Ухвала суду № 140293837, 02.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/16326/26

Провадження № 1-кс/175/2295/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

02 жовтня 2026 року с-ще Слобожанське

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчої СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026052390003521 від 18.09.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 10 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, маючого статус УБД, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 слідча ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив два тяжких кримінальних правопорушення, максимальне покарання за ч.5 ст.407 КК України передбачено у виді позбавлення волі до 10 років, а також наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання і просила його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання відмовити та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підозрюваний розкаюється у скоєному та бажає повернутися до військової частини і продовжити військову службу.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відомості про кримінальні правопорушення 18.09.2026 та 30.09.2026 внесені до ЄРДР за №12026052390003521 з правовою кваліфікацією ч.4 ст.184 та ч.5 ст.407 КК України відповідно.

30.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру, згідно якої він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді оператора безпілотних літальних апаратів в/ч НОМЕР_1 06.08.2026, з метою тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувані та приймати участь у бойових діях на певний період вирішив самовільно залишити місце служби, а саме місце тимчасової дислокації у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд поза межами в/ч НОМЕР_1 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби до 30.09.2026, доки самостійно не прибув до в/ч НОМЕР_1 , зосередженої у АДРЕСА_2 , де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 29.08.2026 о 01:00 перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання, в квартирі яку він орендував за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме телевізору марки «Samsung» UE40ES5507K, з вищевказаної квартири. В зазначений день приблизно о 04:30, перебуваючи в квартирі за вищевказаною адресою, де реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, умисне, викрадення чужого майна, будучи впевненим, що його дії залишаться непоміченими для сторонніх осіб, шляхом вільного доступі перебуваючи в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів в період дії воєнного стану викрав телевізору марки «Samsung» моделі UE40ES5507K який належить ОСОБА_7 , після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав останньому матеріальний збиток ОСОБА_7 на загальну суму 4 750 грн.

Умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфікуються за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в період дії воєнного стану, та ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.

Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.5 ст.407 КК України можуть свідчити наступні докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протокол огляду місця події; протокол допиту потерпілого; протоколом допиту свідка; протокол огляду за участю свідка; протоколом огляду за участю потерпілого; висновок судової товарознавчої експертизи; матеріалами службового розслідування.

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 та ч.5 ст.407 КК України відноситься до тяжких кримінальних проступків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушеннях, за ч.5 ст.407 КК України максимальне покарання передбачено у виді позбавлення волі до 10 рокі, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

Також є слушними доводи слідчого про існування ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 згідно пред`явленої підозри вчинив два кримінальних правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які були вчинені ОСОБА_4 , доведених ризиків та даних про особу підозрюваного, останньому необхідно визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176-178, 182, 183, 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчої ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 30 листопада 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується підозрюваний.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1