Ухвала суду № 140296466, 02.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

02 жовтня 2026 р. справа № 520/31029/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного Сервісного Центру Міністерства Внутрішніх Справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру Головного Сервісного Центру Міністерства Внутрішніх Справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо відмови ОСОБА_1 , у проведенні державної перереєстрації за ним транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PHAETON, тип легковий седан - В, VIN-код: НОМЕР_1 , № шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2004, об`єм двигуна, 3189 см.куб, колір чорний, тип палива бензин, державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі Заяви № 2664006191 від 08.09.2026 року;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр Головного Сервісного Центру Міністерства Внутрішніх Справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях (код ЄДРПОУ: 45329727) провести державну перереєстрацію транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PHAETON, тип легковий седан - В, VIN-код: НОМЕР_1 , № шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2004, об`єм двигуна, 3189 см.куб, колір чорний, тип палива бензин, державний номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Так, позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 квітня 2026 року в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» відбувся електронний аукціон № SPD001-UA-20260414-62252 з продажу об`єкта малої приватизації транспортного засобу VOLKSWAGEN PHAETON (державний номерний знак НОМЕР_3 , 2004 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ), переможцем якого визначено ОСОБА_1 . За придбаний об`єкт позивачем у повному обсязі сплачено кошти в сумі 67 422,76 грн. На підтвердження набуття права власності між позивачем та організатором аукціону оформлено такі правовстановлюючі документи: протокол про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20260414-62252, затверджений наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 152.10-вс від 30.04.2026; договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, державної власності, окремого майна транспортного засобу VOLKSWAGEN PHAETON від 22.05.2026 № 1/2026 (місцезнаходження об`єкта: Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, 185); акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації від 22.05.2026 та акт приймання-передачі транспортного засобу. З метою перереєстрації права власності на придбаний транспортний засіб позивач звернувся до Територіального сервісного центру № 6350 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі ТСЦ № 6350).

08.09.2026 позивач подав заяву № 2664006191, до якої долучив увесь пакет необхідних документів, у тому числі копію свідоцтва про реєстрацію транспортногозасобу серії НОМЕР_4 . Проте рішенням суб`єкта владних повноважень у перереєстрації транспортного засобу було відмовлено. Відповідно до відмітки на заяві № 2664006191 від 08.09.2026, підставою для відмови зазначено пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, про що вчинено запис адміністратором ТСЦ № 6350 С. Івахненком. Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси як добросовісного набувача, оскільки ним повністю дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку придбання майна на приватизаційному аукціоні через систему «Прозорро» та оформлення відповідних прав на нього.

Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Крім того, суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією права власності, зокрема реалізацією права особи на набуття у власність транспортного засобу, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо Позивача не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо зняття з реєстрації (обліку) у відношеннях з власником майна.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на рухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що відповідачем є суб`єкт владно-управлінських функцій, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює дані правовідносини у публічно-правовий спір.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2018 по справі № 643/4359/17.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки спірні правовідносини фактично пов`язані із захистом порушеного права на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися з урахуванням суб`єктного складу учасників справи за правилами цивільного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Згідно ч.2-6 ст. 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи викладене суддя відмовляє у відкритті провадження по даній справі, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним місцевим загальним судом, за правилами ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 248, 256, 294,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного Сервісного Центру Міністерства Внутрішніх Справ в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.