Ухвала суду № 140294291, 29.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 225/2423/23

провадження № 1-кп/208/186/26

УХВАЛА

29 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

під час судового засідання по справі кримінального провадження № 22023050000003306, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинська Донецької області, громадянки України, реєстрація: АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду міста Кам`янського перебуває зазначене кримінальне провадження.

У справі триває судовий розгляд, оголошено письмові матеріали, оглянуто СД-диски з записами. Прокурор просив надати час на з`ясування у старшого групи прокурорів питання залучення спеціаліста для відкриття відеодиску з записом обшуку у обвинуваченої.

Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої обов`язків передбачених ст. 194 КПК України, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і враховуючи суворість покарання може переховуватись від суду, зокрема на тимчасово окупованій території або території РФ. Обвинувачена може незаконно впливати на експерта. Враховуючи лояльне налаштування Бочарової до так званої «ДНР» та окупаційних військ РФ, стійкий контакт з представником іноземної організації, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_7 не заперечуючи по суті клопотання, просила виключити з ризиків зазначених прокурором незаконний вплив на експерта, який вже допитаний у справі. Також, адвокат зазначила, що ОСОБА_9 не має документів для виїзду за кордон. Обвинувачена підтримала думку захисника.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

В розумінні кримінального законодавства, ризики визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, по суті є невизначеною подією та представляють собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій.

Рішення про продовження заходу, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Виходячи з змісту ст. ст. 194, 199 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованості обвинувачення у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може продовжити застосування обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність.

При вирішенні такого питання суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у державній зраді.

Зазначене кримінальне правопорушення віднесено законодавством до особливо тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у виді 15 років позбавлення волі, або довічне ув`язнення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.

В рішенні «Бекчиєв проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованого злочину та покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, існує реальний ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду. Наявність у обвинуваченої відповідних соціальних зв`язків, на що, як на підставу зміни запобіжного заходу наголошує адвокат, само по собі не є достатнім стримуючим фактором порушення Бочаровою процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан, і відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування зокрема обов`язків, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання, та як відповідний ризик мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

При вирішенні клопотання судом окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винною, враховано те, що частина території України досі залишається тимчасово окупованою, ведуться активні бойові дії та ситуація є нестабільною, а частина державного кордону неконтрольована ЗСУ.

Суд враховує характер пред`явленого обвинувачення - інкримінованого громадянину України умисного вчинення діянь на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та безпеці України пов`язаного із добровільним та усвідомленим виконанням завдань представника держави агресора. Обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_9 у наданні інформації представникам ФСБ РФ щодо місць розташування військовослужбовців та військової техніки ЗСУ, надає суду підстави негативно оцінити моральні якості обвинуваченої як громадянки України.

Інкримінований обвинуваченій злочин спрямований проти національної безпеки України.

В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, враховуючи висунуте ОСОБА_9 обвинувачення, тобто за наявності ділових та інших зв`язків з представниками ФСБ РФ, остання може мати доступ до відповідної інформації, і існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить інше кримінальне правопорушення, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Наразі зазначені ризики не зникли та не зменшились.

Суд вважає про доведеність існування ризику переховування Бочарової від суду, з огляду на міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Експерт у справі допитаний і ризик незаконного на нього впливу мінімізований.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

На переконання колегії суддів, наведені судом ризики у сукупності із даними про особу ОСОБА_9 , та особливою тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення є такими, що виправдовують подальше застосування до неї обов`язків передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Строком до 26.11.2026 року, продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування обов`язків передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи ..

Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3