Рішення № 140307904, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/5335/26Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 164; ідентифікаційний код 45021701)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 3А, квартира 136; ідентифікаційний код 45301675)

про стягнення 1 124 799,24 грн,

Представники:

від позивача: Сполохов Є.О. (у режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явилися;

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Управління Запорізької ОДА/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (далі - ТОВ «Спецприлад»/відповідач) про стягнення 1 124 799,24 грн, з яких: 606 799,59 грн - пені та 517 999,65 грн - штрафу, у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань з поставки товару за договором про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.06.2026.

25.05.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Спецприлад» надійшов відзив на позовну заяву.

02.06.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Спецприлад» подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» Управління Запорізької ОДА подало відповідь на відзив.

12.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника Управління Запорізької ОДА надійшла заява про участь у судовому засіданні 15.06.2026 у справі №910/5335/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2026 задовольнив заяву представника Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації про участь у судових засіданнях у справі №910/5335/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.06.2026 суд у підготовчому засіданні задовольнив клопотання представника ТОВ «Спецприлад» та відклав підготовче засідання на 06.07.2026.

26.06.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Спецприлад» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач одночасно просить суд поновити строк на їх подання.

06.07.2026 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив, зокрема, поновив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив та прийняв їх до розгляду.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.08.2026.

31.08.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Спецприлад» надійшли додаткові пояснення у справі.

31.08.2026 суд заслухав вступне слово представників позивача і відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 28.09.2026.

28.09.2026 у судове засідання представник ТОВ «Спецприлад» не з`явився, при цьому, через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тривалою повітряною тривогою та перебуванням представника відповідача в укритті.

Так, дослідивши матеріали справи, з яких вбачається, що 31.08.2026 суд заслухав вступне слово (пояснення по суті) представників позивача і відповідача, та саме за ініціативою суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 28.09.2026, зважаючи на відбій повітряної тривоги, а також на обмежені строки розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Спецприлад» про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації позовні вимоги обґрунтовує порушенням ТОВ «Спецприлад» строків поставки товару за договором про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025.

Позиція відповідача.

ТОВ «Спецприлад» у відзиві на позовну заяву зазначає, що листом від 22.07.2025 за вих. №22/07/20-25-1 повідомив Управління Запорізької ОДА про неможливість виконання зобов`язання з поставки товару у визначені договором терміни у зв`язку зі зняттям з виробництва товару його виробником, а тому просив розірвати договір про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 з 25.07.2025. Проте, позивач майже через два місяці, зокрема, листом від 29.09.2025 за вих. №400 повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 05.10.2025, що призвело до штучного завищення розміру пені та штрафу.

За таких обставин, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір сум пені та штрафу, заявлених до стягнення.

Водночас, у додаткових письмових поясненнях ТОВ «Спецприлад» зазначає про необґрунтованість нарахування штрафу, посилаючись на положення пункту 4 статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.06.2025 між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю №300/ОБ, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю у погоджені сторонами строки, Квадрокоптери DJI Mavic 3 для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) вказаний у специфікації, додаток 1 до цього договору, що є невід`ємною його частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Найменування товару, кількість та ціна за одиницю, що передається постачальником покупцю, зазначено у додатку 1 до цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 15.07.2025 включно.

За умовами п. 7.2.2. договору покупець має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником шляхом направлення офіційного листа про це постачальнику за адресою, яка зазначена в розділі 16 цього договору. Офіційний лист про розірвання цього договору надсилається постачальнику не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дня припинення (розірвання) договору. Цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання договору.

Відповідно до п. 9.3. договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У відповідності до п. 12.4. договору порядок внесення змін і доповнень до договору, а також розірвання договору чи інше припинення зобов`язань за договором здійснюються шляхом проведення переговорів, які оформлюються в письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди до договору за виключенням випадків, передбачених договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 12.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору і діє до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 12.2. договору).

Крім того, сторони підписали специфікацію, яка є додатком 1 до цього договору, в якій погодили поставку Квадрокоптера DJI Mavic 3 у кількості 100 шт. на загальну суму 7 399 995,00 грн.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що у визначений у п. 4.1. договору строк, тобто до 15.07.2025, ТОВ «Спецприлад» поставку товару не здійснило.

25.07.2025 відповідач на електронну адресу позивача надіслав лист від 22.07.2025 за вих. №22/07/20-25-1, в якому повідомив про неможливість здійснення поставки товару за договором з об`єктивних обставин, які не залежать від волі відповідача, зокрема, згідно з офіційною інформацією від партнерських постачальників та за результатами перевірки актуального виробничого статусу, виробництво моделі DJI Mavic 3 було остаточно зупинено. Виробник припинив виготовлення даної моделі, її подальшу комплектацію та дистрибуцію, відповідно поставка нових одиниць товару неможлива.

За таких обставин, відповідач у цьому листі просив позивача розглянути можливість розірвання договору з 22.07.2025, шляхом укладення додаткової угоди про розірвання.

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи лист SZ DJI TECHNOLOGY CO, LTD від 04.07.2025, в якому виробник DJI Mavic 3 повідомив відповідача, що замовлений ним товар знято з виробництва у зв`язку з виходом нової моделі іншої модифікації - серії DJI Matrice 4. При цьому, зазначив, що дрони DJI Mavic 3 також недоступні на складах та в магазинах.

29.09.2025 Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації надіслало на адресу ТОВ «Спецприлад» лист за вих. №400 про розірвання договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 в односторонньому порядку у зв`язку із невиконанням ТОВ «Спецприлад» зобов`язань щодо поставки товару у строк, визначений п. 4.1. договору. Останнім днем дії договору вказало 04.10.2025, а тому договір вважається розірваним з 05.10.2025.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Спецприлад» своїх зобов`язань щодо поставки товару, а також ураховуючи розірвання позивачем договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 в односторонньому порядку, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації нараховує та просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 9.3. договору пеню у сумі 606 799,59 грн (за період з 15.07.2025 по 05.10.2025) та штраф у розмірі 7% від вартості товару у сумі 517 999,65 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а саме Квадрокоптери DJI Mavic 3 у кількості 100 шт. на загальну суму 7 399 995,00 грн, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити цей товар.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, за умовами п. 4.1. договору відповідач власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язався здійснити поставку (доставку) товару до 15.07.2025 включно.

Проте, як встановлено судом та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні 31.08.2026, ТОВ «Спецприлад» поставку товару у погоджений в п. 4.1. договору строк не здійснило.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, згідно із п. 7.2.2. договору позивач має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань відповідачем шляхом направлення офіційного листа про це відповідачу за адресою, яка зазначена в розділі 16 цього договору. Офіційний лист про розірвання цього договору надсилається відповідачу не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дня припинення (розірвання) договору. Цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання договору.

Судом встановлено, що позивач листом від 29.09.2025 за вих. №400 повідомив відповідача про розірвання договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням ТОВ «Спецприлад» зобов`язань щодо поставки товару у строк, визначений п. 4.1. договору. Останнім днем дії договору вказав 04.10.2025, а тому договір вважається розірваним з 05.10.2025.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Спецприлад» порушило умови договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025, зокрема не здійснило поставку Квадрокоптерів DJI Mavic 3 у кількості 100 шт.

За таких обставин, позивач на підставі п. 9.3. договору нараховує пеню у сумі 606 799,59 грн за період з 15.07.2025 по 05.10.2025 та штраф у розмірі 7% від вартості товару у сумі 517 999,65 грн.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Так, відповідно до п. 9.3. договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, нарахованих на підставі п. 9.3. договору, та встановив, що позивач невірно визначив початок нарахування пені. Разом із тим, з огляду на те, що поставка товару мала бути здійснена до 15.07.2025 включно, перевіривши нарахування пені та штрафу, суд встановив, що заявлені суми обчислено арифметично вірно.

Щодо заперечень відповідача з посиланням на положення пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», суд зазначає таке.

09.01.2025 Верховна Рада України прийняла Закон №4196-ІХ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який набрав чинності 28.02.2025, пунктом 4 частини 1 статті 17 якого визначено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що для застосування цієї норми однією з умов має бути те, що покупцем за таким договором виступає державний замовник у сфері оборони. Разом із тим, дослідивши Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, з розділу «Види економічної діяльності» вбачається, що останнє здійснює: « 84.11 Державне управління загального характеру (основний)», тобто не є замовником у сфері оборони, відповідно, на переконання суду, до цих правовідносин не застосовуються положення п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Цивільного кодексу України.

Як зазначено судом вище, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Така правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20.

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення

Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.

Цієї позиції дотримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Слід зазначити, що такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зазначено судом вище, за умовами п. 4.1. договору поставка товару мала бути здійснена до 15.07.2025 включно.

При цьому, судом встановлено, що 25.07.2025 відповідач на електронну адресу позивача надіслав лист від 22.07.2025 за вих. №22/07/20-25-1, в якому повідомив про неможливість здійснення поставки товару за договором з об`єктивних обставин, які не залежать від волі відповідача, зокрема виробник припинив виготовлення моделі DJI Mavic 3, що унеможливлює здійснення поставки товару за договором про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025, у зв`язку з чим відповідач просив позивача розірвати цей договір.

Проте, як встановлено судом та не заперечується позивачем, останній лише 29.09.2025 надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 з 05.10.2025.

Таким чином, позивач нарахував пеню за період з 15.07.2025 по 05.10.2025 на суму непоставленого товару, а також з огляду на прострочення поставки більше ніж на 30 днів, здійснив нарахування штрафу у розмірі 7% від суми непоставленого договору.

Так, відповідач зазначає, що за умови розірвання договору про закупівлю №300/ОБ від 23.06.2025 у найкоротші строки після звернення ТОВ «Спецприлад» із повідомленням про неможливість виконання останнім зобов`язань за договором щодо поставки товару, розмір пені був би значно меншим, а підстави для нарахування штрафу були б відсутні, оскільки прострочення виконання зобов`язання не перевищувало би 30 днів.

Отже, ураховуючи інтереси обох сторін, зазначені відповідачем причини та обставини прострочення виконання договірних зобов`язань з поставки товару про які відповідач повідомив позивача за два місяця до розірвання останнім договору про закупівлю в односторонньому порядку, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) на 50 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, за висновком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 303 399,79 грн - пені (606 799,59 грн - 50%) та 258 999,82 грн - штрафу (517 999,65 грн - 50%), у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» в частині стягнення пені у розмірі 303 399,79 грн та штрафу у сумі 258 999,82 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За змістом ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Така правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги, розмір яких визнаний судом обґрунтованим (без урахування застосованого судом зменшення).

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецприлад» (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 3А, квартира 136; ідентифікаційний код 45301675) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 164; ідентифікаційний код 45021701) 303 399 (триста три тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн 79 коп. - пені, 258 999 (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 82 коп. - штрафу та 13 497 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 59 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 05.10.2026.

Суддя Віта БОНДАРЧУК