Рішення № 140304249, 05.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2245/26

Єдиний унікальний № 742/2926/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представниця позивача Бовсуновська Юлія Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представниця ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 10481,80 грн за кредитним договором №1443-0750 від 03.09.2024, а також судового збору в розмірі 2662,40 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна заборгованість виникла через невиконання відповідачем умов вказаного кредитного договору.

24.06.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона категорично заперечила проти задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у повному обсязі, посилаючись на їх недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідачка зазначила, що 03.09.2024 між нею та позивачем було укладено електронний договір про надання кредиту №1443-0750, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 2 200,00 грн строком на 365 календарних днів. При цьому позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 10481,80 грн, з яких 2200,00 грн - основний борг, 6971,80 грн - проценти, 330,00 грн - комісія та 980,00 грн - штрафи.

Водночас відповідачка наголосила, що протягом усього періоду дії кредитного договору вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , з яким шлюб було зареєстровано 12.08.2021, а розірвано рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.08.2025. Отже, на момент укладення кредитного договору та протягом строку його дії вона перебувала у шлюбних відносинах.

Зазначала, що її чоловік є чинним військовослужбовцем та проходив військову службу як на момент укладення кредитного договору, так і протягом усього періоду його дії. У зв`язку з цим відповідачка вважала, що як дружина військовослужбовця вона мала право на пільги, відповідно до яких протягом відповідного періоду не підлягали нарахуванню проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня.

З огляду на це відповідачка заперечувала проти стягнення нарахованих позивачем процентів та штрафних санкцій, вважаючи їх безпідставними.

Щодо комісії за видачу кредиту відповідачка зазначила, що позивачем не надано доказів надання їй будь-яких окремих послуг, за які передбачалася сплата комісії, а також не наведено їх переліку та змісту. На її думку, сама по собі видача кредиту є виконанням кредитодавцем своїх обов`язків за договором, а не окремою послугою, яка має оплачуватися позичальником.

Відповідачка також посилалася на те, що в матеріалах справи відсутній перелік послуг, пов`язаних із наданням кредиту, які мали надаватися фінансовою установою, а також відсутні докази того, що такі послуги були погоджені сторонами під час укладення кредитного договору. За таких обставин вона вважала нарахування комісії у розмірі 330,00 грн безпідставним.

Крім того, відповідачка зазначила, що умови договору не можуть покладати на неї обов`язок сплачувати платежі за послуги, які фактично не замовлялися нею та не надавалися позивачем, а тому нарахована комісія не підлягає стягненню. На підтвердження своєї позиції вона посилалася на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.06.2023 у справі №686/14530/15 та від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

Узагальнюючи наведене, відповідачка вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості, зокрема в частині процентів, штрафних санкцій та комісії, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.09.2026 представниця ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надіслала додаткові пояснення по справі, у яких заперечила проти доводів відповідачки щодо поширення на неї пільг як на дружину військовослужбовця, зазначивши, що надані нею докази не підтверджують проходження її чоловіком військової служби протягом усього періоду, за який заявлено вимогу про звільнення від сплати процентів. Зокрема, документально підтверджено перебування чоловіка відповідачки на військовій службі лише станом на 11.09.2024, тоді як доказів його служби у період з 12.09.2024 по 02.09.2025 до матеріалів справи не надано. При цьому сам статус учасника бойових дій, на думку представниці позивача, не підтверджує факту проходження військової служби у відповідний період та не дає можливості встановити наявність у відповідачки права на відповідну пільгу.

Щодо укладення кредитного договору представниця позивача зазначила, що 03.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №1443-0750. Відповідачка ознайомилася з його умовами, правилами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту та іншою інформацією, після чого підписала договір одноразовим ідентифікатором A2768, у зв`язку з чим позивач вважає договір належним чином укладеним та обов`язковим для виконання.

Також представниця позивача вказала, що сторонами було погоджено суму кредиту 2 200,00 грн, строк кредитування 365 днів, розмір та порядок нарахування процентів, а також комісію за видачу кредиту у розмірі 15 %. На її думку, зазначені умови були доведені до відома відповідачки до укладення договору та погоджені нею шляхом підписання договору електронним підписом.

Щодо комісії представниця позивача зазначила, що її розмір та порядок сплати прямо передбачені кредитним договором, а тому нарахування та стягнення комісії вважає законним і обґрунтованим. При цьому посилалася на те, що комісія була включена до загальних витрат за кредитом, відображена в тексті договору та була відома відповідачці на момент його укладення.

У зв`язку з наведеним представниця позивача вважала доводи відповідачки, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності у неї заборгованості за кредитним договором.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.

03.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №1443-0750 від 03.09.2024 продукту «Сredos», підписаний електронним підписом позичальника за допомогою Веб сайту (credos.com.ua), що є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використання технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.п.12-17).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 2200,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день (проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом (Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця); знижена процентна ставка 1 % в день; стандартна процентна ставка: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору, 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Сплата процентів за користуванням кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів дат, які є останніми днями відповідних базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, позичальник зобов`язаний починаючи із наступного календарного дня сплачувати проценти за користування кредитом кожного календарного дня строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору 3769,70%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору - 9542,50 грн, що також підтверджується копією паспорту споживчого кредиту (а.п.23-24, 25-30), таблицею обчислення загальної вартості кредиту (а.п.22), правилами відкриття кредитної лінії продукту «Сredos» (а.п.18-21).

Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на Веб сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується копією довідки про перерахування суми кредиту №1443-0750 від 03.09.2024 (а.п.32), та копією копією листа про перерахування коштів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay (а.п.31).

Однак відповідач своєчасно не повернув ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитні кошти та ухиляється від виконання зобов`язань по кредитному договору, у зв`язку з чим станом на 13.04.2026 з розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором вбачається, що його заборгованість перед банком становить 10481,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 2200,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 6971,80 грн, прострочена заборгованість відсотками за ст.625 ЦК України 330,00 грн, прострочена заборгованість за штрафами 980,00 грн (а.п.33-36).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України.)

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 в справі №732/670/19, від 23.03.2020, в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 в справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст.536ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір, позивач має право вимагати від позичальниці повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою укладено кредитний договір, зі змісту якого вбачається, що його підписано позичальницею одноразовим ідентифікатором та електронним підписом, що відповідає вимогам статтей11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, зокрема орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування, в тому числі розмір кредиту, процентна ставка за користування кредитом, розмір відсотків, види та розміри комісій, а також відповідальність за порушення умов договору, тощо.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 2200,00 грн шляхом перерахунку коштів на картковий рахунок.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Також судом встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало своєчасно і повністю, надававши відповідачці кредиті кошти.

Із наданої позивачем інформації за укладеним договором вбачається, що відповідачка користується кредитними коштами, прострочивши виконання зобов`язання на погашення заборгованості, та на момент подачі позову до суду має заборгованість за кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідачкою порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів за його користування та комісії відповідно до умов кредиту, оскільки кредит нею не повернуто, проценти не сплачені.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, згідно з його усталеною практикою, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, передачу грошових коштів відповідачу. При цьому відомостей про те, що кредитний договір визнано судом недійсним, матеріали справи не містять.

Водночас відповідачкою, всупереч вимогам статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів належного виконання ним умов договору, не надано доказів повернення грошових коштів у розмірі та в строк, визначені договором.

Як вбачається, відповідачка не оспорює фактичні обставини справи, а саме те, що вона отримала кредит у розмірі 2200,00 грн. Водночас відповідачка заперечує проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, зазначаючи, що з 04.09.2024 її чоловік набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим після цієї дати нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій є безпідставним.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.»

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 12.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що складено актовий запис №241.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_2 у період з 29.01.2023 по 18.05.2023 брав безпосередню участь у відповідних заходах у н.п. Федорівка Друга Донецької області.

Згідно з довідкою № 9145 від 11.09.2024 ОСОБА_2 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.09.2024 по теперішній час.

Також, ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.08.2024, згідно з яким останній має право на пільги, встановлення законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.08.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, при цьому рішення набрало законної сили 09.09.2025.

Таким чином, з 04.09.2024, тобто з моменту набуття ОСОБА_2 статусу військовослужбовця, відповідачка ОСОБА_1 перебувала з ним у шлюбі, у зв`язку з чим на неї як на дружину військовослужбовця поширювалися передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені. При цьому шлюб між сторонами було розірвано лише 09.09.2025, тобто після закінчення строку кредитування 03.09.2025, а тому протягом усього періоду дії кредитного договору відповідачка мала статус дружини військовослужбовця.

Тобто ОСОБА_1 03.09.2024 уклала кредитний договір, за умовами якого отримала кредит у розмірі 2200,00 грн строком на 365 днів. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, за вказаним кредитним договором нараховано 6971,80 грн процентів за користування кредитом, 330,00 грн комісії та 980,00 грн штрафних санкцій.

Разом з тим, встановлено, що з 04.09.2024 ОСОБА_2 , який на той час перебував у шлюбі з відповідачкою, проходить військову службу, який відповідно до заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.08.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, однак рішення набрало законної сили 09.09.2025, тобто строк кредитування за договором становив 365 днів та закінчився 03.09.2025, тобто протягом усього строку дії кредитного договору відповідачка перебувала у шлюбі з військовослужбовцем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що починаючи з 04.09.2024 у відповідачки виникло право на передбачені законом пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. Отже, нарахування позивачем процентів та штрафних санкцій за період після 04.09.2024 є безпідставним.

Враховуючи, що загальна сума нарахованих позивачем процентів за 365 днів становить 6 971,80 грн, розмір процентів за один день користування кредитом становить 19,10 грн (6 971,80 грн : 365 днів). Таким чином, з огляду на те, що до набуття чоловіком відповідачки статусу військовослужбовця кредит перебував у користуванні відповідачки один день, до стягнення підлягає 19,10 грн процентів.

Нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі 980,00 грн стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування здійснено за період, протягом якого на відповідачку поширювалися відповідні пільги.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 6952,70 - грн процентів та 980,00 грн - штрафних санкцій слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача комісії, то суд приходить до наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про надання кредиту, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з неї на користь позивача заборгованості в розмірі 2 219,10 грн, яка складається з 2 200,00 грн основної суми кредиту та 19,10 грн процентів.

Отже, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 10481,80 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 2219,10 грн, тобто на 21%, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 559,10 грн.

На підставі наведеного та Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про захист прав споживачів», 6,204-205,207,512,514,516,526,530,610,612,625-629,634, 638-630,642,1049,1050,1054,1083 ЦК України, керуючись ст.2,12,13,81,134,141247,258,259,263-265,268,273,280-282,284,352,354-355 ЦПК України ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: бульвар Л.Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133), представниця позивача Бовсуновська Юлія Сергіївна, (адреса: бульвар Л.Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133), до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за кредитним договором №1443-0750 від 3 вересня 2024 року у розмірі 2219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень 10 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, судовий збір у розмірі 559 (п`ятсот п`ятдесят девять) гривні 10 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА