Рішення № 140308527, 01.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/762/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., представники сторін згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/762/26

за позовною заявою Кременчуцької окружної прокуратури, проспект Свободи, 4А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до відповідача Піщанської сільської ради, вул. Київська, 104, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701

про зобов`язання вчинити дії з реєстрації

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Кременчуцької окружної прокуратури до відповідача Піщанської сільської ради Кременчуцького району про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Піщанської сільської територіальної громади на будівлю Недогарківського сільського клубу, що знаходиться за адресою: вул. Приморська, 154Б, с. Недогарки, Кременчуцький район, Полтавська область (вх. №791/26).

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що Піщанська об`єднана територіальна громада є власником будівлі сільського клубу, право власності на яку не зареєстроване у встановленому законом порядку, унаслідок бездіяльності Піщанської сільської ради Кременчуцького району. Відповідно, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог цивільного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та без оформлення правовстановлюючих документів. Безпідставне зволікання з державною реєстрацією права власності громади в особі Піщанської сільської ради Кременчуцького району на будівлю Недогарківського сільського клубу, що розташований по вул. Приморській 154-б, с.Недогарки, Кременчуцького району Полтавської області, свідчить про ухилення відповідача від виконання вказаного обов`язку та може призвести до нецільового використання приміщень або їх вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.

На підтвердження позовних вимог прокурор до позову подав (в копіях) Виписка з ЄДР, витяг з реєстру речових прав, лист 52-3833вих-26, відповідь 02-24-444, витяг з ЄДР.

Ухвалою від 27.04.2026 року суд залишив позовну заяву Кременчуцької окружної прокуратури без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Позивачу необхідно було надати належним чином засвідчені копії - рішення 45 сесії 6 скликання Недогарівської сільської ради від 22.05.2015 року; рішення 55 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 11.08.2015 року, а також рішення другого пленарного засідання другої сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 23.12.2020 року "Про початок реорганізації Недогарівської сільської ради, Новознам`янської сільської ради та Ялинцівської сільської ради шляхом приєднання до Піщанської сільської ради".

29.04.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2026 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 5769).

Ухвалою від 04.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 04.06.2026 року на 09 год. 05 хв.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 04.06.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 07.07.2026 року до 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 07.07.2026 року не відбулося.

Ухвалою від 20.07.2026 року суд призначив підготовче засідання на 03.09.2026 року на 09.05 год.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 03.09.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.10.2026 року на 09:20 год.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвал суду).

Клопотання про відкладення до суду не надходили.

Відповідач відзив на позов не надав, строки подачі відзиву закінчились. Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи суд прийняв дане рішення в судовому засіданні 01.10.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Рішенням 45 сесії 6 скликання Недогарківської сільської ради від 22.05.2015 року Про надання згоди на добровільне об`єднання, Територіальних громад надано згоду на добровільне об`єднання територіальних громад сіл Недогарки, Рокитне Донівка, Панівка, Пащенівка Недогарківської сільської ради, села Максимівка, Максимівської сільської ради, сіл Ялинці, Воскобійники, Пухальщина, Кіндрівка, Михайленки, Самусіївка Ялинцівської сільської ради в Недогарківську територіальну громаду з центром у селі Недогарки (арк. справи 41).

Рішенням 55 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 11.08.2015 року Про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад надано згоду на добровільне об`єднання територіальних громад сіл Недогарки, Рокитне Донівка, Панівка, Пащенівка Недогарківської сільської ради, села Максимівка Максимівської сільської ради в Недогарківську територіальну громаду з центром у селі Недогарки (арк. справи 40). 11.08.2016 року процедура реорганізації Максимівської сільської ради завершена.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 року Про утворення, та ліквідацію районів, Піщанська сільська рада є правонаступником Недогарківської сільської ради.

Процедура реорганізації Недогарківської сільської ради почалась на підставі рішення другого пленарного засідання другої сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 23.12.2020 року «Про початок реорганізації Недогарківської сільської ради, Новознам`янської сільської ради та Ялинцівської сільської ради шляхом приєднання до Піщанської сільської ради, яким прийнято рішення про припинення діяльності Недогарківської сільської ради (код ЄДРПОУ 22543929 ) шляхом його реорганізації - приєднання до Піщанської сільської ради (код ЄДРПОУ 22547555 ) (арк. справи 42-47).

14 лютого 2022 року процедура реорганізації Недогарківської сільської ради завершена. Згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Піщанська сільська рада є правонаступником Недогарківської сільської ради.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.04.2026 рік власником нежитлових будівель та споруд за адресою: Кременчуцький с. Недогарки, вул. Приморська 154-б, є Недогарківська сільська рада Кременчуцького району, дата реєстрації права власності 25.05.2010 року Свідоцтво про право власності САС № 712660, від 11.05.2010 (арк. справи 13).

