Ухвала суду № 140298221, 10.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2005/26

Провадження № 4-с/201/57/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

секретаря Піняєва В.Д.,

за участі адвоката Антонова Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу боржника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання

ВСТАНОВИВ:

Скаржник вказує, що є боржником у виконавчому провадженні ВП 36186741, яке перебуває на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/4516, виданого 18.02.2012р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У межах цього виконавчого провадження державним виконавцем 06.08.2021р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, яка була направлена для виконання до бухгалтерії військової частини НОМЕР_1 та фактично забезпечує регулярні відрахування з доходів боржника.

Стягувач за вказаним виконавчим провадженням є громадянкою російської федерації, проживає там же, відтак виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні мають бути зупинені.

Але з боржника за місцем служби відраховуються аліменти.

Із відповіді органу ДВС вбачається, що утримані з доходів боржника кошти не перераховуються стягувачу, а обліковуються на депозитному рахунку органу ДВС у зв`язку з відсутністю реквізитів для виплати та фактичною відсутністю комунікації зі стягувачем. Орган ДВС при цьому посилається на загальні механізми правового режиму депозитних коштів та можливість застосування передбачених законом наслідків щодо сум, які стягувачем не витребувані. Така ситуація демонструє, що фактичні утримання з доходів боржника упродовж тривалого періоду не виконують своєї соціальної функції як аліментних платежів і не реалізують мету судового рішення, а натомість призводять до накопичення коштів на депозиті органу ДВС за відсутності правових підстав для подальшого вчинення виконавчих дій у провадженні, де стягувачем є громадянка рф, яка не проживає в Україні на законних підставах.

За логікою спеціальної норми пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» держава не може застосовувати примус у такій категорії проваджень, окрім випадків, прямо дозволених законом. Наявність чи відсутність платіжних реквізитів, так само як і технічна можливість здійснювати утримання через бухгалтерію, не створює правових підстав для продовження виконавчих дій у провадженні, в якому законом встановлено їх зупинення.

З метою приведення виконавчого провадження № 36186741 у відповідність до імперативних вимог пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» до органу ДВС представником боржника було подано клопотання про відкликання (скасування) постанови від 06.08.2021 року та припинення утримань з доходів боржника, а також про оформлення процесуального рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, надання копій процесуальних документів і повної інформації про рух коштів після 24.02.2022 року. Натомість орган ДВС надав відповідь, з якої вбачається відмова у вчиненні процесуальних дій, спрямованих на реальне припинення виконавчих дій через третю особу. При цьому виконавець не навів належного правового обґрунтування незастосування пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», не встановив і не підтвердив документально наявність винятку, передбаченого цією нормою, та не прийняв процесуального рішення про зупинення вчинення виконавчих дій у провадженні.

Тому боржник просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 36186741, яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», а також у невчиненні дій, необхідних для фактичного припинення звернення стягнення на доходи боржника; зобов`язати державного виконавця у виконавчому провадженні № 36186741 оформити процесуальне рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», та належним чином повідомити сторони виконавчого провадження; зобов`язати державного виконавця відкликати (скасувати) постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.08.2021 року, винесену у межах виконавчого провадження № 36186741, як таку, що не може надалі застосовуватися за наявності встановленого законом зупинення вчинення виконавчих дій у провадженні, де стягувачем є громадянка рф, яка не проживає на території України на законних підставах; зобов`язати державного виконавця невідкладно направити до бухгалтерії військової частини НОМЕР_1 , постанову або інший процесуальний документ про припинення будь-яких утримань на підставі постанови від 06.08.2021 року; вирішити питання судових витрат.

В судовому засіданні 29.07.2026р. представник боржника вимоги скарги уточнив, просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 36186741, яка полягає у невжитті заходів щодо зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», а також у невчиненні дій, необхідних для фактичного припинення звернення стягнення на доходи боржника; зобов`язати державного виконавця у виконавчому провадженні № 36186741 оформити процесуальне рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язати державного виконавця відкликати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.08.2021 року, винесену у межах виконавчого провадження № 36186741, як таку, що не може надалі застосовуватися за наявності встановленого законом зупинення вчинення виконавчих дій у провадженні, де стягувачем є громадянка рф, яка не проживає на території України на законних підставах, вирішити питання судових витрат.

Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду скарги сповіщений належним чином шляхом отримання судової повістки в особистий електронний кабінет в підсистему «Електронний суд».

Суд, вислухавши представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

В провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції згідно заяви стягувача від 22.01.2013р. перебуває виконавче провадження ВП 36186741 з виконання виконавчого листа № 2/0519/4516, виданого 18.02.2012р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В отриманих судом матеріалах цього провадження наявна заява стягувача, отримана за вх. 4457 від 27.05.2021р. через управління міністерства юстиції російської федерації по вологодській області, згідно якої стягувач ОСОБА_2 у 2021р. вказала свою адресу: АДРЕСА_1 , та просила надати їй інформацію про дати та розмір утриманих із боржника аліментів.

Згідно розрахунків заборгованості, виконаних державним виконавцем:

-за період з 01.11.2012 по липень 2021р. боржник мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини в сумі 238 997грн 75коп, в цей період аліменти боржником не сплачувались;

-з серпня 2021 по липень 2024р.р. включно боржник мав заборгованість з аліментів на утриманні дитини в розмірі 585 030грн 75коп, оскільки їх не сплачував, сплатив у серпні 2024р. 389 665грн 99коп аліментів, через що станом на серпень 2024р. його заборгованість з аліментів зменшилася до 200 166грн 26коп (розрахунок від 27.09.2024р.) ;

-з серпня 2021р. по вересень 2024р.р. включно боржник аліменти на утримання дитини не сплачував, через що утворилася заборгованість в сумі 594 633грн 75коп, надалі у жовтні 2024р. боржник сплатив 416 090грн 04коп, в зв`язку з чим станом на жовтень 2024р. заборгованість зменшилася до 183 345грн 21коп (розрахунок від 31.10.2024р.);

Заявою від 13.11.2024р. боржник подав заяву про призупинення виконавчого провадження ВП 36186741, вказуючи, що 06.09.2021 до фінслужби ВЧ за місцем його служби надійшла постанова про стягнення аліментів; та починаючи від лютого 2022р. кошти, що стягуються відповідно до постанови, не надходять на рахунок дитини, оскільки вона із матір`ю перебувають на території російської федерації.

Відділом ДВС 15.11.2024р. на підставі заяви стягувача виконаний розрахунок заборгованості із врахуванням даних фінчастини ВЧ, згідно якого з боржника від вересня 2021р. стягуються аліменти, на станом на жовтень 2024р. включно ця заборгованість зменшилася та становить 35 904грн 61коп.

Розпорядженнями державного виконавця за період з 14.02.2023 по 26.02.2026р., грошові кошти, що надійшли від боржника, перераховуються на користь Донецького ГУК/Маріуполь.

12.01.2026р. до ДВС подано клопотання представника боржника про відкликання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, оскільки тривале автоматизоване примусове стягнення коштів без реальної можливості отримання їх стягувачем суперечить імперативним приписам законодавства; стягувач є громадянкою рф, проживає на території рф, тому виконавчі дії мають бути зупинені, а постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника має буть відкликана або скасована для виконання.

ДВС надала відповідь на вказане клопотання, узагальнені доводи якої зводяться до того, що виконавець не має реквізитів рахунку для переказу грошових коштів стягувачу, тому аліменти, що стягуються з боржника, зараховуються на рахунок виконавчої служби; військовослужбовці сплачують аліменти на загальних підставах і воєнний стан не передбачає звільнення від сплати аліментів, на дитину громадянина України, якщо матір цієї дитини перебуває на території рф.

Із наданого суду актового запису про народження ОСОБА_3 , 2010р.н., місце народження Україна, Донецька область, місто Маріуполь, її батьком є боржник, громадянин України, матір`ю стягувач, громадянка рф (а.с.16).

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012)

Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд 1) визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і 2) зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

У цій справі боржник просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 36186741, яка полягає у: 1) невжитті заходів щодо зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», 2) у невчиненні дій, необхідних для фактичного припинення звернення стягнення на доходи боржника.

Усунути порушення своїх прав боржник просить шляхом зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні № 36186741: 1) оформити процесуальне рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», 2) зобов`язати державного виконавця відкликати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.08.2021р.

Положеннями абзаців 1-5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи: громадяни російської федерації (…). Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах (…).

У цій справі судом встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні є громадянкою російської федерації, у травні 2021р. повідомила органу ДВС про своє проживання на території російської федерації шляхом направлення заяви через компетентний орган; докази проживання стягувача на території України станом на день розгляду скарги відсутні.

Відтак орган ДВС з 2021р. був обізнаний із перебуванням стягувача, громадянки російської федерації, на території російської федерації, але вчинення виконавчих дій на підставі абзаців 1-5 пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», не зупинив.

Враховуючи те, що у зв`язку з введеним в країні воєнним станом банківські операції з країною агресором не проводяться, кошти, які перераховуються боржником на утримання сина, зосереджуються на рахунках державної виконавчої служби і безпосередньо на потреби дитини не використовуються, а фактично накопичуються.

Зважаючи на те, що існує норма прямої дії (п. 10.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»), за умов неможливості перерахування коштів на рахунок стягувача та перевірки їх цільового використання, так як стягувач проживає на території російської федерації, суд вважає незупинення вчинення виконавчих дій на строк до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором - безпідставним, а бездіяльність неправомірною.

Стягувач не усувається від виконання своїх зобов`язань, а лише зупиняється строк їх виконання, у зв`язку з чим права дитини не будуть порушені, з огляду на те, що вона наразі не може отримати належне їй майно у вигляді грошових коштів через припинення валютних операцій з країною агресором.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги боржника щодо зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП 36186741, та зобов`язати орган державної виконавчої служби зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП 36186741, яке знаходиться на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

В задоволенні інших вимог скарги суд відмовляє за передчасністю, оскільки роботодавець (або інша установа, що виплачує дохід) на період зупинення зобов`язаний припинити утримання та перерахування коштів із заробітної плати боржника на рахунок виконавчої служби/приватного виконавця.

Стосовно судових витрат слід зазначити таке.

Згідно скарги, фактично надана правнича допомога включала виконання таких робіт, безпосередньо пов`язаних із захистом прав боржника у виконавчому провадженні та із судовим контролем за виконанням судового рішення: підготовка та направлення до органу ДВС клопотання (клопотання про відкликання постанови про звернення стягнення на доходи боржника та припинення утримань) 2 години, вартість 1 години 2 500,00 грн, загальна сума 5 000,00 грн; підготовка та подання цієї скарги до суду в порядку статей 447451 ЦПК України 2 години, вартість 1 години 5 000,00 грн, загальна сума 10 000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні під час розгляду скарги (майбутня процесуальна дія) 1 година, вартість 3 000,00 грн, орієнтовна сума 3 000,00 грн.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, що вже сформована за виконаними роботами на момент подання скарги, становить 15 000,00 грн. Додатково очікувані витрати, пов`язані з участю адвоката у судовому засіданні, становлять 3 000,00 грн. Загальний орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у межах розгляду цієї скарги становить 18 000,00 грн. На підтвердження фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу подається платіжна інструкція № 2140973234 від 14.01.2026 року на суму 8 000,00 грн. Решта витрат за виконаними роботами у сумі 7 000,00 грн буде сплачена після розгляду справи, так само як і оплата участі у судовому засіданні у сумі 3 000,00 грн (за фактом участі).

На підставі викладеного боржник просить стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом цієї скарги на загальну суму 18 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та пропорційності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вказано на необхідність врахування принципу пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат зважаючи на обсяг задоволених судом вимог.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Договором про надання правничої допомоги № 04-12/2025 від 23.12.2025р., укладеним між боржником та адвокатом Антоновим Є.М., за надану правову допомогу клієнт (боржник) зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) відповідно до домовленості сторін згідно додатку 1 до цього Договору. Оплата основного гонорару здійснюється клієнтом шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката протягом одного місяця з моменту початку надання адвокатом правничої допомоги (п.3.1, 3.2 договору).

Відповідно додатку 1 до цього договору, вартість послуг з надання правової допомоги (Гонорар Адвоката) Кримінальний/Цивільний/Адміністративний/Господарський процес та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод:

Усні консультації та роз`яснення чинного законодавства України 1 000,00 грн, за 1 годину, складання адвокатських запитів, досудова вимога про сплату боргу, претензія 2 000,00 грн. за 1 годину, складання пояснень, заяв, клопотань 2 500,00 грн. за 1 годину, складання заяви у наказному провадженні, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень 5 000,00 грн. за 1 годину роботи, транспортні витрати 1500,00 грн./300 км., наступні 100 км 400,00 грн, здійснення виїзду для надання юридичної допомоги, консультації чи юридичне супроводження на переговорах (в межах міста) 400 грн. за 1 годину, участь у судовому засіданні, отримання судових рішень, подання процесуальних документів безпосередньо до канцелярії суду, органу досудового слідства, участь у процесуальних діях під час досудового слідства 3 000,00 грн. за 1 годину + транспортні витрати, медіація 2 000,00 грн. + транспортні витрати, ознайомлення з матеріалами справи 1000,00 грн. за 1 годину, аналіз та розробка правової позиції клієнта 3 000,00 грн. за 1 годину, апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, заперечення 12 000,00 грн. за 1 годину, касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу, заперечення 12 000,00 грн. за 1 годину, заповнення формуляру заяви до Європейського суду з прав людини 10 000,00 грн. за 1 годину, вивчення практики Європейського суду з прав людини 5 000,00 грн. за 1 годину, гонорар успіху становить 10% від суми коштів, фактично отриманих Клієнтом у результаті надання правничої допомоги.

Згідно платіжної інструкції (а.с.23), 14.01.2026р., тобто протягом одного місяця з моменту початку надання адвокатом правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 04-12/2025 від 23.12.2025р., боржник сплатив адвокату Антонову Є.М. 8000грн в рахунок правової допомоги.

За положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, згідно умов договору про надання правничої допомоги № 04-12/2025 від 23.12.2025р., основний гонорар адвоката Антонова Є.М. становить 8 000грн.

Докази узгодження іншої, більшої суми гонорару, а саме 18 000грн, які боржник просить стягнути на свою користь, рівно як і акти приймання-передачі послуг адвоката на таку суму, в матеріалах справи відсутні.

З правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду.

Тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено понесення боржником 8 000грн витрат на правову допомогу, та приймаючи до уваги, що скаргу задоволено частково, що адвокатом у цій справі складено власне скаргу, скаргу, апеляційну скаргу, клопотання, а також те, що, згідно протоколів судових засідань, час, витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції та першої інстанції сукупно становить 13 хвилин, предмет та складність питання, яке було предметом розгляду судом, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 2 500грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Керуючись ст.ст. 260, 447, 448, 450, 452 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу боржника ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стосовно незупинення до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП 36186741, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 2/0519/4516, виданого 18 лютого 2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на житину відповідного віку, починаючи з 01 листопада 2012року до досягнення дитиною повноліття.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП 36186741 до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту негайно після її проголошення (ч.1 ст. 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України). Повний текст ухвали буде складений впродовж 5 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Стягувач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Орган примусового виконання: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34908779, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, б. 19, адреса для листування: 03022, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б.38, а/с 81.

Суддя Д.О. Покопцева