Рішення № 140290664, 02.10.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р.Справа № 390/2118/26 Провадження № 2/390/1503/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.?О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення 33 614,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 636606710, зобов`язання за яким позичальниця не виконувала.

06.01.2026 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/82, а 27.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за наведеним вище кредитним договором.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка позов не визнає, вважає вимоги передчасними з огляду на строк кредитування 1826 днів та ненаправлення їй вимоги про дострокове повернення кредиту, заперечує перехід до позивача права вимоги за кредитним договором, вважає нікчемною умову договору про комісію за надання кредиту, заперечує правомірність нарахування неустойки в період дії воєнного стану, а також посилається на несправедливість умов кредитного договору.

Позивач у судові засідання 26.08.2026 і 28.09.2026 не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідачка в судові засідання 26.08.2026 і 28.09.2026 також не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просить розглядати справу без її участі.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом частин четвертої і п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абзацу першого статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Абзацами першим і третім статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом абзацу першого статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 11.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 636606710. Договір підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора «CNMT», відправленого їй 11.05.2025 о 13:47 та введеного нею 11.05.2025 о 13:48, тобто укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

За цим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у формі кредитної лінії, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Загальний розмір кредиту становить 10 400,00 грн (пункт 2.2 кредитного договору). Базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 % від суми залишку кредиту за кожний день користування ним (пункт 8.3 кредитного договору). Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі першого траншу і становить 624,00 грн (пункти 8.4, 8.5 кредитного договору).

У день укладення договору кредит у розмірі 10 400,00 грн перераховано відповідачці на зазначений нею картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 11.05.2025.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом абзацу першого частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договорів факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

06.01.2026 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/82, відповідно до якого згідно з реєстром прав вимоги від 06.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 636606710 від 11.05.2025 на 20 659,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 375,70 грн, за процентами 5 972,20 грн, за комісією 624,00 грн, неустойка 4 687,85 грн. Згідно з листом ТОВ «Таліон Плюс» від 16.04.2026 № 17 фінансування за договором факторингу № МВ-ТП/82 сплачено в повному обсязі.

27.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до якого згідно з реєстром прав вимоги № 2 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за наведеним кредитним договором на 33 614,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 375,70 грн, за процентами 18 927,28 грн, за комісією 624,00 грн, неустойка 4 687,85 грн. Оплату за договором факторингу № 27/0526-01 підтверджено платіжною інструкцією від 02.06.2026 № 118.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 636606710 від 11.05.2025. Доводи відповідачки про недоведеність переходу права вимоги суд не приймає, оскільки перехід права вимоги на кожному етапі підтверджено договорами факторингу, реєстрами прав вимоги та документами про оплату фінансування.

Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Водночас у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання чи припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Водночас умовами кредитного договору передбачено, що на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду кредитування, тобто періоду користування кредитом, становить 30 днів від дати отримання позичальницею першого траншу (пункти 1.5, 3.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальницею шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, за умови активації нею функції продовження строку дисконтного періоду. Кількість днів, на які продовжується дисконтний період, розраховується за формулою Z = 30 - (X - Y), де X поточна дата закінчення дисконтного періоду, Y дата зарахування платежу на рахунок кредитодавця.

Отже, погоджений сторонами строк кредитування становить 30 днів з можливістю його продовження в порядку, визначеному пунктом 3.2 кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачка здійснила платежі 08.06.2025 у сумі 1 469,00 грн, 07.07.2025 2 644,00 грн, 06.08.2025 2 874,00 грн, 05.09.2025 2 874,00 грн, 03.10.2025 2 683,00 грн, 02.11.2025 3 271,00 грн, усього 15 815,00 грн. Кожним із цих платежів сплачено всі нараховані на дату платежу проценти, а залишок суми зараховано в погашення тіла кредиту.

Наведене свідчить про те, що відповідачка в порядку, визначеному пунктом 3.2 кредитного договору, продовжувала строк дисконтного періоду кредитування. Із такого продовження виходив і первісний кредитор, оскільки неустойку за прострочення сплати процентів нараховано лише 16.12.2025 і 23.12.2025.

Ураховуючи, що останній платіж відповідачка здійснила 02.11.2025, строк дисконтного періоду кредитування з урахуванням формули, визначеної пунктом 3.2 кредитного договору, сплив 02.12.2025. Після цієї дати платежів відповідачка не здійснювала.

Таким чином, погоджений сторонами строк кредитування сплив 02.12.2025, а тому у відповідачки виник обов`язок повернути кредит, сплатити нараховані в межах цього строку проценти та комісію за надання кредиту. З огляду на це суд відхиляє доводи відповідачки про передчасність позовних вимог з посиланням на строк кредитування 1826 днів та на ненаправлення їй вимоги про дострокове повернення кредиту.

Подібний підхід до визначення строку кредитування за договором кредитної лінії, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на аналогічних умовах, застосовано Кропивницьким апеляційним судом у постанові від 27.04.2026 у справі № 383/769/25.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 02.12.2025 заборгованість відповідачки становила 12 756,10 грн, з яких: тіло кредиту 9 375,70 грн, комісія за надання кредиту 624,00 грн, проценти, нараховані за період з 03.11.2025 до 02.12.2025 за процентною ставкою 0,98 % від залишку суми кредиту за кожний день користування ним, 2 756,40 грн.

Решта процентів у розмірі 16 170,88 грн, з яких 3 215,80 грн нараховано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 03.12.2025 до 06.01.2026, а 12 955,08 грн ТОВ «Таліон Плюс» за період з 07.01.2026 до 27.05.2026, нарахована поза межами погодженого сторонами строку кредитування, а тому стягненню не підлягає.

Отже, заперечення відповідачки проти стягнення процентів у заявленому розмірі суд вважає частково обґрунтованими, хоча й з інших підстав, ніж ті, на які вона посилається у відзиві.

Щодо доводів відповідачки про нікчемність умови кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацами другим і четвертим частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктами 8.4, 8.5 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, є складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за договором, нараховується одноразово при видачі першого траншу і становить 624,00 грн. Розмір комісії зазначено також у паспорті споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилася до укладення договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, комісія за надання кредиту передбачена законом як складова загальних витрат за споживчим кредитом та погоджена сторонами в кредитному договорі, а тому підлягає стягненню.

Щодо нарахування неустойки суд погоджується з доводами відповідачки, оскільки відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на наведену норму і триваючий воєнний стан, нарахована в період дії воєнного стану неустойка у розмірі 4 687,85 грн підлягає списанню кредитодавцем.

Щодо інших доводів відповідачки суд зазначає таке.

Доводи про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд не приймає, оскільки в першому дисконтному періоді, у якому нараховано комісію за надання кредиту, проценти нараховувалися за ставкою 0,29 % на день, а в подальших періодах за ставкою 0,98 % на день без нарахування комісії.

Доводи про неможливість ознайомлення з умовами кредитування суд не приймає, оскільки відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту та кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, підтвердивши ознайомлення з їх умовами, не скористалася правом на відмову від договору та з червня по листопад 2025 року здійснювала платежі на його виконання.

Доводи про непропорційність розміру процентів суд враховує в тому, що стягує проценти лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо доводів про відсутність власного розрахунку позивача суд зазначає, що сума позовних вимог відповідає реєстру прав вимоги № 2 та розрахункам заборгованості первісного кредитора і ТОВ «Таліон Плюс», а відповідачка мала можливість ознайомитися з позовом і доданими до нього документами та скористалася правом на подання відзиву.

Доказів належного виконання кредитних зобов`язань відповідачка на час розгляду справи суду не надала, тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту, процентів і комісії в сумі 12 756,10 грн. Водночас доводи відповідачки щодо безпідставності стягнення неустойки та процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, суд визнає обґрунтованими.

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 37,95 %, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 010,32 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, 512, 514, 526, 530, 549, 624, 626, 638, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення 33 614 (тридцять три тисячі шістсот чотирнадцять) грн 83 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 12 756 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 10 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 010 (одна тисяча десять) грн 32 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.?О. Підгірська