У позові прокурор вказував, що з часу об`єднання територіальних громад, право комунальної власності на Недогарківський сільський клуб не оформлено та не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так на офіційному сайті Піщанської сільської ради Кременчуцького району https://pishanska-gromada.gov.ua/klubni-zakladi-gromadi-07-15-44-17-07-2020/ розміщено відомості про Клубні заклади громади, де зокрема містяться відомості про Недогарківський сільський клуб, розмішений за адресою: Кременчуцький район с. Недогарки, вул. Приморська 154-б, що співпадає з відомостями, які є у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог цивільного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та без оформлення правовстановлюючих документів.

Кременчуцькою окружною прокуратурою до Піщанської сільської ради Кременчуцького району скеровано лист № 52-3833вих-26 від 10.03.2026, на який отримано відповідь № 02-24/444 від 17.03.2026, згідно якої у зв`язку з відсутністю технічної документації та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю Недогарківського сільського клубу Недогарківської сільської ради, здійснити реєстрацію права власності за Піщанскьою сільською територіальною громадою не можливо. При цьому у відповіді не зазначено, які протягом більш ніж 4 років вживалися заходи з метою здійснення реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, лише констатовано відсутність документів, що свідчить про бездіяльність Піщанської сільської ради Кременчуцького району з вказаного питання тривалий час.

Наведене і стало підставою для звернення прокурора із цим позовом до суду.

Відповідач заперечень проти позову не надав, правом на подачу доказів не скористався.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Щодо пред`явлення позову прокурором.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, слід зазначити, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі від 13.03.2018 № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відтак, «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законами на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18. Надмірна формалізація «інтересів держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 № 806/1000/17, від 02.10.2018 № 4/166 «Б», від 17.10.2018 № 910/11919/17, від 08.02.2019 № 915/20/18, від 19.03.2019 у справі № 925/1381/16.

Вказане свідчить про наявність у даній справі передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті спору.

Відповідно до Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад (ч. 1 ст. 142).

Територіальні громади через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI «Про культуру» (далі - Закон № 2778-VI) до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня належать державні, у тому числі національні, заклади культури (бібліотеки, музеї, архіви, галереї, заповідники, цирки, театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри, кіностудії, художні галереї, виставки національного (загальнодержавного) значення тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).

Статтею 28 Закону № 2778-VI передбачено, що держава сприяє забезпеченню закладів культури, закладів освіти сфери культури будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядженими приміщеннями, що відповідають потребам закладу культури.

Статтею 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 10 вказаного Закону визначено статус міських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частин першої статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом

Частинами першою, другою статті 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За приписами пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що Піщанська сільська рада Кременчуцького району, як орган, який уповноважений управляти комунальним майном, була зобов`язана, згідно з вимогами чинного законодавства, вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на будівлю Недогарківського сільського клубу, що розташований по вул. Приморській 154-б, с.Недогарки, Кременчуцький район, Полтавська область.

Вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на будівлю Недогарківського сільського клубу є обов`язком Піщанської сільської ради Кременчуцького району в силу положень ст. ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка реалізує повноваження власника такого нерухомого майна з метою його належного утримання та використання за цільовим призначенням.

Проте, всупереч вимогам законодавства, упродовж п`яти років з часу ухвалення рішення про прийняття вищезазначеного нерухомого майна у комунальну власність, а саме з 15.01.2021, Піщанська сільська рада Кременчуцького району не вжила належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на цю будівлю, чим допущено протиправну бездіяльність. При цьому у цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття відповідачем заходів для оформлення права власності та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено Указами Президента України та діє по теперішній час, незабезпечення реєстрації права комунальної власності на вказане майно ставить під загрозу майнові права територіальної громади. Безпідставне зволікання з державною реєстрацією права власності на будівлю може призвести до нецільового використання останнього або його вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави. Невжиття протягом тривалого періоду дій щодо реєстрації права власності в умовах військового стану становить підвищений суспільний інтерес, оскільки може негативно вплинути на збереження комунального майна та призвести до протиправного його відчуження, передачі у користування, проведення без погодження будівельних робіт, знищення, а відтак, створюються умови для загрози для життя і здоров`я населення

З огляду на те, що дії з державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно прямо залежать від безпосередніх дії відповідача, що ним не заперечується, суд знаходить обраний прокурором спосіб захисту порушеного права ефективним.

За вищевказаних обставин, заявлені прокурором позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви у даній справі в електронній формі обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (з урахуванням коефіцієнта 0,8).

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Піщанську сільську раду Кременчуцького району раду (вул. Київська 104, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 22547555) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Піщанської сільської територіальної громади на будівлю Недогарківського сільського клубу, по вул. Приморській 154-б, с.Недогарки, Кременчуцький район, Полтавська область.

3. Стягнути з Піщанської сільської рали Кременчуцького району на користь на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.10.2026 року

Суддя Тимощенко О.М.