Ухвала суду № 140301318, 21.09.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2895/15-к

№ 1-кп/207/124/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2025 року вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України було скасовано, а кримінальне провадження направлене на новий судовий розгляд у той же суд.

25 лютого 2025 року до Південного районного суду міста Кам`янського надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та на підставі ст.35 КПК України, згідно автоматизованої системи документообігу суду кримінальне провадження було передано судді ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Південного районного суду міста Кам`янського від 27 лютого 2025 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про заміну правонаступника та належного потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_6 .

Учасники судового провадження проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Відповідно до положень ст. 55 КПК України (далі КПК) потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода та у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до правового висновку ВП Верховного Суду від 16.01.2019 року (справа №439/397/17) поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними.

У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)

У кримінально-процесуальному значенні (ст. 55 КПК) потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Частина 6 статті 55 КПК також встановлює правило, відповідно до якого потерпілим за певних умов може визнаватися близький родич особи, яка постраждала від вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, або член сім`ї такої особи. Тобто вказаною нормою процесуального закону передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні.

Таким чином, КПК передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

Зазначений підхід узгоджується з п. 1.1. рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, згідно з яким потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держави-члена. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім`ї або утриманців прямо постраждалої особи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За таких умов, для вирішення питання щодо правонаступництва у випадку смерті потерпілого до завершення судового розгляду кримінального провадження, окрім наведених положень кримінального процесуального закону, слід керуватися нормами цивільного та цивільного процесуального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст.55 ЦПК України (далі ЦПК) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові від 17.11.2020 року у справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18) Верховний Суд зробив висновок, що при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608, 1218, 1219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Спадкування права на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві Постанова КЦС ВС від 17.11.2020 у справі № 662/541/15-ц Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора. Додатковим аргументом включення права на відшкодування шкоди у недоговірному зобов`язанні до складу спадщини вказує зміст частини першої статті 1231 ЦК України, у якій передбачено перехід у спадщину обов`язку відшкодувати майнову шкоду у недоговірному зобов`язанні.

Законом №2923-ІХ від 23.02.2023 статтю 1230 ЦК доповнено частиною четвертою наступного змісту: «До спадкоємця переходить право на отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець за його життя».

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Судом встановлено, що після померлої потерпілої ОСОБА_7 право на майно та права померлої за правом спадкоємства перейшло до ОСОБА_6 , в матеріалах кримінального провадження №12015040780000486 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.121 КК України наявний цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, а отже, відповідно до ст.1230 ЦК України до ОСОБА_6 , як до спадкоємця ОСОБА_7 перейшло право на отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець за його життя.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у данному кримінальному провадженні потерпіла померла не внаслідок кримінального правопорушення, а через інші підстави, однак для досягнення мети кримінального провадження наявні підстави для заміни правонаступника та належного потерпілого і цивільного позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 ЦПК України, ст. 1230 ЦК України, ст.ст. 2,7, 26, 55-57 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 про заміну правонаступника та належного потерпілого і цивільного позивача у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України задовольнити.

Замінити в кримінальному провадженні №12015040780000486 від 05.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України потерпілого та цивільного позивача Кам`янську міську раду Дніпропетровської області на правонаступника та належного потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1