Ухвала суду № 140308001, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/12548/26Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Попружука Мирослава Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Попружука Мирослава Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20А, офіс 33, ідентифікаційний код 41958933)

про стягнення 451 033,88 грн

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець Попружук Мирослав Володимирович (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" (далі - відповідач) про стягнення 451 033,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за договором купівля-продажу №3/2026 від 30.03.2026, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 438 188 грн.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно, яке на праві власності належить ТОВ "ЕЛЬСТАР" та на грошові кошти, що належать ТОВ "ЕЛЬСТАР" та обліковуються на розрахункових та карткових рахунках ТОВ "ЕЛЬСТАР" в усіх банківських або інших фінансових установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 451 033,88 грн до завершення розгляду справи за позовом Фізичної особи підприємця Попружука Мирослава Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР".

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що всупереч умовам укладеного між Фізичної особою-підприємцем Попружук Мирославом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" договору купівля-продажу №3/2026 від 30.03.2026 останній не здійснив оплату за поставлений товар, а саме пиломатеріали дубові в обсязі 28,236 м.куб. на загальну суму 438 188,00 грн, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами: рахунком № 9/04 від 09 квітня 2026 року на суму 438 188,00 грн; видатковою накладною № 9/04 від 09 квітня 2026 року на суму 438 188,00 грн (прийнято представником ТОВ «ЕЛЬСТАР»); товарно-транспортною накладною № 9/04 від 09 квітня 2026 року (автомобіль DAF НОМЕР_2 / причіп НОМЕР_3 , автомобільний перевізник ФОП Попружук М.В., водій ОСОБА_1, пункт розвантаження: Рівненська обл., м. Дубровиця); відомостями про вантаж згідно ТТН № 9/04 від 09.04.2026 р.

У зв`язку з чим з врахуванням дати поставки товару відповідно до видаткової накладної від 09.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" прийняв товар на суму 438 188,00 грн. З урахуванням умов договору щодо оплати протягом 10 робочих (банківських) днів, кінцевим строком виконання грошового зобов`язання було 24.04.2026.

Отже, з 24.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Крім того, за період з 24.04.2026 по 23.09.2026 внаслідок прострочення виконання зобов`язань по договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 447,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 398,39 грн.

Таким чином, Фізична особа-підприємець Попружук Мирослав Володимирович просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" заборгованість у розмірі 451 033,88 грн.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно частини 1 статті 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, приписами частини 2 наведеної статті визначено, що якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Заявником не дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки у заяві про забезпечення позову заявник фактично лише визначає заходи забезпечення позову, які належить застосувати, при цьому за відсутності жодних обґрунтувань стосовно необхідності застосування кожного з таких заходів забезпечення позову.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду, оскільки до матеріалів заяви не додано жодного доказу на підтвердження факту відмови чи неможливості оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬСТАР" товару за договором купівля-продажу №3/2026 від 30.03.2026.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 20, 136, 138, 139, 140, 169, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Попружук Мирослава Володимировича про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили 05.10.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин