77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність спірної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 між державним кордоном України та лінією інженерно-технічних споруд підтверджується інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі №06.2.02.3./7868-26-Вих від 23.05.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 межує з лінією Державного кордону України, відстань 0 метрів.

Згідно з відомостями державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №01-15/52 від 14.04.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, що розташована на території колишньої Лемешівської сільської ради (Городнянської міської ради) Чернігівської району Чернігівської області перебуває в межах 30-50 метрів від лінії державного кордону України.

Відповідно до схеми-плану земельних ділянок на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у листі № 01-15/63 від 05.05.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520 межує з лінією державного кордону України, й перебуває в межах 30-ти метрової, 50-ти метрової та 2-х кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

Постановою Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Пунктом 24 постанови Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 902/72/24 зазначено, що з урахуванням комплексного застосування норм статті 77 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України «Про державний кордон України», статей 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони», пункту 2 Положення № 1147, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання, та які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23, від 15.01.2025 у справі № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23.

Зі змісту ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.05.2018 № 283 «Про визначення ширини прикордонної смуги у Чернігівській області» визначено ширину прикордонної смуги в межах Чернігівській області уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах прилеглих до кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, 10 кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.11.2021 №1045 «Про втрату чинності розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.05.2018 № 283» визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови обласної державної адміністрації від 22.05.2018 № 283 «Про визначення ширини прикордонної смуги у Чернігівській області».

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 Постанови № 1147.

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом.

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка площею 4,8111 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Городнянською міською радою.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 тощо).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово- правові способи захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Таким чином, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 02.07.2025 у справі № 902/122/24.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння Городнянської міської ради на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 4,8111 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, що розташована у межах прикордонної смуги на території колишньої Лемешівської сільської ради (Городнянської міської ради) Чернігівської області обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких належать витрати пов`язані з залученням спеціалістів та судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідно до частини 1 статті 129 та частини 1 статті 130 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Городнянської міської ради (ЄДРПОУ 04061731, Чернігівська область, м. Городня, вул. Троїцька, 13) на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674) земельну ділянку площею 4,8111 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2520, що розташована у межах прикордонної смуги на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.

3. Стягнути з Городнянської міської ради (вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 04061731) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014, UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) судовий збір у сумі 3328 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк та в порядку, встановлені ст.256, ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.10.2026 у перший робочий день після виходу судді з лікарняного.

Суддя М.В. Фесюра

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua