Рішення № 140307257, 24.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2026 р. Cправа № 902/342/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (вул. Жилянська, буд. 106-Б, м. Київ, 01032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" (вул. Карпенка - Карго, 6, м. Хмільник, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22000)

про стягнення 1 537 678,91 грн

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Яковлев О.С.

відповідача: Чорнобровкіна Ю.В.

В С Т А Н О В И В :

20.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" про стягнення 1 537 678,91 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.03.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі № 902/342/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.04.2026.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 23.03.2026.

Поряд з цим, суд зазначає, що від представника відповідача ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" надійшла заява (вх. № канц. 01-30/3901/26 від 21.04.2026), про відкладення розгляду справи, з огляду надання можливості уповноваженому представнику підготувати правову позицію по справі.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, з огляду на задоволення клопотання представника відповідача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 19.05.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 21.04.2026.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 19.05.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 18.06.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.05.2026.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, з огляду на задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 18.06.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 08.09.2026.

За результатами проведеного судового засідання 08.09.2026 суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи на 15.09.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні 15.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення вступної та резолютивної частин рішення відбудеться 24.09.2026.

В судовому засіданні 24.09.2026 суд згідно з ч. 6 ст. 233 та ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частину рішення суду.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами № 12/12/2024 та № 12/12/2024-1 від 12.12.2024 суборенди сільськогосподарської техніки, щодо її поставки суборендарю, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення передоплати в розмірі 800 000,00 грн та 78 419, 53 грн інфляційних втрат, 29 259,38 грн 3% річних, 525 000,00 грн штрафних санкцій згідно п. 8.2. Договору та 105 000,00 грн штрафу згідно п. 8.4. Договору.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення саме штрафних санкцій, позиція останнього викладена у заяві (вх. № канц. 01-30/5082/26 від 18.05.2026), де останнім вказано, що як вбачається із змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу штраф на підставі п.8.4. договору №12/12/2024 від 12.12.2024 у розмірі 25 000,00 грн (по 5000,00 грн за кожен випадок неможливості експлуатації визначених договором одиниць техніки), та на підставі п. 8.4 Договору №12/12/2024-1 від 12.12.2024 у розмірі 5 000,00 грн за неможливість експлуатації одиниці техніки.

Так, відповідачем зазначається, що у вищевказаних пунктах зазначено, що у випадках неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди з вини Орендаря внаслідок відсутності членів екіпажу Орендаря та/або неможливості виконання членами екіпажу Орендаря їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендаря їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендаря вимог та вказівок Суборендаря та/або порушення Орендарем та членами його екіпажів п. 6.23 Договору та/або п. 6.24. Договору, Орендар сплачує Суборендарю штраф у розмірі 5000,00 грн за кожен такий випадок. Проте обставини, які є підставою для накладення штрафу у розмірі 5000,00 грн за кожен випадок неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди не наступили, оскільки відповідач не передавав обумовлене Договором №12/12/2024 від 12.12.2024 та Договором №12/12/2024-1 від 12.12.2024, а накладення на Відповідача штрафу на підставі п.8.4. Договору №12/12/2024 від 12.12.2024 та Договору №12/12/2024 -1 від 12.12.2024 призведе до застосування двох різних санкцій за вчинення одного порушення зобов`язання.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір заявленого штрафу по п.п. 8.2. договорів, оскільки розмір заявлених штрафних санкцій є непропорційним наслідкам порушення зобов`язання, порушення не спричинило шкоди іншим учасникам господарських правовідносин, а одночасне стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та значного розміру штрафних санкцій призводить до надмірного тягаря відповідальності.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 12.12.2024 між ТОВ «Трейд Агро Трас Сервіс» (Орендар) та ТОВ «Акріс Агро Груп» (Суборендар) було укладено Договір № 12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п.1.1. Договору суборенди Орендар зобов`язався передати, а Суборендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі «майно» або «суборендоване майно» або «техніка»). Склад, вартість, технічні характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до даного Договору.

Згідно із п.1.4. Договору суборенди майно передається у суборенду разом з екіпажами Орендаря, які забезпечують управління, технічну експлуатацію, обслуговування і ремонт суборендованого майна, - відповідно до кількості одиниць самохідної техніки. Екіпаж не припиняє трудових відносин із Орендарем та не вступає у трудові відносини з Суборендарем. За цим договором Орендар також надає Суборендареві комплекс послуг для забезпечення нормального використання майна.

Майно передається в суборенду з метою використання в господарській діяльності Суборендаря та відповідно до його цільового призначення (п.1.5 Договору).

Умовами договору погоджено, що Суборендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в суборенду за Актом передачі- приймання (п.2.3. Договору).

Між Сторонами було погоджено, що достатнім і належним доказом ненадання техніки та/або екіпажів у місце передачі майна в суборенду є відповідний акт, складений на такому місці представниками Суборендаря (п.2.6. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору суборенди датою сплати суборендної плати за цим Договором ж дата сплати Суборендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендаря.

Відповідно до п.3.5. Договору суборенди сума всіх суборендних платежів Суборендаря на користь Орендаря є ціною цього Договору.

Згідно із п.3.8. Договору суборенди суборендна плата може сплачуватись Суборендарем на умовах часткової передплати або авансу за власною ініціативою Суборендаря та за його вибором.

Орендар зобов`язався передати Суборендарю майно згідно з цим Договором за Актом передачі-приймання разом з екіпажем до дати визначеної відповідним додатком до Договору (п.6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.25. Договору суборенди Орендар зобов`язався забезпечити Суборендарю можливість виконання робіт суборендованою технікою з екіпажами у період суборенди у цілодобовому режимі роботи техніки.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Збитки відшкодовуються понад штрафні санкції (п. 8.1. Договору).

Умовами Договору погоджено, що у випадку порушення строків передачі майна у суборенду Орендар сплачує Суборендареві штраф в розмірі 100 000,00 грн за кожну одиницю техніки, яка була погоджена Сторонами у додатку, але не була своєчасно доставлена Орендарем у місце передачі майна в суборенду, за кожний такий випадок. Вказаний штраф застосовується до Орендаря також і у випадку, якщо техніка була доставлена, але Орендарем не було забезпечено своєчасне прибуття екіпажу.

Відповідно до п. 8.4. Договору суборенди у випадках неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди з вини Орендаря внаслідок відсутності членів екіпажу Орендаря та/або неможливості виконання членами екіпажу Орендаря їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендаря їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендаря вимог та вказівок Суборендаря та/або порушення Орендарем та членами його екіпажів п. 6.23 Договору та/або п. 6.24. Договору, Орендар сплачує Суборендарю штраф у розмірі 5 000,00 грн. за кожен такий випадок.

Згідно із п. 8.15. Договору суборенди сторони погодили, що фіксація будь- яких дій та/або подій, фактів, що мають юридичне значення у межах відносин Сторін, врегульованих цим Договором (у т.ч. тих, які є підставою для притягнення до відповідальності, застосування санкцій та/або сплати компенсацій та/або відшкодування збитків), здійснюється шляхом складення актів. Такий акт у кожному випадку складається Стороною Договору у присутності представника (у т.ч. працівника Орендаря) іншої Сторони і містить дані про місце, час, учасників і інші обставини відповідного випадку. У випадку відсутності представника винної Сторони, його ухилення від участі в фіксації випадку та/або відмови від надання пояснень та/ або відмови від підписання акту, про це робиться відмітка у самому акті, і у такому випадку він вважається юридично чинним документом. Виходячи із обставин випадку, що підлягає фіксації, допускається залучення до складання акту будь-якої третьої особи, а також фіксація із застосуванням фото-, відеозйомки та/або аудіозапису.

Договір укладено строком по 31.12.2025 року включно. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення Сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід`ємною частиною (п.9.1. Договору).

Поряд з цим, Додатком №1 від 12.12.2024 до Договору суборенди, погоджено, що Орендар зобов`язався передати, а Суборендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування наступну сільськогосподарську техніку (надалі -«майно») разом з екіпажами: Найменування, номерний знак, серійний № :Комбайн зернозбиральний John Deere 9770 STS, д/н НОМЕР_1 , s/n НОМЕР_2 , 2009 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex; Комбайн зернозбиральний John Deere 9770 STS, д/н НОМЕР_3 , s/n НОМЕР_4 , 2011 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex; Комбайн зернозбиральний John Deere 9760 STS, д/н НОМЕР_5 , s/n НОМЕР_6 , 2011 року виробництва укомплектований жниваркою для збирання сої Flex; Комбайн зернозбиральний John Deere S680, д/н НОМЕР_7 , s/n НОМЕР_8 , 2013 року виробництва укомплектований жниваркою для збирання сої Flex; Комбайн зернозбиральний John Deere S670, д/н НОМЕР_9 , s/n НОМЕР_10 , 2012 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex.

Пунктом 2 визначено: місце передачі майна в суборенду: Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Славута, вул. Ганопільське шосе,2.

В пункті 3 зазначено, що термін передачі майна у суборенду: не пізніше 15.09.2025.

Сторони дійшли згоди про те, що Суборендар сплачує часткову переплату суборендної плати у сумі 800 000,00 грн до 15.01.2025.

Додаток №2 від 12.12.2024 до Договору суборенди погоджено склад екіпажів, який складається з: Комбайн зернозбиральний John Deere 9770 STS, д/н НОМЕР_1 , s/n НОМЕР_2 , 2009 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex -Дворник Юрій Миколайович; Комбайн зернозбиральний John Deere 9770 STS, д/н НОМЕР_3 , s/n НОМЕР_4 , 2011 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex - Токар Іван Миколайович; Комбайн зернозбиральний John Deere 9760 STS, д/н НОМЕР_5 , s/n НОМЕР_6 , 2011 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex- Чечельницький Олександр Олександрович; Комбайн зернозбиральний John Deere S680, д/н НОМЕР_11 , s/n НОМЕР_12 , 2013 року виробництва, укомплектований жниваркою- для збирання сої Flex - Гвоздовський Юрій Олександрович; Комбайн зернозбиральний John Deere S670, д/н НОМЕР_9 , s/n НОМЕР_10 , 2012 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex -Чорний Олег Григорович.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору суборенди, в тому числі п.5.5. Додатку №1 від 12.12.2024 до Договору суборенди позивач здійснив сплату часткової передплати суборендної плати відповідачу в сумі 800 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5161 від 27.12.2024, копія якої додається до позовної заяви.

Проте, відповідач (Орендар) порушив виконання зобов`язань за Договором суборенди в частині передачі передбачених у Договорі суборенди 5-ти (п`яти) одиниць сільськогосподарської техніки, а саме станом на дату поставки суборендованого майна - 15.09.2025 жодна одиниця техніки за Договором суборенди не була передана Суборендарю (Позивачу), що підтверджується Актом про ненадання техніки та/або екіпажів у місце передачі майна в суборенду за Договором №12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024.

Поряд з цим ТОВ «Трейд Агро Транс Сервіс» 25.09.2025 листом повідомив позивача ТОВ «Акріс Агро Груп» про неможливість надання сільськогосподарської техніки на виконання умов Договору суборенди.

За доводами позивача (факт) ненадання відповідачем (Орендарем) сільськогосподарської техніки у кількості 5-ть (п`ять) одиниць у місце передачі майна в суборенду, що є порушенням умов Договору суборенди, внаслідок чого позивач (Суборендар) у відповідності до п.8.2. та п.8.4. Договору суборенди нарахував Орендарю штраф у розмірі 100 000,00 грн та 5 000,00 грн за кожну ненадану одиницю сільськогосподарської техніки та екіпажу, а саме: 525 000,00 грн.

12.12.2024 між ТОВ «Трейд Агро Транс Сервіс» (Орендодавець) та ТОВ «Акріс Агро Груп» (Орендар) було укладено Договір № 12/12/2024-1 оренди сільськогосподарської техніки.

Умовами Договору погоджено, що Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі «майно» або «орендоване майно» або «техніка»). Склад, вартість, технічні характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до даного Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору оренди майно передається в оренду разом з екіпажами Орендодавця, які забезпечують управління, технічну експлуатацію, обслуговування і ремонт орендованого майна, - відповідно до кількості одиниць самохідної техніки. Екіпаж не припиняє трудових відносин із Орендодавцем та не вступає у трудові відносини з Орендарем. За цим договором Орендодавець також надає Орендареві комплекс послуг для забезпечення нормального використання майна.

Згідно із п.1.3. Договору оренди майно передається в оренду з метою використання в господарській діяльності Орендаря та відповідно до його цільового призначення.

Орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в суборенду за Актом передачі- приймання (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.6. Договору оренди Сторони погодили, що достатнім і належним доказом ненадання техніки та/або екіпажів у місце передачі майна в суборенду є відповідний акт, складений на такому місці представниками Орендаря.

Орендодавець зобов`язався передати Орендарю майно згідно з цим Договором за Актом передачі-приймання разом з екіпажем до дати визначеної відповідним додатком до Договору (п.6.1. Договору).

Умовами Договору погоджено, що Орендодавець зобов`язався забезпечити Орендарю можливість виконання робіт орендованою технікою з екіпажами у період суборенди у цілодобовому режимі роботи техніки (п.6.25. Договору).

Відповідно до п. 6.27. Договору оренди Орендодавець зобов`язався якщо у відповідному додатку до Договору не буде визначено, що транспортування (доставка) майна до визначеного місця його передачі в суборенду та/або з місця повернення із суборенди до виробничої бази Орендодавця (або іншого місця, вказаного у відповідному Додатку) здійснюється Орендарем, то Орендодавець за власний рахунок повинен забезпечити своєчасне прибуття (транспортування) усього майна, яке визначене додатками до Договору у визначене місце передачі майна в оренду та повернення його з місця повернення із оренди.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Збитки відшкодовуються понад штрафні санкції (п.8.1. Договору).

Згідно із п. 8.2. Договору оренди у випадку порушення строків передачі майна у оренду Орендодавець сплачує Орендареві штраф в розмірі 100 000,00 грн за кожну одиницю техніки, яка була погоджена Сторонами у додатку, але не була своєчасно доставлена Орендодавцем у місце передачі майна в суборенду, за кожний такий випадок. Вказаний штраф застосовується до Орендодавця також і у випадку, якщо техніка була доставлена, але Орендодавцем не було забезпечено своєчасне прибуття екіпажу.

Сторони умовами Договору погодили, що у випадках неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди з вини Орендодавця внаслідок відсутності членів екіпажу Орендодавця та/або неможливості виконання членами екіпажу Орендодавця їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендодавця їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендодавця вимог та вказівок Орендаря та/або порушення Орендодавцем та членами його екіпажів п. 6.23 Договору та/або п. 6.24. Договору, Орендодавець сплачує Орендарю штраф у розмірі 5 000,00 грн. за кожен такий випадок (п. 8.4. Договору).

Відповідно до п. 8.15. Договору оренди сторони погодили, що фіксація будь- яких дій та/або подій, фактів, що мають юридичне значення у межах відносин Сторін, врегульованих цим Договором (у т.ч. тих, які є підставою для притягнення до відповідальності, застосування санкцій та/або сплати компенсацій та/або відшкодування збитків), здійснюється шляхом складення актів. Такий акт у кожному випадку складається Стороною Договору у присутності представника (у т.ч. працівника Орендодавця) іншої Сторони і містить дані про місце, час, учасників і інші обставини відповідного випадку. У випадку відсутності представника винної Сторони, його ухилення від участі в фіксації випадку та/або відмови від надання пояснень та/ або відмови від підписання акту, про це робиться відмітка у самому акті, і у такому випадку він вважається юридично чинним документом. Виходячи із обставин випадку, що підлягає фіксації, допускається залучення до складання акту будь-якої третьої особи, а також фіксація із застосуванням фото-, відеозйомки та/або аудіозапису.

Відповідно до п. 9.1. Договору оренди цей Договір укладено строком по 31.12.2025 року включно. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення Сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід`ємною частиною.

До основного договору між сторонами було підписано ряд додатків, а саме: Додаток №1 від 12.12.2024 до Договору оренди відповідно до якого Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування наступну сільськогосподарську техніку (надалі -«майно») разом з екіпажами: Комбайн зернозбиральний John Deere 9670 STS, д/н НОМЕР_13 , s/n НОМЕР_14 , 2011 року виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex.

Відповідно до п.2. Додатку №1 від 12.12.2024 до Договору оренди місце передачі майна в оренду: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Славута, вул. Ганопільське шосе, 2.

Відповідно до п.3. Додатку №1 від 12.12.2024 до Договору оренди термін передачі майна у оренду: не пізніше 15.09.2025.

Відповідно до п.1. Додатку №2 від 12.12.2024 до Договору оренди погоджено склад екіпажів, що складається з: Комбайн зернозбиральний John Deere 9670 STS, д/н НОМЕР_13 , s/n НОМЕР_14 , 2011 виробництва, укомплектований жниваркою для збирання сої Flex - Будько Валерій Володимирович

Судом встановлено, що відповідач (Орендодавець за Договором оренди) порушив виконання зобов`язань за Договором оренди в частині передачі передбачених у Договорі оренди 1-ї (однієї) одиниці сільськогосподарської техніки, а саме станом на дату поставки орендованого майна - 15.09.2025 сільськогосподарська техніка за Договором оренди не була передана позивачу (Орендарю за Договором оренди), що підтверджується Актом про ненадання техніки та/або екіпажів у місце передачі майна в оренду за Договором №12/12/2024-1 оренди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024.

Так, за доводами позивача (факт) ненадання відповідачем (Орендодавцем за Договором оренди) сільськогосподарської техніки у кількості 1-ї (однієї) одиниці у місце передачі майна в оренду, що є порушенням умов Договору оренди, внаслідок чого Позивач (Орендар за Договором оренди) у відповідності до п.8.2. та п.8.4. Договору оренди нарахував Орендодавцю штраф у розмірі 100 000,00 грн. та 5 000,00 грн за ненадану одиницю сільськогосподарської техніки та екіпажу, а саме: 105 000,00 грн.

Позивачем вказується, що загальна заборгованість відповідача ТОВ «Трейд Агро Транс Сервіс» перед позивачем становить 1 537 678,91 грн, яка складається з: передплати суборендної плати за Договором № 12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024 - 800 000,00 грн; інфляційного збільшення за період з 28.12.2024 по 16.03.2026 за Договором № 12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024 - 78 419,53 грн; 3% річних за період з 28.12.2024 до 16.03.2026 за Договором № 12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024 29 259,38 грн; штрафних санкцій за Договором №12/12/2024 суборенди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024 - 525 000,00 грн.; штрафних санкцій за Договором № 12/12/2024-1 оренди сільськогосподарської техніки від 12.12.2024 105 000,00 грн.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки сільськогосподарської техніки матеріали справи не містять.

Отже, вказане свідчить, що відповідач станом на дату подання позову має заборгованість перед позивачем на загальну суму 800 000,00 грн (передоплата), які були сплачені позивачем на виконання спірних Договорів, з огляду на встановлене позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач відповідно до ст.625 ЦК України здійснив нарахування на суму боргу 78 419,53 грн - інфляційних втрат за період з 28.12.2024 по 16.03.2026 та 29 259,38 грн 3 % річних за період з 28.12.2024 по 16.03.2026.

Перевіривши правильність нарахування втрат від інфляції та 3 % річних, суд дійшов до висновку що розрахунок проведено вірно, а тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 630 000,00 грн штрафних санкцій згідно п. 8.2 Договорів.

Згідно із п. 8.2. Договору оренди у випадку порушення строків передачі майна у оренду Орендодавець сплачує Орендареві штраф в розмірі 100 000,00 грн за кожну одиницю техніки, яка була погоджена Сторонами у додатку, але не була своєчасно доставлена Орендодавцем у місце передачі майна в суборенду, за кожний такий випадок. Вказаний штраф застосовується до Орендодавця також і у випадку, якщо техніка була доставлена, але Орендодавцем не було забезпечено своєчасне прибуття екіпажу.

Сторони умовами Договору погодили, що у випадках неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди з вини Орендодавця внаслідок відсутності членів екіпажу Орендодавця та/або неможливості виконання членами екіпажу Орендодавця їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендодавця їх обов`язків та/або не виконання (або відмови від виконання) членами екіпажу Орендодавця вимог та вказівок Орендаря та/або порушення Орендодавцем та членами його екіпажів п. 6.23 Договору та/або п. 6.24. Договору, Орендодавець сплачує Орендарю штраф у розмірі 5 000,00 грн. за кожен такий випадок (п. 8.4. Договору).

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне:

суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 30 000,00 грн пені, оскільки обставини, які є підставою для накладення штрафу у розмірі 5 000,00 грн за кожен випадок неможливості експлуатації переданого майна в період суборенди не наступили, оскільки відповідач не передавав обумовлене Договором №12/12/2024 від 12.12.2024 та Договором №12/12/2024-1 від 12.12.2024 майно, тому накладення на відповідача штрафу на підставі п.8.4. Договору №12/12/2024 від 12.12.2024 та Договору №12/12/2024 - 1 від 12.12.2024 є необґрунтованими.

З огляду на встановлене суд вважає що нарахування штрафу в розмірі 100 000,00 грн відповідно до п. 8.2. Договору №12/12/2024 та 500 000,00 грн штрафу відповідно п. 8.2 Договору №12/12/2024-1 є правомірним.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90% суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника відповідча частково щодо зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню з останнього, з огляду на таке.

Так, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках об`єднана палата звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Так, суд вважає за доцільне звернути увагу на встановлену правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України) так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22.

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.

Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, при вирішенні даного спору по суті судом також враховано:

- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договорів; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання; в свою чергу, зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи викладене, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зважаючи на суму заявлених штрафних санкцій та її співрозмірність із наслідками порушення у цьому випадку, керуючись положеннями 551 ЦК України, суд вважає необхідним при вирішенні даного спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір штрафних санкцій до 300 000,00 грн.

За таких підстав підлягає до стягнення з відповідача 300 000,00 суми штрафу, що за внутрішнім переконанням суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами сторін, узгоджується з нормами закону та з повноваженнями суду при постановленні рішення.

З урахуванням встановленого суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме до стягнення підлягає 800 000,00 грн сума передоплати, 78 419,53 грн інфляційних втрат, 29 259,38 грн 3 % річних та 300 000,00 грн штрафу.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 18 092,14 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 130, 129, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" (вул. Карпенка - Карго, 6, м. Хмільник, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (вул. Жилянська, буд. 106-Б, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41846549) 800 000,00 грн передплати, 78 419,53 грн інфляційних втрат, 29 259,38 грн 3 % річних, 300 000,00 грн штрафних санкцій та 18 092,14 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи