Ухвала суду № 140308502, 29.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

"29" вересня 2026 р.м.ОдесаСправа № 916/1485/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Чуйко О.О.

при розгляді справи за позовом: Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (пр. Шевченка, 10, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області (вул. Любомирська, 193, м. Балта, Одеська обл., 66101)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання права власності,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Місюрко Г.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Чайка В.О., Бойчук Є.Д.

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області до Фізичної особи-підприємця Бойчука Євгенія Дмитровича, в якій просить суд визнати за територіальною громадою міста Балта в особі Балтської міської ради Одеської області право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю, загальною площею 113,9 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Госпітальєрів, 181В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2976401151120).

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що будівництво спірного об`єкту та подальша реєстрація права приватної власності цього об`єкту за Бойчуком Є.Д. були здійснені не у відповідності до законодавства України, зокрема, за відсутності зареєстрованого речового права на земельну ділянку та на підставі документів, що не підтверджують заявлені права на нерухоме майно. При цьому, як зазначає прокурор, спірна нежитлова будівля фактично будувалась під магазин та використовується для здійснення підприємницької діяльності Бойчуком Є.Д., як фізичною особою-підприємцем, з метою отримання доходу. Оскільки відповідач здійснив самочинне будівництво об`єкта нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 5120610100:02:009:0012, що перебуває у власності територіальної громади в особі позивача та не була відведена для цієї мети, прокурор наголошує на наявності підстав для визнання права власності на спірний об`єкт за позивачем. При цьому, як наголошує прокурор, позивач не здійснив належних заходів, як власник земельної ділянки, для захисту інтересів держави у цих правовідносинах.

Ухвалою суд від 04.05.2026 судом було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 02 червня 2026 року об 11:30.

Під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач неодноразово у поданих суду заявах по суті спору та поясненнях наголошував на наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду, у зв`язку з недоведеністю підстав для представництва інтересів держави в особі позивача в межах цієї справи. Так, за твердженням відповідача, наразі Балтська міська рада Одеської області вживає заходів для захисту власних інтересів у спірних правовідносинах з відповідачем, а саме шляхом звернення до Балтського районного суду Одеської області з позовом про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності Бойчука Є.Д. на закінчений будівництвом спірний у цій справі об`єкт нерухомості. При цьому відповідач наголошує, що позивач самостійно обирає спосіб захисту своїх порушених прав, а прокурор виконує лише субсидіарну роль та може замінювати у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень лише у разі, якщо такий орган всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, у свою чергу, не погоджується з вищевказаними твердженнями відповідача, наголошуючи, що позивач вживає неналежних заходів з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, адже позовні вимоги міськради, які заявлені в межах цивільної справи, що розглядається Балтським районним судом Одеської області, не відновлять порушеного права держави. При цьому, як вказує прокурор, він у своїх листах повідомляв позивача про спосіб захисту, який відновить права держави у спірних правовідносинах, проте позивач жодним чином самостійно на це не відреагував, зокрема, позивач не змінив позовні вимоги у цивільний справі № 493/1822/25 та не включив вимогу до відповідача про визнання права власності за міськрадою на самочинно збудований відповідачем об`єкт на земельній ділянці комунальної власності.

В цей же час, позивач 24.09.2026 подав до суду заяву, в якій просить суд позов прокурора у цій справі залишити без розгляду, наголошуючи, що звернення прокурора з позовом у цій справі на підставі оціночного критерію щодо неналежного захисту органом місцевого самоврядування є таким, що не ґрунтується на конституційно обґрунтованих підставах.

У підготовчому засіданні відповідач підтримав власну позицію щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду, а прокурор щодо таких клопотань відповідача заперечував. Позивач у засідання не з`являвся, при цьому неодноразово подавав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи, суд виснує про таке.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, тлумачення статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв у активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20.

Верховний Суд у власних постановах неодноразово зазначав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 03.02.2026 у справі № 910/21935/17, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 03.09.2024 у справі № 922/2268/16, від 18.04.2024 у справі № 925/700/23.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 15.08.2024 у справі № 918/1075/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, зокрема, про таке: Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим..

Враховуючи викладене, суд зазначає, що прокурор, на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Такий орган повинен розглянути це звернення і вжити розумних заходів до захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку цього органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу та дає підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави. При цьому прояв уповноваженим органом активної поведінки, спрямованої на захист інтересів держави, не завжди може бути належним, з огляду на конкретні обставини, зокрема, обрання неналежного способу захисту, який очевидно не призведе до захисту інтересів держави, чи неефективне здійснення процесуальних прав позивача тощо.

Так, оцінюючи подані прокурором докази та пояснення на підтвердження наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі позивача у цій справі, суд враховує наступне.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 15.04.2026, вбачається, що датою державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно є 22.07.2024.

18.11.2025 прокурор звернувся до Балтської міської ради з листом, в якому наголосив на встановлених обставинах будівництва та реєстрації права власності за відповідачем на спірне майно, а також просив надати інформацію та окремим блоком повідомити про обставини вжиття позивачем заходів з метою скасування права власності відповідача на спірний об`єкт, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання такого права за Балтською територіальною громадою.

