Рішення № 140295991, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4628/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Захист", м. Полтава про стягнення 1123356,16 грн за участю представників учасників справи:

позивача - Махоніна О.С.,

відповідача - Теслі М.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Захист", відповідач, в якому просить суд (з урахуванням зменшення ціни позову) стягнути з відповідача на свою користь 900000,00 грн збитків, завданих відповідачем внаслідок невиконання підрядних робіт та 223356,16 грн неустойки, нарахованої за прострочення виконання підрядних робіт. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 (суддя Лавренюк Т.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4628/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату суду від 24.04.2026 №119/2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами судді Лавренюк Т.А., відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/4628/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 для розгляду справи № 922/4628/25 визначено суддю Сальнікову Г.І.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2026 №223/2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи через тимчасову непрацездатність судді Сальнікової Г.І., що вже триває 30 і більше календарних днів поспіль, призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/4628/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи № 922/4628/25 визначено суддю Шарко Л.В.

Ухвалою суду від 24.06.2026 постановлено прийняти справу № 922/4628/24 до провадження. У зв`язку зі зміною складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи почати спочатку. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

09.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що фактично як на підставу для позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду № 28 від 05.06.2024 р. (далі - Договір № 28), а також на відповідні його положення. При цьому, до позову додано копію примірника Договору № 28, який не містить жодного підпису уповноваженої особи позивача в графі "Замовник". Також в позові стверджується, що "при аналізі проекту Договору підряду № 28 від 05 червня 2024 року встановлено наявність наступних договірних зобов`язань…." (3 абзац 2 аркуш позову). Тобто, на думку відповідача, позивач очевидно не вважає долучений ним Договір № 28 таким, що був укладений, оскільки стверджується, що це був саме проект договору. Позивач вказує, що між сторонами цієї справи дійсно мав місце інший судовий спір (судова справа № 917/162/25), за наслідками якої було встановлено 2 обставини: 1) констатовано наявність фактичних договірних відносин між сторонами; 2) констатовано безспірне невиконання сторонами цього позову п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України при укладенні договору № 28. При цьому, в судовій справі № 917/162/25 позивач відстоював позицію, що ним не укладався договір № 28, а натомість відбулося помилкове перерахування коштів на рахунок відповідача. Водночас, коли суд в судовій справі № 917/162/25 констатував неспроможність даних аргументів, позивач почав посилатися на положення проекту договору № 28, однак як слідує зі змісту позову та доданого до позову договору № 28, все ще не вважає його укладеним, оскільки стверджує, що це проект договору, а також останній не містить відповідних підписів уповноваженого представника позивача. Враховуючи це, відповідач виходить з того, що договір № 28 як такий не був укладений, однак фактичні договірні відносини між сторонами ним ніколи не заперечувалися, а навпаки - саме це і доводилося ним у судовій справі № 917/162/25. Проте, не зважаючи на очевидні дефекти його форми (відсутність підпису уповноваженого представника позивача та посилання на цей договір як на проект) позивач посилається на його положення як на такі, що були узгоджені сторонами та містяться в підписаному договорі, зокрема це стосується обґрунтування вимог про стягнення пені, а також узгодження в ньому строків виконання відповідних робіт. Позивач, як на правову підставу своїх вимог посилається на ч. 2 ст. 849 ЦК України і стверджує, що в зв`язку з невиконанням відповідачем робіт за договором № 28 (на думку відповідача, укладеність якого позивач досі фактично не визнає) у строк встановлений ним позивач має право відмовитися від договору № 28 (про що вже направив у жовтні 2025 р. відповідне повідомлення відповідачу) та вимагати відшкодування збитків завданих в результаті невиконання відповідачем відповідних робіт. Проте, на переконання відповідача договір № 28 не був укладений сторонами, що констатовано в судовій справі № 917/162/25, а також що заперечується самим позивачем виходячи зі змісту його позову та доданої до нього копії договору № 28, не можливо стверджувати про досягнення згоди щодо такої умови договору як строк виконання робіт у тій редакції, що міститься саме в договорі № 28. При цьому, констатування судом апеляційної інстанції у справі № 917/162/25 договірних відносин між сторонами не значить встановлення факту укладення договору № 28 в тій редакції на яку посилається позивач.

Відповідач зазначає, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою виконати зобов`язання, що стало б підставою для початку відліку строку передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України, а в разі його невиконання в зазначений строк призвело б до можливості застосування ч. 2 ст. 849 ЦК України на яку і посилається позивач. Позивач не дотримується у взаємовідносинах з відповідачем даного стандарту поведінки, оскільки постійно змінює власну позицію в частині тих відносин, які виникли між сторонами і підстави їх виникнення від заперечення факту укладення договору підряду між сторонами до направлення повідомлення про відмову від цього ж договору та посилання на його пункти в спробі притягнути підрядника до відповідальності. Зважаючи на те, що сторонами не було дотримано вимог цивільного законодавства та не укладено в належній формі договір № 28, то вимоги про стягнення пені з відповідача суперечать вимогам ст. 547 ЦК України.

Також відповідач вказує на те, що позивач долучає висновок експерта № 17050 від 11.12.2025 в якому фактично стверджується про нібито не проведення відповідачем жодних підрядних робіт. Згідно Акту КБ-2в № 1 за листопад 2024 мова йшла про роботи виконані тільки за адресою: вул. Отакара Яроша, 47 у с. Соколове Чугуївського району Харківської області. Тобто, мова про невірні вихідні дані. Також відсутні дані щодо огляду приміщень за адресою: вул. Отакара Яроша, 47 у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, де і виконувалися вказані роботи, що підтверджується фотографіями, які додаються до відзиву. Таким чином, фактично експерт виконав експертизу без дослідження самого приміщення, де роботи відображені в Акті КБ-2в № 1 за листопад 2024 були виконані. На переконання відповідача, відповідачем, який весь час стверджував про наявність фактичних договірних відносин між сторонами, роботи про які сторони не дійшли згоди в належній письмовій формі, частково були виконані.

Так, відповідач звертає увагу, у вступній частині висновку експерта зазначено перелік документів наданих для проведення експертизи, де зокрема відсутній проект на блискавкозахист та заземлення наданий позивачем і згідно якого мали виконуватися роботи (додається) і який в будь-який інший спосіб не міг би опинитися у розпорядженні відповідача, окрім його надання позивачем. На переконання відповідача, дана проектна документація мала бути врахована експертом. Якби це було зроблено, то останній мав би оглянути і приміщення, де відповідач виконав роботи по блискавкозахисту та заземленню, а отже висновок експерта є необ`єктивним. На клопотання експерта направлене 25.11.2025 ініціатору експертизи про надання додаткових відомостей та документів експерту фактично було відмовлено в наданні будь-яких відомостей, окрім дозволу на проведення візуально-інструментального обстеження. Зазначене свідчить про введення експерта в оману з метою отримання не об`єктивної інформації про виконані чи не виконані роботи, а саме тієї, яка потрібна ініціатору даної експертизи.

Зокрема на підтвердження фактичного виконання робіт відповідач надає видаткову накладну № 391 від 15.07.2024 та платіжну інструкцію № 827 від 28.06.2024 на придбання матеріалів необхідних для виконання робіт щодо блискавкозахисту, ТТН від 16.07.2024 р. на підтвердження факту їх перевезення до населеного пункту, де знаходився об`єкт позивача з метою їх монтування, а також фотографії з місця виконання робіт, зокрема приміщень та деталізацією тих робіт, що були виконані і де відображені змонтовані елементи блискавкозахисту та заземлення в приміщенні за адресою: вул. Отакара Яроша, 47 у с. Соколове Чугуївського району Харківської області. Також додається заява свідка ОСОБА_1 складена в порядку ст. 88 ГПК України на підтвердження факту виконання робіт цим свідком від імені відповідача саме в приміщенні належному позивачеві, їхньої деталізації, підтвердженням факту залишення матеріалів в приміщенні позивача, походження фотографій, які додаються до цього відзиву тощо. Частково матеріали необхідні для виконання робіт були залишені на цьому об`єкті в зв`язку з тим, що позивач перестав допускати до об`єкту працівників відповідача.

Відповідач вказує, що обсяг робіт, які фактично були виконані відповідачем відображено ним в акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024, який позивач відмовився підписувати. У висновку експерта останнім досліджуються саме покрівлі будівель та споруд позивача. Все дослідження фактично зводиться до того, що експерт шукає на покрівлі нові блискавкоприймачі, що є лише елементом тої роботи, яка мала бути виконана відповідачем згідно проектної документації, що додається, однак не була ним завершена в повному обсязі через перепони позивача. Водночас акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 містить роботи реальний результат яких знаходиться у середині відповідних об`єктів та без яких система блискавкозахисту та заземлення повноцінно функціонувати не може. На підтвердження факту реального виконання робіт, які відображені в акті за листопад 2024 року, відповідач надає також фотографії з об`єкту позивача, що містять результати відповідних робіт, а саме змонтовані провідники заземлення системи заземлення та блискавкозахисту.

На думку відповідача, позовні вимоги, які ґрунтуються на правовій підставі визначеній ч. 2 ст. 849 ЦК України передчасними, а отже такими, що не підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені взагалі безпідставними. Також, відповідач просить суд здійснити розподіл судових витрат та стягти на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 55000,00 грн.

13.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що позиція позивача, викладена в межах справи 917/162/25, полягала у висловленні міркувань щодо не укладення договору №28 від 05 червня 2024 року. Однак, така позиція позивача виявилась хибною і була спростована рішенням Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року по справі № 917/162/25, де було встановлено наявність договірних відносин між ТОВ "Інтер Олія" та ТОВ "СП "Захист" в частині підрядних робіт за договором підряду №28 від 05 червня 2024 року (єдиний договірний документ, що розглядався у тій справі). Єдиним документом, який фігурує у відносинах сторін, є наразі виключно договір №28 від 05 червня 2024 року. Відповідачем долучено до власного відзиву у даній справі довільний акт за формою КБ-2в на суму 386796,54 гривень, де замовником визначено ТОВ «Інтер Олія», підрядником ТОВ "СП "Захист", підстава складання акту договір №28 від 05 червня 2024 року. Тобто єдиним документом на якому базувався відповідач при, начебто, заявленому проведенні робіт та складенні "виконавчої" документації був лиш визначений вище договір. Викладаючи у відзиві позицію про існування абстрактних домовленостей (без договору) відповідач насправді намагається виключно оминути незручний для нього факт самостійного визнання і використання ним такого договору при "проведенні" робіт. 26 червня 2024 року позивачем було проведено платіж у відповідності до платіжної інструкції №1246 та перераховано Відповідачу грошові кошти у розмірі 1500000,00 гривень: отримувач платежу ТОВ "СП "Захист", код ЄДРПОУ 42281007, призначення платежу "за послуги згідно договору №28 від 05.06.2024 та рахунку №471 від 05.06.2024р". Тобто зустрічна дія у вигляді платежу позивача мала єдине посилання на договір №28 від 05 червня 2024 року, про що і було відзначено Східним апеляційним господарським судом.

Також позивач зазначає, що експерту було поставлено на дослідження питання з визначення наявності монтажу тих елементів, які вказувались відповідачем у Акті КБ-2в за листопад 2024 року. При цьому, попередні хибні позиції відповідача щодо відсутності у нього інформації щодо фактичної адреси виконання робіт (викладені ним у поясненнях по справі № 917/162/25), зумовили необхідність дослідити два об`єкта і по вул. Отакара Яроша, 47 і по вул. Отакара Яроша, 47а. Зі змісту безпосереднього дослідження експерта у висновку вбачається, що експертом оглядались комплексно об`єкти за обома переліченими адресами як зовні так і всередині, та відшукувались виключно ті компоненти, про які заявляв відповідач у своєму акті. Візуальним та технічним оглядом було виявлено наявність старого обладнання, яке не має відношення до заявлених відповідачем робіт, що зафіксовано експертом відповідними фотоматеріалами. Позивачем надано до матеріалів позову клопотання, адресоване відповідачу, щодо прибуття за місцем проведення експертизи та надання первинної документації щодо можливих підрядних робіт, якщо такі виконувались відповідачем. Матеріали справи містять докази отримання такого клопотання відповідачем, однак відповідач свідомо знехтував можливістю взяти участь у огляді об`єкта при проведенні експертизи та не надав жодних первинних документів, які б свідчили про фактичне виконання робіт. Відповідач посилається на окремий процесуальний доказ "заяву свідка" за підписом ОСОБА_1 з посиланням на ст. 88 ГПК України. При цьому, відповідно до ст. 88 ГПК України, у заяві свідка зазначаються серед іншого місце роботи свідка. Насамперед вказана особа ОСОБА_1 не вказує власного поточного місця роботи та місця роботи станом на серпень-вересень 2024 року (період вказаний у заяві) з визначенням посади, а лише зазначає, що "виконував роботи в статусі працівника ТОВ "СП "Захист". Таке формулювання свідчить про відсутність дійсних трудових відносин з підприємством відповідача за конкретно визначеною посадою/фахом. ОСОБА_1 зазначає, що "інші особи/працівники на об`єкт не допускались" - тобто за його логікою він, начебто, самостійно виконував технічно-складні роботи, вартість яких мала скласти 1500000,00грн. Відсутність чіткої інформації щодо дійсних відносин з відповідачем, фаху, кваліфікації, опису суті підрядних робіт та інших учасників процесу ставлять під сумнів достовірність таких пояснень. Відповідачем надано до відзиву товаро-транспортну накладну від 16 липня 2024 року. Однак, вказаний документ не містить вихідної інформації, що не дає змоги ідентифікувати суть господарської операції. В графах "вантажовідправник", "автомобільний перевізник", "вантажоодержувач" мітиться один й той самий суб`єкт відповідач ТОВ "СП "Захист", а отже визначити реальність цієї операції неможливо інакше як зі слів відповідача, який, начебто, транспортував вантаж суто для себе і начебто власним транспортом. У графі "транспортний засіб" зазначено "Мерседес НОМЕР_1 " без визначення марки, моделі, типу. Таке маркування свідчить, що транспортний засіб скоріш за все, не є вантажним транспортом, придатним до перевезення вантажів. За даними відкрити джерел ТОВ "СП "Захист" не має у власності або користуванні будь-яких транспортних засобів. У графі "пункт завантаження" вказано "м. Полтава", у графі "пункт розвантаження" - "с. Соколове Харківської області". Такі дані не дають змогу ідентифікувати дійсні місця завантаження/розвантаження. Відповідачем надана видаткову накладну №391 від 15 липня 2024 року про складену за участі відповідача та ТОВ "МКМ-Основа", де останнім, начебто, відвантажено з власного складу перелічений товар. При цьому, задеклароване місце знаходження постачальника м. Київ, вул. Братиславська, 52-Б. Яким чином товар транспортувався з міста Київ лишаються незрозумілим відповідач декларує відвантаження товару самому собі у м. Полтава. У кінцевому підсумку, визначений у ТТН та видатковій накладній товар, позивачу не передавався, про що свідчать надані відповідачем "первинні" документи.

23.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач не заперечує факту договірних відносин, оскільки договір є укладеним виходячи з факту його виконання сторонами (на це звернув увагу, зокрема, суд апеляційної інстанції у постанові від 13.08.2025 по справі № 917/162/25). Натомість відповідач заперечує факт дотримання сторонами письмової форми договору, а отже і факт укладення договору на тих умовах (пунктах), що були визначені в проекті договору № 28. На підтвердження цього, відповідач вказав, що позивачем до свого позову додано копію примірника договору № 28, який не містить жодного підпису уповноваженої особи позивача в графі "Замовник". Також в позові стверджується, що "при аналізі проекту договору підряду № 28 від 05 червня 2024 року встановлено наявність наступних договірних зобов`язань..." (3 абзац 2 аркуш позову). Тобто, позивач очевидно не вважає долучений ним договір № 28 таким, що був укладений саме в письмовій формі, оскільки стверджує, що це був саме проект договору. Тому, якщо якась сторона цього спору і намагається оминути якісь незручні для себе обставини, то це позивач, який надає до суду договір, що ним навіть не був підписаний і стверджує, що цей договір був належним чином укладено. Також варто звернути увагу на зміст пункту 10.1. проекту договору № 28, де зазначено, що договір набирає чинності саме з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками. Тобто сама пропозиція укласти договір № 28 містить чітку процедуру набрання ним чинності, яка в даному випадку повністю не відбулася навіть на момент звернення до суду саме через його не підписання зі сторони позивача. Проте, оскільки договір № 28 не був укладений сторонами, що є, на переконання відповідача, констатовано в судовій справі № 917/162/25, а також що заперечується самим позивачем виходячи зі змісту його позову та доданої до нього копії договору № 28, неможливо стверджувати про досягнення згоди щодо такої умови договору як строк виконання робіт у тій редакції, що міститься саме в договорі № 28. В свою чергу очевидним є те, що коли суд стверджує про наявність договірних відносин та одночасне порушення сторонами письмової форми договору, це значить, що не відбулося укладення договору № 28 в письмовій формі в тій редакції, на яку посилається позивач. Ця позиція є чіткою, зрозумілою і юридично обґрунтованою. Оскільки позивач своїми діями заперечує укладення договору № 28 (надав його до суду без власного підпису, вказує, що це проект договору, не вказує, коли його підписав, і не надає підтвердження цьому, в т. ч. щодо факту направлення другого примірника відповідачеві), вимоги про стягнення неустойки з відповідача суперечать вимогам ст. 547 ЦК України. Відповідь на відзив не пояснює, чому на клопотання експерта, направлене 25.11.2025 р. ініціатору експертизи про надання додаткових відомостей та документів, експерту фактично було відмовлено в наданні будь-яких відомостей, окрім дозволу на проведення візуально-інструментального обстеження, очевидно, за потрібною позивачеві адресою. Це свідчить про надмірне введення експерта в оману з метою отримання не об`єктивної інформації про виконані чи не виконані роботи, а саме тої, яка потрібна ініціатору даної експертизи.

20.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач вказує на те, що експертом у власному висновку №17050 від 11 грудня 2025 року досліджено: нежитлова будівля (торгівельний центр), літера А-2, розташована за адресою: Харківська область, (Чугуївський) Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47; виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад-цех), літера Б-l, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад-переробний цех), літера А-1, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (будівля для розміщення рушально-віяльного обладнання), літера Л-1, громадський будинок ( нежитловий будинок (склад), літера І-1, які розташовані за адресою: Харківська область, (Чугуївський) Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47а. Тобто, експертом було враховано адресну інформацію, надану відповідачем у його взаємовідносинах з позивачем. З метою дотримання принципу добросовісності, у ході проведення експертизи на адресу відповідача було направлено лист від 28 листопада 2025 року з проханням надати документи згідно з клопотанням експерта № 17050 від 25.11.2025 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та забезпечення огляду об`єкта дослідження. Також, відповідача поінформовано про факт проведення натурного огляду об`єкту дослідження нежитлових будівель за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області 05 грудня 2025 року об 11:00 год, та запропоновано направити представника відповідача для участі у відповідному огляді (до матеріалів справи долучено копію відповідного листа з доданими матеріалами та поштовими документами щодо відправлення, номер поштового відправлення 6100150610644). Згідно з інформацією з сайту Укрпошти, поштове відправлення №6100150610644 про надання документів та прибуття для огляду об`єктів отримане відповідачем за встановленою адресою 01 грудня 2025 року Однак, не зважаючи на всі заяви відповідача, ним умисно так і не було направлено власного представника для огляду об`єктів та не надано жодного документу. Така позиція відповідача свідчить про його бажання завадити своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

28.09.2026 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26 червня 2024 року позивачем без первинного підписання договору було проведено платіж у відповідності до платіжної інструкції №1246 та перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1500000,00 гривень: отримувач платежу - ТОВ "СП "Захист", код ЄДРПОУ 42281007, призначення платежу - "за послуги згідно договору №28 від 05.06.2024 та рахунку №471 від 05.06.2024".

Позивач вказує, що після проведеного листування та обговорень щодо обставин підписання договору №28 від 05.06.2024 та виконання робіт за ним, 06 листопада 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Захист" надано лист. вих. №24, в якому зазначено, що ТОВ "СП "Захист" частково виконано роботи з монтажу систем пожежогасіння в цеху рафінації та дезодорації по вул. Отакара Яроша, 47 у с. Соколове Зміївського району Харківської області у відповідності до договору №28 від 05 червня 2024 року. До вказаного листа долучено копію проекту договору №28 від 05 червня 2024 року.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року по справі № 917/162/25 було встановлено наявність договірних відносин між ТОВ "Інтер Олія" та ТОВ "СП "Захист" в частині підрядних робіт за договором підряду №28 від 05 червня 2024 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами і засобами, якісно та у повному обсязі відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації у визначений цим договором строк на об`єкті "Цеху рафінації та дезодорації за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47" роботи по монтажу системи пожежегасіння, вогнезахисту металевих конструкцій та блискавкозахисту, а замовник зобов`язується прийняти виконані обсяги робіт та здійснити підряднику їх оплату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3. договору термін виконання робіт: протягом 2024 року. Терміни виконання робіт можуть бути скорочені в залежності від фінансування.

Згідно з п.3.1. договору, загальна ціна договору складає 1500000,00 гривень з ПДВ 20%.

Відповідно до п.п. 4.2.1. договору, замовник надає аванс у розмірі 1500000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.2.2. договору, підрядник надає акти виконаних робіт ф. КБ-2в замовнику по факту виконання монтажних робіт згідно наданих авансових платежів.

Згідно до п. 5.1. договору, підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт після надходження на його рахунок авансу.

Відповідно п. 7.2. договору, фактичною датою закінчення робіт (етапу робіт) є дата підписання сторонами акту, з наступним оформленням відповідних документів, що означає закінчення робіт (етапу робіт) і є підставою для проведення остаточних розрахунків за виконані роботи, оформлення і передачі підрядником замовнику повного комплекту виконавчої документації.

Відповідно до п. 10.1. договору, строк дії договору до 31 грудня 2024 року, а в частині зобов`язань, набутих під час дії договору - до повного виконання.

Відповідно до платіжної інструкції №1246 від 26.06.2024 ТОВ "Інтер Олія" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 1500000,00 гривень, відповідно до п. 4.2.1 договору підряду №28 від 05 червня 2024 року (призначення платежу за послугу згідно договору №28 від 05.06.2024р та рахунка №471 від 05.06.2024р, у т.ч. ПДВ 20% = 250000,00 грн).

Строки виконання робіт відповідачем за умовами п. 10.1 вказаного договору закінчилися 31 грудня 2024 року (остання календарна дата 2024 року).

Позивач у позові вказує, що ТОВ "СП "Захист" так і не виконано підрядні роботи в межах озвучених договірних зобов`язань. Тобто, відповідачем суттєво порушено власні зобов`язання щодо строків та обсягів виконання робіт.

При цьому, на даний час відповідачем здійснено часткове повернення вказаних грошових коштів: 10 грудня 2024 року - 200000,00 гривень; 16 січня 2025 року - 200000,00 гривень; 29 квітня 2025 року - 200000,00 гривень. Загалом повернуто 600000,00 гривень згідно з платіжними інструкціями та інформаційними повідомленнями № 1032 від 10.12.2024, №1077 від 16.01.2025, №1212 від 29.08.2026 з призначенням платежу: повернення невикористаного авансу згідно договору № 28 від 05.06.2024.

З огляду на порушення відповідачем власних зобов`язань з виконання робіт, позивачем було реалізовано власне безумовне право на односторонню відмову від договору у відповідності до ч.2 ст. 849 ЦК України і у жовтні 2025 року на адресу відповідача направлено повідомлення про відмову від договору підряду та вимогу про повернення коштів.

Також, позивач у позові зазначає, що в межах розгляду господарської справи №917/162/25 ТОВ "СП "Захист" було надано до суду першої інстанції роздруківку довільного акту за формою КБ-2в на суму 386796,54 гривень (що суперечить його первісній позиції про договір вартістю 1500000,00 гривень). Вказаний документ ймовірно був сформований відповідачем у власних програмних комплексах для подання до суду у справі №917/162/25 і не надавався безпосередньо позивачу для узгодження/розгляду.

ТОВ "Інтер Олія" було замовлено складення висновку експерта у Національному науковому центрі "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса".

У ході проведеної експертизи було складено висновок експерта №17050 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2025 року.

Згідно з вказаним висновком, експертом досліджено:

- нежитлова будівля (торгівельний центр), літера А-2, розташована за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47. Нижче наведено розташування вищезазначеної будівлі;

- виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (складцех), літера Б-1, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад-переробний цех), літера А-1, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (будівля для розміщення рушально-віяльного обладнання), літера Л-1, громадський будинок (нежитловий будинок (склад), літера 1-1, які розташовані за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47a.

На розгляд експерту поставлено питання: чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, обсягам та вартості визначеним у акті КБ2В № 1 за листопад 2024 року, наданому ТОВ "СП "Захист"? Якщо ні, то на яку суму?

У висновку експертом встановлено:

- у місцях розташування на даху та на стіні будівель відсутні сліди проведення будь-яких локальних ремонтних робіт у вигляді відновлення елементів покриття даху та облаштування стінки фасаду, які зазвичай повинні бути при умові влаштування елементів конструкції блискавкоприймачів після того, як було влаштування покриття даху та стінки фасаду. Іншими словами, елементи покрівлі даху будівлі та стінок фасаду були влаштовані одночасно по всьому периметру та слідів будь-якого втручання у цілісність матеріалу після його влаштування, у місцях розташування елементи конструкції блискавкоприймачів, не мається. В місці розташування елементів конструкції блискавкоприймачів за всіма ознаками будь-які будівельні та монтажні роботи не проводилися після влаштування покриття даху та стінок фасаду. Порівнюючи наявні елементи конструкції блискавкоприймачів та самі блискавкоприймачі, які влаштовані на будівлях за адресами: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47а та Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47, з устаткуванням, що передбачено згідно акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2024 року на загальну суму 386 796,54 грн. (триста вісімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 54 коп.) з ПДВ до договору № 28 від 05.06.2024, визначено, що обладнання внесене до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2024 року на об`єкті будівництва за вищевказаними адресами не встановлено та відсутнє. Тому обсяги та вартість фактично виконаних робіт за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, на час проведення огляду, не відповідає обсягам та вартості визначеним у акті КБ2-В № 1 за листопад 2024 року наданому ТОВ "СП "Захист". Невідповідність вартості фактично виконаних робіт за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, становить повну вартість, яка визначена у акті КБ2-В № І за листопад 2024 року наданому ТОВ "СП "Захист"), тобто 386796,54 грн.

До теперішнього часу ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Захист" повернуто частину коштів у розмірі 600000,00 гривень. Неповернутою лишаються частина коштів у розмірі 900000,00 гривень.

Відповідно до п. 6.2. договору №28 від 05 червня 2024 року, у випадку несвоєчасного або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона виплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання.

Внаслідок порушення ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Захист" зобов`язань щодо виконання підрядних робіт вартістю 1500000,00 гривень, позивачем останньому нарахована неустойка у розмірі 223356,16 гривень за прострочення з виконання підрядних робіт.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Також судом встановлено, що до матеріалів справи доданий акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року - форма № КБ-2в, генпідрядник - ТОВ "СП "Захист", договір № 28 від "05" червня 2024 року, найменування об`єкта будівництва та його адреса: Олійноекстракційний завод ТОВ "ІНТЕР ОЛІЯ" за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47. Всього за актом 386796,54 грн. Акт підписаний зі сторони відповідача без вказаної дати складання.

До матеріалів справи додано видаткову накладну № 391 від 15 липня 2024 - постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ-ОСНОВА", покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Захист" Рахунок на оплату покупцю № 826 від 28 червня 2024 всього із ПДВ: 122842,20 грн.

Відповідно до товаро-транспортної накладної від 16.07.2024 автомобільний перевізник ТОВ "СП "Захист", вантажовідправник ТОВ "СП "Захист", вантажоодержувач ТОВ "СП "Захист", пункт навантаження - м. Полтава, пункт розвантаження - с. Соколове, Харківська область, усього відпущено 381738,00 грн.

Також, до матеріалів справи додано нотаріально завірену заяву ОСОБА_1 , в статусі працівника ТОВ "СП "Захист" в 2024 році, де вказано, що у період з серпня по вересень, виконував роботи з монтажу системи блискавкозахисту на об`єкті Інтер Олія за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Соколово, вул. Отакара Яроша. ТОВ "СП "ЗАХИСТ" повністю виконало роботи з улаштування контуру заземлення на другому поверсі олійниці та частково на першому.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Щодо встановлення факту укладення договору підряду суд зазначає таке.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Загальні положення про підряд врегульовано § 1 Глави 61 ЦК України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша та друга статті 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини перша та друга статті 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Судом встановлено, що у 2024 році позивач і відповідач провели переговори щодо виконання останнім робіт по монтажу системи пожежогасіння, вогнезахисту, металевих конструкцій та блискавкозахисту на об`єкті "Цех рафінації та дезодорації за адресою; Харківська обл., Зміївський р-н, с. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47".

Сторони досягли домовленості щодо переліку робіт.

Відповідно до умов проекту договору, а саме п.3.1. договору - загальна ціна договору складає 1500000,00 гривень.

Відповідно до п.п. 4.2.1. договору, замовник надав аванс у розмірі 1500000,00 грн.

Так, позивачем було проведено платіж відповідно до платіжної інструкції №1246 та перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1500000,00 гривень: отримувач платежу - ТОВ "СП "Захист", код ЄДРПОУ 42281007, призначення платежу - "за послуги згідно договору №28 від 05.06.2024р та рахунку №471 від 05.06.2024р".

В подальшому відповідачем згідно з платіжними інструкціями позивачу була повернута частина авансу: 10 грудня 2024 року - 200000,00 гривень; 16 січня 2025 року - 200000,00 гривень; 29 квітня 2025 року 200000,00 гривень. Загалом повернуто 600000,00 гривень згідно з платіжними інструкціями та інформаційними повідомленнями № 1032 від 10.12.2024, №1077 від 16.01.2025, №1212 від 29.08.2026 з призначенням платежу: повернення невикористаного авансу згідно договору № 28 від 05.06.2024.

Також, як вказує відповідач, ним виконана частина підрядних робіт на підтвердження чого ним складений локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 на Блискавкозахист Олійноекстракційний завод ТОВ "ІНТЕР ОЛІЯ" за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47 та наданий акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року - форма № КБ-2в, генпідрядник - ТОВ "СП "Захист" саме за договором № 28 від "05" червня 2024 року.

Так, відповідно до сталих правових позицій Верховного Суду у даній категорії спорів, не може кваліфікуватись як неукладений правочин, який був виконаний стороною/сторонами повністю або частково.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), в якій Суд вказав, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічна позиція викладена і у пункті 6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, підписання проекту договору № 28 від 05.06.2024 відповідачем, а також вчинення сторонами дій на виконання його умов, зокрема: перерахування позивачем авансу з посиланням на вказаний договір та рахунок № 471 від 05.06.2024, та подальше повернення відповідачем частини коштів із призначенням платежу "повернення невикористаного авансу згідно договору № 28 05.06.2024", суд доходить висновку про те, що договір підряду є укладеним з погодженням сторонами його істотних умов.

Відсутність підпису позивача на бланку договору не спростовує факт його укладення, оскільки поведінка обох сторін (конклюдентні дії) свідчила про їхню реальну волю на встановлення та виконання підрядних зобов`язань саме за цим договором. Якщо сторони дійшли згоди щодо його істотних умов та вчинили дії, спрямовані на його фактичне виконання, навіть за наявності певних дефектів у формі чи процедурі його підписання договір вважається укладеним.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року по справі № 917/162/25 також було встановлено наявність договірних відносин між ТОВ "Інтер Олія" та ТОВ "СП "Захсит" в частині підрядних робіт за договором підряду №28 від 05 червня 2024 року.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.

Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частин 2 статті 849 ЦК України).

Отже, частиною 2 статті 849 ЦУ України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника. Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника. Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору (Постанова Верховного Суду від 27.10.2021, справа № 910/16684/19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що позивач сплатив відповідачу передоплату (аванс) у розмiрi 1500000,00 грн на виконання укладеного між ними договору підряду. Проте, підрядник відповідні роботи у погоджені між сторонами строки не здійснив.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність часткового виконання робіт за договором підряду № 28 від "05" червня 2024 року з огляду на таке.

Як зазначалось вище, на підтвердження частково виконаних зобов`язань відповідачем наданий акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року - форма № КБ-2в, генпідрядник - ТОВ "СП "Захист", договір № 28 від "05" червня 2024 року, найменування об`єкта будівництва та його адреса: Олійноекстракційний завод ТОВ "ІНТЕР ОЛІЯ" за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47. Всього за актом 386796,54 грн. Акт підписаний зі сторони відповідача без вказаної дати складання.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18). У такому разі підрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором.

Судом встановлено, що наданий відповідачем акт не містить підпису позивача. Крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів надіслання цього акта на адресу позивача (поштових квитанцій, описів вкладення тощо), також акт не містить обґрунтованої відмови позивача від підписання вказаного акту.

Додатково суд звертає увагу, що наданий документ не містить дати його складання, що є прямим порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відсутність дати позбавляє такий документ статусу первинного господарського документа, оскільки унеможливлює встановлення точного моменту здійснення господарської операції та періоду її відображення в обліку.

Дослідивши надані відповідачем роздруківки фотознімків, судом встановлено, що з їх змісту неможливо встановити: де саме, у який період часу (дата та година) та ким вони були зроблені. На зображеннях відсутні будь-які незмінні орієнтири, географічні прив`язки чи об`єкти, які б дозволили ідентифікувати приналежність зафіксованого процесу чи об`єкта до предмета договору підряду № 28 від 05.06.2024.

З огляду на викладене, самі по собі фотографії невідомого походження, за відсутності первинних документів (дата складання яких відома та які вручалися замовнику), не є належними доказами у розумінні ст. 76-79 ГПК України (ст. 77-80 ЦК України), а тому не приймаються судом як такі, що підтверджують реальність виконання робіт відповідачем.

Також, суд критично оцінює надану відповідачем товарно-транспортну накладну від 16 липня 2024 року. Дослідженням вказаного документа встановлено, що у графах "вантажовідправник", "автомобільний перевізник" та "вантажоодержувач" зазначено одного й того самого суб`єкта господарювання відповідача ТОВ "СП "Захист". Крім того, відомості ТТН не містять точних та ідентифікуючих даних щодо дійсних місць завантаження і розвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює перевірку фізичного переміщення активів та встановлення реальності здійснення цієї логістичної операції у межах виконання умов договору № 28 від 05.06.2024.

Суд не приймає надану відповідачем видаткову накладну, як належний доказ, оскільки вона містить явні внутрішні суперечності: задекларованим місцем знаходження постачальника є місто Київ, тоді як безпосереднім місцем відвантаження товару визначено місто Полтава (за адресою самого відповідача). Жодних доказів, які б пояснювали правові підстави зберігання, формування чи відвантаження товару постачальником з міста Полтава, матеріали справи не містять.

За таких обставин, вищевказані документи не є належними доказами придбання чи використання матеріалів для виконання підрядних робіт на об`єкті замовника (позивача).

Щодо заяви свідка ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

За змістом ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18.

Суд, проаналізувавши положення ч. ч. 1-3 ст. 88 ГПК України доходить висновку, що надана відповідачем заява свідка не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, оскільки в неї відсутнє підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, а тому не може вважатися доказом в розумінні ст. 73 ГПК України, а відтак, судом визнано таку заяву як недопустимий доказ.

Судом також досліджений складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Валерієм Ольховим висновок експерта №17050 від 11 грудня 2025 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, згідно з яким у місцях розташування на даху та на стіні будівель відсутні сліди проведення будь-яких локальних ремонтних робіт у вигляді відновлення елементів покриття даху та облаштування стінки фасаду, які зазвичай повинні бути при умові влаштування елементів конструкції блискавкоприймачів після того, як було влаштування покриття даху та стінки фасаду. Іншими словами, елементи покрівлі даху будівлі та стінок фасаду були влаштовані одночасно по всьому периметру та слідів будь-якого втручання у цілісність матеріалу після його влаштування, у місцях розташування елементи конструкції блискавкоприймачів, не мається. В місці розташування елементів конструкції блискавкоприймачів за всіма ознаками будь-які будівельні та монтажні роботи не проводилися після влаштування покриття даху та стінок фасаду. Порівнюючи наявні елементи конструкції блискавкоприймачів та самі блискавкоприймачі, які влаштовані на будівлях за адресами: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47а та Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47, з устаткуванням, що передбачено згідно акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2024 року на загальну суму 386796,54 грн. (триста вісімдесят шість тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 54 коп.) з ПДВ до договору № 28 від 05.06.2024, визначено, що обладнання внесене до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2024 року на об`єкті будівництва за вищевказаними адресами не встановлено та відсутнє. Тому обсяги та вартість фактично виконаних робіт за адресами: вул. Огакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, на час проведення огляду, нее відповідає обсягам та вартості визначеним у акті КБ2-В № 1 за листопад 2024 року наданому ТОВ "СП "Захист". Невідповідність вартості фактично виконаних робіт за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, становить повну вартість, яка визначена у акті КБ-2в № І за листопад 2024 року наданому ТОВ "СП "Захист"), тобто 386796,54 грн.

На розгляд експерта поставлено питання, безпосередньо пов`язане зі складеним відповідачем актом за формою КБ-2в на суму 386796,54 гривень за листопад 2024 року, "чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт за адресами: вул. Огакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області, обсягам та вартості визначеним у акті КБ2В № 1 за листопад 2024 року наданому ТОВ "СП "Захист"? Якщо ні, то на яку суму?

При формуванні питань для розгляду експертом позивачем було враховано позицію відповідача щодо визначення ним фактичної адреси виконання робіт.

Експертом у власному висновку №17050 від 11 грудня 2025 року досліджено: нежитлова будівля (торгівельний центр), літера А-2, розташована за адресою: Харківська область, (Чугуївський) Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47; виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад-цех), літера Б-l, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (склад-переробний цех), літера А-1, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (будівля для розміщення рушально-віяльного обладнання), літера Л-1, громадський будинок ( нежитловий будинок (склад), літера І-1, які розташовані за адресою: Харківська область, (Чугуївський) Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47а.

Зі змісту безпосереднього дослідження експерта у висновку вбачається, що експертом оглядались комплексно об`єкти за обома переліченими адресами як зовні так і всередині, та відшукувались виключно ті компоненти, про які заявляв відповідач у своєму акті. Візуальним та технічним оглядом було виявлено наявність старого обладнання, яке не має відношення до заявлених Відповідачем робіт, що зафіксовано експертом відповідними фотоматеріалами.

На сторінці 9 висновку експерта № 17050 від 11 грудня 2025 року експертом зазначається "під час проведення візуально-інструментального обстеження будинку за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47 (див. фото №1-6) було встановлено…" і надалі описова частина з графічними, документальними та фото матеріалами.

На сторінці 13 висновку експерта № 17050 від 11 грудня 2025 року експертом зазначається "під час проведення візуально-інструментального обстеження будинку за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47а (див. фото № 21-24) було встановлено…" і надалі описова частина з графічними, документальними та фото матеріалами.

Таким чином, експертом чітко визначається хід та результати досліджень об`єктів за тими адресами, які вказані безпосередньо відповідачем. Огляду піддавались всі будівлі та споруди за цими адресами як всередині так і зовні.

На адресу відповідача було направлено лист від 28 листопада 2025 року з проханням надати документи згідно з клопотанням експерта № 17050 від 25.11.2025 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та забезпечення огляду об`єкта дослідження. Також, відповідача поінформовано про факт проведення натурного огляду об`єкту дослідження нежитлових будівель за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47 "А" у с. Соколове Чугуївського району Харківської області 05 грудня 2025 року об 11:00 год, та запропоновано направити представника відповідача для участі у відповідному огляді

Згідно з інформацією з сайту Укрпошти, поштове відправлення №6100150610644 про надання документів та прибуття для огляду об`єктів отримане відповідачем за встановленою адресою 01 грудня 2025 року.

Проте, відповідачем свого представника для огляду об`єктів направлено не було та документів не надано.

Судом встановлено, що відповідач був завчасно та належним чином запрошений позивачем (експертом) для участі у проведенні обстеження та фіксації результатів на об`єкті, проте своїм процесуальним правом не скористався та для участі в огляді не з`явився. Жодних поважних причин своєї неявки відповідач суду та експерту не повідомив.

У ході судового розгляду відповідачем було заявлено клопотання про призначення повторної судової експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено протокольною ухвалою. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення первинного експертного дослідження, однак добровільно усунувся від участі в ньому.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження відповідачем зазначеного висновку експерта у встановленому законом порядку. Відповідачем не надано суду власного висновку експерта, який би міг містити альтернативні висновки щодо обсягу чи вартості виконаних робіт, хоча відповідач мав для цього об`єктивно достатньо часу та процесуальних можливостей.

Крім того, з метою забезпечення принципів змагальності, рівності сторін та всебічного з`ясування обставин справи, судом було задоволено клопотання відповідача про виклик судового експерта у судове засідання для надання усних пояснень.

Присутній у судовому засіданні експерт надав вичерпні відповіді на запитання суду та сторін, детально роз`яснив методологію дослідження та повністю підтвердив висновки, викладені ним у висновку експерта № 17050 від 11 грудня 2025 року.

Експерт окремо звернув увагу суду, що під час натурного обстеження ним досліджувалися всі приміщення, які чітко відповідали офіційній технічній документації на об`єкт.

Щодо посилання відповідача на те, що на фотографіях у висновку експерта зображені інші об`єкти ніж ті, що зображені на фотографіях, наданих відповідачем, експерт зазначив, що не може відповідати на питання про їх належність до об`єкта, оскільки встановлення цього факту (порівняння фотографій) потребує проведення іншого виду експертного дослідження (фототехнічного/комп`ютерно-технічного), що виходить за межі призначеної та проведеної будівельно-технічної експертизи.

Слід звернути увагу на те, що акт ф. КБ-2в за листопад 2024 року позивачу не надсилався, його дата складання невідома, а інші докази реального виконання підрядних робіт у матеріалах справи відсутні, суд доходить висновку, що відповідач не довів факт належного виконання робіт за договором. За таких обставин, даний односторонній акт не створює для позивача жодних правових наслідків.

Таким чином, замовник у силу положень частини другої статті 849 ЦК України має право відмовитися від договору підряду i вимагати відшкодувати збитків.

У спірних правовідносинах договір підряду може бути розірваний у результаті односторонньої відмови замовника від нього у повному обсязі. Та позивач має право на відшкодування збитків у розмірі 900000,00 грн, завданих відповідачем внаслідок невиконання підрядних робіт.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 490/11593/24.

Розглядаючи твердження відповідача про те, що позивач нібито не звертався з вимогою про виконання зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, що, на думку відповідача, унеможливлює застосування ч. 2 ст. 849 ЦК України, суд вважає їх юридично неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Сторонами укладено договір підряду № 28 від 05.06.2024. Сама по собі специфіка підрядних зобов`язань передбачає, що підрядник має розпочати та виконувати роботи у строки, визначені договором або зумовлені суттю самих робіт, без необхідності отримання додаткових нагадувань чи вимог від замовника.

Частина 2 статті 849 ЦК України є спеціальною нормою, яка надає замовнику безумовне право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (або повернення авансу), якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Ця норма не ставить право замовника на відмову від договору в залежність від попереднього направлення вимог у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Направлення вимоги за ст. 530 ЦК України стосується виключно зобов`язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У даному ж випадку підрядник, отримавши авансовий платіж 05.06.2024, з урахуванням принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України), мав виконати роботи у розумні строки.

Судом встановлено, що 28.10.2025 на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення про відмову від договору підряду № 28 від 05.06.2024 та необхідність повернення коштів та сплату штрафних санкцій.

Отже, доводи відповідача про відсутність досудової вимоги повністю не приймаються судом, оскільки є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права

При цьому, суд звертає увагу, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки порушення зобов`язання визначені в ч. 1 ст. 611 ЦК України, якими є: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини другої статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасного або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона виплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 223356,16 грн пені.

Щодо заперечень відповідача, що умовами договору передбачений штраф, а не пеня, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Аналіз умов п. 6.2 договору свідчить про те, що передбачена в ньому відповідальність за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Цей висновок ґрунтується на імперативних приписах чинного законодавства України, які регулюють відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому стаття 3 цього ж Закону встановлює граничне обмеження, відповідно до якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Конструкція "подвійна облікова ставка НБУ" є специфічним правовим обмеженням, яке законодавець запровадив виключно для обчислення пені. Жоден нормативно-правовий акт України не пов`язує подвійну облікову ставку НБУ зі штрафом (який за змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України є твердою фіксованою величиною).

Пов`язавши у договорі відповідальність із "несвоєчасним виконанням" та визначивши її розмір через "подвійну облікову ставку НБУ", сторони інтегрували в договірні відносини положення ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Таким чином, відсутність у тексті договору фрази "за кожен день" повністю компенсується прямим нормативним регулюванням: оскільки сама облікова ставка НБУ є річним показником, її застосування на виконання вказаних норм закону передбачає саме поденний (динамічний) розрахунок триваючого порушення, що є виключною ознакою пені.

Також суд враховує наведену відповідачем судову практику (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №756/2312/18), оскільки викладені у ній висновки щодо застосування норм матеріального права не суперечать фактичним обставинам та матеріалами даної справи.

Враховуючи встановлені обставини справи, норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки він є обґрунтованим, належним чином задокументованим і не спростованим відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на відповідача.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Захист" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 146-Е, корпус 3, кв. 244, код ЄДРПОУ 42281007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Олія" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 34, оф.12, код ЄДРПОУ 38957704) грошові кошти у розмірі 1123356,16 грн, з яких: 900000,00 гривень збитків, завданих відповідачем внаслідок невиконання підрядних робіт, 223356,16 грн сума неустойки, нарахованої за прострочення з виконання підрядних робіт, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 16850,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "02" жовтня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко