Ухвала суду № 140308023, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/12489/26

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С. , розглянувши

позовну заяву Полтавської обласної ради

до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Полтавська обласна рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач) про витребування з незаконного володіння відповідача на користь власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі позивача майна, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Південна, будинок 4, а саме:

- будівлі, вбиральні, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3456854.4957212.20260601.67.0000.59, загальною площею 1 кв.м.;

- будівлі, погреба, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3456859.4957215.20260601.65.0000.83, загальною площею 8.9 кв.м.;

- будівлі, гаражу-складу, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3456854.4957192.20260601.38.0000.75, загальною площею 128.8 кв.м.;

- будівлі, райветлікарні, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3456872.4957249.20260601.94.0000.89, загальною площею 176.2 кв.м.;

- будівля, міськветлікарня, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3456829.4957215.20260601.79.0000.17, загальною площею 676.4 кв.м.;

- трубчатого колодязя, реєстровий номер 00719725.5.ЯШЖДЯУ004, код та назва 2222.4 Водяні свердловини, колодязі, бювети, інвентарний номер майна 101330069;

- надвірної уборної, реєстровий номер 00719725.9.ФВЧЧУЕ009, код та назва 1274.6 Господарські будівлі, інвентарний номер майна 101310018

- ворот № 2, реєстровий номер 00719725.9.ИЦФЖКЯ087, код та назва 2421.1 Огородження, інвентарний номер майна 101330186;

- хвіртки № 3, реєстровий номер 00719725.9.ИЦФЖКЯ088, код та назва 2421.1 Огородження, інвентарний номер майна 101330187;

- хвіртки № 4, реєстровий номер 00719725.9.ИЦФЖКЯ089, код та назва 2421.1 Огородження, інвентарний номер майна 101330188;

- огорожі. № 1, реєстровий номер 00719725.9.ИЦФЖКЯ090, код та назва 2421.1 Огородження, інвентарний номер майна 101330189;

- навісу Є, реєстровий номер 00719725.9.ИЦФЖКЯ091, код та назва 2999.9 Інші інженерні споруди, інвентарний номер майна 101330190.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що майно, що розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Південна, будинок 4, власником якого є територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області, на підставі недостовірної інформації, що була надана органом, уповноваженим управляти об`єктами державної власності, шляхом внесення недостовірних відомостей до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, неправомірно набуло статусу державного майна, суб`єктом управління що здійснює управління майном якого є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яка в подальшому вжила заходів з проведення державної реєстрації вищезазначеного об`єкта нерухомого майна, шляхом подання документів до державного реєстратора. В свою чергу, державним реєстратором Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторією Вікторівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відсутності документів, що підтверджують перехід права власності (відповідного рішення Полтавської обласної ради) внесено відомості про право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає окремим положенням статей 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи таке.

Пунктом 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, позивач такої інформації не вказав.

Також, пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328, 00 грн.

В силу частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна, яка має бути обґрунтована саме позивачем.

Суд зауважує, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 3 статті 162 і статті 163 Господарського процесуального кодексу України такий обов`язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.

Таким чином, вимога Полтавської обласної ради про витребування вищевказаних об`єктів нерухомого майна є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначив ціну позову в розмірі 45 300,00 грн. Однак, матеріали позовної заяви не місять належних доказів, які б підтверджували дійсну вартість такого майна.

У той же час, за висновками суду, відомості про балансову вартість об`єктів, що визначаються у додатку № 5 до листа Фонду державного майна України від 27.05.2026 № 10-62-14533 не можуть вважатися належним доказом на підтвердження вартості спірного майна станом на момент подачі позову до суду та не відображають дійсну ринкову вартість нерухомості на дату подання позову (30.09.2026 року).

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, належним та допустимим доказом вартості спірного нерухомого майна є належним чином оформлений звіт суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта нерухомості.

Враховуючи, що позивачем невірно визначено ціну позову, господарський суд позбавлений можливості зазначити, яка саме сума судового збору підлягає сплаті.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання окремих вимог статей 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- подання доказів на підтвердження ринкової вартості спірного майна станом на дату звернення з позовом;

- подання доказів доплати судового збору, виходячи з ціни позову, що відповідає ринковій вартості спірного майна станом на дату звернення з позовом за формулою; (вартість спірного майна*1,5%*0,8) - 3 328,00 грн.).

4. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя В.С. Ломака