Ухвала суду № 140290777, 25.09.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7471/25

провадження № 1-кс/405/3003/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено начальником спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025120000000106, відомості про яке внесені 04.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про застосування запобіжного заходу у виді застави до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Солнєчногорськ, Московської області, РФ, громадянину України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави підозрюваному ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України; існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю запобігти їм у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_4 .

Захисник заперечував проти застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри та заявлених стороною обвинувачення ризиків, а також на необхідність здійснення ОСОБА_4 догляду за батьком, який проживає окремо. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що одружений, за його словами, утриманців не має, отримує дохід у середньому близько 40 тис. грн на місяць та разом із сином є співвласником житлового будинку.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025120000000106, відомості про яке внесені 04.08.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

08.09.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, відповідно до якого:

28.02.2005 здійснено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу - ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» (ЄДРПОУ 31411266), одним з видів діяльності якого є відновлення відсортованих відходів та який має дозвіл на здійснення операції з оброблення відходів відпрацьованих шин № 10584/25 від 18.02.2025.

Згідно з договором дарування частки у статутному капіталі від 26.06.2017 ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_4 належну їй частку в розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» (ЄДРПОУ 31411266, зареєстрованому за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 51), та протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» задоволено заяву ОСОБА_7 про вихід зі складу учасників товариства та передачу належної їй частки у статутному капіталі ОСОБА_4 , унаслідок чого учасниками товариства стали ОСОБА_4 , якому належало 50% статутного капіталу, та ОСОБА_8 , якій також належало 50% статутного капіталу.

У подальшому згідно з актом приймання-передачі від 09.12.2021 та договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 09.12.2021 ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_4 належні їй 50% від статутного капіталу ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС».

Рішенням учасника ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» ОСОБА_4 від 12.08.2022 № 2 змінено місцезнаходження товариства, яке визначено за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 38а.

Відповідно до п. 1.4 Статуту ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС», затвердженого рішенням Учасника № 3 від 12.07.2023, єдиним Учасником Товариства є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з п. 9.10.1 Статуту ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» виконавчим органом Товариства є директор Товариства, який згідно з п. 9.10.6, серед іншого, наділений повноваженнями: розпоряджатися майном та коштами товариства; з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом, видавати накази та розпорядження з питань, віднесених до його компетенції; затверджувати структуру, штатний розклад, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку; укладати та розривати договори про прийом на роботу штатних та позаштатних працівників, визначати їх робочі функції, умови найму та відповідну заробітну плату; підписувати контракти та трудові угоди з працівниками, звільняти їх, заохочувати, накладати дисциплінарні стягнення; організовувати підготовку і виконання рішень загальних зборів учасників Товариства та має право без довіреностей представляти Товариство.

Пунктом 9.2 Статуту визначено, що органами управління товариства є загальні збори учасників товариства та директор товариства, який згідно з п. 9.10.7 Статуту має право вирішувати всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, які віднесені до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи єдиним засновником та директором ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС», був наділений достатнім колом повноважень для виконання законодавчо визначених обов`язків щодо недопущення випадків забруднення земельних ділянок та в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій як директора товариства є службовою особою.

Згідно з висновком з оцінки впливу на довкілля від 22.08.2024 № 04.2/7579/2 ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» повідомляло про здійснення своєї планової діяльності «Переробка автомобільних шин шляхом термічного оброблення методом розкладання при високих температурах без доступу кисню-піролізу, встановленню необхідного додаткового обладнання та устаткування, а також встановлення та монтаж обладнання та устаткування необхідного для приймання, зберігання та відпуску рідкого моторного та скрапленого вуглеводневого газу» на власних та орендованих виробничих площах і приміщеннях, що розташовані на суміжних земельних ділянках (категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення): 3525286900:02:000:8039 площею 0,6168 га (комплекс будівель та споруд № 6); 3525286900:02:000:8038 площею 0,3587 га (комплекс будівель та споруд № 12); 3510900000:50:231:0029 площею 0,0381 га; 3525286900:02:000:8037 площею 0,3245 га та на орендованій території за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 38, м. Світловодськ.

Відповідно до висновку з оцінки впливу на довкілля основною сировиною, що використовуватиметься, будуть автомобільні шини відпрацьовані, пошкоджені, що втратили свої експлуатаційні властивості 6200 т/рік, основним продуктом, що випускатиметься, буде рідка суміш вуглеводнева піроконденсатна (піролізна рідина) 1040 т/рік (реалізація); твердий вуглецевий залишок 780 т/рік (реалізація), піролізний газ 187200 м куб./рік (власні технологічні потреби); металобрухт 400 т/рік (реалізація).

Також передбачалось, що автомобільні відпрацьовані шини, пошкоджені, що втратили свої експлуатаційні властивості, на території підприємства зберігатимуться у спеціально відведеному місці (склад сировини) навалом, на твердому покритті.

Після завершення циклу термічної обробки сировини та охолодження установок вироблений твердий вуглецевий залишок (вологістю 0,8%) вивантажуватиметься до м`яких контейнерів типу «біг-бег», які зберігатимуться 2 год. у приміщенні дільниці, а у подальшому герметизуватимуться та переміщуватимуться на дільницю зберігання твердої фракції піролізу та металобрухту для розміщення до моменту реалізації, у той же час металобрухт із залишками твердих частинок вивантажуватиметься через завантажувальні пристрої (передня частина установки) до металевого контейнера місткістю 1 м куб., а далі переноситиметься на дільницю зберігання твердої фракції піролізу та металобрухту для розміщення до моменту реалізації.

Пунктом 1.2 висновку з оцінки впливу на довкілля серед умов використання території та природних ресурсів під час провадження планової діяльності передбачено здійснення діяльності в межах земельних ділянок, що відводяться для реалізації планової діяльності, відповідно до вимог Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України, у тому числі використання земельних ділянок із дотриманням вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 01.01.2024 ПАТ «СВІТЛОВОДСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТЕ ПІДПРИЄМСТВО 13507» (ЄДРПОУ 05465732) в особі директора ОСОБА_9 передано ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» (ЄДРПОУ 31411266) в особі директора ОСОБА_4 в суборенду до 02.06.2040 земельну ділянку з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034, загальною площею 1,0458 га, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 38.

Пунктом 14 договору суборенди передбачено обов`язок суборендаря дотримуватись встановлених щодо об`єкта суборенди обмежень в обсязі, передбаченому законом або договором суборенди землі, та обов`язок повернути земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано в суборенду.

ПАТ «СВІТЛОВОДСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТЕ ПІДПРИЄМСТВО 13507» (ЄДРПОУ 05465732) використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034, загальною площею 1,0458 га, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 38, з цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із розташованим на ній комплексом будівель, власником якої є Світловодська міська рада Кіровоградської області (ЄДРПОУ 35825788), на підставі договору оренди № 937 від 07.08.2020, строком дії на 20 років.

Пунктом 17 цього договору оренди передбачено, що орендар відповідно до ст. 162 Земельного кодексу України здійснює раціональну організацію території, захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування та забезпечує знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов`язаних із земельними роботами.

Згідно з пунктами 1921 договору оренди земельна ділянка передається у стані, що відповідає умовам договору оренди та придатна для використання за цільовим призначенням, а після припинення дії договору орендар повертає її Орендодавцеві у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. У разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, Орендодавець має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Пунктом 26 договору, зокрема, передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження та інші права третіх осіб щодо виконання обов`язків землекористувачів, які визначені ст. 96 Земельного кодексу України; заборони зміни її цільового призначення; додержання вимог природоохоронного та санітарного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 66 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди і зобов`язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

За приписами п.п. «б», «г» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, крім іншого, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною 1 ст. 168 Земельного кодексу України передбачено, що ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно зі статтями 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов`язані, зокрема, берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, а також не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб, а також здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» земельні ресурси сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарствах.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, крім іншого, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону земель» та ст. 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів, на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Національний перелік відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 20.10.2023, відносить відпрацьовані автомобільні шини (код 16 01 03) та відходи від спалювання або піролізу відходів (код 19 01) до відходів.

Відходи від спалювання або піролізу відходів утворюють токсичні речовини, важкі метали та інші небезпечні сполуки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про управління відходами» відходи збираються, перевозяться та оброблюються залежно від їх виду, складу і властивостей у спосіб, що сприяє їх подальшому відновленню; є безпечним для здоров`я людини та не завдає шкоди навколишньому природному середовищу, у тому числі не становить загрози забруднення води, атмосферного повітря, ґрунту, для рослин і тварин, не спричиняє негативного впливу через шум і запах, не спричиняє негативного впливу на землі сільськогосподарського призначення, природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні; відповідає встановленим стандартам або нормативам шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів та найкращим доступним технологіям і методам управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.

За приписами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про управління відходами» утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов`язані, крім іншого: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність; призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що суб`єкти господарювання у сфері управління відходами зобов`язані, серед іншого: дотримуватися вимог щодо збирання, перевезення та оброблення відходів, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; вести облік відходів, що утворилися у результаті їхньої діяльності чи були отримані від інших суб`єктів господарювання, облік операцій з управління відходами та подавати звітність відповідно до закону; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; забезпечувати здійснення операцій з оброблення відходів на об`єктах оброблення відходів; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані об`єктів оброблення відходів, забезпечувати дотримання правил техніки безпеки та пожежної безпеки на них; відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров`ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону; мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів; мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами та/або письмову згоду (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів чи висновок на транскордонне перевезення відходів відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 57, 58 Закону України «Про управління відходами» особи, винні у порушенні у сфері управління відходами, несуть відповідно до закону дисциплінарну, адміністративну, адміністративно-господарську, цивільну чи кримінальну відповідальність, у тому числі за порушення правил ведення обліку утворення відходів та операцій з управління відходами; порушення встановленого порядку управління відходами, що призвело до негативного впливу на здоров`я людей, забруднення навколишнього природного середовища та завдало економічних збитків; порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок та виробництв з оброблення відходів, полігонів для захоронення відходів.

Підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень у сфері управління відходами, у порядку та розмірах, встановлених законом України.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що забруднення земель це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Під час проведення обшуку 09.12.2025 із залученням спеціалістів встановлено факт забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034 цинком (264 мг/кг) та міддю (6 мг/кг), які згідно з додатком 1 до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149), відносяться до надзвичайно небезпечних (цинк) та дуже небезпечних (мідь), що підтверджується висновком експертизи матеріалів, речовин та виробів від 15.05.2026 № 58/26-34.2.

Згідно з висновком спеціаліста від 24.08.2026 зазначене забруднення могло відбутись лише в результаті здійснення господарської діяльності з піролізу автомобільних шин.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 285/26-27 від 29.07.2026 встановлено, що внаслідок розміщення відходів з порушенням спеціальних правил відбулось забруднення 9950 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034, що у м. Світловодську Олександрійського району Кіровоградської області, шкідливими для довкілля речовинами, а саме цинком та міддю, які є небезпечними та підвищені концентрації яких становлять небезпеку для довкілля, а державним інтересам заподіяно шкоду на загальну суму 9 986 466 гривень.

Таким чином, директор ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» ОСОБА_4 , діючи на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне отримання прибутку шляхом мінімізації витрат, достовірно знаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034 не має відповідної матеріально-технічної бази та належних умов для зберігання відходів, усвідомлюючи, що її використання може призвести до забруднення земельної ділянки небезпечними речовинами, діючи всупереч вимогам ст.ст. 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 45, 46 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 12, 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 13, 15, 16, 17 Закону України «Про управління відходами» та спеціальним правилам, визначеним висновком з оцінки впливу на довкілля від 22.08.2024 № 04.2/7579/2, з серпня 2024 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 22.08.2024 до 09.12.2025, шляхом зловживання своїми службовими повноваженнями, через надання вказівок підпорядкованим працівникам, внаслідок складування продуктів піролізу відходів відпрацьованої автогуми на поверхню ґрунту вчинив забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 3510900000:50:231:0034 надзвичайно небезпечними (цинк) та дуже небезпечними (мідь) забруднюючими речовинами, які утворились у процесі господарської діяльності очолюваного ним товариства, що створило небезпеку для довкілля та заподіяло йому шкоду на загальну суму 9 986 466 гривень.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Підставою для застосування запобіжного заходу є одночасна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та одного чи декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому обов`язок доведення як існування відповідних ризиків, так і недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідному ризику або ризикам.

Поняття «обґрунтована підозра» не передбачає на цій стадії кримінального провадження наявності доказів, достатніх для висновку про винуватість особи. Для вирішення питання про застосування запобіжного заходу достатнім є встановлення фактів та відомостей, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та «K.-F. проти Німеччини».

На підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри стороною обвинувачення надано, зокрема, протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.10.2025 відносно ОСОБА_4 , протокол обшуку від 09.12.2025, протокол випробувань від 17.12.2025, розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення на території земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3510900000:50:231:0034, від 27.02.2026, протокол вимірювань показників складу властивостей ґрунтів від 06.02.2026, висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 15.05.2026 № 58/26-34.2, розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення на території земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3510900000:50:231:0034, від 10.06.2026, висновок експерта від 29.07.2026 № 285/26-27 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не оцінює зазначені докази з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку, не вирішує питання про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність остаточної кримінально-правової кваліфікації його дій. Разом із тим сукупність наданих матеріалів є достатньою для висновку про існування обґрунтованої підозри у розумінні ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри наведеного висновку не спростовують. На цій стадії кримінального провадження межі оцінки доказів слідчим суддею визначаються предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та не передбачають вирішення питання про доведеність винуватості особи. Сукупність наданих стороною обвинувачення матеріалів містить достатні фактичні дані для висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення.

Заперечення сторони захисту щодо доказів, на яких ґрунтується повідомлена підозра, підлягають врахуванню, однак на цій стадії самі по собі не спростовують її обґрунтованості. Остаточна оцінка належності, допустимості, достовірності та достатності доказів у їх сукупності для встановлення винуватості особи належить до предмета судового розгляду кримінального провадження по суті.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що ризик не може ґрунтуватися виключно на припущеннях або формальному посиланні на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення. Його наявність має випливати із сукупності конкретних обставин кримінального провадження та відомостей про особу підозрюваного. Водночас від сторони обвинувачення не вимагається доведення того, що підозрюваний неодмінно вчинить відповідні дії; достатнім є встановлення реальної, а не абстрактної можливості такої поведінки.

Сторона обвинувачення посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що у матеріалах клопотання містяться відомості про показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Відомості про цих осіб та зміст частини зібраних доказів стали відомі стороні захисту внаслідок їх долучення до клопотання.

Слідчий суддя враховує, що відповідний ризик не може виводитися лише з факту обізнаності підозрюваного про особу свідка чи зміст його показань. Водночас досудове розслідування триває, ОСОБА_4 лише 08.09.2026 повідомлено про підозру, а показання зазначених свідків мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З огляду на можливість позапроцесуального контакту з такими особами до завершення кримінального провадження існує ризик впливу на їх процесуальну поведінку та показання.

При цьому та обставина, що вказані особи вже допитані під час досудового розслідування, сама по собі не усуває відповідного ризику. Відповідно до засади безпосередності дослідження показань, закріпленої ст. 23 КПК України, та положень ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, за винятками, установленими законом. Отже, у разі направлення кримінального провадження до суду показання відповідних осіб можуть підлягати безпосередньому дослідженню судом.

При цьому даних про те, що ОСОБА_4 вже вчиняв спроби незаконного впливу на свідків, матеріали клопотання не містять. Ця обставина враховується слідчим суддею при визначенні ступеня відповідного ризику та обсягу процесуальних обмежень, необхідних для його нейтралізації.

За наведених обставин ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним.

Водночас слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для висновку про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Кримінальне провадження здійснюється з серпня 2025 року, а обшук за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС» проведено у грудні 2025 року. ОСОБА_4 від органу досудового розслідування не переховувався, має постійне місце проживання та місце роботи, є власником і директором ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС».

Крім того, підозрюваний одружений, тривалий час проживає за однією адресою та, за його поясненнями, разом із сином є співвласником житлового будинку. Наведене свідчить про наявність у нього сталих соціальних та майнових зв`язків. Сукупність зазначених обставин не дає достатніх підстав вважати реальною можливість його переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається на можливість вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення.

Разом із тим матеріали клопотання не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про схильність ОСОБА_4 до вчинення інших кримінальних правопорушень або про підготовку ним відповідних дій. Сам по собі характер повідомленої підозри та здійснення підозрюваним господарської діяльності не є достатніми для висновку про реальність такого ризику.

За таких обставин ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не вважає доведеним.

Таким чином, із заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним лише ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належного фактичного підтвердження під час розгляду клопотання не знайшли.

Вирішуючи питання про можливість застосування особистого зобов`язання, про що просила сторона захисту, слідчий суддя враховує характер встановленого ризику незаконного впливу на свідків, обставини повідомленої підозри та розмір шкоди, який за версією сторони обвинувачення становить 9 986 466 грн. За таких обставин особисте зобов`язання не забезпечить достатнього стримувального ефекту для належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, тоді як застосування застави поряд із покладенням відповідних обов`язків є достатнім та пропорційним засобом запобігання встановленому ризику.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

У силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину, визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ст. 182 КПК України та правову позицію, викладену у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(II)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25), щодо необхідності індивідуалізації розміру застави з урахуванням майнового стану особи та недопустимості визначення завідомо непомірного її розміру.

Документів, які б достовірно підтверджували розмір доходів ОСОБА_4 , склад та вартість належного йому майна, сторонами не надано. Водночас із пояснень самого підозрюваного встановлено, що він працює директором ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС», отримує заробітну плату у середньому близько 40 тис. грн на місяць, одружений та разом із сином є співвласником житлового будинку. Сторона захисту також посилалася на необхідність здійснення ним догляду за батьком, який проживає окремо.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує характер повідомленої підозри, тривалість інкримінованої діяльності, статус ОСОБА_4 як єдиного учасника та директора ТОВ «АВТОГАЗСЕРВІС», розмір шкоди, який за версією сторони обвинувачення становить 9 986 466 грн, наявність установленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також наведені відомості про сімейний та майновий стан підозрюваного.

За таких обставин застава у максимальному розмірі, передбаченому п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, відповідає характеру повідомленої підозри та ступеню встановленого процесуального ризику, має достатній стримувальний характер для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та, з огляду на заявлений ним дохід і відомості про майновий стан, не є завідомо непомірною.

У разі внесення підозрюваним або заставодавцем визначеної суми застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з м. Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , крім участі у слідчих, процесуальних діях та у суді;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінивши всі встановлені обставини у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тоді як ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належного підтвердження не знайшли. Застосування особистого зобов`язання не є достатнім для запобігання встановленому ризику, тоді як застава із покладенням відповідних процесуальних обов`язків є достатнім та пропорційним запобіжним заходом.

За таких обставин клопотання слідчого підлягає задоволенню із застосуванням до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей ст.ст. 176-178, 183, 196-199, 309 КПК України,

постановив:

клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді застави підозрюваному ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена, як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 25.09.2026 по справі № 42025120000000106 від 04.08.2025.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 строком до 13.11.2026 включно, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Світловодськ, Олександрійського району, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 крім участі у слідчих, процесуальних діях та у суді;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_13