Ухвала суду № 140298473, 24.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9136/26

Номер провадження6/205/340/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 205/9136/26 за заявою Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра у справі № 205/9136/26, провадження № 2-н/205/494/26, видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 5 948,24 грн, а також судового збору в розмірі 266,24 грн.

12 серпня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про визнання зазначеного судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви зазначив, що заборгованість, яка була предметом судового наказу, ним добровільно сплачена у повному обсязі, а саме: 20 липня 2026 року 1 500,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 9421-8529-8282-8770 та 23 липня 2026 року 4 448,24 грн згідно з платіжною інструкцією № 9422-1793-1719-6191.

Загальний розмір здійснених платежів становить 5 948,24 грн, тобто відповідає сумі заборгованості, визначеній судовим наказом.

Також заявник послався на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року у справі № 205/9136/26, якою судом встановлено факт сплати ОСОБА_1 на рахунок Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради грошових коштів у загальному розмірі 5 948,24 грн та зазначено, що такі обставини свідчать про добровільне виконання ним обов`язку зі сплати заборгованості.

Представник Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином. Будь-яких заперечень щодо заяви, у тому числі доказів неврахування або повернення здійснених боржником платежів, суду не подано.

За змістом ч. 3 ст. 432 ЦПК неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, доходить висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, предметом перевірки суду під час розгляду заяви за ст. 432 ЦПК України є, зокрема, наявність на момент розгляду заяви таких обставин, за яких покладений виконавчим документом на боржника обов`язок уже відсутній повністю або частково.

При цьому визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням зобов`язання не передбачає повторного вирішення питання про правомірність виникнення самого зобов`язання, яке було предметом розгляду при видачі відповідного виконавчого документа. Суд має встановити, чи припинився відповідний обов`язок після видачі виконавчого документа та чи існує він на час розгляду заяви.

У цій справі № 205/9136/26 судовим наказом від 20 липня 2026 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь КП «Теплоенерго» ДМР заборгованість у розмірі 5 948,24 грн.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надав документи щодо здійснення ним двох платежів на користь стягувача: 20 липня 2026 року у сумі 1 500,00 грн та 23 липня 2026 року у сумі 4 448,24 грн.

Загальна сума зазначених платежів становить 5 948,24 грн та повністю відповідає сумі заборгованості, стягнутій судовим наказом.

Також ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року у цій же цивільній справі № 205/9136/26 судом уже встановлено факт сплати ОСОБА_1 на рахунок КП «Теплоенерго» ДМР грошових коштів у загальному розмірі 5 948,24 грн.

Отже, обставина надходження зазначених коштів стягувачу вже була предметом судової оцінки та встановлена відповідним судовим рішенням, тому відсутність окремого підтвердження стягувача про отримання коштів саме по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки факт виконання відповідного грошового обов`язку підтверджений наявними у справі доказами та встановлений ухвалою суду від 04 серпня 2026 року. Іншого судом не встановлено.

Крім того, стягувачем не надано доказів того, що зазначені платежі не були зараховані в рахунок погашення саме заборгованості, визначеної судовим наказом, були повернуті платнику або що після їх здійснення заборгованість у розмірі 5 948,24 грн продовжує існувати.

Отже, на час розгляду заяви обов`язок ОСОБА_1 зі сплати 5 948,24 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії припинився внаслідок його добровільного виконання.

За таких обставин подальше виконання судового наказу від 20 липня 2026 року у справі № 205/9136/26 у частині стягнення 5 948,24 грн призвело б до можливості повторного стягнення грошової суми, обов`язок зі сплати якої боржником уже виконано.

З огляду на наведене суд доходить висновку про наявність передбаченої ч.2 ст. 432 ЦПК України правової підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення 5 948,24 грн заборгованості.

При цьому суд звертає увагу, що заявник не просить визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню в частині судового збору у розмірі 266,24 грн. Доказів його сплати матеріали справи не містять.

Очевидно, що суду на час прийняття рішення та на час видачі судового наказу не була відома інформація про підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи , що підтверджується копією пенсійного посвідчення..

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Таким чином, наведена заявником обставина щодо інвалідності має значення для питання судових витрат, але не є самостійною підставою для задоволення заяви за статтею 432 ЦПК України.

Згідно з ч.1,2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на системний аналіз положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.13, 432 ЦПК України заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 260, 261, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати судовий наказ Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 липня 2026 року у справі № 205/9136/26 (провадження № 2-н/205/494/26) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. В. Дорошенко