Рішення № 140298466, 17.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/15693/25

Провадження 2/201/1673/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

секретаря Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що в 2016р. йому була призначена пенсія в мінімальному розмірі, при нарахуванні та призначенні пенсії ПФУ не врахував період роботи в колгоспі «Побєда» з 1974 року по 1979 рік.

Після звернень позивача та надання архівних довідок №810 від 30.11.2016р. та №811 від 30.11.2016р. виданих комунальною архівною установою «Трудовий архів П`ятихатського району» до страхового стажу було враховано періоди роботи в колгоспі з 1978 року по 1979 рік, а також було зараховано період навчання з 01.09.1974р. по 28.07.1978р., не був врахований до страхового стажу період з 01.01.1974р. та по 31.08.1974р. згідно архівної довідки №811 від 30.11.2016р.

Також при нарахуванні пенсії ПФУ був вибраний період за який враховується заробітна плата (дохід) з 1986-1992рр., хоча був вигідніший період (з 1985-1991рр.).

Позивач оскаржив таке нарахування, і рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. по справі №160/12046/24 його адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії за віком позивачу з врахуванням всього фактичного стажу роботи, а зокрема періоду роботи у колгоспі "Побєда" з 01.01.1974 по 31.08.1974 згідно архівної довідки №811 від 30.11.2016 р. та застосування для розрахунку пенсії періоду з 1985-1991рр.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії починаючи з 02.10.2016 з врахуванням всього фактичного стажу роботи, а зокрема із врахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі "Побєда" з 01.01.1974 по 31.08.1974 згідно архівної довідки №811 від 30.11.2016, застосувати для розрахунку пенсії період з 1985-1991 та виплати недораховані суми пенсійних виплат з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 02.10.2016р. Рішення переглядалось в апеляційному порядку, залишено без змін.

Через протиправні дії відповідача, а саме у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії та не врахуванням вигідного періоду роботи для її призначення, позивач зазнав моральної шкоди, яка виражається у порушенні його права на соціальний захист; ці дії заподіяли йому та його сім`ї моральних страждань, що виразилися у стресах та переживаннях, погіршенні матеріального становища у зв`язку із неотриманням пенсії у розмірі на який мав право допомоги на проживання, а тривалі судові процедури, звернення до різних органів державної влади з приводу ситуації, що склалася, відобразилися здоров`ї позивача.

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. дії відповідача було визнано протиправними, факт вини є доказаним, і позивач просить стягнути з відповідача 200 000грн моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, вказав, що моральна шкода йому заподіяна невиконанням відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Те, що рішення не виконується, повністю підтверджується тим, що розмір пенсії, який йому виплачується, не збільшився, а мав збільшитися, оскільки додався стаж і обраний більш вигідний період.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надав відзив, вказавши, зокрема, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Однак, позивачем таких доказів суду не подано.

Справу просив розглянути без його участі.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. (справа ЄУН 160/12046/24) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням всього фактичного стажу роботи, а зокрема періоду роботи у колгоспі "Побєда" з 01.01.1974 по 31.08.1974 згідно архівної довідки №811 від 30.11.2016 р. та застосування для розрахунку пенсії періоду з 1985-1991рр., зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 02.10.2016 з врахуванням всього фактичного стажу роботи, а зокрема із врахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі "Побєда" з 01.01.1974 по 31.08.1974 згідно архівної довідки №811 від 30.11.2016, застосувати для розрахунку пенсії період з 1985-1991 та виплати недораховані суми пенсійних виплат з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 02.10.2016 р.

Постановою від 14.05.2025р. Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. в адміністративній справі № 160/12046/24 залишено без змін.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28.07.1999р. у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

В одній з перших справ проти України, в якій Європейський суд з прав людини розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004р. № 18966/02).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

Факт протиправних дій відповідача встановлений судовими рішеннями, а саме рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. у справі № 160/12046/24 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду 14.05.2025р.

Само по собі відновлення становища позивача, яке існувало до порушень його прав шляхом ухвалення судом рішення на користь останнього про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, не може компенсувати ОСОБА_1 його немайнових втрат. Позивач був змушений самостійно доводити порушення своїх законних прав щодо отримання пенсії у належному розмірі шляхом звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке, як компетентний орган, уповноважений державою на призначення, перерахунок та виплату пенсій, повинно було вжити відповідних заходів для забезпечення дотримання прав позивача, проте не виконало покладених на нього обов`язків, чим допустило бездіяльність та порушило право позивача на своєчасне та повне отримання відповідних виплат.

У подальшому, з огляду на протиправну відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач був змушений оскаржувати дії та бездіяльність цього органу в порядку адміністративного судочинства.

Наведене є достатніми доказами того, що позивачу завдано моральної шкоди.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності державного органу, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача, суд доходить висновку, що сума у розмірі 5 000 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю ГУ ПФУ в Харківській області.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,81,229,247,263-265,268,354ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст буде складений впродовж 10 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.

Суддя: Д.О. Покопцева