Рішення № 140307360, 02.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2388/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13; ідентифікаційний код 43556600)

до Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 37 178 грн. 40 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1805/26 від 30.04.2026) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича 37 178 грн. 40 коп., що складає 27 741 грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язання за період з 26.12.2024 до 22.04.2026 та 9 437 грн. 30 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 26.12.2024 до 22.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/4400/24 з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" стягнуто заборгованість у розмірі 237 930,06 грн та судовий збір у розмірі 2 855,16 грн. Вказане рішення набрало законної сили 25.12.2024, на його виконання 30.12.2024 судом видано відповідний наказ, а 21.01.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №76887071.

Позивач також зазначає, що станом на 24.04.2026 у межах виконавчого провадження з відповідача стягнуто лише 198,44 грн, у зв`язку з чим непогашеною залишилася основна заборгованість у розмірі 237 731,62 грн.

Посилаючись на положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та на те, що ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не припинило грошового зобов`язання відповідача до моменту його фактичного виконання, позивач нарахував на непогашену суму боргу за період з 26.12.2024 по 22.04.2026 інфляційні втрати у розмірі 27 741,10 грн та 3% річних у розмірі 9 437,30 грн, усього 37 178,40 грн, які просить стягнути з відповідача.

Також просить стягнути з відповідача 17 662 грн. 40 коп. - судових витрат, з яких: 2 662 грн. 40 коп. - сплачений судовий збір та 15 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49040, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 60, квартира 67, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.20).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 05.05.2026, було повернуто за зворотною адресою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" (а.с. 25-28).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2,4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 05.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 02.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/4400/24 (а.с.8-11) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" до Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 237 930 грн. 06 коп., а також судовий збір у розмірі 2 855 грн. 16 коп.

Вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 25.12.2024, що підтверджується відповідною довідкою про набрання судовим рішенням законної сили (а.с. 11).

На примусове виконання вказаного рішення господарського суду 30.12.2024 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у справі №904/4400/24 (а.с. 12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича від 21.01.2025 відкрито виконавче провадження №76887071 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4400/24 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" заборгованості у розмірі 237 930 грн. 06 коп. та судового збору у розмірі 2 855 грн. 16 коп.

Згідно листа-відповіді приватного виконавця Нордіо В.В. від 24.04.2026 за вих. №279534 (а.с. 14-15) вбачається, що станом на 24.04.2026 у межах виконавчого провадження №76887071 з відповідача стягнуто 198 грн. 44 коп.

Отже, з урахуванням часткового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/4400/24 у сумі 198 грн. 44 коп., непогашена сума основної заборгованості, на яку позивачем здійснено нарахування, становить 237 731 грн. 62 коп. (237 930 грн. 06 коп. - 198 грн. 44 коп.).

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання у повному обсязі позивачем на суму непогашеної заборгованості 237 731 грн. 62 коп. здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 26.12.2024 по 22.04.2026.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат за зазначений період становить 27 741 грн. 10 коп. (а.с. 6).

Крім того, позивачем нараховано 3% річних на суму непогашеної заборгованості 237 731 грн. 62 коп. (а.с. 7), а саме за період з 26.12.2024 по 31.12.2024 у розмірі 116 грн. 92 коп. та за період з 01.01.2025 по 22.04.2026 у розмірі 9 320 грн. 38 коп., що загалом становить 9 437 грн. 30 коп.

Таким чином, загальний розмір заявлених до стягнення з відповідача нарахувань, здійснених відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, становить 37 178 грн 40 коп., з яких 27 741 грн. 10 коп. - інфляційні нарахування та 9 437 грн. 30 коп. - 3% річних.

Господарський суд зазначає, що відповідач протягом розгляду справи відзиву на позовну заяву та контррозрахунку заявлених до стягнення сум до господарського суду не подав, а також не подав до суду доказів повного або часткового погашення заборгованості протягом зазначеного періоду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.08.2019 по справі №910/11164/16 визначено, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/4400/24, яке набрало законної сили 25.12.2024 (а.с.8-11), з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" стягнуто заборгованість у розмірі 237 930 грн. 06 коп., а також судовий збір у розмірі 2 855 грн. 16 коп.

Отже, обставини щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та його розміру, встановлені судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/4400/24, яке набрало законної сили 25.12.2024, повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення грошової заборгованості сама по собі не припиняє відповідного зобов`язання боржника, а його невиконання не позбавляє кредитора права на застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання та нараховуються до моменту його фактичного виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.01.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №76887071 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4400/24.

З відповіді приватного виконавця від 24.04.2026 вбачається, що станом на вказану дату у межах виконавчого провадження з відповідача стягнуто лише 198 грн. 44 коп.

Таким чином, непогашена сума основної заборгованості, з якої позивачем здійснено нарахування, становить 237 731 грн. 62 коп., доказів зворотного відповідачем не надано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с. 6), господарський суд встановив, що за період з 26.12.2024 по 22.04.2026 їх розмір становить 27 741 грн. 10 коп. Розрахунок здійснено виходячи із суми непогашеної заборгованості 237 731 грн. 62 коп. із застосуванням відповідних індексів інфляції.

Також позивачем нараховано 3% річних за період з 26.12.2024 по 22.04.2026, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 7), на суму 9 437 грн. 30 коп., з яких 116 грн. 92 коп. нараховано за період з 26.12.2024 по 31.12.2024 та 9 320 грн. 38 коп. за період з 01.01.2025 по 22.04.2026.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що вони здійснені правильно, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України та з урахуванням встановленої суми непогашеного грошового зобов`язання.

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних не надав, доказів повного або часткового погашення заборгованості за час розгляду справи з 30.04.2026 по 02.10.2026 матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича 27 741 грн. 10 коп. - інфляційних втрат та 9 437 грн. 30 коп. - 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судових витрат по сплаті судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Щодо судових витрат на правничу (правову) допомогу

Відповідно до положень частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. Крім того, повивач вказує, що у разі понесення додаткових судових витрат, позивачем буде заявлено відповідне клопотання про збільшення розміру понесених судових витрат. Документальне підтвердження понесених позивачем витрат останнім буде подано відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Станом на дату ухвалення рішення докази на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп., їх обсягу та вартості суду не подані.

З огляду на викладене, питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у даному рішенні господарським судом не вирішується та може бути розглянуто судом у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку у разі подання позивачем відповідних доказів у визначений законом строк.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13; ідентифікаційний код 43556600) до Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 37 178 грн. 40 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхуткіна В`ячеслава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13; ідентифікаційний код 43556600) 27 741 (двадцять сім тисяч сімсот сорок одну) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 9 437 (дев`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 30 коп. - 3 % річних та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судових витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026