У відповіді від 25.11.2025 на вищевказаний запит прокурора, позивач повідомив, зокрема, що він подавав до Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем на спірний об`єкт, які залишені без розгляду по суті, а 10.10.2025 позивач звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт та на час подання відповіді позивачем вживаються заходи щодо оскарження ухвали суду про закриття провадження у справі за вищевказаним позовом.

16.12.2025 прокурор знову звернувся із запитом до позивача, в якому просив повідомити: чи не заперечує позивач щодо визнання права власності на спірний самочинно збудований об`єкт за територіальною громадою Балтської ОТГ, як комунального майна; чи усвідомлює позивач про можливі фінансові витрати, пов`язані із здачею в експлуатацію вказаного нерухомого майна, у випадку визнання за територіальною громадою Балтської ОТГ права власності та чи можливе фінансування на вказані цілі з місцевого бюджету.

У відповіді від 23.12.2025 на вищевказаний запит прокурора, позивач наголосив, що ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 та на час подання відповіді остання не була розглянута. За цих обставин позивач вважав передчасним звернення до суду з позовом про визнання права власності, адже, за переконанням позивача, це питання має вирішуватись після завершення розгляду справи № 493/1822/25.

23.12.2025, з посиланням на неотримання відповіді від позивача, прокурор повторно звернувся з аналогічним запитом до позивача. У відповіді від 25.12.2025 на повторний запит прокурора позивач відзначив, що міськрада не заперечує проти звернення прокурора до суду з відповідним позовом, а також повідомила, що позивач не звертався до суду з позовом про визнання права власності на спірний об`єкт.

09.04.2026 засобами поштового зв`язку прокурор направив позивачу відповідне повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про звернення до суду з цим позовом, а сам позов був поданий прокурором до суду 21.04.2026.

Як свідчать матеріали справи, до звернення прокурора з позовом до суду у цій справі, позивач звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 та державного реєстратора Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С. про скасування рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомості. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 провадження у справі № 493/1822/25 за вищевказаними вимогами позивача було закрито. Не погодившись з цією ухвалою, позивач оскаржив її до Одеського апеляційного суду та апеляційне провадження за скаргою позивача було відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.12.2025.

Так, у цій справі суд вже вирішував питання щодо наявності / відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах при відкритті провадження у справі та здійснені розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову. В ухвалі від 01.05.2026 у цій справі суд дійшов висновку, що наявними, станом на 01.05.2026, матеріалами справи прокурором було доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивача, оскільки вжиті останнім протягом тривалого часу заходи не призвели в жодному разі до розгляду по суті вимог позивача у спірних правовідносинах, адже скарги до Мінюсту були повернені без розгляду, а провадження у справі Балтського райсуду № 493/1822/25 було закрито (ст. 261 ЦПК України).

Натомість, після цього, постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2026 було задоволено апеляційну скаргу позивача у справі № 493/1822/25, ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Далі, ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 15.06.2026 цивільну справу № 493/1822/25 було прийнято для подальшого розгляду та призначено підготовче засідання.

Отже, з вищевказаного вбачається, що до звернення прокурора з позовом до суду у цій справі позивач звернувся до суду з позовом щодо спірного у цій справі об`єкту нерухомого майна та заявив вимогу до відповідача та державного реєстратора про скасування рішення про реєстрацію права власності на спірний об`єкт за відповідачем, а станом на даний час провадження у вказаній справі не закрито і цей спір перебуває на розгляді районного суду. При цьому апеляційний суд вказав, що враховуючи предмет спору та суб`єктний склад учасників, вказана справа № 493/1822/25 підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

Суд зазначає, що прокурор не заперечує обставину вжиття позивачем заходів у спірних правовідносинах з метою захисту інтересів держави та територіальної громади, натомість вважає, що ці заходи є неналежними, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту.

Суд оцінює ці доводи прокурора критично, оскільки: 1) позивач до подання прокурором позову у цій справі звернувся до суду з позовом до відповідача у спірних правовідносинах в порядку цивільного судочинства; 2) цей позов на сьогодні перебуває на розгляді Балтського районного суду Одеської області; 3) позивач, керуючись принципом диспозитивності, має право самостійно визначати зміст позовних вимог до відповідача; 4) оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту може здійснити лише суд, в провадженні якого перебуває відповідна справа; 5) прокурор не може замінювати позивача, який вчиняє дії на захист інтересів держави і територіальної громади; 6) оцінка підвідомчості спору у справі № 493/1822/25 надана постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили і є чинною; 7) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, є підставою для постановлення судом відповідного процесуального рішення в порядку ст. 44 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Приймаючи до уваги, що наразі судом встановлена обставина щодо вжиття позивачем заходів з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах до звернення прокурора з позовом у цій справі, суд виснує, що позов Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області у справі № 916/1485/26 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 53, п. 2 ч.1 ст. 226, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області у справі № 916/1485/26 - залишити без розгляду.

Повну ухвалу складено 05.10.2026.

Ухвала набрала законної сили 29.09.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля