Рішення № 140308020, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/7201/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Боярської Наталії Григорівни

до Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про стягнення 195 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Боярська Наталя Григорівна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогою про стягнення суми забезпечення виконання у розмірі 195 000, 00 грн. за договором № 247 від 20.08.2025 року.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю утримання відповідачем банківської гарантії № 001014/2025/ГР від14.08.2025 виданої АТ «АСВІО БАНК» у сумі 195000 грн, оскільки позивачем, як постачальником, виконано умови договору № 247 від 20.08.2025 про поставку товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.06.2026 відкрив провадження у справі № 910/7201/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно повідомлень про доставляння процесуального документа до електронного кабінету ухвала суду від 22.06.2026 отримана сторонами 23.06.2026.

02.07.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву,в якому зазначив, що позивач допустив неналежне виконання договірного зобов`язання. Відповідно до п.12.3 договору замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору у повному обсязі стосовно якості, кількості та строків. Оскільки позивач допустив прострочення поставки товару, у відповідача виникло право на отримання гарантійної виплати.

Позивач у відповіді на відзив зазначає,що поняття «невиконання договору» та «несвоєчасне виконання договору» не є тотожними, посилається на ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погоджується з доводами позивача.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2025 між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Боярською Наталею Григорівною (постачальник) був укладений договір № 247, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити герметизовані каркаси вантажного відсіку для середньорозмірного рамного позашляховика типу «Пікап» згідно коду ДК 021:2015: 34210000-2 Кузови транспортних засобів на умовах , що викладені у цьому договорі, у кількості, що зазначена у специфікації та якості згідно з «Детальним технічним описом на підтвердження технічних вимог», які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору становить : 3 900 000,00 грн. з ПДВ 0%, згідно постанови КМУ від 02 березня 2022 року № 178.

Згідно п.п.3.2., 3.3., 3.4. договору, постачання товару за цим договором може бути здійснено як у повному обсязі, так і партіями, в межах строку постачання, визначеному в специфікації (додаток №1). Приймання-передача товару здійснюється у присутності представників сторін за накладними та актами приймання - передачі в місці постачання товару. Постачання товару. Датою постачання товару (партії) вважається дата його отримання замовником у місці постачання товару з відміткою в накладній на відвантаження товару та дата підписання акту приймання - передачі.

Відповідно до п. 9.2. договір діє до 15.12.2025. Із закінченням строку дії договору між сторонами припиняються всі зобов`язання, окрім гарантійних зобов`язань постачальника та оплати за вже поставлений товар.

Забезпечення виконання договору визначене в розділі ХІІ договору.

Постачальник забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5 % від суми договору гарантією від 14.08.2025 року № 001014/2025/ГР. виданою АТ «АСВІО БАНК» на суму 195000 грн.(п.12.1.).

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п`яти) робочих днів:

1) після виконання постачальником цього договору про закупівлю у повному обсязі стосовно якості, кількості та строків;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення виконання договору у випадках визнання результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (п.12.2. договору).

Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору у повному обсязі стосовно якості, кількості та строків (п.12.3.договору).

В специфікації (додаток №1) визначений строк постачання товару до 28.11.2025.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка товару за договором позивачем була здійснена:

05.12.2025, що підтверджується актом приймання - передачі основних засобів № 195 та видатковою накладною № 37 від 05.12.2025;

08.12.2025, що підтверджується актом приймання - передачі основних засобів № 196 та видатковою накладною № 38 від 08.12.2025;

12.12.2025, що підтверджується актом приймання - передачі основних засобів № 211 та видатковою накладною № 39 від 12.12.2025.

Тобто, поставка товару здійснена постачальником з порушенням, встановленого договором, строку.

Вказана обставина не заперечується позивачем.

Листом від 09.12.2025 вих.№ 4140 АТ «АСВІО БАНК» повідомив позивача, що банком отримана вимога від Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про сплату коштів за банківською гарантією № 001014/2025/ГР від 14.08.2025 в розмірі 195000 грн.,а також повідомив, що на рахунках грошового покриття по наданим гарантіям в банку розміщені кошти в повному обсязі, що будуть використані для задоволення вимог бенефіціара.

Позивач стверджує, що договір № 247 від 20.08.2025 було виконано сторонами в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та актами приймання-передачі. Будь-яких претензій щодо якості поставленого товару та його невідповідності умовам договору відповідачем позивачу не було пред`явлено. Тобто, позивачем відповідно до умов договору у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов`язання з поставки продукції відповідачу, а останнім прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень.

05.06.2026 позивач листом звернувся до відповідача із вимогою повернення забезпечення виконання договору на підставі ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та повернення отриманих за банківською гарантією коштів.

Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 599, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі», практику Верховного Суду позивач вважає, що він як принципал має право пред`явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач допустив неналежне виконання договірного зобов`язання, а саме прострочив строк поставки товару. Відповідно до п.12.3 договору замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору у повному обсязі стосовно якості, кількості та строків. Оскільки позивач допустив прострочення поставки товару, у відповідача виникло право на отримання гарантійної виплати.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, надані сторонами, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 560 Цивільного кодексу України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Частинами 1 та 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563 та 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 910/2831/20, 21.12.2021 року у справі № 910/17772/20 тощо).

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів того, що порушення строків поставки відбулось внаслідок випадку або непереборної сили суду не надано. Позивач посилається лише на повне виконання договору ( поставку товару) з незначним порушенням строку поставки.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Статтею 562 Цивільного кодексу України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (ст. 563 Цивільного кодексу України).

Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факту порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання.

Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом. Такий обов`язок, настає у випадку порушення боржником зобов`язання, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Факт порушення позивачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення своєчасної поставки товару не оспорюється.

Водночас, грошові кошти в сумі 195000,00 грн, перераховані за банківською гарантією, не можна вважати безпідставно сплаченими, оскільки позивач порушив умови договору поставки, а саме не поставив товар у строк, встановлений специфікацією (додатком 1 до договору). Тому, відповідач правомірно отримав задоволення своїх вимог за гарантією № 001014/2025/ГР від 14.08.2025 про здійснення виплати.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивача, як підставу стягнення коштів, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за спірним договором поставки, суд не визнає переконливими доводами, як безпідставне.

Крім того, наведена позивачем судова практика (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №910/4460/19, від 20.06.2019 року у справі №910/6433/18 та від 07.10.2024 року у справі №910/12114/23) не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема, відмінність умов договору щодо виконання/ неналежного виконання зобов`язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у строк, у зв`язку з чим доводи позивача у відповідній частині, не беруться судом до уваги.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, отримання відповідачем грошових коштів за наданою гарантією відбулось у зв`язку з неналежним виконання позивачем умов укладеного договору, що відповідає суті наданої банком гарантії, якою передбачено обов`язок гаранта безумовно сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії не тільки у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором, а і неналежним виконанням (як повністю, так і частково).

При цьому, суд відзначає, що підписуючи договір поставки з визначеними строками, кількістю, якістю та специфікацією , позивач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у строк, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Боярської Наталії Григорівни відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак