Ухвала суду № 140296002, 30.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

30 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2777/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі до Роганської селищної військової адміністрації Харківського району Харківської області, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Рогань про зобов`язання виконати договірне зобов`язання

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Светобатченко Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Зубенко Володимир Миколайович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Роганської селищної військової адміністрації Харківського району Харківської області, відповідач, в якому просить суд зобов`язати Роганську селищну військову адміністрацію Харківського району Харківської області виконати в натурі обов`язок, передбачений пунктом 3.1 договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 року, а саме передати Фізичній особі-підприємцю Зубенку Володимиру Миколайовичу будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт із нового будівництва водозабірної свердловини у селі Хроли Харківського району Харківської області двостороннім актом приймання-передачі із зазначенням: дати фактичної передачі; адреси та місця розташування майданчика; кадастрового номера земельної ділянки; площі та координат меж будівельного майданчика; конкретного фронту робіт і місця розташування свердловини; фактичного стану території; наявних обмежень та обтяжень; охоронних і санітарних зон; відомостей про наземні та підземні інженерні мережі; місць доступу, заїзду та розміщення будівельної техніки; місць складування матеріалів; інших обставин, які впливають на законність і безпеку виконання робіт та належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують правові підстави використання відповідної земельної ділянки для будівництва, її сформованість, межі, цільове призначення, зареєстроване право власності або користування, а також наявні обмеження та обтяження - у тому обсязі, в якому передання таких документів передбачене договором або є необхідним для виконання пункту 3.1 договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Також позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

26.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд визнати договір підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026, укладений між Фізичною особою-підприємцем Зубенком Володимиром Миколайовичем, Роганською селищною військовою адміністрацією Харківського району Харківської області та БО "БФ "СХІД-СОС", чинним та зобов`язати Роганську селищну військову адміністрацію Харківського району Харківської області виконати пункт 3.1 договору підряду № KharkivUHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 та передати ФОП Зубенку Володимиру Миколайовичу будівельний майданчик (фронт робіт) у встановленому договором порядку за відповідним актом. Стягнути з Роганської селищної військової адміністрації Харківського району Харківської області на користь ФОП Зубенка Володимира Миколайовича сплачений судовий збір. В обґрунтування вказує на те, що відповідачем вчинено нову юридично значиму дію, яка безпосередньо впливає на предмет спору. Так, 20.08.2026 відповідач направив позивачу повідомлення № 01-11-425 про односторонню відмову від договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 та його дострокове припинення. У зв`язку з цим виник спір не лише щодо виконання відповідачем пункту 3.1 договору, а й щодо наявності або відсутності самого договору, як чинної правової підстави для виконання сторонами своїх зобов`язань. Пунктом 6.1 договору сторони погодили строк його дії до 31.08.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Отже, сторони безпосередньо пов`язали припинення договірних правовідносин не лише із календарною датою, а й із фактичним виконанням сторонами своїх зобов`язань. При цьому, відповідач не виконав власного обов`язку щодо передачі позивачу будівельного майданчика у порядку, передбаченому пунктом 3.1 договору. Таким чином, станом на момент виникнення спору існували невиконані договірні зобов`язання сторін. Після звернення позивача до суду відповідач заявив про односторонню відмову від договору. Відповідач посилається на повідомлення від 20.08.2026 № 01-11-425 та стверджує, що після його отримання позивачем договір є припиненим. Водночас, сам відповідач визнав, що станом на дату подання відзиву у нього відсутній безспірний доказ дати фактичного отримання позивачем цього повідомлення у розумінні пункту 4.11 договору. Таким чином, питання про те, чи настали передбачені пунктом 4.11 договору правові наслідки односторонньої відмови, є спірним та підлягає встановленню судом. Первісна позовна вимога була спрямована на зобов`язання вдповідача виконати договірне зобов`язання. Після подання позову відповідач змінив свою правову позицію та заявив про припинення договору в односторонньому порядку. За таких обставин, вирішення лише питання про передачу будівельного майданчика без встановлення питання щодо чинності договору може не забезпечити ефективного захисту порушеного права позивача. У разі якщо суд не встановить чинність договору та відсутність правових наслідків його одностороннього припинення, відповідач у подальшому зможе посилатися на припинення договору як на підставу для невиконання рішення суду.

26.08.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач просить суд відмовити у прийнятті заяви ФОП Зубенка Володимира Миколайовича від 26.08.2026 про зміну предмета позову у справі № 922/2777/26 та повернути її заявнику як таку, що за своїм фактичним змістом спрямована на одночасну зміну предмета та підстав позову, що не допускається частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України. У цій справі позивач не обмежився таким доповненням. Первісною матеріально-правовою вимогою було примусове виконання пункту 3.1 договору. Фактичною підставою цієї вимоги були обставини виконання договору до звернення до суду та твердження позивача про непередачу йому будівельного майданчика у встановленому договором порядку. У заяві від 26.08.2026 позивач додатково просить отримати інший самостійний правовий результат - визнати Договір чинним. При цьому, саме нову вимогу позивач обґрунтовує новою юридично значимою подією - вчиненням Відповідачем 20.08.2026 односторонньої відмови від договору, а також обставинами направлення відповідного повідомлення, його отримання, наявності чи відсутності підстав для односторонньої відмови та правовими наслідками такого волевиявлення. Цей юридичний факт не входив до фактичної підстави первісного позову та об`єктивно не міг входити до неї, оскільки виник уже після звернення позивача до суду. Первісна вимога позивача спрямована на примусове виконання конкретного договірного обов`язку - передачу будівельного майданчика відповідно до п. 3.1 договору. Для вирішення цієї вимоги мають значення обставини виконання договору до звернення до суду, зокрема зміст пункту 3.1 договору, поведінка сторін у процесі його виконання, фактичний доступ підрядника до місця виконання робіт, виконання ним бурових робіт, попереднє листування та обставини оформлення або неоформлення передачі будівельного майданчика. Натомість нова вимога про визнання Договору чинним безпосередньо пов`язана з окремим юридичним фактом від 20.08.2026 та потребує дослідження окремого комплексу юридично значимих фактів та доказів, які не становили фактичної підстави первісної вимоги. Обставини односторонньої відмови можуть досліджуватися при вирішенні первісної вимоги, але це не означає допустимості заявлення на їх підставі нової позовної вимоги.

26.08.2026 до суду від позивача надійшли заперечення, в яких позивач вказує, що первісна вимога стосується виконання пункту 3.1 договору - передачі позивачу будівельного майданчика. Нова вимога щодо чинності договору також безпосередньо випливає з цього ж договору. Наведена відповідачем практика не означає, що будь-яке уточнення або доповнення позовної вимоги у зв`язку з новою подією автоматично є одночасною зміною предмета і підстав позову. У цій справі необхідно враховувати момент виникнення спірної обставини. Повідомлення про односторонню відмову від договору датоване 20.08.2026. Заява про зміну предмета позову подана 26.08.2026. До заявлення відповідачем про односторонню відмову предметом спору було невиконання пункту 3.1 договору. Після 20.08.2026 відповідач змінив свою позицію та почав стверджувати, що договір припинений. Отже, саме відповідач поставив перед судом питання про припинення договору. Позивач не заявляє окремого самостійного позову та не заявляє дві чи більше самостійних позовних вимог, які мають різний предмет та різні підстави. Позивачем заявлена одна позовна вимога, спрямована на судовий захист порушеного права у межах одного комплексу договірних правовідносин, а саме правовідносин, що виникли з договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026.

23.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач просить суд витребувати у відповідача: акт приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), якщо він складався; проект такого акта, якщо він розроблявся; накази, розпорядження, доручення та інші документи щодо передачі будівельного майданчика; документи, якими визначено конкретне місце розташування будівельного майданчика; документи щодо визначення меж фронту робіт; схеми, плани та інші графічні матеріали будівельного майданчика; документи щодо визначення конкретного місця буріння водозабірної свердловини; документи щодо наявних обмежень використання території. Зазначені документи можуть підтвердити або спростувати факт виконання відповідачем пункту 3.1 договору. Також, позивач просить суд витребувати у відповідача документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою; витяг з Державного земельного кадастру; кадастровий план; інформацію про кадастровий номер; документи щодо формування земельної ділянки; координати поворотних точок меж; документи щодо цільового призначення; документи про державну реєстрацію речових прав; інформацію та документи щодо сервітутів, охоронних, санітарних та інших обмежень і обтяжень. Ці документи дозволять встановити, чи існує конкретна сформована земельна ділянка. Також витребувати у відповідача рішення Роганської селищної військової адміністрації щодо земельної ділянки та будівельного майданчика; розпорядження начальника Роганської селищної військової адміністрації; рішення органів місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та будівництва свердловини; матеріали земельної комісії; документи щодо погодження використання земельної ділянки для виконання робіт; документи щодо погодження місця будівництва та буріння водозабірної свердловини. Зазначені документи можуть підтвердити наявність або відсутність управлінських та земельних рішень, необхідних для визначення місця будівництва та передачі будівельного майданчика. Витребувати у відповідача проект будівництва водозабірної свердловини; технічне завдання; вихідні дані для проектування; ситуаційний план; генеральний план; креслення або схему місця буріння; документи щодо технічного нагляду; документи щодо авторського нагляду. Ці документи можуть підтвердити конкретне місце будівництва, технічні параметри об`єкта, вихідні умови виконання робіт та можливість визначення фронту робіт. Витребувати у відповідача відомості про наявні підземні та наземні інженерні мережі; схеми існуючих комунікацій; документи щодо охоронних зон; матеріали інженерно-геодезичних вишукувань; документи щодо організації будівельного майданчика; документи та відомості щодо умов безпечного виконання робіт. Зазначені документи можуть підтвердити фактичний стан території, наявність інженерних мереж, обмежень та умов, які повинні бути враховані при визначенні фронту робіт і передачі будівельного майданчика. Саме Роганська селищна військова адміністрація є замовником за договором підряду. Саме на замовника покладено обов`язок передати будівельний майданчик за пунктом 3.1 договору. Відповідно, документи щодо прийняття рішень, організації будівництва, визначення місця робіт, передачі майданчика, земельної ділянки, погоджень та організації будівельного процесу створюються або отримуються замовником та перебувають у його володінні чи розпорядженні. Позивач направив відповідачу запит 11.08.2026 року. Відповідач отримав поштове відправлення 13.08.2026 року о 16:59, що підтверджується даними відстеження АТ "Укрпошта".

28.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів. Позивач стверджує, що весь запитуваний масив документів перебуває у відповідача, виводячи це переважно зі статусу Роганської селищної військової адміністрації як замовника. Однак, це саме по собі не підтверджує існування та перебування у відповідача кожного із запитуваних документів, серед яких рішення органів місцевого самоврядування, матеріали земельної комісії, кадастрові документи, матеріали інженерно-геодезичних вишукувань, документи технічного й авторського нагляду тощо. У клопотанні позивач посилається на те, що відповідач не надав відповіді на запит від 11.08.2026. Це твердження не враховує фактичних обставин. Роганська селищна військова адміністрація розглянула запит та листом від 10.09.2026 № 01-11-470 надала письмову відповідь, яку того ж дня направила ФОП Зубенку В.М. поштовим відправленням № R624810004642. За даними АТ "Укрпошта", 12.09.2026 відправлення прибуло до відділення 62303 у м. Дергачі, 14.09.2026 відбулася невдала спроба вручення з позначкою "інші причини". Після цього відправлення зберігалося у відділенні та 26.09.2026 було повернуто відповідачу через закінчення встановленого строку зберігання. Повторне клопотання містить невизначені та відкриті категорії: "накази, розпорядження, доручення та інші документи", "рішення органів місцевого "самоврядування", "матеріали земельної комісії", "документи щодо погодження", "документи та відомості щодо умов безпечного виконання робіт". При цьому, для різнорідних документів позивач переважно наводить спільне обґрунтування, не пояснюючи конкретного доказового значення окремих документів для вирішення заявленого спору. Наприклад, до однієї групи позивач включив проєкт будівництва, технічне завдання, генеральний та ситуаційний плани, документи технічного й авторського нагляду, але навів для них спільне обґрунтування, хоча їх зміст і можливе доказове значення є різними.

24.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення Державної служби геології та надр України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та просить витребувати у Державної служби геології та надр України інформацію та документи, перелічені у розділі 6 цього клопотання. Спір стосується не лише виконання сторонами цивільно-правового договору, а й фактичного виконання робіт, пов`язаних із використанням підземних вод та надр. Сама проектна глибина свердловини її назва як артезіанської свердловини не дозволяють автоматично зробити висновок ні про наявність, ні про відсутність необхідності спеціального дозволу. Позивач вказує, що земельна ділянка, на якій відповідно до проектної документації передбачалося будівництво свердловини, за наявною інформацією, не була належним чином відведена та/або передана відповідачу (замовнику) у встановленому законодавством порядку. Отже, інформація та документи, які знаходяться у розпорядженні Держгеонадр, мають істотне значення для встановлення обставин цієї цивільної справи.

24.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та просить витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області інформацію щодо земельної ділянки за адресою: вул. Зорянська, с. Хролі, Харківський район, Харківська область, відповідно до переліку питань, наведеного у цьому клопотанні. Спірні роботи безпосередньо пов`язані з використанням конкретної земельної ділянки та розміщенням на ній об`єкта водозабору. У цій справі необхідно встановити обставини щодо правового статусу земельної ділянки, на якій замовником передбачалося виконання робіт. Встановлення правового статусу земельної ділянки має безпосереднє значення для вирішення спору, оскільки виконання робіт з будівництва та буріння свердловини неможливо оцінювати відірвано від правових підстав використання земельної ділянки, на якій такі роботи повинні здійснюватися. Відомості про сформованість земельної ділянки, її кадастровий номер, площу, межі, цільове призначення та наявність відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі мають офіційний характер та перебувають у сфері компетенції Держгеокадастру. Необхідність залучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області обумовлена не лише необхідністю отримання доказів, а й тим, що висновки суду щодо правового статусу земельної ділянки, на якій замовником було передбачено виконання робіт з будівництва водозабірної свердловини, можуть мати безпосереднє правове значення для реалізації Головним управлінням своїх повноважень у сфері ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель, а також щодо достовірності та повноти відомостей про відповідну земельну ділянку.

25.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області до участі у справі № 922/2777/26 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Позивач просить витребувати у Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області інформацію щодо наявності або відсутності дозвільних документів на спеціальне водокористування щодо свердловини. Встановлення судом обставин щодо законності спорудження, водозабору та подальшого використання підземних вод із зазначеної свердловини має безпосереднє значення для сфери діяльності та повноважень зазначеного органу. Рішення суду може встановити юридично значимі обставини щодо водозабору, використання підземних вод та правових підстав експлуатації конкретного водозабірного об`єкта, що може вплинути на права та обов`язки Регіонального офісу в межах його компетенції. Для правильного вирішення спору необхідно встановити, які саме дозвільні документи були необхідні замовнику для законного використання зазначеної свердловини та чи були вони фактично отримані.

28.09.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про залучення третіх осіб. Жодне з трьох клопотань не містить обґрунтування того, на які саме права чи обов`язки відповідного органу щодо позивача або відповідача та яким чином може вплинути рішення у цій справі. Предметом первісного спору є виконання обов`язку за пунктом 3.1 договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026; вимог до запропонованих третіх осіб не заявлено, а їх рішення, дії чи бездіяльність предметом спору не є. Крім того, до подання цих клопотань замовник та платник реалізували передбачене пунктом 4.11 договору право на односторонню відмову від нього, що додатково спростовує необхідність залучення державних органів лише з огляду на можливе майбутнє виконання робіт або експлуатацію свердловини. Одночасно, позивач просить витребувати від Держгеокадастру відомості про земельну ділянку та зареєстровані права, від Держгеонадр - інформацію про спеціальні дозволи і свердловину, а від Регіонального офісу водних ресурсів - відомості щодо спеціального водокористування. Частина друга статті 81 ГПК України вимагає, зокрема, зазначити витребуваний доказ, обставини, які він підтверджує, та вжиті заявником заходи для його самостійного отримання. У жодному з трьох клопотань позивач не зазначив конкретних заходів для отримання відповідних документів від цих органів, не надав доказів таких звернень і не пояснив причин неможливості самостійного їх отримання. Клопотання фактично спрямовані на розширення предмета доказування від конкретного договірного спору до перевірки земельних, надрових і водних передумов будівництва та майбутньої експлуатації свердловини, хоча відповідних позовних вимог не заявлено, а до подання цих клопотань замовник та платник уже реалізували передбачене пунктом 4.11 договору право на односторонню відмову від нього.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. (ч.5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України)

При зверненні до суду з позовом позивач просив суд зобов`язати Роганську селищну військову адміністрацію Харківського району Харківської області виконати в натурі обов`язок, передбачений пунктом 3.1 договору підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 року, а саме передати Фізичній особі - підприємцю Зубенку Володимиру Миколайовичу будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт із нового будівництва водозабірної свердловини у селі Хроли Харківського району Харківської області двостороннім актом приймання-передачі.

В той же час, при зверненні до суду з заявою про зміну предмету позову позивач просить суд визнати договір підряду № Kharkiv-UHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026, укладений між Фізичною особою-підприємцем Зубенком Володимиром Миколайовичем, Роганською селищною військовою адміністрацією Харківського району Харківської області та БО "БФ "СХІД-СОС", чинним та зобов`язати Роганську селищну військову адміністрацію Харківського району Харківської області виконати пункт 3.1 договору підряду № KharkivUHF25-25/06/2026-1 від 25.06.2026 та передати ФОП Зубенку Володимиру Миколайовичу будівельний майданчик (фронт робіт) у встановленому договором порядку за відповідним актом.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому, суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема, про те, що: "як збільшення або зменшення розміру позовних вимог потрібно розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами".

Суд зазначає, що одночасна зміна підстав і предмета позову є тоді, коли фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.

Суд, дослідивши заяву позивача про зміну предмета позову, зазначає, що позивачем не було дотримано вимог ст. 46 ГПК України та одночасно змінено і предмет і підставу позову.

Первісною матеріально-правовою вимогою було примусове виконання пункту 3.1 договору. Фактичною підставою цієї вимоги були обставини виконання договору до звернення до суду та твердження позивача про непередачу йому будівельного майданчика у встановленому договором порядку.

У заяві від 26.08.2026 позивач додатково просить отримати інший самостійний правовий результат - визнати договір чинним.

При цьому, саме нову вимогу позивач обґрунтовує новою юридично значимою подією - вчиненням відповідачем 20.08.2026 односторонньої відмови від договору, а також обставинами направлення відповідного повідомлення, його отримання, наявності чи відсутності підстав для односторонньої відмови та правовими наслідками такого волевиявлення.

Цей юридичний факт не входив до фактичної підстави первісного позову та об`єктивно не міг входити до неї, оскільки виник уже після звернення позивача до суду.

Первісна вимога позивача спрямована на примусове виконання конкретного договірного обов`язку - передачу будівельного майданчика відповідно до п. 3.1 договору.

Для вирішення цієї вимоги мають значення обставини виконання договору до звернення до суду, зокрема зміст пункту 3.1 договору, поведінка сторін у процесі його виконання, фактичний доступ підрядника до місця виконання робіт, виконання ним бурових робіт, попереднє листування та обставини оформлення або неоформлення передачі будівельного майданчика.

Натомість нова вимога про визнання договору чинним безпосередньо пов`язана з окремим юридичним фактом від 20.08.2026.

Для її вирішення позивач пропонує встановлювати та оцінювати, зокрема: факт і зміст односторонньої відмови відповідача; договірні підстави для її вчинення; обставини направлення повідомлення № 01-11-425; момент його отримання позивачем; момент настання передбачених пунктом 4.11 договору правових наслідків; вплив такого волевиявлення на подальший правовий стан договору.

Нова вимога потребує дослідження окремого комплексу юридично значимих фактів та доказів, які не становили фактичної підстави первісної вимоги.

Саме критерій необхідності дослідження іншого кола обставин і доказів КГС ВС застосував у постанові від 15.08.2024 у справі № 910/12648/23 при розмежуванні допустимої зміни предмета позову та фактичного заявлення іншого позову.

Суд звертає увагу, що позивач самостійно зазначив, що заяву про зміну предмету позову подано в порядку частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до наведеної норми одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

За викладених обставин, подана позивачем заява, по суті, є заявою про одночасну зміну предмета та підстав позову, що в силу вищезазначеного не допускається та є фактично новим позовом.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з заявою про зміну предмета позову позивачем одночасно було змінено предмет і підставу позову, оскільки виникли нові матеріально-правові вимоги, які обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Відтак, статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Однак, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право заявника щодо одночасної зміни предмету і підстави позову.

За таких підстав, суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви позивача про зміну предмета позову, тому відмовляє в його задоволенні.

Розглянувши подане повторне клопотання та заперечення проти нього, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч.1,2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч. 4 ст. 81 ГПК України).

Отже, зазначеними нормами передбачено право (а не обов`язок суду) за вмотивованим клопотанням учасника справи постановити ухвалу про витребування відповідних доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Проте, позивачем сформульовано вимоги шляхом застосування відкритих та родових категорій ("накази, розпорядження та інші документи", "матеріали земельної комісії", "документи та відомості щодо безпеки"). Позивач об`єднав різнорідні документи в загальні групи та надав їм спільне абстрактне обґрунтування, не довівши конкретного доказового значення кожного окремого документа для вирішення даного спору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні про витребування доказів мають бути зазначені підстави, з яких випливає, що відповідний доказ перебуває у конкретної особи.

Позивач виходить лише із загального статусу відповідача як замовника, проте не надав суду доказів реального існування та перебування у володінні відповідача усіх запитуваних документів (рішень органів місцевого самоврядування, матеріалів земельної комісії, кадастрової документації, матеріалів геодезичних вишукувань тощо).

Більше того, вимоги позивача зобов`язати відповідача повідомити, "чи створювався документ, де перебуває та кому передавався", свідчать про те, що позивач самостійно не володіє відомостями щодо існування таких доказів.

Предметом позову у даній справі є вимога про зобов`язання відповідача передати будівельний майданчик за двостороннім актом.

Відповідач у судовому засіданні не заперечує обставину того, що такий акт сторонами не складався та не підписувався.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. З огляду на це, витребування обсягу документів (земельних, проектних, містобудівних) для доказування факту, який сторонами не оспорюється, є недоцільним та виходить за межі предмета доказування.

Щодо залучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державної служби геології та надр України та Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області як третіх осіб, які не заявляють сам остійних вимог щодо предмета спору, та витребування доказів, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

У пунктах 8.16 - 8.18 постанови від 27.02.2024 у справі № 912/164/20 Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20.

У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Отже, в силу наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки і в силу положень частини четвертої обов`язком суду є зазначення обставин, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

У той же час, позивачем не наведено, яким чином рішення в даній справі може вплинути на права чи обов`язки ГУ Держгеокадастру, Держгеонадр чи Регіонального офісу водних ресурсів. Предметом розгляду є виключно договірний спір між двома суб`єктами господарювання щодо виконання умов договору підряду. Наявність у цих органів контролюючих або реєстраційних функцій у сфері земельних, водних чи надрових відносин сама по собі не є процесуальною підставою для їх залучення у цивільно-правовий спір.

При цьому, інститут участі третіх осіб у розгляді справи має на меті створення умов для захисту прав та інтересів осіб, які не є сторонами у справі, проте на права та обов`язки яких може вплинути прийняте у справі судове рішення.

Залучення третіх осіб з метою збирання доказів чи отримання пояснень по суті спору не відповідає наведеним вище положенням чинного процесуального господарського законодавства.

Окрім цього, відповідно до вимог частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Позивачем у поданих клопотаннях від 24.09.2026 та 25.09.2026 року не вказано, на стороні позивача чи відповідача у справі № 922/2777/26 мають виступати Головне управління Держгеокадастру, Держгеонадра та Регіональний офіс водних ресурсів.

Вказане свідчить про невідповідність процесуальних заяв вимогам закону та унеможливлює визначення судом їхнього процесуального статусу, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб до участі у даній справі слід відмовити, як необгрунтованому.

Підсумовуючи вищевикладене та керуючись статтями 46, 50, 81, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову (вх. № 20944/26 від 26.08.2026) - відмовити.

Заяву Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про зміну предмета позову у справі № 922/2777/26 разом з доданими до неї документами повернути заявнику.

Роз`яснити позивачу (ФОП Зубенку В. М.), що відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову не позбавляє його права на звернення до суду з самостійним позовом у загальному порядку для захисту прав, пов`язаних з оскарженням односторонньої відмови Відповідача від Договору підряду.

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про витребування доказів (вх. № 23410/26 від 23.09.2026) - відмовити.

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про залучення Державної служби геології та надр України (Держгеонадр), код ЄДРПОУ 37536031, адреса: 03057, Україна, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 16, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 23602/26 від 24.09.2026) - відмовити.

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про залучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, код ЄДРПОУ 39792822, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 23610/26 від 24.09.2026) - відмовити.

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Зубенка Володимира Миколайовича про залучення Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, код ЄДРПОУ 01038594, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, до участі у справі № 922/2777/26 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 23623/26 від 25.09.2026) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повна ухвала підписана "02" жовтня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко