Рішення № 140294503, 06.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6973/25

Провадження № 2/0203/464/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

за участі:

представника позивача адвоката Юрашко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 177,9 кв.м, житловою площею 75,5 кв.м, допоміжною площею 68,7 кв.м, що складається з: І вхід до підвалу, площею 3,3 кв.м, ІІ підвал, площею 27,8 кв.м; І поверх: 1 коридор, площею 6,0 кв.м, 2 санвузол, площею 2,3 кв.м, 3 комора, площею 8,9 кв.м, 4 вітальня, площею 13,0 кв.м, 5 кухня, площею 13,9 кв.м, 6 комора, площею 14,6 кв.м, 7 комора, площею 15,9 кв.м, ІІ поверх: 8 коридор, площею 4,9 кв.м, 9 житлова, площею 15,3 кв.м, 10 житлова, площею 16,9 кв.м, 11 житлова, площею 15,2 кв.м, 12 коридор, площею 2,2 кв.м, 13 житлова, площею 15,1 кв.м; ІІІ балкон, площею 2,6 кв.м.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з квітня 1980 року та по теперішній час, тобто впродовж 45 років, фактично проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 (літ. Д-2) та відкрито, безперервно і добросовісно володіє нею, а відтак вважає, що наявні законні підстави для визнання за нею права власності на квартиру за набувальною давністю. Позивач пояснила, що на підставі рішення спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації Дніпропетровського обласного інституту вдосконалення вчителів від 27.04.1980 року їй була виділена квартира без зручностей, з господарськими прибудовами та підвалом, за адресою: АДРЕСА_3 (літ. Д-2), квартира АДРЕСА_4 , куди вона вселилась та зареєструвала місце проживання, про що в домовій книзі зроблено відповідний запис. Проте у 1988 році домову книгу було втрачено, у зв`язку з чим повторна реєстрація місця проживання була проведена 04.07.1988 року. З 1980 року та по теперішній час за власний кошт позивач постійно покращувала умови проживання у квартирі, здійснювала утримання та обслуговування будинку в цілому. У 1995 році позивач звернулась до Обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників щодо покращення умов проживання за рахунок приєднання до її квартири додаткових кімнат, що звільнились поряд. До квартири позивача було приєднано суміжну кімнату, інших співмешканців у будинку не було. Проте з 31.03.1997 року Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників було ліквідовано, інформацію щодо балансоутримувача будинку, в якому вона проживає, надано не було.

Таким чином, у будинку АДРЕСА_3 , залишилась проживати тільки позивач зі своєю сім`єю, а отже, всі витрати по утриманню та обслуговуванню квартири та будинку в цілому здійснювались за її власний кошт, зокрема, проведені роботи із заміни даху будинку, ремонту фасаду будинку, укріплення відмостків будинку тощо. Крім того, позивач особисто уклала наступні договори: договір про надання водопостачання до будинку та відведення госпфекальних стоків, договір про надання послуг з газопостачання, договір про постачання електричної енергії, та здійснює оплату за надані послуги, заборгованість відсутня. Крім поліпшення житлових умов і умов проживання у квартирі позивач неодноразово намагалась вирішити питання щодо приватизації квартири на її ім`я. З приводу приватизації позивач звернулась до управлення освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на що отримала лист від 18.09.1998 року за №6/5 132-к, яким зазначене управління просило Дніпровського міського голову Швеця М.А. сприяти у вирішенні питання приватизації за нею квартири АДРЕСА_2 . Проте приватизувати квартиру не вдалось.

У 2002 році позивач ще раз спробувала приватизувати квартиру. З метою визначення балансоутримувача будинку спочатку позивач звернулась до КП «ДМБТІ» та отримала відповідь від 12.02.2002 року за №717 про те, що станом на 11.02.2002 року, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , не зареєстроване та відомості про балансоутримувача будинку КП «ДМБТІ» не має. Потім позивач звернулась до Управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яке своїм листом від 15.02.2002 року за №6/5-376 також надало інформацію про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 , на балансі управління не значиться. У подальшому виконавчий комітет Кіровської районної ради, своїм листом від 05.07.2002 року №К-У-7 рекомендував позивачу визнати право власності на квартиру у судовому порядку. Проте на той час позивач не зверталась до суду з позовом, намагаючись приватизувати квартиру у визначеному законом порядку, або зібрати необхідні підтверджуючі документи, що можуть бути доказами у суді.

Також, як повідомила позивач, станом на дату подання позовної заяви щодо квартири АДРЕСА_2 , відсутня інформація щодо балансоутримувача, балансової вартості, технічної інвентаризації та реєстрації права власності за будь-якою фізичною або юридичною особою. Однак, проживаючи у квартирі з 1980 року та не дивлячись на всі зусилля, належним чином зареєструвати майно позивач не має можливості.

Позивач вказала, що нею підтверджено факт її постійного проживання у квартирі з квітня 1980 року, що видно з копії паспорта й довідки про склад сім`ї, відкритий і безперервний характер володіння, здійснення ремонтних робіт, оплачування комунальних послуг, оплату рахунків за електроенергію та водопостачання, як це підтверджено наданими платіжними документами, добросовісність володіння квартирою на підставі відповідного рішення спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації Дніпропетровського обласного інституту вдосконалення вчителів без претензій з боку інших осіб, відсутність реєстрації права власності за будь-якими іншими особами, відповідно до інформаційної довідки №373897634 від 11.04.2024 року. Таким чином, позивач вважає, що вона відкрито та безперервно володіє квартирою більше десяти років, що дає їй право на визнання права власності за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надійшло.

Під час судового розгляду справи по суті представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснила суду таким чином, як про це вказано вище. Представник позивача наголосила на тому, що позивачу була виділена спірна квартира та вона бажає її узаконити, оформити на неї право власності, бо відкрито, безперервно проживає в ній з 1980 року, утримує будинок в цілому. При цьому у позивача немає відомостей про перебування майна у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, чи у власності інших осіб, а Інститут, який виділив позивачу спірну квартиру, було ліквідовано, власник невідомий. Натомість позивач відкрито та добросовісно володіє будинком тривалий час та має право на визнання права власності за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України. Тому представник позивача просить суд визнати за позивачем право власності за набувальною давністю, бо ОСОБА_1 є єдиним користувачем квартири, підтримує квартиру у належному стані, протягом тривалого часу вкладала багато зусиль, коштів на її утримання.

Представник відповідача, який брав участь у судовому засідання 09.04.2026 року, просив суд вирішити спір на розсуд суду, відповідно до вимог чинного законодавства України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 06.07.2026 року з`явилась представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши думку представника позивача, враховуючи позицію сторони відповідача, на підставі положень ст. ст. 128, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті суд заслухав усні пояснення учасників справи по суті спору, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, у судових дебатах заслухав заключне слово представника позивача, та 06.07.2026 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що рішенням сумісного засідання профкому та адміністрації Дніпропетровського обласного інституту вдосконалення вчителів від 27.04.1980 року, м. Дніпропетровськ, (складено російською мовою) після заслуховування голови профкому ОІВВ ОСОБА_2 про житлові умови ОСОБА_1 , яка працює в інституті завідуючою кабінетом фіз. виховання, має склад родини чотири особи, житлова комісія просила адміністрацію виділити квартиру, що звільнилась, у відомчому будинку інституту; директора ОІВВ Клименко Я.М., який підтримав клопотання профкому інституту, та вважає, що ОСОБА_1 гостро потребує житла. Під її керівництвом проводяться семінари, курси, науково-практичні конференції, є матеріали провідного досвіду кабінету, є постійними учасниками Виставки досягнень народного Господарства України та СРСР. Тому адміністрація не заперечувала надати їй квартиру, що звільнилась, без зручностей, з господарською прибудовою та підвалом у відомчому будинку інституту.

Адміністрацією та профкомом сумісного засіданні ОІВВ було постановлено, враховуючи важкі житлові умови ОСОБА_1 та бездоганну роботу з педагогічними кадрами області, виділити житло родині ОСОБА_1 . Квартиру без зручностей, з господарською прибудовою та підвалом, за адресою: АДРЕСА_5 . Це рішення є підставою для заселення родини ОСОБА_1 за вищевказаною адресою (а.с. 13).

Відповідно до довідки №13194 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27.09.2022 року, за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано дві особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (наймач зареєстровано 04.07.1988 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (син зареєстрований 14.06.1988 року) (а.с. 14).

Відповідно до листа Обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Дніпропетровської обласної державної адміністрації Управління народної освіти №16 від 07.02.1995 року, складеного на адресу начальника управління народної освіти Дніпропетровського облвиконкому Удода О.А., Обласний інститут післядипломної освіти просив надати допомогу у вирішенні питання покращення житлових умов завідуючій кабінетом фізичного виховання ОСОБА_1 , за рахунок приєднання вивільненої кімнати за місцем проживання. ОСОБА_1 зі своїми синами проживає з травня 1980 року за адресою: АДРЕСА_5 (колишнє приміщення інституту), а в даний час це приміщення належить СШ №38 Кіровського району м. Дніпропетровська. ОСОБА_1 працює завідуючою кабінетом з 1978 року. Сумлінно і творчо ставиться до роботи з педагогічними кадрами області. Під її керівництвом проведені республіканські курси завідуючих обласними кабінетами фізичного виховання, науково-практичні конференції, завжди була активною в проведенні республіканських, всесоюзних, обласних семінарів. Протягом 5 (п`яти) років разом з обласним управлінням народної освіти проводять конкурси «Вчитель року вчитель фізкультури» і тому подібне, тому дуже просили підтримати прохання адміністрації та профспілкової організації в покращенні умов проживання ОСОБА_1 .

Відповідно до резолюції першого заступника начальника управління від 20.02.1995 року, зробленої на листі, останній просив позитивно розглянути питання розширення житла ОСОБА_1 за рахунок вивільнення кімнати (а.с. 15).

Відповідно до листа Відділу народної освіти Кіровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21.02.1995 року №13, складеного російською мовою на адресу директора СШ №38 Патоки О.М., Кіровський районний відділ народної освіти та профспілковий комітет Кіровського РОНО просив врахувати прохання адміністрації та профспілкової організації обласного інституту післядипломної освіти робітників про покращення житлово-побутових умов завідуючому кабінетом фізичного виховання ОСОБА_1 за рахунок приєднання кімнати, яка звільнилась за місцем проживання ( АДРЕСА_5 ) в колишньому приміщення цього ж інституту. Склад родини ОСОБА_1 3 (три) особи. Це приміщення на теперішній час пустує (а.с. 16).

Відповідно до листа Управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18.09.1998 року №6/5 132-к «Про приватизацію житла», складеного на адресу Дніпропетровського міського голови ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_5 , проживає більше 18 (вісімнадцяти) років ОСОБА_1 . Будівля знаходиться на території середньої шкоди №38. Людмила Миколаївна є ветераном педагогічної праці. В системі підвищення кваліфікації вчителів пропрацювала більше 25 (двадцяти п`яти) років. Управління освіти облдержадміністрації просило сприяння у вирішенні питання приватизації квартири (а.с. 18).

Відповідно до листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської облдержадміністрації Управління житлового комунального господарства від 12.02.2002 року №717, складеного на адресу начальника управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, станом на 11.02.2002 року, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , не зареєстроване та відомостей про балансоутримувача будинку КП «ДМБТІ» немає (а.с. 19).

Відповідно до листа Управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 15.02.2002 року №6/5-376, Управління освіти і науки облдержадміністрації повідомило, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 на балансі управління не значиться (а.с. 20).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Кіровської районної ради від 05.07.2002 року №К-У-7, за підписом зам. голови ради з питань діяльності виконавчих органів Горіна А.В., складеного російською мовою, на адресу ОСОБА_3 та Виконкому міської ради, адресатів повідомлено про те, що зі змісту заяви слідує, що невідомий власник будинку, в якому проживають заявники. Ця обставина підтверджується і відповіддю БТІ №717 від 12.02.2002 року. Відповідно є підстави ставити питання про безхазяйність цього майна. Діючим законодавством встановлений певний порядок вирішення подібних ситуацій. Так, ст. 137 ЦК України та Інструкцією Мінфіну України від 17.12.1987 року №112 нормативно передбачені дії та суб`єкти, необхідні у вирішенні проблеми з безхазяйним майном.

Однозначно вирішено, що початковим моментом процедури встановлення власника повинна бути відповідна заява до фінансового органу/податкової служби, яка відповідно до вищевказаних нормативних актів, єдино уповноважений у цьому питанні. Тобто у питанні виявлення та обліку безхазяйного майна, та проведення відповідно до цього заходів, оцінки тощо. Також представляється можливим варіант проведення своєрідного розслідування по встановленню останнього відомого балансоутримувача будівлі, явно, що будинок був побудований за певні кошти та був зданий в експлуатацію певній організації. Не виключається можливість визнати право власності на цю будівлю за його мешканцями. Однак, слід вказати, що це питання вирішується в судовому порядку та є достатньо проблематичним.

Тому видається прийнятним вирішення ситуації, що виникла, шляхом звернення з відповідною заявою до підрозділу податкової служби за місцем знаходження спірної будівлі з наступним проведенням, передбаченої законодавством процедури обзаведення безхазяйного майна власником. Уникнути встановленого порядку, безпосередньо прийнявши цей будинок у комунальну власність, не видається можливим (а.с. 21).

Відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДОР від 06.12.2005 року №9500, станом на 05.12.2005 року, інвентаризація та реєстрація права власності на житловий будинок, літ. Д-2 по АДРЕСА_3 , не проводилась. Відомості про балансову належність та балансову вартість вказаного житлового будинку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (а.с. 22).

Відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДМР від 15.09.2022 року №6940 «Про надання інформації», станом на 31.12.2012 року, в інвентаризаційній справі, за адресою: АДРЕСА_3 (літ. Д-2), житлове приміщення №5, відсутні відомості щодо реєстрації права власності за: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Технічна інвентаризація та реєстрація права власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 (літ. Д-2), а тому житлове приміщення №5, станом на 31.12.2012 року, КП «ДМБТІ» ДМР, не проводились. Відомості про балансову належність та балансову вартість вказаного житлового будинку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (а.с. 23).

Відповідно до листа Департаменту адміністрації послуг та дозвільних процедур Управління з питань комунальної власності ДМР від 08.11.2023 року №5/5-300 «Про надання інформації», у Реєстрі об`єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади запис про житловий будинок літ. Д-2, за адресою: АДРЕСА_3 , відсутній (а.с. 25).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №373897634 від 11.04.2024 року, щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 , відсутні відомості з Державного реєстру речових прав, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру іпотек (а.с. 26).

Письмовим повідомленням від 13.11.2023 року №11-09-04899 «Про надання інформації» Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зазначило щодо наявності або відсутності в державній власності нерухомого майна, а саме: житлового будинку Д-2, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Ушинського, 1, Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях, що згідно з листом ФДМУ від 10.11.2023 року №10-62-29401, відомості про нерухоме майно за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Ушинського, 1, від суб`єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не надавались (а.с. 24).

Позивач ОСОБА_1 є замовником технічного паспорту на квартиру в житловому будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_6 , виготовленого 25.09.2023 року (а.с. 27-45).

Відповідно до листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 06.11.2023 року №02.4-22/2166-23 «Про надання інформації», станом на 06.11.2023 року в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України (ЄДРПОУ) по Дніпропетровській області, суб`єкт найменуванням (мовою оригіналу) «Дніпропетровський обласний інститут вдосконалення вчителів», не значиться. У червня 1997 року до ЄДРПОУ по Дніпропетровській області було включено суб`єкт Дніпропетровський інститут освіти (ідентифікаційний код 24983906), найменування якого було змінено у:

- жовтні 2000 року на Комунальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»;

- червні 2015 року на Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти».

З урахуванням вимог нормативних документів з питань користування даними ЄДРПОУ, станом на 06.11.2023 року, з ЄДРПОУ вилучено: Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» (ідентифікаційний код: 24983906), правовий статус суб`єкта юридична особа; адреса місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Володимира Антоновича, буд. 70, дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної освіти: дата державної реєстрації припинення 04.07.2018 року, номер запису 12241110018029719; Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників (ідентифікаційний код: 02125148), правовий статус суб`єкта юридична особа; адреса місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Свердлова, буд. 70, дані про ліквідацію: дата ліквідації 31.03.1997 року №116-Р (а.с. 17).

На підтвердження фактів відсутності заборгованості з оплати комунальних послуг, проведення ремонту спірної квартири, позивач надала суду довідку про стан розрахунків з Дніпровської філії ТОВ «Газмережі», за період з 01.06.2023 року по 17.09.2025 року, споживач: ОСОБА_1 , копію акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2022 року по 17.09.2025 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і споживачем природного газу ОСОБА_1 , копії особистого рахунку, сформованого станом на 18.09.2025 року, серії ЧС-720851000105, акта звірення взаєморозрахунків за електроенергію за угодою між ОСОБА_3 та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за період з 01.01.2022 року по 30.09.2025 року, квитанції про сплату за комунальні послуги за 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, копії товарних чеків, накладних за 2001 рік, 2003 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2012 рік, 2015 рік, 2016 рік щодо купівлі будівельних товарів, акта здачі-прийняття робіт від 02.04.2012 року, податкової накладної за 2023 рік.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», код ЄДРПОУ: 24983906, за адресою місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок №70, припинено: статус: припинено, дата запису: 04.07.2018 року, підстава: державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», код ЄДРПОУ: 41682253, за адресою місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок №70, зареєстровано, дата державної реєстрації: 25.10.2017 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 177,9 кв.м, житловою площею 75,5 кв.м, допоміжною площею 68,7 кв.м, що складається з: І вхід до підвалу, площею 3,3 кв.м, ІІ підвал, площею 27,8 кв.м; І поверх: 1 коридор, площею 6,0 кв.м, 2 санвузол, площею 2,3 кв.м, 3 комора, площею 8,9 кв.м, 4 вітальня, площею 13,0 кв.м, 5 кухня, площею 13,9 кв.м, 6 комора, площею 14,6 кв.м, 7 комора, площею 15,9 кв.м, ІІ поверх: 8 коридор, площею 4,9 кв.м, 9 житлова, площею 15,3 кв.м, 10 житлова, площею 16,9 кв.м, 11 житлова, площею 15,2 кв.м, 12 коридор, площею 2,2 кв.м, 13 житлова, площею 15,1 кв.м; ІІІ балкон, площею 2,6 кв.м.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з частинами 2-4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до положень ст. 335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок №1127), передбачені умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктами 82-88 Порядку №1127 передбачено процедуру обліку безхазяйного нерухомого майна.

Так, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку (п. 82 Порядку №1127).

Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву.

У разі коли підставою для взяття на облік нерухомого майна є відмова власника від права власності на таке майно, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з відмовою від права власності (п. 83 Порядку №1127).

За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, чи відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), отриманих з Державного земельного кадастру, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік (п. 84 Порядку №1127).

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості (п. 85 Порядку №1127).

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п. 86 Порядку №1127).

За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування (п. 87 Порядку №1127).

ВС вказав, що набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник. Також позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова ВС від 15 липня 2025 року у справі №927/773/24).

При вирішенні спорів про визнання права власності за набувальною давністю має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (постанова ВС від 16 квітня 2025 року у справі №461/5075/23, провадження №61-42св25).

ВС вказав, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України (постанова ВП ВС від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17).

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13 травня 2019 року у справі №905/494/18, учасники справи це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.01.2022 року, справа №924/316/21, від 10.11.2021 року, справа №910/8060/19, наведена норма Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушеним суб`єктивне право вважається, якщо воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 серпня 2023 року у справі №910/5958/20, порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі «Копецький проти Словаччини» Суд вказав, що держава має дотримуватися принципу легітимних очікувань власника.

Аналіз викладеного вище вказує, що набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку. Водночас відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При цьому нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, Цивільний кодекс України визначає як безхазяйне майно (безхазяйну річ). Тобто відсутня особа, яка б могла оспорити право власності на нерухоме майно. Проте такі поняття як майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, застосовуються при відсутності будь-якої підтвердженої інформації щодо особи, яка має на це майно зареєстроване право. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, передбачена встановлена законом процедура державної реєстрації та обліку безхазяйного нерухомого майна. Набуття права власності на безхазяйне майно також є одним з первинних способів виникнення права власності, та право власності на таке майно виникає у територіальної громади або у фізичної особи, в порядку, визначеному ст. 335 ЦК України.

Суд, вирішуючи по суті спір між сторонами бере до уваги те, що позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав володіння спірним нерухомим майном, а відповідно, й наявності у неї добросовісності такого володіння. Водночас у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач добросовісно протягом тривалого часу з 1980 року користується спірним майном, яке було виділене їй у відомчому будинку інституту, та надала суду докази правомірності користування ним: рішення спільного засідання профкому та адміністрації Дніпропетровського обласного інституту вдосконалення вчителів від 27.04.1980 року про виділення спірної квартири родині ОСОБА_1 , листи уповноважених осіб щодо покращення умов проживання позивача, сприяння у вирішенні питання про приватизацію житла.

При цьому зі змісту листів видно, що спірна квартира належала Обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та середній школі №38 Кіровського району м. Дніпропетровська, знаходилась на території середньої школи №38 Кіровського району м. Дніпропетровська. Водночас зі змісту письмових відповідей на запити позивача щодо пошуку належного балансоутримувача, власника, володільця спірного майна, датовані 2002, 2005, 2022, 2023 роками, видно, що технічна інвентаризація та реєстрація права власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_3 (літ. Д-2), у тому числі на житлове приміщення №5, станом на 31.12.2012 року, не проводилась, відомостей про балансоутримувача будинку немає. Тобто станом на момент судового розгляду справи спірне майно є таким, яке не має власника, або власник якого невідомий.

Листом від 05.07.2002 року №К-У-7 виконавчий комітет Кіровської районної ради роз`яснив порядок та підстави для проведення процедури обліку безхазяйного майна та визначення його власника, з огляду на те, що власник невідомий. У листі, зокрема, наголошено на тому, що уникнути встановленого порядку, безпосередньо прийнявши будинок у комунальну власність, не виявляється можливим. Проте позивач не довела належними та допустимими доказами того, що спірна квартира, власник якої невідомий або відсутній, є облікованою як безхазяйне майно, відповідно до встановленого законом порядку. Хоча, відповідно до листа від 18.09.1998 року Управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації на адресу Дніпропетровського міського голови, в інтересах ОСОБА_1 ініціювалось питання приватизації спірної квартири, що можливо провести, зокрема, щодо комунального майна. Оскільки приватизація державного або комунального майна (далі приватизація) це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями (п. 22 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII).

Суд бере до уваги і те, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», код ЄДРПОУ: 24983906, за адресою місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок №70, припинено 04.07.2018 року, проте Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», код ЄДРПОУ: 41682253, за адресою місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок №70, зареєстровано як юридичну особу 25.10.2017 року. Натомість позивачем, окрім надання листа ГУС у Дніпропетровській області від 06.11.2023 року, не з`ясовано відомостей щодо правонаступництва Дніпропетровського обласного інституту вдосконалення вчителів, належності спірного майна, станом на момент звернення до суду з позовом, з урахуванням того, що спірне майно було виділено цим інститутом позивачу у користування як квартира без зручностей, з господарською прибудовою та підвалом, за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до вищевказаного рішення від 27.04.1980 року, а 25.10.2017 року було зареєстровано юридичну особу Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», за адресою місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок №70.

Суд дійшов висновку, що позивач не довела того, що вона набула право власності на спірне житлове приміщення квартиру, хоча набула право користування спірною квартирою і це право ніким не оспорюється. Водночас сам по собі факт користування позивачем та членами її родини спірним майном, його утримання тривалий час з 1980 року, не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України.

З огляду на викладене вище, судом встановлена відсутність добросовісності позивача під час заволодіння спірним майном, що звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд враховує те, що позивач не довела і того, що відповідач як орган місцевого самоврядування будь-яким чином порушив чи не визнає, оспорює її право власності на спірну квартиру. Оскільки не дотримана процедура обліку безхазяйного майна (виявлення, фіксація безхазяйного майна, взяття його на облік, передача у комунальну власність), та позивач не зверталась до відповідача за вирішенням спірних питань, а тому не довела того, що вона була позбавлена можливості реалізувати своє приватне (цивільне) право повністю або частково саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Своєю чергою, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до оригіналу квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 24.09.2025 року №2.323211689.1, позивач сплатила судовий збір у розмірі 15140,00 грн (а.с. 10).

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи мотиви суду, зазначає, що судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та їй не відшкодовуються.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 177,9 кв.м, житловою площею 75,5 кв.м, допоміжною площею 68,7 кв.м, та судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача, в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та їй не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 20.07.2026 року.

Суддя Ф.М. Ханієва