Рішення № 140307400, 02.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2814/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, місто Самар, вулиця Гетьманська, будинок 5)

в інтересах держави в особі позивача: Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Губиниха, вулиця Шевченка, будинок 16; ідентифікаційний код 04338457)

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 93 298,67 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції прокурора.

Прокуратурою встановлено, що працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 07.10.2025 в кварталі 16 виділ 11 виявлено факт незаконної порубки 15 дерев: породи «Ясен звичайний» - 6 штук, з них сироростучі: 23 см 1 шт, 25 см 1 шт, 26 см 1 шт, 29 см 1 шт, 31 см 1 шт, сухостійні: 19 см 1 шт.; породи «Дуб звичайний» - 9 штук, з них сироростучі: 16 см 1 шт, 25 см 1 шт, 26 см 2 шт, 27 см 1 шт, 30 см 2 шт, 32 см 2 шт., що розташовані в адміністративних межах Губиниської селищної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» 07.10.2025 складено акт огляду місць вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до Розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», загальний розмір збитків становить 93 298,67 грн.

Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» направлено повідомлення про виявлене правопорушення (№2394/32.7.2-2025 від 09.10.2025) до відділення поліції №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. За вказаним фактом незаконної порубки дерев, ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 07.11.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025044080000181 за частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України.

Шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, отже, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача ДП «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, які знаходяться на території Губиниської селищної ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Вказане стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

2. Стислий виклад позиції позивача

Губиниська селищна рада позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглянути справу без участі представника Губиниської селищної ради.

3. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на виконання вимог статті 63 Лісового кодексу України відповідачем проводиться великий обсяг заходів для забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок.

07.10.2025 працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під час обходу території кварталу 16 виділу 11 Перещепинського лісництва було виявлено 15 пнів незаконно зрубаних дерев породи «Ясен звичайний» та «Дуб звичайний». По даному факту порушено кримінальне провадження №12025044080000181 від 07.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України.

На момент вчинення кримінального правопорушення у постійному користуванні в межах філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» розташовано 217773,4489 га заліснених земель, що розташовані не суцільним контуром, а у вигляді заліснених ділянок. Площа Перещепинського лісництва становить 4642,1000 га. Лісові ділянки не є огородженими, чи іншим чином унеможливлений доступ громадян до лісу. Разом з тим, охорона лісу здійснюється шляхом виконання сукупності заходів. Для виконання своїх обов`язків з охорони лісу філія в межах штатного розпису має співробітників державної лісової охорони, в т.ч. майстрів лісу, які безпосередньо виконують завдання із охорони лісових угідь. Співробітники лісової охорони навіть у свій власний час (в т.ч. у вихідні дні) здійснюють охорону лісу від незаконних рубок. Враховуючи воєнний стан, патрулювання лісових масивів дозволено лише в певний період доби, оскільки на території Дніпропетровської області встановлена комендантська година з 00.00 год. до 05.00 год. Під час комендантської години пересуватися громадянам, в т.ч. працівникам державної лісової охорони заборонено. Окрім того, у 2022 році введений мораторій на відвідування лісів громадянами, оскільки частина лісів забруднена мінно-вибуховими пристроями в результаті обстрілів країни-агресора, що в свою чергу теж унеможливлює достатнє безпечне патрулювання.

Зазначене кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено. Не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, так само не встановлено вини посадових осіб відповідача.

Спільним роз`ясненням, яке було складено та підписано Державним комітетом лісового господарства України від 30.04.1999 № 03- 01/981 та Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 28.04.1999 №23-10/6-113, й було направлено територіальним органам лісового господарства та державним управлінням екобезпеки в областях для керівництва в роботі, та на даний час є діючим, зазначено наступне: «Стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, передбачені згаданими таксами, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування згаданих вище такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, крім випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним.».

Позивачем не доведено, що шкода, завдана лісу, спричинена саме бездіяльністю відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності, незважаючи на те, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, суперечить статтям 105, 107 Лісового кодексу України, 66 Конституції України, 1166 Цивільного кодексу України, статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», в яких є пряме посилання на те, що шкода, заподіяна ними (саме винними особами), відшкодовується в повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

14.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - Губиниської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 93 298,67 грн, відповідно до якої прокурор просить суд:

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034, адреса: вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601) на користь держави в особі Губиниської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 93 298,67 грн на рахунок: UA298999980333189331000004617 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/Губиниська селищна рада/24062100, ідентифікаційний код 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

- стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 ідентифікаційний код 02909938) понесені судові витрати;

- про час розгляду справи повідомити учасників справи та Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 справу №904/2814/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

19.05.2026 ухвалою господарського суду позовну заяву керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача: Губиниської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 93 298,67 грн - залишено без руху.

22.05.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №24983/26 від 22.05.2026) про усунення недоліків.

27.05.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

28.05.2026 до господарського суду через систему Електронний суд від представника позивача через систему Електронний суд надійшла заява (вх. суду №26172/26 від 28.05.2026 від 28.05.2026) про розгляд справи без участі, у якій представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача.

05.06.2026 до господарського суду через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив (вх. суду №27881/26 від 05.06.2026) на позовну заяву, у якому представник відповідача просить: відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі.

10.06.2026 до господарського суду через систему Електронний суд від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. суду №28561/26 від 10.06.2026) у якій прокурор просить:

позов керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області до ДСГП «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 93 298,67 грн - задовольнити у повному обсязі.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/2814/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, оцінка доказів та аргументів сторін

Спір у справі виник у зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, а саме вимог статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, які знаходяться на території Губиниської селищної ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт незаконної порубки дерев.

(2) Факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та визначення розміру.

1. Щодо незаконної порубки дерев.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 07.10.2025 в кварталі 16 виділі 11 виявлено факт незаконної порубки 15 дерев: породи «Ясен звичайний» - 5 штук; породи «Дуб звичайний» - 9 штук; сухостійні - 1 штука, що розташовані в адміністративних межах Губиниської селищної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 07.10.2025 (надалі - акт огляду, а.с. 25-26).

Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» до відділення поліції №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області направлено повідомлення про кримінальне правопорушення (№2394/32.7.2-2025 від 09.10.2025) (а.с. 24), у якому заявник просить, зокрема, розпочати досудове розслідування щодо викладених в заяві фактів, повідомивши заявника про результати його розгляду.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що за вказаним фактом незаконної порубки дерев, ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 07.11.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025044080000181 за частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України (а.с. 22-23).

2. Щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та визначення розміру.

Прокурор зазначає, що відповідно до Розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», загальний розмір шкоди становить 93 298,67 грн.

Так, до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 07.10.2025 додано розрахунок шкоди, заподіяної лісу Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Губиниська територіальна громада Самарівський район квартал 16 виділ 11 (а.с. 26), проведений провідним інженером ОЗЛ Яною Токар, відповідно до якого загальний розмір шкоди складає 93 298,67 грн.

Також в матеріалах справи міститься копія Схематичного плану Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» про скоєне лісопорушення квартал 16 виділ 11 (а.с. 26 на звороті) та Польова перелікова відомість незаконно зрубаних дерев (а.с. 27).

IV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

За змістом статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до частини першої статті 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За частиною першою статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть, зокрема, особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (пункт 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до статті 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України: змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично запровадивши в господарському процесі стандарт доказування "вірогідності доказів". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено на загальновизнаному принципі негайного впливу процесуальних змін на справи, що перебувають на розгляді суду.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", передбачає необхідність зіставлення судом доказів, поданих позивачем і відповідачем. Отже, за цим стандартом недостатньо лише надати певний обсяг доказів на підтвердження обставини - сторона має подати такі докази, які у сукупності переважать доводи та докази іншої сторони. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання вірогідності доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням.

У розумінні наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази та обставини справи з погляду їх вірогідності, яка дає змогу дійти висновку, що відповідні факти скоріше мали місце, ніж не мали. Тому під час розгляду справи суд зобов`язаний дотримуватися вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин та оцінки доказів. Всебічність і повнота розгляду означають встановлення всіх юридично значущих обставин і дослідження поданих доказів, що унеможливлює однобічність і забезпечує ухвалення законного та обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо відсутності у будь-якого доказу наперед встановленої сили, оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт незаконної порубки 15 дерев: а саме: 6 дерев породи ясен звичайний, з яких 5 дерев є сироростучими діаметром відповідно 23 см, 25 см, 26 см, 29 см та 31 см, а 1 дерево є сухостійним діаметром 19 см; та 9 дерев породи дуб звичайний діаметром відповідно 16 см, 25 см, 26 см (2 дерева), 27 см, 30 см (2 дерева) та 32 см (2 дерева), що розташовані в адміністративних межах Губиниської селищної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області.

Отже, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території, повинен відшкодувати завдану шкоду.

Суд ураховує, що у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 93 298,67 грн, наведено у розрахунку шкоди, заподіяної лісу Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва Губиниська територіальна громада Самарівський район квартал 16 виділ 11 (а.с. 26), проведений провідним інженером ОЗЛ Яною Токар.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що він здійснений відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, окрім того спеціальними нормами постанови Кабінету Міністрів України затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства щодо охорони лісів, збереження лісових ресурсів і підвищення ефективності їх використання застосування яких є належним та допустимим в правозастосовній практиці, про що неодноразово вказувалось Верховним Судом.

Розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 93 298,67 грн, відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 та включає обрахунок пошкоджених дерев біля шийки кореня до припинення росту в наступній кількості: порода Ясен звичайний 6 штук, з них сироростучі: 23см 1шт, 25см 1шт, 26см 1шт, 29см 1шт, 31см 1шт., сухостійні: 19см 1шт., порода Дуб звичайний 9 штук, з них сироростучі: 16см 1шт, 25см 1шт, 26см 2шт, 27см 1шт, 30см 2шт, 32см 2шт.

Суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки шкоди, який загалом складає 93 298,67 грн, розрахунок є вірним, а відповідач цей розрахунок не оспорив і контррозрахунку не надав.

Крім того, відповідно до пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Таким чином, акти огляду місця вчинення порушень лісового законодавства та вказані розрахунки завданих збитків, проведені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними та допустимими доказами у зв`язку із чим твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів безпідставні.

Враховуючи наведене, судом встановлена та матеріалами справи підтверджена наявність усіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду); шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; вина заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку з огляду на таке.

Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що призвело до здійснення незаконної порубки дерев.

Щодо посилання відповідача на те, що кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому не проведено та не встановлено осіб, які вчинили самовільну рубку суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача є достатніми та належними доказами.

Крім того, Верховний Суд у справі №907/181/22 у постанові від 12.09.2024 зазначив, що: «…обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Верховний Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допущення самовільної вирубки лісу.

Наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб інших осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо підстав представництва прокурором суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом або іншою заявою (пункт 1 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною чи іншою заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з вимогами частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.

З листів Губиниської селищної ради від 15.04.2026 №846 та від 24.04.2026 №929 (а.с. 32 на звороті, 47) вбачається, що заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 16 виділі 11 Перещепинського лісництва Новомосковського надлісництва у сумі 93 298,67 грн. і досі не вживались, проти пред`явлення Самарівською окружною прокуратурою позову про стягнення зазначених збитків селищна рада не заперечує.

З огляду на вказане під час листування, яке здійснювалося Самарівською окружною прокуратурою на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором встановлено порушення інтересів держави та невжиття згаданим компетентним органом заходів, спрямованих на захист цих інтересів, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.

В порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою було повідомлено позивача про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді (а.с. 86-87).

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення з метою забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд та здійснення суспільного контролю за правосуддям. Водночас суд не зобов`язаний надавати відповідь на кожен довід сторін, якщо у рішенні викладено мотиви, достатні для розуміння підстав його ухвалення з урахуванням конкретних обставин справи та характеру спірних правовідносин.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що прокурор обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Губиниха, вулиця Шевченка, будинок 16; ідентифікаційний код 04338457) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 93 298,67 грн (дев`яносто три тисячі двісті дев`яносто вісім гривень шістдесят сім копійок) на рахунок: UA298999980333189331000004617 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/Губиниська селищна рада/24062100, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.).

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.10.2026

Суддя Т.В. Іванова