Ухвала суду № 140295911, 29.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"29" вересня 2026 р. Cправа № 902/1241/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс", 08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Шухевича, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 42886053

до відповідача Фермерського господарства "Довгополюк", 24450, Вінницька обл., Бершадський р-н, село Джулинка, вулиця Некрасова, будинок 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406

про стягнення 1 094 146,99 гривень

за участю:

представника позивача Кучинська І.В., у порядку самопредставництва

представника відповідача адвокат Овчарук О.О., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 15.09.2026 року надійшла позовна заява № б/н від 15.09.2026 (вх. № 1376/26 від 15.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" до Фермерського господарства "Довгополюк" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 009 від 01 липня 2019 року у розмірі 1 094 146,99 гривень, з яких: 815 979,90 гривень основного боргу, 219 228,40 гривень інфляційних втрат та 58 938,69 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

16.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" надійшла заява № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову у справі № 902/1241/26, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Довгополюк" (код ЄДРПОУ 37908406) та знаходяться на всіх його рахунках у банках та інших фінансових установах, у національній та іноземній валюті, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, - у межах загальної суми 1 094 146,99 гривень;

- у разі недостатності грошових коштів для забезпечення суми 1 094 146,99 гривень накласти арешт на належне ФГ "Довгополюк" рухоме та нерухоме майно лише в межах різниці між ціною позову 1 094 146,99 гривень та сумою грошових коштів, на яку фактично накладено арешт, без перевищення загальної межі забезпечення 1 094 146,99 гривень.

Ухвалою від 16.09.2026 судом призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1241/26 до розгляду у судовому засіданні 23.09.2026 року о 14:00 год., запропоновано відповідачу до 22.09.2026 року надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" заяви про забезпечення позову у справі № 902/1241/26.

Ухвалою від 21.09.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1241/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.10.2026 року о 10:00 год.

22.09.2026 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до заяви про забезпечення позову № б/н від 21.09.2026 (вх. № 01-309685/26 від 22.09.2026).

23.09.2026 до суду від відповідача надійшли пояснення на заяву про забезпечення позову № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-30/9764/26 від 23.09.2026).

23.09.2026 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на пояснення (заперечення) відповідача щодо заяви про забезпечення позову № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-30/9768/26 від 23.09.2026).

У судовому засіданні 23.09.2026 року суд, заслухавши пояснення представника позивача щодо поданої заяви про забезпечення позову, приймаючи до уваги надходження письмових заперечень представника позивача на пояснення (заперечення) відповідача щодо заяви про забезпечення позову від 23.09.2026 безпосередньо перед судовим засіданням, з метою забезпечення рівності та змагальності сторін, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1241/26 до 15:30 год. 29.09.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 24.09.2026 повідомлено сторони про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1241/26 до 15:30 год. 29.09.2026 року.

25.09.2026 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до заяви про забезпечення позову № б/н від 24.09.2025 (вх. № 01-30/9874/26 від 25.09.2026).

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову, у задоволенні заяви про забезпечення позову просив відмовити.

З метою постановлення ухвали суду, суд оголосив перерву у судовому засіданні та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали в межах цього судового засідання.

Після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подану заяву та докази на її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що ТОВ "ТК "Дітіс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ФГ "Довгополюк" про стягнення 1 094 146,99 гривень заборгованості за договором купівлі-продажу №009 від 01.07.2019.

Позивач зазначив, що на підставі укладеного договору у 2024 році позивач поставив відповідачу товар за 23 видатковими накладними на загальну суму 1 115 979,90 гривень, проте відповідач розрахувався частково у розмірі 300 000,00 гривень, решту заборгованості в сумі 815 979,90 гривень не сплатив.

Заявник стверджує, що підставою для забезпечення позову є сукупність обставин щодо наявності значного розміру вимог позивача; тривалого невиконання відповідачем власного грошового зобов`язання, попри його письмове визнання; одночасної наявності у відповідача інших значних грошових зобов`язань перед кредиторами, частина яких має бути виконана у найближчий строк; а також заявлена самим відповідачем в іншій господарській справі потреба у відстроченні виконання судового рішення на 12 місяців.

Заявник зауважив, що сукупний розмір платежів, передбачених двома мировими угодами у справах №902/149/26 та №902/150/26 на 15.10.2026 становить 9 218 162,57 гривень; при цьому у справі №902/149/26 ФГ "Довгополюк" є одним із солідарних боржників, що на думку позивача, об`єктивно характеризує обсяг конкуруючих майнових вимог та майбутнього навантаження на активи відповідача.

На переконання заявника, наразі існує реальний ризик того, що до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі обсяг ліквідних активів, доступних для виконання рішення на користь позивача, істотно зменшиться внаслідок виконання інших судово оформлених зобов`язань.

З посиланням на практику Верховного Суду викладену у постановах від 17.01.2025 у справі №903/497/24 та від 03.03.2023 у справі №905/448/22 заявник зазначив, що запропонований позивачем захід забезпечення позову сформульовано у відповідності до висновків Верховного Суду, не передбачає стягнення коштів до вирішення спору по суті, не передає майно позивачу, не забороняє відповідачу здійснювати господарську діяльність у цілому та обмежується виключно ціною позову - 1 094 146,99 гривень, а тому такий захід має прямий зв`язок із предметом майнового позову та є співмірним із заявленими вимогами.

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "ТК "Дітіс" до суду із заявою про забезпечення позову.

У додаткових поясненнях від 22.09.2026 представник ТОВ "ТК "Дітіс" на доповнення до заяви про забезпечення позову зауважила щодо виникнення нової обставини після подання заяви про забезпечення позову та за результатом пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження станом на 19.09.2026 щодо ФГ "Довгополюк" відображається виконавче провадження № 81998429, відкрите 17.09.2026, зі статусом "відкрито", стягувачем за яким є ТОВ "Грандпостач"; на виконанні перебуває наказ від 07.09.2026, виданий на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.08.2026 у справі № 902/736/26, яке набрало законної сили 02.09.2026 про стягнення з ФГ "Довгополюк" 114 951,00 грн основного боргу, 34 769,87 грн пені, 26 551,88 грн відсотків річних, 13 373,78 грн штрафу, 13 651,72 грн інфляційних втрат та 2 646,22 грн судового збору. Зазначає, що у справі № 902/736/26 сам відповідач визнав основний борг у сумі 114 951,00 грн і просив відстрочити виконання рішення на 12 місяців; суд у такому відстроченні відмовив. Наведена обставина на переконання позивача є такою, що безпосередньо впливає на обсяг ліквідних активів, доступних для виконання рішення у справі № 902/1241/26.

Заявник зауважив щодо грошових зобов`язань відповідача, зазначив, що у матеріалах заяви вже надано судові документи у справах №902/149/26 та №902/150/26; за мировою угодою у справі № 902/149/26 сума солідарного зобов`язання становить 8 347 835,38 грн зі строком до 15.10.2026; за мировою угодою у справі № 902/150/26 сума зобов`язання ФГ "Довгополюк" становить 870 327,19 грн зі строком до 15.10.2026; у справі № 902/459/26 мировою угодою передбачалася сплата 1 494 735,76 грн до 25.07.2026.

Заявником зауважено також щодо фінансової динаміки ФГ "Довгополюк" за 2024 2025 роки та за результатом аналізу фінансової звітності відповідача зазначено, що за 2025 рік активи істотно зросли, але одночасно більш ніж удвічі зросли поточні зобов`язання, більш ніж утричі - торговельна кредиторська заборгованість, а залишок грошових коштів на дату балансу скоротився з 371,9 тис. грн до 2,1 тис. грн; загальний обсяг довгострокових і поточних зобов`язань збільшився з 34 969,0 тис. грн на 31.12.2024 до 70 706,4 тис. грн на 31.12.2025 (приблизно на 102,2%), первісна вартість основних засобів зросла з 21 189,0 тис. грн до 39 984,8 тис. грн., відтак значна частина майнової бази відповідача представлена не грошовими коштами, а основними засобами, запасами та дебіторською заборгованістю.

На переконання позивача, ці дані не дають підстав стверджувати про неплатоспроможність ФГ "Довгополюк", однак у сукупності з поточним виконавчим провадженням та іншими судово оформленими грошовими зобов`язаннями підтверджують реальний ризик конкуренції кредиторів за ліквідні активи відповідача.

Заявник зазначив, що за останньою річною фінансовою звітністю ціна позову становить приблизно 1,1% від балансової вартості активів відповідача на 31.12.2025; заявлений захід має чітку сумову межу і не передбачає загальної заборони господарської діяльності чи арешту всіх активів без обмеження.

З огляду на викладені обставини, позивач просив заяву про забезпечення позву задовольнити.

Відповідач у поясненні на заяву про забезпечення позову щодо забезпечення позову заперечив, зазначив, що забезпечення позову не є автоматичним наслідком пред`явлення майнової вимоги та предметом оцінки суду повинна бути наявність достатніх підстав для застосування до відповідача майнових обмежень ще до вирішення спору по суті; оцінці підлягає конкретний майновий стан ФГ "Довгополюк", характер і сталість його господарської діяльності, поведінка відповідача до виникнення спору та після його виникнення, а також інші обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність саме судового арешту.

На переконання відповідача, позивачем не підтверджено належними доказами, що ФГ "Довгополюк" вчиняє дії, спрямовані на приховування майна; здійснює його відчуження після виникнення спору з метою уникнення виконання можливого рішення; виводить активи на пов`язаних осіб; припиняє господарську діяльність; перебуває у стані неплатоспроможності; здійснює дії щодо ліквідації; має значну кількість невиконаних судових рішень чи виконавчих проваджень; вчинило інші конкретні дії, що свідчили б про намір унеможливити виконання можливого рішення у цій справі, а тому твердження про загрозу майбутньому виконанню рішення, якщо вони ґрунтуються не на встановлених обставинах діяльності ФГ "Довгополюк", а лише на припущенні щодо теоретичної можливості відповідача розпоряджатися власними активами, мають оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи, а не ізольовано від них.

Відповідач зауважив щодо балансу негативних наслідків арешту коштів для діючого фермерського господарства та зазначив, що ФГ "Довгополюк" є діючим фермерським господарством та арешт оборотних коштів у сумі понад 1 млн грн безпосередньо впливатиме на можливість здійснення поточної господарської діяльності, зокрема проведення розрахунків, необхідних для забезпечення виробничого циклу господарства.

Відповідач зазначив, що арешт не повинен перетворювати забезпечення позову на попереднє задоволення майнового інтересу позивача та сам по собі розмір позовних вимог не доводить ризику неможливості виконання судового рішення.

Щодо вимоги про арешт майна при недостатності коштів, відповідач з посиланням на позиції Верховного Суду щодо того, що якщо неможливо встановити достатність коштів, арешт майна може застосовуватися саме в межах різниці між ціною позову та сумою арештованих коштів, зауважив, що заперечення відповідача полягають не у формальній неприпустимості такого механізму, а у відсутності доведеної необхідності його застосування щодо ФГ "Довгополюк". На думку відповідача, спочатку суд повинен встановити наявність передбачених законом підстав для забезпечення позову, і лише після цього вирішувати питання про конкретний вид та обсяг забезпечувального заходу.

Відповідач зазначив, щодо необхідності врахування судом господарської діяльності відповідача та інтересів третіх осіб; з посиланням на практику Верховного Суду відповідач зауважив, що хоча Верховний Суд у справах про арешт коштів зазначає, що кошти залишаються у власності боржника, а обмежується передусім можливість ними розпоряджатися, саме це обмеження для діючого підприємства може мати істотне практичне значення.

Підсумовуючи, відповідач зауважив, що забезпечення позову не є автоматичним наслідком пред`явлення вимоги про стягнення коштів; заявник повинен належним чином обґрунтувати потребу у застосуванні відповідного заходу та довести передумови застосування забезпечення позову; суд повинен дослідити фактичні обставини саме цієї справи; підлягають оцінці ризик незабезпечення ефективного захисту, співмірність заходу та баланс інтересів сторін; абсолютний розмір позову сам по собі не характеризує фінансової спроможності відповідача виконати можливе рішення; позивачем не доведено дій ФГ "Довгополюк", спрямованих на приховування або відчуження активів чи припинення діяльності; арешт оборотних коштів діючого фермерського господарства на суму 1 094 146,99 грн може мати істотні негативні наслідки для його поточної діяльності.

З урахування наведеного, відповідач просив у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У письмових запереченнях від 23.09.2026 позивач заперечив щодо пояснень відповідача та зазначив, що позивач просить суд оцінити не припущення про можливу недобросовісність відповідача, а вже існуючі об`єктивні факти: письмово підтверджений основний борг, інші судово оформлені грошові зобов`язання, розпочате примусове виконання на користь іншого кредитора та фінансову структуру відповідача.

На переконання позивача, саме їх сукупність, а не будь-який один факт окремо, обґрунтовує необхідність забезпечення позову; запитаний захід обмежений ціною позову, не передбачає передачу коштів позивачу, не встановлює загальної заборони господарської діяльності та побудований так, щоб виключити подвійне забезпечення.

У додаткових письмових поясненнях від 25.09.2026 позивач зауважив щодо відкриття господарським судом провадження у справі № 902/1129/26 відповідачем за грошовою вимогою у якій про стягнення 2 186 428,25 грн є ФГ "Довгополюк" та щодо наявності судових рішень у справах № 902/1739/25, № 902/471/25, № 902/628/25, № 902/1548/25 щодо ФГ "Довгополюк" на стягнення коштів у сукупному розмірі 1 358 438,56 грн.

Позивачем зауважено, що позивач не стверджує про неплатоспроможність, приховування активів, їх відчуження чи припинення господарської діяльності ФГ "Довгополюк"; водночас, на переконання заявника сукупність актуального виконавчого провадження, чинних судово оформлених зобов`язань, нової значної позовної вимоги іншого кредитора та структури активів і зобов`язань відповідача створює обґрунтований ризик того, що без співмірного забезпечення майбутнє виконання рішення у справі № 902/1241/26 може бути істотно ускладнене.

З урахування наведеного, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Надавши оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.

Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 094 146,99 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 викладено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Позивач зазначив, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог, а в разі їх недостатності на майно відповідача у межах загальної суми позову забезпечить зменшення ризиків істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому є адекватним щодо заявлених позовних вимог та необхідним для забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.

Суд зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.

Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі 904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до статті 3 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

У постанові від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25 Верховний Суд зазначив, що наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/268/23, від 11.09.2026 року у справі № 917/478/26.

Суд звертає увагу, що з метою надання сторонами додаткових пояснень заяву позивача про забезпечення позову було призначено до розгляду у судовому засіданні та запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову.

Надалі, з метою забезпечення рівності та змагальності сторін, зокрема для реалізації права відповідача відреагувати на подані позивачем додаткові пояснення та доводи щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у судовому засіданні судом оголошувалася перерва.

Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними.

ФГ "Довгополюк" у письмових поясненнях виклало свою позицію щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, доказів наявності у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, доказів наявності іншого майна із зазначенням його переліку та вартості, надання інших доказів на підтвердження поточного фінансового та майнового стану, які би в сукупності свідчили про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову або доказів оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму, тощо) під час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що обставина наявності судових рішень про стягнення з відповідача коштів на користь третіх осіб сама по собі не свідчить про можливе утруднення виконання судового рішення у цій справі, разом з тим для спростування такого обгрунтованого припущення заявника, відповідачем не доведено належними доказами наявності у нього грошових коштів та майна достатніх для виконання судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Судом взято до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність ризиків утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову та, що запропонований захід забезпечення позову є неспівмірним до предмета спору або таким, що утруднює чи блокує господарську діяльність фермерського господарства та відповідно порушує його права або третіх осіб.

Отже, обставин, на які посилався позивач щодо наявності достатньо обґрунтованих припущень ризику ймовірного істотного утруднення виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позову, у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах спірної суми, відповідач не спростував.

У постанові від 11.09.2026 року у справі № 917/478/26 Верховний Суд зазначив, що у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, від 15.04.2026 у справі №904/1926/23 (904/3629/25), від 11.05.2026 у справі № 910/16013/25.

Таким чином, доводи відповідача про не доведення позивачем існування реальних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі за умови задоволення судом позову судом відхиляються.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (відновлення) порушених прав позивача та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Довгополюк" (код ЄДРПОУ 37908406) та знаходяться на всіх його рахунках у банках та інших фінансових установах, у національній та іноземній валюті, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову у межах суми позову 1 094 146,99 гривень та у разі недостатності грошових коштів для забезпечення суми 1 094 146,99 гривень накласти арешт на належне ФГ "Довгополюк" рухоме та нерухоме майно в межах різниці між ціною позову 1 094 146,99 гривень та сумою грошових коштів, на яку фактично накладено арешт, без перевищення загальної межі забезпечення 1 094 146,99 гривень.

Суд зауважує, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову, а також є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами та в разі їх недостатності - майном, на які буде накладено арешт та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що "за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів".

Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним позовним вимогам та не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошті та майно, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися грошовими коштами та майном у межах накладеного арешту та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Положеннями частини 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти та на рухоме майно, нерухоме майно, що належить відповідачу у межах суми позову.

Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

З урахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв`язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-43/45/26 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі № 902/1241/26 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Довгополюк" (24450, Вінницька обл., Гайсинський (Бершадський) р-н, село Джулинка, вулиця Некрасова, будинок 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406), які знаходяться на всіх рахунках Фермерського господарства "Довгополюк" (ідентифікаційний код юридичної особи 37908406) у банках та інших фінансових установах, у національній та іноземній валюті, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та на рухоме майно, нерухоме майно, що належить Фермерському господарству "Довгополюк" (ідентифікаційний код юридичної особи 37908406) в межах суми позову 1 094 146,99 гривень.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дітіс" (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Шухевича, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 42886053).

Боржник: Фермерське господарство "Довгополюк" (24450, Вінницька обл., Гайсинський (Бершадський) р-н, село Джулинка, вулиця Некрасова, будинок 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 37908406).

4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

5. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати до виконання органу ДВС, примірник ухвали сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2026 року.

Ухвала набрала законної сили 29 вересня 2026 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

4 - Бершадському відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 24400, Вінницька область, Гайсинський район, місто Бершадь, вулиця Миколаєнка, 25, 2 поверх.