Рішення № 140294097, 02.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/14129/26

2/212/8585/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Рибкіної Н.М., за участю: секретаря судового засідання Ніколенко К.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Позов обґрунтовує там, що позивач перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в період часу з 28.07.2003 по 29.08.2007 року, працював на посаді підземного гірника, майстра гірничого та підпадав під вплив на його організм шкідливих факторів виробничого середовища таких як підвищена концентрація пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, вплив шуму, фізичного перевантаження, які перевищували нормативні значення. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, позивачем отримано наступні хронічні професійні захворювання: -«радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні полісегментарної дископатії з помірно вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим, м`язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними явищами на кистях, нейрогенною переміжною кульгавістю, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періарторозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів» ; - «хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, група В., GOLD ІІ. Нерізко виражений пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня» ; - «хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) . У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 24.06.2026 року Позивач вперше пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами даного оцінювання Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65%, з яких 45% - внаслідок радикулопатії, 10% - внаслідок ХОЗЛ, 10% - внаслідок туговухості. Внаслідок отриманих захворювань, згідно висновку ЕКОПФО, Позивачу протипоказана тривала хода, переохолодження, робота в шкідливих умовах праці.

Професійні захворювання призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження медикаментозного лікування, придбання ліків, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Крім того, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, виникнення гострого болю в суглобах рук та ніг, що виключає можливість здійснення подорожей, піші прогулянки та навіть вихід в магазин потребують від позивача залучення значних зусиль, він відчуває себе неповноцінною людиною, вказане постійно викликає у Позивача відчуття тривоги за своє здоров`я та життя. Крім того, хронічне захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження Позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах. Туговухість характеризується зниженням слуху Позивача, призводить до істотного зниження його можливостей спілкуватись з оточуючими людьми, функція розпізнавання мови суттєво порушена. При спілкуванні з оточуючими людьми, Позивач часто просить повторити співрозмовника висловлені ним слова, що в свою чергу, призводить до дискомфорту при вербальному спілкуванні. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя Позивача, обмежило можливість Позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності. Ці негативні явища в житті позивача переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманих професійних захворювань та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача. За таких обставин зі сторони відповідача, має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана позивачу ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічних професійних захворювань. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 562055 гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

02.10.2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Громик В.Є. скористався правом подання відзиву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними. Зазначає, що наявність у позивача хронічного професійного захворювання, встановленого Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14.05.2026 не доводить належними та допустимими доказами причинного зв`язку між роботою в АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» чи діями підприємства та виникненням у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання. Після роботи в АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» (період роботи ~ 4 роки), ОСОБА_1 працював в умовах шкідливого впливу у Приватному акціонерному товаристві «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (період роботи ~ 13 років) та Приватному акціонерному товаристві «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (період роботи ~ 3 роки). З моменту припинення трудових відносин між сторонами до встановлення хронічного професійного захворювання пройшло майже 19 років, впродовж яких ОСОБА_1 працював на інших підприємствах в умовах шкідливого впливу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 саме в заявленому розмірі: медичні документи (зокрема, від психолога/психотерапевта), показання свідків, документи, що підтверджують зміну способу життя позивача, втрату соціальних зв`язків та інші індивідуальні наслідки тощо; ОСОБА_1 не наводить жодного обґрунтування та підстав розрахунку, заявленої до стягнення з відповідача моральної шкоди .

Відповідач не отримував жодних заперечень від позивача протягом його трудової діяльності. Відповідач виконує вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з охорони та безпеки праці, в тому числі Закону України «Про охорону праці», а посилання Позивача на протилежне є безпідставними та неправомірними. Позивачем не наведено жодних обставин, які свідчили б про можливість застосування хоча б одного з пунктів, передбачених ч. 2 ст. 1167 ЦК України, як підставу відповідальності АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» за завдану моральну шкоду. Відповідальність роботодавця за моральну шкоду не є автоматичною. Для її покладення на АТ «Марганецький ГЗК» необхідно встановити протиправну поведінку Відповідача, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою Відповідача, вину останнього у заподіянні моральної шкоди. На момент встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 65% Позивач пропрацював у Відповідача лише 4 роки 1 місяць 2 дні що становить ~ 18% від загального періоду роботи в умовах шкідливого впливу (зокрема й у ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗРК» та ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК»). Водночас, незважаючи на це, відповідальність за моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання, останній покладає виключно на АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК».

Заявлена у позовній заяві сума у розмірі 562 055 грн є необґрунтованою та жодним чином не підтвердженою, а доводи, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві зводяться до суб`єктивних мотивів щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди.

Станом на 02.10.2026 року відповідь на відзив не надійшла. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, а також підтверджується архівною довідкою, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат з 28.07.2003 по 29.08.2007 року на посадах підземного гірника, підземного гірника очисного забою, гірничим майстром ПВС і РВР.( а.с.25)

Відповідно до пунктів 17-18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.05.2026 року причинами виникнення професійних захворювань виявлених у Позивача являються тривала дія шкідливих умов праці на організм Позивача через недосконалість технологічних процесів та характеризувались наступним чином: важкість праці: періодичне перебування в незручній робочій позі 52,3-61,2% часу зміни при допустимому значенні до 25%; перебування у вимушеній позі 10,8% часу зміни при допустимому значенні до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 32-41 кг. при допустимому значенні до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль однією рукою до 44118 кг/с, при допустимому значенні до 36000 кг/с згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,22-3,2 рази та складала 4,44-6,4мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3, концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 2 до 10% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,4 рази та складала 9,63 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 4,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України №1192 від 09.07.2024; фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 17-28 дБА перевищував гранично-допустимий рівень (97-108 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 125/26/1042/В від 24.06.2026 року встановлено з 14.05.2026 року професійне захворювання 65%, третю групу інвалідності, дата повторного переогляду 01.07.2027 року (а.с.31-32)

ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з медичної карти амбулаторного/стаціонарного хворого (а.с.7-16).

З наведеного слідує, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійного захворювання у ОСОБА_1 та діями відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, встановлення третьої групи інвалідності з наступним переоглядом 01.07.2027 року, періоду роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 4 роки, ту обставину, що крім АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» позивач працював у шкідливих умовах праці на ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗРК» та ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК», суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 250 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Щодо стягнення сум з урахуванням/без урахування податків, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164,2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2500 грн.

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь держави судовий збір у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат, місцезнаходження: вул. Єдності, б. 62, м. Марганець, Дніпропетровська обл., 53400, код ЄДРПОУ 00190911.

Суддя: Н. М. Рибкіна