Рішення № 140293398, 10.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/4862/26

Провадження № 2/932/1642/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Юрченко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати незаконною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку доприватизації кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку;

-визнати за ОСОБА_1 право на до приватизацію кімнати у гуртожитку: АДРЕСА_1 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку;

-зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 до приватизацію кімнати у гуртожитку: АДРЕСА_1 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.07.1986 року по 31.05.1990 року, з 10.09.1990 року по 06.06.1997 року, згідно довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Тернівської міської ради від 28.05.2024 року № 1158. Згідно відомостей з інформаційної довідки КП «Тернівське житловокомунальне підприємство» від 26.06.2024 № 741 Позивач ОСОБА_1 приватизував 1/4 вищевказаної квартири загальною площею 44,6 кв.м.

Квартиру за адресою АДРЕСА_2 позивач приватизував у розмірі 1/4 частини. Тобто, своє право на приватизацію державного житлового фонду позивач використав лише частково.

На підставі ордеру від 20.11.2001 року № 67 йому було надано кімнату, яка розташована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , де наразі позивач зареєстрований та постійно мешкає з 22.11.2001 року, що підтверджується штампом про реєстрацію у паспорті та витягом про реєстрацію.

У 2026 році позивач звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про приватизацію кімнати № 916 АДРЕСА_4 Листом № 3/16 - 7021 від 11.02.2026 року орган приватизації повідомив про те, що позивач використав своє право на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відповідно до ч. 5 п. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою ( 21 кв.м. загальної площі на кожного мешканця та 10 кв.м. додатково на сім`ю) один раз.

З огляду на те, що вищезазначена відмова є не законною, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем відзиву надано не було.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій прохав розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу було видано ордер на житлову площу в гуртожитку від 20.11.2001 року № 67, згідно якого йому надано право на вселення у гуртожиток АДРЕСА_5 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 09.07.2024 року виданого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.11.2001 року.

15.07.2024 року між КП «Жилсервіс-5» ДМР та ОСОБА_1 укладено договір найму кімнати № 916 площею 28,7 кв.м. у гуртожитку по АДРЕСА_4 .

З метою реалізації свого права, позивач звернувся до відповідача і надав пакет документів для приватизації кімнати № 916 площею 28,7 кв.м. у гуртожитку по АДРЕСА_4 .

11.02.2026 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради прийняте рішення, оформлене листом № 3/16-7021, у якому зазначено, що позивач не має права на приватизацію займаної кімнати, із посиланням на те, що ним використано житлових чеків на приватизацію житла (1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 44,6 кв.м.) 1 грн. 98 коп., залишок житлових чеків становить 2 грн. 22 коп. При оформленні документів на жиле приміщення № 916 у гуртожитку буде використано житлових чеків на приватизацію житла 3 грн. 59 коп., тобто сума загальних площ 1/4 частини вже приватизованої квартири та житлового приміщення 916 у гуртожитку, яке позивач виявив бажання отримати у власність шляхом приватизації перевищує санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека на одну особу (4 грн. 20 коп.)

Згідно довідки наданої КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» від 26.06.2024 року № 741, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була приватизована у рівних частках: ОСОБА_2 1/4 частка, ОСОБА_3 1/4 частка, ОСОБА_1 1/4 частка, ОСОБА_4 1/4 частка, на підставі розпорядження органу приватизації № 509 від 07.06.1993 року.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Норми ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).

Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Положення пункту 5 статті 5 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла).

Аналогічного висновку дійшли і Верховний Суд України в своїй постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховний Суд в своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 338/347/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно довідки КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» від 26.06.2024 року № 741 двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була приватизована у рівних частках: ОСОБА_2 1/4 частка, ОСОБА_3 1/4 частка, ОСОБА_1 1/4 частка, ОСОБА_4 1/4 частка.

Також у рішенні Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 11.02.2026 № 3/16-7021, яким відмовлено позивачу у приватизації кімнати зазначено, що залишок невикористаних позивачем житлових чеків становить 2 грн. 22 коп.

Враховуючи, що при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , кожному члену сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, позивач не позбавлений права на приватизацію займаної ним кімнати в гуртожитку в межах санітарної норми, та в решті із використанням житлового чеку або з часткової доплатою.

За таких обставин рішення відповідача, якими відмовлено позивачу в оформленні передачі в приватну власність та приватизації прийняте неправомірно, без врахування норм законодавства, порушують право позивача на отримання житла у власність, а тому є незаконним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Оскільки орган приватизації вчиняє дії які по своїй суті перешкоджають у реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію жилого приміщення, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду вчинити дії направлені на приватизацію кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18, постанова ВС/КЦС від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19).

Що стосується позовних вимог про визнання права на доприватизацію кімнати, то суд виходить з наступного.

З системного аналізу норм ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин права на приватизацію згідно наданого пакету документів.

Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові ВСУ від 05.08.2019 року за № 761/28893/16-ц, в постанові ВП/ВС від 20 червня 2018 року у справі N 200/18858/16-ц (провадження N 14-165цс18).

Отже, позовна вимога про визнання права на приватизацію кімнати не є належним способом захисту прав позивача, оскільки суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла за вищенаведеними в рішенні нормами права, у зв`язку з чим дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним рішення Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у вигляді листа № 3/16-7021 від 11.02.2026 року про відмову ОСОБА_1 у приватизації кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради вчинити дії направленні на приватизацію кімнати за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ: 38114671, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол