Рішення № 140308306, 29.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/278/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання А.С. Могилі

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми Укрінконтракт про стягнення 8240,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми Укрінконтракт про стягнення заборгованості в сумі 8240,38 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1769 від 29.09.2023 року «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «ГРМУ») діяльності з розподілу природного газу», внесені зміни до додатку до постанови НКРЕКП №1839, якими заявнику змінено місце провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу на територію Миколаївської області. Відтак, за ствердженням позивача, з 01.10.2023 ТОВ «ГРМУ» в особі його відокремленого підрозділу - Миколаївської філії має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області та є Оператором ГРМ.

Як стверджує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Укрінконтракт» було укладено договір шляхом підписання заявиприєднання № МФ/100-09420MC7ISAP037 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Пунктом 2.1. договору передбачено його предмет згідно якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. договору). Пунктом 6.6. договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем» (п. 6.8. договору).

Також позивач вказує, що постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944 для Миколаївській філії ТОВ «ГРМУ» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,99 грн. за 1 куб.м (без урахування ПДВ).

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного договору позивачем в період 09.2025 12.2025 було надано відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 8240,34 грн., що підтверджується відповідними актами доданими до позовної заяви. Позивач вказує, що зазначені акти 06.01.2026 року направлені відповідачу разом із листом претензією від 29.12.2025 року № МФ/104/3-ВИХ-31743-25, що підтверджується наданими доказами, але, відповідачем за фактом надання послуг оплату не здійснено, як і не повернуто підписані акти наданих послуг.

Наразі позивач вказує, що з урахуванням заборгованості станом на початок періоду розмір якої склав 0,04 грн., та відсутності поточних оплат послуги, загальна заборгованість відповідача за вказаний період склала 8240,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2026 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (вх. № 3412/26 від 16.03.2026) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено повного найменування позивача, не подано доказів існування заборгованості у розмірі 0,04 грн., яка заявлена до стягнення, не подано до суду доказу сплати судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.04.2026 від представника позивача Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №4723/26) в якій позивачем зазначено повне найменування позивача, при цьому до заяви надано в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію № 26 від 02.03.2026 року. Також до заяви про усунення недоліків позивачем додано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4724/26 від 03.04.2026 р.), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8240,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2026 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (вх. № 3589/26 від 17.03.2026 р.) до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/276/26 за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 04 травня 2026 року о 12:00.

Між тим судове засідання у даній справі 04.05.2025 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року розгляд справи № 915/276/26 призначено в судовому засіданні на 01 червня 2026 року о 13:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 року розгляд справи № 915/276/26 відкладено на 29 червня 2026 року о 14:00 з огляду на неявку відповідача в судове засідання.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 29.06.2026 р. о 14:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2026 року призначено розгляд справи №915/278/26 в судовому засіданні на 29 липня 2026 року о 09:30.

30.06.2026 р. від представника позивача Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №9616/26), в якому заявник просить суд розглянути справу № 915/278/26 за відсутності представника позивача. Разом з цим позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

В судове засідання, призначене на 29.07.2026 р., представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслані на адресу відповідача копія ухвали суду від 07.04.2026 про відкриття провадження, копія ухвали суду від 14.05.2026 р. про повідомлення дати розгляду справи, копія ухвали суду від 01.06.2026 р. про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою. Разом з цим, копія ухвали суду від 29.06.2026 р. про повідомлення дати розгляду справи була повернута до суду поштовою установою без вручення.

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб сучасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвали суду про відкриття провадження, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявне в матеріалах справи оголошення.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 29.07.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1769 Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» було видано ліцензію та розширено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на територію Миколаївської області.

З 01.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі його відокремленого підрозділу - Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області та є Оператором ГРМ.

Приписами п. 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРМ), передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 було затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого передбачено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Укрінконтракт» звернулась до Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» із заявою від 01.10.2023 р. про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №МФ/100-09420МС7ISAP037, що є додатком № 2 до типового договору розподілу природного газу, де визначено ЕІС-код споживача 56ХО0000МС7IS00W.

Так, судом встановлено, що 01.10.2023 року між Миколаївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Укрінконтракт» (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. Назва, опис та адреса об`єкта, параметри вузла обліку зазначені в додатку 4.

Згідно з п. 1.4 договору терміни, що використовуються в договорі мають таке значення:

- оператор ГРМ - це оператор газорозподільної системи в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії на розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, виданої постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839, із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1769;

- споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2 договору).

Згідно з абз. 3 п. 6.3 договору місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

За змістом п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Пунктом 6.8 договору визначено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 12.1 договір укладається на невизначений строк.

Відповідно до п. 12.2 договору, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача із внесеними до цього договору змінами.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з пунктом 35 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За змістом положень частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Так, вищевказаний договір розподілу природного газу від 01.10.2023 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

На підтвердження надання відповідачу послуг з розподілу природного газу у період вересня-грудня 2025 року у сумі 8240,34 грн. позивачем надано до матеріалів позову акти приймання-передачі природного газу , а саме:

- акт наданих послуг № МКМФ0021243 від 30.09.2025 р. на суму 2060,08 грн.;

- акт наданих послуг № МКМФ0023721 від 31.10.2025 р. на суму 2060,08 грн.;

- акт наданих послуг № МКМФ0026083 від 30.11.2025 р. на суму 2060,08 грн.;

- акт наданих послуг № МКМФ0028466 від 31.12.2025 р. на суму 2060,10 грн.

Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акти підписано та скріплено печаткою оператора ГРМ.

За положеннями п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

З метою отримання оплати за надані послуги позивач звертався до відповідача з претензією №МФ/104/3-ВИХ-31743-25 від 29.12.2025 р., в якій просив відповідача погасити заборгованість, яка станом на 31.12.2025 р. становить 8240,38 грн., протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа на реквізити вказані в листі. До вказаної претензії позивачем були додані акти наданих послуг за вересень-грудень 2025 року, акт звірки та рахунок на оплату №14871 від 29.12.2025 р. Факт направлення претензії з додатками підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист з печаткою відділення поштового зв`язку, поштовою накладною №5400300128749 та фіскальним чеком, а також трекінг поштового відправлення №5400300128749 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідач свого зобов`язання з підписання направлених позивачем актів надання послуг за спірний період не виконав, відповіді на вимоги позивача не надав, як не надавав і жодних заперечень щодо якості та вартості наданих послуг, або мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг чи будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг за договором.

При цьому відповідач також не здійснив повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу в сумі 8240,34 грн. (доказів іншого матеріали справи не містять), що й обумовило звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Судом також враховано, що постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944 для Миколаївській філії ТОВ «ГРМУ» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн. за 1 куб.м (без урахування ПДВ).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг з розподілу природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до чинного законодавства та умов п. 5.1 договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що в силу положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов договору розподілу природного газу від 01.10.2023 року у відповідача виник обов`язок прийняти та оплатити надані позивачем послуги за період з вересня по грудень 2025 року на суму 8240,34 грн. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг в сумі 8240,34 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на вказану суму перед позивачем, яка не спростована відповідачем. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати за послуги з розподілу природного газу.

Між тим несплатою позивачу у повному обсязі вартості наданих послуг в межах спірного договору відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, а тому порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій позивачем сумі в розмірі 8240,34 грн. за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який укладено шляхом підписання заяви-приєднання № МФ/100-09420MC7ISAP037 від 01.10.2023 р., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 8240,34 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми Укрінконтракт про стягнення 8240,34 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми Укрінконтракт (54017, м. Миколаїв, проспект Миру, будинок 75а; код ЄДРПОУ 22439676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 44907200) в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159; код ЄДРПОУ 45192910) заборгованість в сумі 8240/вісім тисяч двісті сорок/грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн. 40 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 05.10.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 24.08.2026 по 03.09.2026 року та 14.09.2026 року, та у відрядженні з 30.09.2026 по 03.10.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва