Рішення № 140307543, 17.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2026 Справа № 905/305/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"

до відповідача держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення збитків у розмірі 94554,00 доларів США,-

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Присяжнюк Л.П. - на підставі довіреності №2 від 01.09.2025 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

11.05.2026 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» ( далі ТОВ «Омега») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 94554,00 доларів США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії військові формування Російської Федерації вторглися на територію Донецької області, що з міркувань безпеки призвело до вимушеного закриття належного ТОВ «Омега» супермаркету під комерційним найменуванням «Varus», розташованому в м. Білозерське Добропільської міської територіальної громади, у зв`язку з неможливістю продовження господарської діяльності під час бойових дій, чим позивачу завдано збитків у формі упущеної вигоди, які Російською Федерацією мають бути відшкодовані.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі №905/305/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026 о 10:30год, запропоновано позивачу здійснити переклад ухвали про відкриття провадження у справі на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та поштове відправлення вказаних документів на адресу посольства Російській Федерації у країні за вибором позивача. Докази направлення та вручення документів надати суду.

Ухвалою від 10.06.2026 відкладено підготовче засідання на 01.07.2026 на 13:30 год.

18.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ «Омега» надійшла заява, в якій останнє просить забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні по справі № 905/305/26, призначеному на 01.07.2026 о 13:30 год. та у всіх наступних засіданнях, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 22.06.2026 дану заяву задоволено.

27.07.2026, 04.08.2026, 24.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення з доданими документами.

Підготовче засідання відкладалось, востаннє на 26.08.2026 на 13:00 год.

Ухвалою від 26.08.2026 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 17.09.2026 о 13:00 год.

У судове засідання 17.09.2026 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції.Представник відповідача у судове засідання 17.09.2026 не з`явився.

Щодо порядку повідомлення відповідача про відкриття та хід провадження у справі суд зазначає наступне.

За приписами ст.365 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд констатує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4928-IX від 14.07.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч.1 ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Листом № 72/11-612/1-81401 від 13.10.2022 «Щодо припинення дії міжнародного договору» Міністерство закордонних справ України повідомило про розірвання дипломатичних відносин, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992 з 24.02.2022.

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України має місце зупиненням функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльності її дипломатичних установ на території України.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

У межах справи №905/305/26 суд приймає до уваги лист Міністерства юстиції України, що наданий суду в межах звернення у справі №905/129/23 в аналогічній ситуації, з роз`ясненнями щодо вручення судових документів державі Російська Федерація, в якому зазначено, що згідно з інформацією розміщеною на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномасштабного вторгнення. За інформацією, наданою Міністерством закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і pociєю у зв`язку широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється. З урахуванням викладеного, передача отримання будь-яких документів до/від компетентних органів росії, у тому числі дипломатичними каналами, через Міністерство юстиції України неможлива.

Таким чином, повідомлення відповідача неможливо як шляхом застосування дипломатичних інституцій, так і органами поштового зв`язку.

Проте суд, незважаючи на обставини, наведені вище, повинен вжити всіх максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його хід, та забезпечити об`єктивний розгляд справи, тому використовувались додаткові альтернативні засоби повідомлення відповідача.

Зокрема, під час відкриття провадження у справі суд встановив позивачу здійснити переклад ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/305/26 від 18.05.2026 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, поштове відправлення вказаних документів на адресу посольства Російській Федерації у країні за вибором позивача. Докази направлення та вручення документів надати суду.

При цьому, суд враховує, що безпосередньо до позовної заяви під час звернення до суду в якості додатку був наданий фіскальний чек АТ «Укрпошта» та лист від 08.05.2026 №08/05/20-26, що свідчить про направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу посольства Російської Федерації у Республіці Польща.

19.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Омега» надійшла заява про долучення документів у справі з доданими документами, зокрема, перекладом ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/305/26 від 18.05.2026 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, поштового відправлення вказаних документів на адресу посольства Російській Федерації у Республіці Польща.

Про дату, час та місце кожного засідання суду, у тому числі й 17.09.2026 року о 13:00 год, відповідач повідомлений шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення з наведеною інформацією.

Також, всі процесуальні документи суду у справі №905/305/26 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників у судове засідання, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

У судовому засіданні 17.09.2026 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, а також з`ясував фактичні обставини справи, безпосередньо дослідив докази, які містяться в матеріалах справи, за наслідками чого проведено судові дебати, в ході яких була підтверджена позиція позивача, висловлена в межах вступного слова.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Омега» послалось на те, що на підставі договору оренди користувалось нежитловим приміщенням по вулиці Будівельній, 17 в м. Білозерське Донецької області, в якому функціонував супермаркет «Varus» № 603 об`єкт роздрібної торгівлі, забезпечуючи реалізацію товарів та отримання доходу. У зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням Російської Федерації в Україну, знаходження останнього в безпосередній зоні бойових дій на території Білозерської територіальної громади унеможливлювало подальшу експлуатацію торгівельного об`єкту, внаслідок чого позивач фактично втратив безперешкодну можливість ведення господарської діяльності та через неможливість забезпечити безпеку персоналу, загрозу життю клієнтів був вимушений за наказом генерального директора підприємства з 07.04.2022 закрити цей супермаркет. Після покращення безпекової ситуації наказом генерального директора №04122023/23-нз від 04.12.2023 «Про припинення простою та відновлення роботи об`єкта СМ-603» було припинено простій магазину, роботу відновлено з грудня 2023. Позивач наголошує, що саме збройна агресія Російської Федерації проти України стала єдиною причиною для припинення роботи супермаркету в м. Білозерське, що завдало ТОВ «Омега» значних фінансових втрат у формі неодержаних доходів (упущеної вигоди), розмір якої за актом експертного дослідження складає 94 554,00 доларів США, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі від 18.05.2026 відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати до суду відзив на позов та докази, на яких ґрунтуються його заперечення та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

ТОВ «Омега» є юридичною особою, що діє на основі приватної власності та на підставі власного установчого документу, є резидентом України. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інформаційний код 30982361) підприємство зареєстровано 12.06.2000, основний вид діяльності: 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Позивач здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням «Varus» через свою мережу торгівельних супермаркетів, які знаходяться в різних містах України.

04.10.2019 року між фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Омега» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-19, згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) частину споруди магазину, площею 507.7 кв.м., на першому та підвальному поверсі будівлі, відмічену на схемі (Додаток № 1), що розташована за адресою: Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вулиця Будівельна, будинок 17, приміщення 1 (надалі Об`єкт).

Цільовим призначенням Об`єкту оренди є організація та здійснення Орендарем роздрібної торгівлі продовольчими товарами і непродовольчими товарами повсякденного ужитку, а також для складування товарів, для здійснення діяльності по переробці продовольчих товарів в напівфабрикати, виготовлення готових продовольчих товарів, для розміщення офісу Орендаря (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 6.1 Договір оренди набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Термін оренди обчислюється з моменту підписання Акту приймання- передачі «Об`єкта оренди» і діє до 01.06.2027р.

Договір та додатки до нього підписано представниками обох сторін, без зауважень та скріплено печаткою ТОВ «Омега».

Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжою Ю.Г. та зареєстровано в реєстрі за №725.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі зареєстровано за ТОВ «Омега» речове право користування (оренди) нежитловим приміщенням на підставі договору оренди від 04.10.2019.

24.02.2022 Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на територію України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по всій території було введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, з причин ведення активних бойових дій, евакуацією населення, неможливістю подальшої роботи супермаркетів, наказом Генерального директора ТОВ «Омега» № 126 від 04.04.2022 «Про консервацію супермаркету» виведено з експлуатації та припинена робота супермаркету Варус-603, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельна, 17. Строк консервації з 07.04.2022 до закінчення військового стану.

26.05.2022 сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-22-0145 про форс-мажорні обставини засвідчено, що через військову агресію Російської федерації проти України ТОВ «Омега» позбавлено можливості використовувати об`єкт оренди за адресою: Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вулиця Будівельна, будинок 17 за його цільовим призначенням для організації та здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами, непродовольчими товарами повсякденного вжитку, складування товарів, тощо; підтримувати в належному стані та обслуговувати інженерні системи, здійснювати охорону майна, розташованого в об`єкті оренди, виконувати інші зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №№ 01/10-19 від 04.10.2019 у термін з 07.04.2022.

Наказом Генерального директора ТОВ «Омега» №04122023/23-из від 04.12.2023 у зв`язку із стабілізацією безпекової ситуації у м. Білозерське Донецької області, відсутністю безпосередньої загрози для життя і здоров`я працівників та наявністю можливості забезпечення безпечних і належних умов праці відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України, а також з метою відновлення господарської діяльності підприємства,припинено простій (скасувано режим простою), що був запроваджений на об`єкті з причин, які не залежать від працівників, та відновити роботу магазину 603 за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельна, 17, з 23.12.2023.

Позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 22025050000000822; Дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 18.08.2025), правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 438 КК України; потерпілий, заявник - ТОВ «Омега». Обставини провадження: до слідчого відділу надійшла заява від ТОВ «Омега» про те, що внаслідок обстрілів з боку російських окупаційних військ та ведення бойових дій були зруйновані та в подальшому розграбовані приміщення супермаркетів «Varus», які були орендовані товариством для здійснення роздрібної торгівлі товарами, а саме наступні об`єкти: «Varus №601» за адресою Донецька область, м. Бахмут, вул. Ювілейна 69; «Varus №602» за адресою Донецька область, м. Світлодарськ, проспект Миру 6, «Varus №603» за адресою Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське. вул. Будівельна 17, прм. 1; «Varus №604» за адресою Донецька область, м. Миколаївка, вул. Синецького 19; «Varus №605» за адресою Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса 29; «Varus №606» за адресою Донецька область, м.Краматорськ, вул. Приймаченко Марії 15; «Varus №607» за адресою Донецька область, м.Покровськ, Лазурний м-ри, б/н, «Varus №608» за адресою Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна 8 А. Вказані дії Російської Федерації та, як наслідок неможливість фактичного використання вказаних об`єктів за цільовим призначенням, нанесли ТОВ «Омега» значні матеріальні збитки.

У матеріалах справи наявний лист Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях №78.1/78/2/13/1-4519 від 18.08.2025, яким ТОВ «Омега» визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22025050000000822 від 18.08.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

15.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелтер-Україна» (Оцінювач) та ТОВ «Омега» (Замовник) укладено договір про надання послуг №150424, предметом якого відповідно до п.1.1 договору є послуги з проведення оцінки упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації. Перелік приміщень наведений в додатку №1 до цього договору.

Як визначено сторонами у п.2.1 договору про надання послуг загальна ціна послуг становить 250000,0грн.

По закінченню надання послуг оцінювач передає замовнику «Звіт про незалежну оцінку майна», оформлений згідно чинного законодавства України та умов цього договору, готового для використання замовником за призначення відповідно до мети (п. 4.1).

За п.7.1 договору про надання послуг він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору.

У додатку №1 до договору про надання послуг, зокрема, визначено об`єкт В-603 за адресою Донецька обл., м. Білозерське, вулиця Будівельна, будинок 17.

Відповідно до платіжних інструкцій №21714 та №14496 на виконання умов договору Замовником сплачено Оцінювачу послуги сукупно в сумі 250000,00грн.

Згідно з актом прийому-передачі послуг від 26.06.2024 Оцінювач передав, а Замовник прийняв виконані згідно договору про надання послуг №150424 від 15.04.2024 послуги, що стосуються оцінки упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтер-Україна» про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації визначено, зокрема, розмір упущеної вигоди від простою магазину В-603 за адресою: Донецька обл., м. Білозерське, вул. Будівельна, буд.17 складає 3457707грн (еквівалент 94554,00 доларів США).

ТОВ «Рієлтер-Україна» діяло на підставі сертифіката №116/2024 від 11.03.2024, виданого Фондом державного майна України. На підтвердження права здійснювати незалежну оцінку майна також суду надано кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Сіренка Ігоря Івановича, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача.

На звіт 20.07.2026 оформлено Рецензію, відповідно до висновків якої згідно до п. 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» Звіт про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, що рецензується, класифікується за такою ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

Рецензія підписана членами Експертної ради ГО «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки», а саме, віцепрезидентом ВАФО, кандидатом фізико-математичних наук, оцінювач Максимовим С.Й., членом Експертної ради ВАФО, оцінювачем Мєдною В.Д. Підпис рецензентів посвідчив виконавчий директор ГО «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки» Городник А.Г.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації за захистом порушеного права шляхом стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 94554,00 доларів США, які виникли внаслідок протиправних дій Російської Федерації держави агресора, що призвели до порушення майнових прав позивача внаслідок неможливості здійснення господарської діяльності та позбавлення права на майно.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, дослідивши обставини справи та надані в порядку статті 74 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У частині першій статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави у справі як відповідача або третьої особи, може бути допущене лише за згодою компетентних органів відповідної держави.

Отже, іноземна держава користується судовим імунітетом за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Натомість, 24 лютого 2022 року Російська Федерація здійснила військове вторгнення на територію України. Вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, тому Російська Федерація, як зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, заперечує суверенітет України та з 2014 року не припиняє збройну агресію, чисельні акти геноциду українського народу, тому, безумовно, Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом, а зобов`язань дотримуватися суверенітету вказаної держави та поважати його на цей час немає.

Додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах зазначені у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, в яких акцентовано, що підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичайне міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Верховним Судом у вказаній постанові викладена правова позиція, відповідно до якої загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Господарський суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Висновки щодо застосування норм права, зазначені у постановах Верховного Суду, у відповідності до положень частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з нормою частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при зверненні з позовом до Російської Федерації, позивач для правильного вирішення спору не потребує згоди компетентних органів Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання. Отже, у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у резидента України з Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц сформулювала правовий висновок, відповідно до якого визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У позовній заяві відповідачем у спорі визначена держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.

Господарський суд наголошує, що державу представляє влада, яка поєднує в собі виконавчу, законодавчу, судову, а також центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Протиправні дії органів держави є її власними діями, тому відповідно до пунктів 1, 3 ІV Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року безпосередньо держава несе відповідальність, у тому числі у формі відшкодування збитків, за протиправні дії своїх органів, зокрема збройних сил у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій. Загальновідомо, що за військові дії на території України відповідальна Російська Федерація.

У постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини (пункт 6.21.). Вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу (пункт 6.23.). Наведені висновки вказують на можливість держави вступати в господарські правовідносини через відповідні органи.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20 (пункт 5.4.) зазначив, що у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Тобто органи держави не є самостійними суб`єктами, а виконують представницьку функцію держави.

Положеннями Федерального закону Російської Федерації «Про прокуратуру Російської Федерації» в редакції від 11.06.2022 № 183-ФЗ визначено, що Генеральна прокуратура Російської Федерації забезпечує представництво та захист інтересів Російської Федерації у міжнародних органах. Іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах), крім випадків розгляду спорів між Російською Федерацією та іноземними державами або міжнародними організаціями, а також спорів, пов`язаних з договірними (контрактними) зобов`язаннями дипломатичних представництв та консульських установ Російської Федерації, представництв Російської Федерації при міжнародних організаціях, інших офіційних представництв Російської Федерації та представництв федеральних органів виконавчої влади, що знаходяться за межами території Російської Федерації, якщо інше не передбачено окремими рішеннями Президента Російської Федерації.

Таким чином, повноваження Генеральної прокуратури Російської Федерації найбільш наближені до представництва інтересів цієї держави в іноземних судах. Отже, Генеральна прокуратура Російської Федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів держави в межах цього спору. Визначення Генеральної прокуратури Російської Федерації як представника є необхідним у цій справі через особливий статус держави, яка може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи.

З огляду на наведені обставини, проаналізувавши характер правовідносин, з яких виник спір, та предмет позову, суд виснує, що звернення до українського суду є єдиним ефективним і розумно доступним засобом захисту порушених прав та законних інтересів позивача, та погоджується з тим, що належним відповідачем у цій справі є Російська Федерація в особі її органу Генеральної прокуратури Російської Федерації, та вирішує спір за її участі на загальних підставах.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ «Омега» про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, завданих підприємству внаслідок неправомірних дій Російської Федерації - збройної військової агресії проти України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про міжнародне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Приписами частини першої статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (статті 1166 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, як встановлено положеннями частин першої - третьої статті 22 ЦК України, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у зроблених нею витратах, втраті або пошкоджені майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Великої палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) наявність збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19).

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності), внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За змістом принципів господарського судочинства: рівності, змагальності, обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, та диспозитивності, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

У розумінні наведених норм законодавства у спірних правовідносинах обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, тобто діє презумпція вини - відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15).

Факт масштабної, немотивованої збройної агресії Російської Федерації проти України, яка почалася 24.02.2022, визнано Резолюцією надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022. Цією Резолюцією військова агресія була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

За таких обставин цей факт, який закріплено державою на законодавчому рівні та визнано на найвищому міжнародному рівні, є загальновідомим і має преюдиційне значення. При цьому протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України, визнається загальновідомим фактом,

Відповідно до частини третьої статі 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Господарський суд акцентує, що частина друга статті 1166 ЦК України у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність вини у завданні збитків повинен доводити сам завдач. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача збитків.

Невизнання суверенітету незалежної країни, порушення її кордонів та ведення бойових дій військовими формуваннями Російської Федерації на території України є у будь-якому разі винними діями, оскільки жодна особа, у контексті вищенаведеного, не може не усвідомлювати протиправність таких дій та їх наслідки. Тому, на розсуд суду, вина відповідача підтверджується самим фактом скоєного правопорушення.

Обов`язковими умовами покладення відповідальності має бути наявність збитків та безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Матеріалами справи встановлено, що споруда магазину, в якій був розташований супермаркет «Varus» № 603, знаходиться за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельна, будинок 17 (приміщення 1).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення можливості бойових дій Білозерської міської територіальної громади та Добропільської міської територіальної громади Покровського району Донецької області є 24.02.2022. У подальшому, територіальні громади міст Білозерська та Добропілля відповідно з 10.08.2025 та 26.06.2025 віднесені до територій з активними бойовими діями, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183 затверджено Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, в якому визначені організаційні основи та встановлено єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних виробничих фондів підприємств (далі основні фонди підприємств) і обов`язкове для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності, крім підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби. Для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.

Консервація основних фондів підприємств це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування (пункт 2 Положення).

Основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним (пункт 3 Положення).

Підставою виведення з експлуатації та припинення роботи супермаркету «Varus»-603, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельна, 17, згідно наказу Генерального директора ТОВ «Омега» № 126 від 04.04.2022 «Про консервацію супермаркету» є оголошення евакуації населення з території ведення активних бойових дій та створення загрози життю та здоров`ю працівників та клієнтів внаслідок військової агресії Російської Федерації. Строк консервації з 07.04.2022 до закінчення військового стану. Робота супермаркету «Varus»-603 відновлена з 23.12.2023 згідно з наказом Генерального директора ТОВ «Омега» №04122023/23-из від 04.12.2023.

Господарський суд враховує, що обставини збройної агресії Російської Федерації проти України безпосередньо мають негативний вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, оскільки спричиняють зниження попиту на товари і послуги, зменшення купівельної спроможності населення, порушення логістичних процесів. Очевидно, що фізичний доступ до торгівельного об`єкту, розташованому в районі проведення воєнних (бойових) дій, мав бути обмежений з міркувань безпеки. При цьому, консервація супермаркету «Varus» була вимушеним кроком через загрозу безпеці, а не добровільним рішенням керівництва товариства.

Дніпропетровською торгово-промисловою палатою Сертифікатом № 1200-22-0145 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати об`єкт оренди за адресою: м. Добропілля, м. Білозерське Донецької області, вулиця Будівельна, буд. 17, загальною площею 507,7 кв.м., відповідно до його призначення: для організації та здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами і непродовольчими товарами повсякденного ужитку, складування товарі тощо, у термін з 07.04.2022р., за Договором оренди нежитлового приміщення № 01/10-19 від 04.10.2019 року.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену особливістю її правової категорії.

Збитки як правова категорія включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Отже, згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (неотриманий) дохід, якій кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався права здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (пункти 51, 52, 53 постанови Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

При цьому, легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні гуртуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц. постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна(ст.4).

Статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Оцінювачами, відповідно до ст.6 вказаного закону, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації державою Україна створено спеціальний механізм для визначення всіх збитків, які завдала держава-агресор, процедура якого встановлена в Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326, (далі Порядок № 326), та в Методиці визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 року за № 1522/388858) (далі Методика № 3904/1223).

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (Додаток до Порядку), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Метою оцінки збитків є, зокрема визначення упущеної вигоди (пункт 8 Додатку).

Пунктом 1 Методики № 3904/1223 передбачено, що ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року

Положеннями розділу ІV «Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)» Методики унормовано: визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди (абзац 2 пункту 1).

Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії (пункт 2).

Грошовий потік, що відображає упущену вигоду, визначають як такий, що номінований в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США (пункт 3).

Для визначення розміру завданих збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок військового вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України ТОВ «Омега» уклало з суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Ріелтер-Україна» (Оцінювач) договір № 150424 від 15.04.2024, за наслідками виконання якого складено Звіт про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Під час складання Звіту суб`єктом оціночної діяльності проведено аналіз достовірності та достатності наявної вхідної інформації для виконання Звіту, яким визнано, що надана письмова інформація фінансового, технічного, юридичного характеру щодо предмету Договору підтверджена належними документами, є достатньою та перевіреною.

При визначені розміру упущеної вигоди Оцінювачем застосована Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223.

Згідно Звіту про визначення розміру упущеної вигоди від 21.06.2024 суб`єкту оціночної діяльності ТОВ «Ріелтер-Україна» розмір упущеної вигоди ТОВ «Омега» по супермаркету «Varus» № 603, розташованому в місті Білозерське Донецької області, становить 94 554,00 доларів США, нарахування здійснені за період консервації обєкта.

За приписами ст.4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є однією із форм оцінки майна є, яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

За вимогою позивача на підставі ст. 13 вказаного Закону ГО «Всеукраїнська Асоціація фахівців оцінки» зроблена рецензія від 20.07.2026 на Звіт ТОВ «Рієлтер-Україна» про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, якою підтверджено, що відповідно до п.67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» Звіт про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, що рецензується, класифікується за такою ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

Заперечення щодо змісту звіту чи застосованої методики в спростування результатів дослідження суду не надані.

Оцінивши вказаний Звіт, суд вважає його належним та допустимим доказом розміру завданих ТОВ «Омега» збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяної внаслідок агресії Російської Федерації проти України.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина перша статті 79 ГПК України).

Відповідні приписи Господарського процесуального кодексу України мають загальний, універсальний характер, так як вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

Враховуючи викладені обставини, що мають юридичне значення, надавши оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про порушення права позивача як суб`єкта господарювання: належними і достовірними доказами встановлена наявність повного складу цивільного законодавства у вигляді заподіяння збитків у формі упущеної вигоди (неотриманих доходів) ТОВ «Омега» протиправними діями Російської Федерації внаслідок збройної агресії проти України, що має наслідком їх відшкодування позивачу, тому суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір як звільнений від його сплати.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 62902,05грн (1,5 відсотка ціни позову у перерахунку за курсом НБУ на дату винесення рішення ?0,8).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до відповідача держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 94554,00 доларів США задовольнити.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса місцезнаходження: 125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, 15а, ідентифікаційний код 00035335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (адреса місцезнаходження: 49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, ідентифікаційний код 30982361) збитки у розмірі 94554,00 доларів США.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса місцезнаходження: 125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, 15а, ідентифікаційний код 00035335) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 62902,05грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення суду проголошено в судовому засіданні 17.09.2026.

Повний текст рішення суду підписано 02.10.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова