Ухвала суду № 140295244, 02.10.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1856/26

Провадження № 1-кп/0186/430/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Шахтарське

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_4

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Шахтарське кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026041380000136 від 15 березня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого керівником фермерського господарства «Наше життя», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, у зв`язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого не закінчено, з метою виконання обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків виникла необхідність продовження запобіжного заходу враховуючи ризики, заявлені на момент обрання запобіжного заходу, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду так як, розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, що йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, а також враховуючи тяжкість, вчиненого кримінального правопорушення, може намагатися уникнути покарання за вчинене.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, а свідки судом не допитувались, тому існує ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого, такі особи можуть змінити свої покази або відмовитися від надання показів у суді.

Беручи до уваги викладене, прокурор просить продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і таким чином запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та прохали змінити запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання. При цьому захисник - адвокат ОСОБА_7 зазначив, що прокурором не доведено у клопотанні наявність ризиків, а також не обґрунтовано застосування домашнього арешту саме в нічний час, як засіб протидії можливості впливати на свідків або в переховуванні від суду. Також захисник додав, що обвинуваченим під час дії запобіжного заходу не було допущено жодних порушень покладених на нього процесуальних обмежень.

Потерпіла та її представник не заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу. В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу прохали відмовити.

Перевіривши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу матеріали кримінального провадження, вислухавши думку всіх осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним в частині першій вказаної статті.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 181 КПК України до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, може бути застосовано домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

При продовженні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд оцінює підстави для застосування такого запобіжного заходу в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, підставою застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стала наявність ризиків визначених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний може у подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 обізнаний із колом свідків та їхніми анкетними даними.

При розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд враховує серйозність звинувачення проти ОСОБА_6 та імовірний ризик його втечі. Суд погоджується зі стороною обвинувачення, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від правосуддя, проте цей елемент не може існувати в природі двояко, а саме з прив`язкою до певних годин доби.

Так, раніше судом застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту (з 23 години до 5-ї години ранку), що на думку прокурора є надійним засобом запобігти настанню ризиків впливати на свідків та ухилення від правосуддя. Разом з тим, не можна не прийняти до уваги і той факт, що протягом іншого часу, а саме з 5-ої години ранку і до 23 годин у обвинуваченого є фактична можливість припуститись саме тих ризиків, імовірність існування яких зазначає прокурор, оскільки в зазначений час заходи процесуального примусу не діють. Проте необхідність процесуального обмеження свободи обвинуваченого ОСОБА_6 вдень не розглядається.

Крім того, обвинувачений не має обов`язку носити електронні засобі контролю, а отже свобода його пересування ніким в законний спосіб не обмежувалась.

На думку суду, вирішення питання щодо продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є вибірковим застосуванням заходів процесуального примусу, з чим суд погодитись не може.

Окремо суд звертає увагу на те, що при застосуванні домашнього арешту на обвинуваченого покладено такі обов`язки, які фактично співпадають з обов`язками, які підлягають застосуванню такого запобіжного заходу як особисте зобов`язання, саме яке і прохають застосувати до обвинуваченого його захисники на зміну раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке віднесене до категорії тяжких злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Також суд погоджується з прокурором, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд доходить думки, що за наведених обставин раніше застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не відповідає повній мірі принципу співмірності, та не відповідає визначеним ст..177 КПК України меті та підставам застосування запобіжного заходу.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає зміні на особисте зобов`язання з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

Визначений запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім стримуючим заходом належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 ..

Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст.468-475 КПК України до суду по даній справі не надійшло.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Обвинувальний акт складено у відповідність до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначенні підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Шахтарському міському суду Дніпропетровської області, а тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

В судовому засіданні учасники процесу не заперечували проти призначення справи до відкритого судового розгляду.

Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026041380000136 від 15 березня 2026 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шахтарського міського суду Дніпропетровської області на 14 годину 30 хвилин 13 жовтня 2026 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого, представника потерпілого та свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту відмовити.

Змінити раніше застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання, терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 листопада 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 виконання наступних обов`язків:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_9