Рішення № 140308260, 22.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Справа № 914/631/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Малого приватного підприємства МІЛІНА, місто Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівська міська рада, місто Львів

про стягнення 353 906,15 грн.

За участі представників сторін:

від прокуратури: Цинайко Наталія Іванівна представник прокуратури;

від позивача: Гнатушок Іванна Тадеївна- представник (повноваження відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача: Галушко Ольга Ігорівна адвокат (ордер на надання правової допомоги серія ВС №1451241 від 26.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002001 від 25.09.2020).

від третьої особи: Гнатушок Іванна Тадеївна - представник (повноваження відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛІНА , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради про стягнення 353 906,15 грн безпідставно збережених коштів, з яких 300 960 грн величина пайового внеску, 40 806,78 грн інфляційні втрати, 12 139,37 грн 3 % річних.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи у судове засідання 22.09.2026 для розгляду справи по суті з`явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2026 для розгляду справи по суті з`явилася, проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 22.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Правова позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що прокуратурою проведено вивчення законності в сфері дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, за результатами якого встановлено факт безпідставного збереження коштів пайової участі по об`єкту будівництва «Нове будівництво офісного будинку на вулиці Стрийській, 6, 6-3, 6-Ж у місті Львові».

Малим приватним підприємством «МІЛІНА» здійснювалось будівництво об`єкту з 01.12.2020 по 30.09.2024, проте, станом на 04.02.2026 не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв`язку з розпочатим у 2020 році будівництвом; згідно із сертифікату про готовність до експлуатації об`єкта вартість будівництва становить 7 524 000,00 грн , тому розмір пайової участі за будівництво об`єкту складає 300 960,00 грн (4%).

Позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства МІЛІНА безпідставно збережених коштів у сумі 300 960,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання прокурор заявив до стягнення 40 806,78 грн інфляційних втрат та 12 139,37 грн 3% річних.

Таким чином, прокурор просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 300 960,00 грн, інфляційні втрати в сумі 40 806,78 грн та 3% річних в сумі 12 139,37 грн.

Правова позиція позивача.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві.

Правова позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, відповідач вважає, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради не є належним позивачем у справі.

Прокурором не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради є розпорядником коштів, що зараховуються до бюджету розвитку місцевого бюджету, тобто які б свідчили про те, що у Департаменту наявні бюджетні повноваження щодо використання бюджету розвитку як того вимагає п.4.1.7. Положення про Департамент.

Наведені прокурором постанови Верховного Суду на підтвердження належності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як позивача у справі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки є не релевантними.

Оскільки будівництво об`єкта розпочалося 23.12.2020 після передачі замовником будівництва будівельного майданчика відповідач був зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про проведення розрахунку до 08.01.2021 року включно. Однак, з 2021 року законодавець скасував обов`язок замовників будівництва сплачувати пайову участь у створенні та розвитку інженерної та соціально-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, у відповідача був відсутній обов`язок звертатися до органу місцевого самоврядування із заявою про проведення розрахунку пайової участі, а нарахування позивачем безпідставно збережених коштів за будівництво об`єкта «Нове будівництво офісного будинку на вул. Стрийській, 6, 6-З, 6-Ж у м. Львові» є безпідставним.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не порушив зобов`язання щодо сплати пайової участі, що свідчить про відсутність у нього заборгованості відсутні підстави для розрахунку та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи вищенаведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи

Львівська міська рада окремо своєї позиції не викладала, підтримала позовні вимоги прокурора.

Обставини встановлені судом.

Франківською окружною прокуратурою міста Львова проведено аналіз стану дотримання містобудівного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-ІХ (набрав чинності 17.10.2019) виключено статтю 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, якою до 01.01.2020 передбачалося зобов`язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування грошових коштів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету.

Розділ II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні передбачає порядок пайової участі замовника будівництва з 01.01.2020 для об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, але які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію та без укладених договорів про сплату пайової участі, а також для об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році.

Обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі виникає протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 для об`єктів, розпочатих у попередні роки, якщо вони не введені в експлуатацію станом на 01.01.2020 і договори не укладені, або протягом 10 робочих днів після початку будівництва для об`єктів, розпочатих у 2020 році.

Абзац 2 пункту 2 розділу II Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні встановлює розмір пайової участі у 2020 році: для нежитлових будівель та споруд 4 % загальної кошторисної вартості; для житлових будинків 2 % вартості, розрахованої за основними показниками опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу II Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні замовник будівництва зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, до якої додаються документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта; орган місцевого самоврядування надає розрахунок протягом 15 робочих днів; пайова участь сплачується грошима до прийняття об`єкта в експлуатацію; з 01.01.2020 договір не укладається, а надається лише розрахунок.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 "Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року", а саме пунктом 2 (пп.2.1.,2.2.,2.2.2.) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету міста Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури міста Львова.

Розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Згідно з пунктом 2.3.1. ухвали замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до Департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками.

Відповідно до пункту 2.4. ухвали Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова.

Відповідно до пунктів 2.6.-2.8 ухвали, пайова участь сплачується грошима до прийняття об`єкта в експлуатацію; кошти використовуються виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова; інформація про сплату зазначається у декларації або акті готовності об`єкта. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Ухвала № 6098 скасувала ухвалу Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 (із змінами від 09.07.2009 № 2779), якою передбачалася сплата пайових внесків та затверджену нею Методику розрахунку розміру пайового внеску, де в розділі 2 визначено особливості розрахунку для житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними паркінгами.

З системного аналізу зазначених положень випливає обов`язок, а не право, замовника об`єкта будівництва сплатити визначену суму грошових коштів (пайовий внесок) до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Рішенням Львівської міської ради №881 від 02.10.2020 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво Малого приватного підприємства МІЛІНА, офісного будинку офісного будинку на вул. Стрийській, 6, 6-З, 6-Ж у місті Львові» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво офісного будинку.

07.12.2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012201207917.

30.09.2024 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові видала Сертифікат про відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та його готовність до експлуатації № ЛВ 122240924889.

Замовником будівництва в пункті 11 акта готовності об`єкта до експлуатації від 24.09.2024, реєстраційний номер в ЄДЕССБ:AC01:4165-2777-3270-1984, зазначено вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, в сумі 7 524 000,00 грн.

Мале приватне підприємство МІЛІНА не зверталося до Львівської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі.

Пайова участь не сплачувалася відповідно до пункту 13 розділу 1 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Мале приватне підприємство МІЛІНА розпочало будівництво та зобов`язане було сплатити пайовий внесок до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не зробило цього, внаслідок чого безпідставно зберегло кошти за рахунок органу місцевого самоврядування.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску із врахуванням зазначеної суми вартості основних фондів 7 524 000,00 грн, зазначеною замовником будівництва у пункті 11 акта готовності про прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів від 24.09.2024, з врахуванням розміру пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту для нежитлових будівель та споруд 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Величина пайового внеску складає 7 524 000,00 грн х 0,04 % = 300 960,00 грн.

Крім того, прокурор нарахував інфляційні втрати в сумі 40 806,78 грн та 3% річних в сумі 12 139,37 грн за період з 01.10.2024 по 03.02.2026.

Прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 300 960,00 грн, інфляційні втрати 40 806,78 грн та 3% річних 12 139,37 грн.

Щодо подання позову прокурором суд зазначає наступне.

Зі змісту листа Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2301-вих-15095 від 04.02.2026 на вх.№14.51/04-14-544 ВИХ-26 від 27.01.2026, отриманого прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вбачається, що, незважаючи на обізнаність про порушення Малим приватним підприємством МІЛІНА (відповідачем) вимог закону та умов договору, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади у спірних правовідносинах.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

При поданні позову керівником Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, він належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Висновки суду.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).

При цьому договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (частина 1).

Тобто, відповідно до внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні змін, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року (ч. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 зазначила щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної із застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Рішенням Львівської міської ради не встановлено іншого розміру пайової участі для будівництва житлових будинків, ніж це передбачено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника.

У постанові від 04.04.2024 № 923/1306/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак, норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положенняЗакону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21).

Враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочато у 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради у листі №2301-вих-15095 від 04.02.2026 зазначив, що відповідач не звертався із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та не подавав документи, що підтверджують вартість його будівництва та техніко-економічні показники об`єкта.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп. 3 абз. 2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в розвитку інфраструктури населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договору під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

У зв`язку з несплатою пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту відповідачем, право органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 911/2871/23 зазначив, зокрема, що відповідно до частин 1 та 2статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (шляхом виключення статті 40 вказаного закону на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, спрямрвані на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 закону України Про регулювання містобудівної діяльності) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

У даній справі прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, вказаний спосіб захисту є належним.

Зважаючи на встановлення на підставі наданих позивачем доказів, які свідчать про закінчення відповідачем будівництва спірного об`єкту у 30.09.2024 році, водночас відсутності укладення ним з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення закону №132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року, а саме п.2 (пп.2.1.,2.2.,2.2.2.) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету міста Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури міста Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно п.2.3.1. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками.

Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (п.2.4. ухвали). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (п.2.6-2.8 ухвали).

У зв`язку із прийняттям вищевказаної ухвали, втратила чинність ухвала Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова (із змінами внесеними ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 №2779 Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 №1697), якою, аналогічно, було передбачено сплату замовника будівництва пайових внесків.

Відповідно також втратила чинність затверджена вказаною ухвалою Методика розрахунку розміру пайового внеску замовників у створення і розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, у розділі 2 якої було визначено особливості розрахунку розміру пайового внеску при окремих видах будівництва, а саме при будівництві житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними паркінгами.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради (позивачем) встановлено, що всупереч вимогам вищевказаного законодавства, замовником будівництва Малим приватним підприємством «МІЛІНА» (відповідачем), в пункті 12 акта готовності об`єкта до експлуатації від 24.04.2024, реєстраційний номер ЄДЕССБ:АС01:4165-2777-3270-1984, зазначено, що до місцевого бюджету кошти пайової участі не сплачено.

Згідно з Сертифікатом про готовність до експлуатації об`єкта №ЛВ 012201207917, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові та зареєстрованого в ЄДЕССБ вищевказаний об`єкт нерухомості (замовники об`єкта ) дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012201207917 виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові та зареєстрований 07.12.2020) прийнято в експлуатацію 30.09.2024.

Пунктом 41 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, зазначено, що прийняття об`єкта в експлуатацію є строком з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання, а саме перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, Мале приватне підприємство «МІЛІНА» не зверталося до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як уповноваженого органу на проведення розрахунків розміру пайових внесків, із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво офісного будинку на вулиці Стрийській, 6, 6-3, 6-Ж у місті Львові» та не подавало документи, що підтверджують вартість будівництва даного об`єкту, техніко-економічні показники об`єкта.

Рішенням Львівської міської ради №881 від 02.10.2020 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво Малого приватного підприємства МІЛІНА, офісного будинку на вул. Стрийській, 6, 6-З, 6-Ж у місті Львові затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво офісного будинку на земельних ділянках з кадастровими номерами 4610136600:07:001:0060, площа 0,0136 га та 4610136600:07:001:0046, площа 0,0063 га.

Цільове призначення земельних ділянок, на яких здійснюється будівництво -для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністртивних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язані з отриманням прибутку.

Абзацом 2 пункту 2 розділу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

Розмір (величину) пайової участі замовника будівництва позивачем визначено відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач безпідставно зберіг кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в загальному розмірі 300 960,00 грн.

Станом на день прийняття рішення суду, докази на спростування вищенаведених обставин не поступали, доказів щодо оплати коштів пайової участі відповідачем не подано, відтак заборгованість відповідача становить 300 960,00 грн.

Отже позивачем, при обрахунку суми пайового внеску правомірно застосовано розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, відповідно до положення п.п. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач, як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначено, що право вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідачу нараховано 40 806,78 грн. інфляційних втрат та 12 139,37 грн 3% річних за період з 01.10.2024 по 03.02.2026.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановлено, що позивач три проценти річних в сумі 12 139,37 грн та інфляційні втрати в сумі 40 806,78 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві суд зазначає наступне:

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №92 від 31.01.2025 затверджено Положення про Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (далі по тексту - Положення), відповідно до п. п. 1.4 якого Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства України та установах банків державного сектору, штампи і бланки, право набувати майнових і немайнових прав та обов`язків, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє/не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача/відповідача у судах від свого імені, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Основними завданнями департаменту є, зокрема, реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади (пункт 2.1.1., 2.1.2 Положення).

Згідно з пунктами 4.1.7 та 4.1.16 Положення до компетенції Департаменту економічного розвитку належить: розпорядження коштами бюджету Львівської міської територіальної громади у межах встановлених бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів; залучення на договірних засадах у порядку, визначеному законодавством України, коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення на будівництво, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони довкілля та історичного середовища.

Пунктом 7 ухвали Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021 затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, відповідно до якого до повноважень Департаменту економічного розвитку віднесено відтермінування (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненнями замовника/забудовника до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію.

Відповідно до пункту 2.4 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Львова протягом 2020 року» Департамент економічного розвитку уповноважений надавати розрахунки пайової участі щодо об`єкта будівництва.

З урахуванням норм Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради, Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, слід зазначити, що позивач є належним, а заперечення відповідача безпідставні.

Щодо відсутності обов`язку у відповідача по сплаті пайового внеску внаслідок початку будівництва 23.12.2020, а саме після підписання акта приймання-передачі будівельного майданчика підрядником (10 днів на звернення), тобто після 08.01.2021, суд зазначає наступне.

12.10.2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові зареєстровано за №ЛВ020201012775 повідомлення Малого приватного підприємства «МІЛІНА» про початок виконання підготовчих робіт по об`єкту «Нове будівництво офісного будинку на вул.Стрийській,6, 6-З, 6-Ж у м.Львові».

Інспекцією ДАБК у м. Львові видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ012201207917 від 07.12.2020.

У пункті 5 акта готовності об`єкту до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБAC01:4165-2777-3270-1984) вказано, що будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: грудень 2020, закінчення робіт: вересень 2024.

У пункті 4 акту зазначено, що документ, що дає право на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові 07.12.2020 №ЛВ012201207917 (дозвіл на виконання будівельних робіт).

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин зі сплати пайової участі) передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельними ділянками у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Зі статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що проведення підготовчих і будівельних робіт є за своєю суттю єдиним нероздільним етапом забудови.

Відповідно до частини 5 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи виключно після: 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватись замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та, зокрема, видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 10 зазначеного Порядку №466 видача дозволу здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".

Відповідно до пунктів 60, 61 Порядку введення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681, виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються: акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Переліки відомостей, які містяться в електронних документах та заявах про їх видачу, що створюються з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи, відомостей, які вносяться до зазначеного Реєстру, згруповані в уніфіковані комплексні типи відомостей згідно з Додатком 6.

Згідно зазначеного додатку 6 "Уніфіковані набори типів відомостей" у пункті 33 передбачено, що у комплексному типі "Строк будівництва" зазначаються такі відомості: дата початку будівництва; дата завершення будівництва; експлуатація від дати (або дата планового введення в експлуатацію об`єкта).

У пункті 140 у комплексному типі "Відомості про акт готовності об`єкта до експлуатації" зазначаються такі відомості: початок будівельних робіт; закінчення будівельних робіт.

Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у замовника будівництва виникає зобов`язання протягом 10 робочих днів звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для отримання розрахунку пайової участі, а надалі сплатити пайову участь виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 пункт 2 розділу ІІ).

Щодо початку будівництва, суд враховує позицію Верховного Суду викладену в постанові від 24.06.2025 у справі №911/1654/24, де зазначено про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що відповідач посилаючись на те, що строк початку будівництва неможливо ототожнювати з датою видачі дозволу на будівництво є помилковими, оскільки товариство у цьому випадку помилково розмежовує терміни "початок будівництва" з проведенням конкретних будівельних робіт і таке звужене тлумачення скаржником законодавчо визначеного терміну у "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не відповідає його суті.

Отже, відповідно до вимогь Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", у Малого приватного підприємства «МІЛІНА» наявний обов`язок щодо сплати пайового внеску внаслідок будівництва об`єкту, яке розпочато 07.12.2020.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 4 246,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №419 (внутрішній номер 490518457) від 26.02.2026.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 246,87 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «МІЛІНА» (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Романчука, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 13836421) до місцевого бюджету на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок,1, ідентифікаційний код юридичної особи 38008294, отримувач ГУК у Львівській області/м.Львів, код отримувача 38008294, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA668999980314131921000013933, код класифікації доходів бюджету 24170000) кошти в сумі 353 906,15 грн, з яких 300 960 грн безпідставно збережених коштів, 40 806,78 грн. інфляційні втрати, 12 139,37 грн. 3 % річних.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства МІЛІНА (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Романчука, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 13836421) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, місто Львів, проспект Шевченка,17/19, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, місто Київ, UA138201720343140001000000774) 4 246,87 грн сплаченого судового збору.

4. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення

складено 02.10.2026.

Суддя Сухович Ю.О.