Ухвала суду № 140297295, 02.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4952/26

Провадження № 1-в/346/279/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника адміністрації колонії ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Каменоломня Сакського району Автономної Республіки Крим, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, судимого: 11.02.2008 року вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за ч.4 ст.152, п.10 ч.2 ст.115 КК України на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 14 років, звільнений 17.08.2017 року на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.08.2017 року за ч.2 ст.84 КК України у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності; 13.11.2019 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч.1 ст.296, ч.2 ст.186, ч.1 ст. 187 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 15.06.2022 року звільнений 23.06.2022 року умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 11 днів; засудженого вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 року за ч.1 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,-

в с т а н о в и в :

захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним клопотанням, в якому зазначає, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 року ОСОБА_5 засуджено до вищевказаного покарання та станом на 10.07.2026 року він відбув 1/2 частину його строку, що відповідно надає право на умовно-дострокове звільнення. За весь період відбування покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» ОСОБА_5 зарекомендував себе виключно з позитивної сторони та довів своє виправлення. Він неухильно виконував встановлений порядок відбування покарання та правила внутрішнього розпорядку установи, не має дисциплінарних стягнень; за зразкову поведінку, свідоме ставлення до праці та активну участь у житті колективу має 1 заохочення від адміністрації установи. ОСОБА_5 раніше був офіційно працевлаштований на виробництві колонії, а на даний час він на добровільних засадах бере активну участь у виконанні робіт із благоустрою території установи та поліпшення житлово-побутових умов, сумлінно ставиться до роботи. У взаєминах із представниками адміністрації установи та іншими засудженими він ввічливий, конфліктів не провокує, підтримує соціально корисні зв`язки, критично оцінює вчинене правопорушення. Наявність заохочення, повна відсутність дисциплінарних стягнень та систематична сумлінна праця в установі є беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_5 своєю поведінкою і ставленням до праці повністю довів власне виправлення. Тому захисник просить умовно-достроково звільнити засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вищевказаним вироком суду.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання.

В судовому засуджений вказане клопотання також підтримав, вважає, що заслуговує на застосування до нього положень ст. 81 КК України, оскільки має заохочення, працював в установі в більшості випадків неофіційно, залучався до робіт по благоустрою колонії та має намір піти служити.

Представник адміністрації колонії в судовому засіданні зазначив, що комісією установи відмовлено у застосуванні до засудженого положень ст.81 КК України; на час розгляду вказаного клопотання захисника позиція установи незмінна.

Прокурор в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення, враховуючи, що з особової справи засудженого не встановлено, що він став на шлях виправлення; йому комісія установи відмовляла в застосуванні щодо нього умовно-дострокового звільнення; він не працевлаштований, залучався до робіт по благоустрою лише згідно з графіком, мав лише 1 заохочення, його бал щодо ступеня виправлення становить лише - 38.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до правил ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Згідно з положеннями ч.2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно з п.п.1, 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто досягнення мети передбаченої ст. 50 КК України.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Оскільки питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то важливим питанням є ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Між тим, примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

Згідно з нормами закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» згідно з вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 року за ч.1 ст.152 КК України, яким його засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років ( том 1, арк. особ. справи № 51-63, частина І).

Відповідно до характеристики від 06.08.2026 року, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 10.01.2024 року. Під час тримання в ДУ УВП №12 м. Івано-Франківськ не допускав порушень вимог режиму утримання, дисциплінарні стягнення не накладались, заохочення не оголошувались. З 08.01.2026 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська ВК (№ 41)», за час відбування якого не допускав порушень вимог режиму утримання, дисциплінарні стягнення не накладались. На виробництві установи не працевлаштований, однак, виконує роботи з благоустрою місць позбавлення волі; до робіт відноситься добре, оголошено 1 заохочення. На заходи виховного впливу реагує посередньо, не завжди робить належні висновки. У відношенні до представників адміністрації колонії тактовний, ввічливий, однак, робить це з метою поблажливого ставлення до себе. Законні вимоги представників адміністрації виконує під контролем. Приймає участь у реалізації програми засуджених Підготовка до звільнення . Санітарно-гігієнічних норм не дотримується, зовнішній вигляд не завжди охайний. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими позитивної спрямованості. Має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє, яким чином їх втілити. Висловлює позитивні наміри, але нічого для цього не робить. Перебуває на профілактичному обліку як схильний до самоушкодження та особа відторгнута від колективу. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства як високий (арк. особ. справи № 132, 133, том 2, частина ІІ).

Суд звертає увагу, що 05.02.2026 року засіданням комісії Державної установи «Коломийська виправна колонія» (№41)» відмовлено засудженому ОСОБА_5 у застосуванні ст.82 КВК України, а 06.08.2026 року - у застосуванні ст.81 КК України як такому, що не довів, що стає на шлях виправлення/ не став на шлях виправлення, про що також зазначено в опитувальних листах щодо можливості застосування вказаних статей до засудженого висновках членів комісії вказаної установи ( том 2, арк. особ. справи № 82, 93, 141, 131, частина ІІ).

У висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 зазначено, що з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VІ 38 бали) встановлено, що засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення (том 2, арк. особ. справи № 138-140, частина ІІ)).

В довідці завідувача медичної частини від 28.07.2026 року вказано, що ОСОБА_5 працездатний із працевлаштуванням ( том 2, арк. особ. справи № 137, частина ІІ).

Згідно з даними довідки №324 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 за період з лютого по червень 2026 року у відповідній графі відсутні будь-які дані, що стосуються його працевлаштування; у січні 2026 року він працював за договором ЦПХ та отримував заробітну плату (том 2, арк. особ. справи № 135, частина ІІ).

Згідно з даними цивільно-правового договору № 13/01-2 від 13.01.2026 року, укладеного між ТОВ Науково-дослідний центр сучасного проектування (замовником) та ОСОБА_5 (виконавцем), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з прибирання сміття; строк виконання договору з 14.01.2026 року до повного його виконання, але не пізніше 31.01.2026 року (том 2, арк. особ. справи 94, частина ІІ ).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 перебуває на профілактичному обліку для проведення подальшої профілактичної роботи схильного до самоушкодження з 30.08.2024 року, термін якого протоколами засідання профілактичної комісії ДУ Івано-Франківська установа виконання покарань ( №12 ) від 31.01.2025 року, 28.02.2025 року, 31.03.2025 року, 30.04.2025 року, 30.05.2025 року, 29.08.2025 року, 30.09.2025 року, 31.10.2025 року, 28.11.2025 року неодноразово продовжували. В подальшому, наказом ДУ Коломийська виправна колонія №41) №7-ПЗ-26 від 12.01.2026 року його поставлено на профілактичний облік як схильного до самоушкодження у вказаній установі ( том 1, арк. особ. справи №232, 235, 247, том 2, арк. особ. справи № 9, 18, 37, 47, 50, 52, 70 ).

Суд також враховує, що засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

Засуджені до позбавлення волі залучаються до робіт з благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

Суд вважає, що залучення засудженого до виконання робіт з благоустрою, які не перевищують дві години на день (оскільки не вказано про іншу тривалість таких робіт), не свідчить про стійке сумлінне ставлення засудженого до праці та не вказує на те, що зусилля засудженого стати на шлях виправлення свідчать про необхідність умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, яке буде більшою мірою відповідати його меті та буде сприяти перевихованню засудженого, дозволить йому успішно інтегруватися в суспільство та стати для нього корисним та запобігти можливості вчинити нові правопорушення.

Відповідно до даних довідки про заохочення та стягнення засудженого від 06.08.2026 року за весь час відбування покарання 01.07.2026 року ОСОБА_5 оголошено подяку за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці; дисциплінарні стягнення не накладалися (том 2, арк. особ. справи № 134, частина ІІ ).

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно із випискою з протоколу № 35 від 05.09.2024 року засідання дисциплінарної комісії Івано-Франківської УВП №12 та постановою про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_5 оголошено попередження за зберігання забороненого предмету заточеного держака від ложки (том 1, арк. особ. справи № 149, 155, частина ІІ).

Згідно із випискою з протоколу № 46 від 27.12.2024 року засідання дисциплінарної комісії Івано-Франківської УВП №12 та постановою про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_5 оголошено догану за зберігання забороненого предмету заточеної металевої пластини (том 1, арк. особ. справи № 210, 216, частина ІІ).

Згідно із випискою з протоколу № 12 від 25.04.2025 року засідання дисциплінарної комісії Івано-Франківської УВП №12 та постановою про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_5 оголошено догану за зберігання забороненого предмету саморобної нагрівальної плитки (том 2, арк. особ. справи № 1,7, частина ІІ).

Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об`єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.

Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Крім того, обов`язковими умовами для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття визначених ч.3 ст.81 КК України частин покарання в залежності від ступеня тяжкості вчиненого злочину, форми вини та кримінального минулого засудженого.

Судом встановлено, що строк початку відбування покарання засудженому рахується з 10.01.2024 року, кінець строку 10.01.2029 року, призначеного судом покарання за нетяжий злочин (ст. ч.1 ст. 152 КК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення нетяжкого злочину, і хоча він відбув передбачений законом мінімум строку визначеного остаточного покарання для можливості звільнення умовно-достроково, проте, для умовно-дстрокового звільнення потрібні вагомі докази виправлення засудженого.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов`язків.

Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Таким чином, на переконання суду, з врахуванням згаданих вище обставин справи, а також, враховуючи, засуджений, який раніше двічі судимий, неодноразово допускав порушення порядку відбування покарання, був працевлаштований за договором ЦПХ лише в січні 2026 року ( 1 місяць), в даному випадку відсутні достатні правові підстави для застосування до засудженого ст. 81 КК України, оскільки процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання. Вище зазначене свідчить про те, що засуджений не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення, що є підставою для умовно-дострокового звільнення. Під час розгляду клопотання не наведено конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.

Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, суд приходить до висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення, в даному випадку, не є виправданим. Тому в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.81 КК України, керуючись ст. ст. 336, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , засудженого вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 року за ч.1 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено 02.10.2026 року о 15:30 год.

Головуючий суддя : ОСОБА_1